Стаття 8. Голови місцевих державних адміністрацій

Місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій. Голови місцевих державних адміністрацій призначаються на посаду Президентом України за поданням Прем'єр-міністра України на строк повноважень Президента України. Кандидатури на посади голів районних державних адміністрацій

Прем'єр-міністру України вносяться головами відповідних обласних

державних адміністрацій. На кожну посаду вноситься одна

кандидатура.

Президент України може доручити Прем'єр-міністру України

внести подання про призначення головою місцевої державної

адміністрації іншої кандидатури.

Голови місцевих державних адміністрацій набувають повноважень

з моменту призначення.

Відповідно до ч. З ст. 141 Конституції України, статус і повно­важення сільських, селищних, міських голів визначаються законом. Так, згідно зі ст. 12 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 р. сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села, селища, міста.

Сільський, селищний, міський голова обирається відповідною територіальною громадою на основі загального, прямого виборчого права, шляхом таємного голосування

Муніципальна діяльність сільського, селищного, міського голо­ви в духовній сфері функціонування територіальної громади міс­та реалізується за допомогою здійснення ним культурних функцій. Ці функції представляють основні напрями його діяльності при ви­рішенні культурних питань місцевого значення, наприклад, його участь в організації та проведенні різних фестивалів, конференцій, семінарів, виставок, у відкритті різнопланових центрів та установ, які спеціалізуються у вирішенні культурних питань.

функції сільського, селищного, міського голови можна диференціювати:

— за об'єктами, тобто цілями і завданнями муніципальної ді­яльності; предметами відання, якими є певні сфери місцево­го життя. Такими сферами є політична, економічна, соціаль­на, культурна, екологічна. Залежно від сфери реалізації цих функцій їх можна поділяти на внутрішні і зовнішні, хоча та­кий поділ є умовним;

— за суб'єктами, тобто відповідно до соціально-економічних, демографічних та правових особливостей здійснення сіль­ського, селищного, міського самоврядування. На підставі цю критерію можна також виділити таку систему територіальних функцій: функції міських голів малих, середніх і великих міст України та функції голів міст Києва та Севастополя, які воло­діють спеціальним статусом;

— за способами, засобами і методами муніципальної діяль­ності міського голови. Тут можна виділити специфічну систему технологічних (процесуально-організаційних та процесуально-правових) функцій цього суб'єкта, що спря­мовані на практичне здійснення муніципальної діяльності, до якої належать інформаційна, нормотворча, територіальна, бюджетно-фінансова та інші технологічні функції.

Важливе місце серед функцій сільського, селищного, міського голови посідають політичні функції. їх особливістю є те, що вони ре­алізуються сільським, селищним, міським головою спільно з іншими суб'єктами місцевого самоврядування (радою, її виконавчим орга­ном, територіальною громадою і т. д.)

Слід зазначити, що політична функція сільського, селищного, міського голови опосередкована і повністю збігається з політичною функцією територіальної громади.

48. Законопроекти приймаються у першому, другому і третьому(та наступних) читаннях та в цілому більшістю голосів від конституційного складу парламенту, якщо інший порядок не встановлено Конституцією України.

При першому читанні законопроекту Верховна Рада заслуховує доповідь його ініціатора, співдоповіді ініціаторів внесення кожного альтернативного законопроекту (якщо такі є) в порядку їх надходження, співдоповідь головного комітету, заслуховує відповіді на запитання, обговорює основні положення законопроекту і його структуру (частини, розділи, глави, статті, повноту і послідовність їх викладення), заслуховує пропозиції та зауваження щодо них, розглядає пропозиції про опублікування законопроекту для народного обговорення.

У першому читанні одночасно обговорюються альтернативні законопроекти, по них приймається рішення про те, який з проектів, що розглядаються, береться за основу для підготовки до другого читання, або дається доручення комітетам разом з ініціаторами об’єднати внесені проекти в один і подати його на повторне перше читання. При розгляді альтернативних законопроектів Верховна Рада може прийняти за основу їхні частини або окремі положення.

За наслідками обговорення законопроекту в першому читанні Верховна Рада може прийняти рішення про:

- відхилення законопроекту;

- передачу законопроекту на доопрацювання із встановленням строку доопрацювання і повторне подання його на перше читання;

- опублікування законопроекту для народного обговорення, доопрацювання його з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання на перше читання;

- прийняття законопроекту за основу (з можливим доопрацюванням) і доручення відповідним комітетам підготувати законопроект на друге читання.

Якщо в ході першого читання Верховна Рада визнає поданий законопроект таким, що не потребує доопрацювання, вона може прийняти рішення про перехід відразу до його другого читання.

