Стратегії поведінки в етнічному конфлікті та шляхи його подолання

Сучасний досвід показує, що чим сильніше розгорається національ-

ний конфлікт, тим важче його припинити. У зв'язку з цим головним за-

вданням політиків, психологів, правознавців є розробка заходів щодо за-

побігання етнічних конфліктів. Зокрема, психологи та соціологи