Головний комітет за результатами розгляду законопроекту в першому читанні розглядає всі поправки до законопроекту, які надійшли від народних депутатів, і готує його на друге читання. При підготовці законопроекту до другого читання поправки і пропозиції вносяться до того тексту, що був прийнятий у першому читанні за основу

49. Проекти нормативно-правових актів дляпредставляються у вигляді порівняльних таблиць відповідних текстів. Під час розгляду проекту нормативно-правового акта у другому читанні з доповіддю на пленарному засіданні Верховної Ради АРК виступає автор проекту. За згодою автора проекту з доповіддю може виступити член робочої групи з доопрацювання проекту або голова головної комісії. Головна комісія має право виступити із співдоповіддю.

Обговорення і прийняття проекту нормативно-правового акта здійснюється по кожній статті (її частині, пункту, абзацу) і внесеній до неї поправці (пропозиції) окремо. Після постатейного прийняття проекту нормативно-правового акта на голосування ставиться проект у цілому. Нормативно-правовий акт вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість депутатів від загального складу Верховної Ради АРК.

10. Під час другого читання законопроекту Верховна Рада проводить його постаттейне обговорення та здійснює постаттейне голосування. У разі необхідності можуть обговорюватися і ставитися на голосування частини статті, її підпункти або речення, або ж Верховна Рада може прийняти рішення про читання законопроекту частинами з проведенням щодо них самостійного обговорення і голосування, якщо це не перешкоджає цілісному розгляду його положень.

Законопроект до другого читання подається у вигляді таблиці, яка містить:

- законопроект, прийнятий в першому читанні за основу;

- всі внесені й не відкликані пропозиції, поправки;

- висновки головного комітету щодо цих пропозицій, поправок, поправок до поправок, в тому числі і з вказівками на те, які з них комісія вважає альтернативними;

- законопроект, запропонований головним комітетом в остаточній редакції.

За результатами другого читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про:

- відхилення законопроекту;

- повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на повторне друге читання;

- опублікування для народного обговорення законопроекту в редакції, прийнятій на першому або другому читаннях, доопрацювання з урахуванням наслідків обговорення і повторне подання його на друге читання;

- повернення законопроекту на доопрацювання з наступним поданням його на третє читання; - прийняття законопроекту в другому читанні, підготовку його і подання на третє читання.

47. . Розгляд і прийняття законопроекту Верховною Радою на пленарних засіданнях включає: обговорення і схвалення основних положень в основному, обговорення і схвалення постаттейно та в цілому (розгляд , як правило у трьох читаннях).

Обговорення може бути припинене за пропозицією головуючого або депутата, якщо за це проголосувала більшість присутніх у залі депутатів.

Після обговорення проект рішення приймається за основу або відхиляється більшістю депутатів від загального складу ради.

Зміни та доповнення, що надійшли до проекту рішення під час його обговорення, ставляться на голосування кожна окремо.

44. На думку Г. Задорожньої, порядок створення нормативно-правових актів місцевих рад містить такі стадії:

1) ініціатива щодо створення нормативно-правового акта;

2) підготовка проекту нормативно-правового акта;

3) обговорення проекту нормативно-правового акта;

4) прийняття нормативно-правового акта і набрання ним чинності [11].

З урахуванням розмаїття статутних і регламентних норм місцевих рад щодо процесуальних питань нормотворення можна виокремити такі його загальні стадії:

1) ініціювання необхідності розробки й прийняття нормативно-правового акта (визначення предмета його регулювання, постановка цілі правового регулювання);

2) прийняття рішення про підготовку проекту нормативного акта;

3) розробка проекту правового акта; 4) попередній розгляд проекту акта;

5) офіційний розгляд радою проекту акта з дотриманням установлених процедур;

6) прийняття нормативно-правового акта, його оформлення, опублікування, набрання чинності. Деякі вчені виокремлюють громадське обговорення як факультативну стадію].

46. Попередній розгляд проекту акта, висновків юридичної служби та виконавчих органів ради відбувається на засіданні постійної комісії чи на спільному засіданні комісій, якщо питання належить до їх компетенції. При цьому здійснюється підготовка власних висновків постійної комісії у формі рекомендацій місцевій раді. За результатами розгляду наданих їм проектів рішень постійні комісії ради можуть підтримати проект рішення ради, дати доручення розробнику проекту або членам комісії на доопрацювання проекту рішення або внести зміни до проекту рішення. У разі невідповідності проекту рішення вимогам чинного законодавства він повертається автору проекту на доопрацювання. Проекти рішень районної, обласної ради можуть попередньо розглядатися головою ради, постійними комісіями, президією ради. Узагальнення зауважень і пропозицій до про­екту рішення, підготовка кінцевої редакції зазвичай покладаються на ініціаторів проекту і можуть бути додатково розглянуті на засіданнях постійних комісій ради.

Постійні комісії, яким дано доручення, юридичний відділ Секретаріату Верховної Ради АРК, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК у десятиденний термін (якщо не буде зазначений інший) вивчають проект правового акту і подають по ньому головній комісії свої пропозиції і зауваження.

Верховна Рада АРК при розгляді питання може наділити статусом головної комісії спеціально створену нею депутатську робочу групу (комісію).

Головна комісія у п’ятиденний строк (якщо не буде встановлений інший) узагальнює зауваження і пропозиції, отримані від інших комісій, вивчає економічне і юридичне обґрунтування проекту правового акту, його зв’язок з іншими актами і готує висновок по проекту, після чого проект подається на розгляд Президії Верховної Ради АРК суб’єктом, який вніс проект. За відсутності зауважень по проекту головна комісія візує проект без надання висновку.

47. В юридичній літературі існують різні точки зору щодо значення процесу обговорення проекту Очевидно, що обговорення проекту представницьким органом має самостійний характер, а тому становить окрему стадію нормотворчого процесу. Водночас, на думку Г. Задорожньої, виокремлення в самостійну стадію обговорення проекту в підготовчій комісії є надуманим та необґрунтованим, оскільки підготовка проекту супроводжується по­стійним обговоренням, консультаціями, в результаті чого відбувається послідовне доопрацювання змісту тексту. Як зазначає автор, цей вид роботи є взаємозумовлюючим, він здійснюється на різних етапах підготовки проекту і може мати неоднакове зовнішнє вираження: внесення пропозицій зацікавленими сторонами до профільної комісії, розгляд проекту на засіданні ради тощо [10, 20-21]. У результаті здійсненого обсягу роботи відшліфовується і редагується текст проекту, що зумовлює його якісні характеристики та проходження проекту до наступної стадії нормотворчого процесу, тобто розгляду представницьким органом.

50. Третє читання законопроектів провадиться з метою внесення редакційних правок, узгодження структурних частин схваленого в другому читанні законопроекту між собою, узгодження розглянутого законопроекту з іншими законами.

13. Законопроект, підготовлений на третє чи повторне третє читання, подається головним комітетом у вигляді остаточної його редакції з внесеними народними депутатами пропозиціями і поправками та висновками комітетів, які можуть наводитися під текстом статей, що підлягають голосуванню на третьому читанні.

14. Нові пропозиції до законопроекту й поправки до них можуть бути прийняті на третьому читанні.

15. Під час третього читання Верховна Рада обговорює законопроект і після закінчення постатейного голосування щодо всіх статей законопроекту, якщо воно не було до кінця здійснено під час другого читання, приймає його в цілому

16. Після прийняття закону в цілому внесення до його тексту будь-яких змін, у тому числі й стилістичних, не допускається. Усунення неточностей чи помилок, за винятком орфографічних і технічних, які не впливають на зміст і розуміння тексту закону, здійснюється за процедурою внесення змін і доповнень до законів.

17. За результатами третього читання законопроекту Верховна Рада може прийняти рішення про:

- відхилення законопроекту;

- повернення законопроекту на доопрацювання (в тому числі і з винесенням на народне обговорення) з наступним їх поданням на повторне третє читання;

- відкладення голосування щодо законопроекту в цілому до прийняття інших рішень, наприклад, у зв’язку із схваленням відкладеного питання;

- схвалення тексту законопроекту в цілому і винесення його на всеукраїнський референдум;

- прийняття закону в цілом

53. Особливості таємного голосування місцевій раді Таємне голосування проводиться бюлетенями за процедурним рішенням Ради та у випадках, передбачених цим Регламентом та чинним законодавством України. При цьому депутат, що бере участь у голосуванні, відзначає у виданому йому бюлетені вибрані ним варіанти з тих, що ставляться на голосування.

Лічильна комісія встановлює і доводить до відома депутатів:

Час і місце проведення голосування.

Порядок заповнення бюлетеня.

Критерії визнання бюлетеня недійсним.

Порядок організації голосування.

Бюлетені для таємного голосування з питань, що поставлені на голосування, виготовляє секретаріат Ради за формою, підготовленою редакційною комісією і затвердженою процедурним рішенням Ради.

Перед початком таємного голосування лічильна комісія:

Отримує від секретаріату Ради складений за абеткою список всіх депутатів Ради та бюлетені для таємного голосування.

Опломбовує скриньку для таємного голосування і забезпечує всі умови для повного дотримання таємниці голосування.

На підставі посвідчення депутата Ради члени лічильної комісії видають кожному депутатові один бюлетень, за отримання якого депутат розписується. Депутат заповнює бюлетень в окремо відведеному приміщенні чи частині приміщення; умови голосування повинні забезпечувати закритість процесу заповнення бюлетеня. Заповнені бюлетені опускаються у скриньку для таємного голосування.

Після закінчення голосування лічильна комісія відкриває скриньку для таємного голосування і здійснює підрахунок голосів.

Про результати таємного голосування лічильна комісія складає протокол, який підписують всі члени лічильної комісії. Голова комісії оголошує результати голосування. Протокол лічильної комісії затверджує Рада.

54. Види та способи відкритого голосування Відкрите голосування здійснюється:

За допомогою програмно-технічного комплексу системи електронного голосування “Віче“ з фіксацією результатів голосування, у тому числі з можливим роздрукуванням результатів голосування кожного депутата.

Підняттям руки у разі відсутності технічної можливості голосування за допомогою програмно-технічного комплексу системи електронного голосування “Віче“ або прийняття Радою відповідного процедурного рішення.

Через поіменне голосування за окремим процедурним рішенням Ради.

Після закінчення кожного голосування за допомогою програмно-технічного комплексу системи електронного голосування “Віче“ його результати відображаються на інформаційному табло у залі засідань та оголошуються головуючим на пленарному засіданні.

55. Способи відкритого поіменного голосування Відкрите голосування може бути поіменним. Голосування за допомогою програмно-технічного комплексу системи електронного голосування “Віче“ є відкритим.

Відкрите голосування проводиться підняттям рук за кожну альтернативу у разі виходу з ладу програмно-технічного комплексу системи електронного голосування “Віче“. Члени лічильної комісії проводять підрахунок голосів, голова лічильної комісії повідомляє результат голосування за кожну альтернативу.

Поіменне голосування може проводитись за окремим рішенням через зачитування головою лічильної комісії списку депутатів; кожен депутат при зачитуванні його прізвища оголошує своє рішення з варіантів, що ставляться на голосування. Члени лічильної комісії проводять підрахунок голосів, голова лічильної комісії повідомляє результат голосування за кожен варіант.

57. Порядок підписання та оприлюднення нормативно-правового акта Порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності регламентується Указом президента України “про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 р. Згідно з положеннями зазначеного Указу Закони України, інші акти Верховної ради України, акти президента України та Кабінету Міністрів України не пізніш як у п’ятнадцятиденний строк після їх прийняття і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є “офіційний вісник України” і газета “Урядовий кур’єр”.

Офіційними друкованими виданнями, в яких здійснюється офіційне оприлюднення законів та інших актів Верховної ради України, є також газета “голос України”, “Відомості Верховної ради України”. офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів ?президента України, є також інформаційний бюлетень “офіційний вісник президента України”. В окремих випадках акти Верховної ради, президента та Кабінету Міністрів України можуть бути офіційно оприлюднені через телебачення і радіо.

Офіційне оприлюднення нормативно-правових актів здійснюється після включення їх до Єдиного державного реєстру нормативних актів із зазначенням присвоєного їм реєстраційного коду.

Нормативно-правові акти можуть бути опубліковані в інших друкованих виданнях лише після їх офіційного оприлюднення в офіційних друкованих виданнях, названих вище. при цьому варто зауважити, що нормативно-правові акти, опубліковані в інших друкованих виданнях, мають інформаційний характер і не можуть бути використані для офіційного застосування.Громадяни, державні органи, підприємства, установи, організації під час здійснення своїх прав і обов’язків повинні застосовувати закони України, інші акти Верховної ради України, акти президента України і Кабінету Міністрів України, опубліковані в офіційних дру­кованих виданнях або одержані у встановленому порядку від органу, який їх видав.Нормативно-правові акти Верховної ради і президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо більш пізній строк набрання ними чинності не передбачено в цих актах. Акти ж уряду, які визначають права і обов’язки громадян, набирають чинності не раніше дня їх опублікування в офіційних друкованих виданнях.Якщо закон України чи інший акт Верховної ради України опубліковано в будь-якій із газет, зазначених вище, чи в “офіційному віснику президента України”, до його опублікування в “офіційному віснику України” чи “Відомостях Верховної ради Укра­їни”, він набирає чинності після опублікування в тій із вказаних газет, де його опубліковано раніше, чи в “офіційному віснику президента України”. якщо ж інший нормативно-правовий акт опубліковано в “офіційному віснику президента України” чи в газеті “Урядовий кур’єр” до його опублікування в “офіційному віснику України”, він набирає чинності після його опублікування в тому із вказаних офіційних друкованих видань, де його опубліковано раніше.Акти Верховної ради, президента та Кабінету Міністрів України, які не мають загального значення чи нормативного характеру, можуть не публікуватися за рішенням відповідного органу. Ці акти та акти з обмежувальними грифами офіційно оприлюднюються шляхом надіслання відповідним державним органам та органам місцевого самоврядування і доведення ними до відома підприємств, установ, організацій та осіб, на яких поширюється їх чинність. Неопубліковані акти Верховної ради і президента України набирають чинності з моменту одержання їх державними органами або органами місцевого самоврядування, якщо органом, що їх видав, не встановлено інший строк набрання ними чинності.

Акти Верховної ради України і президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.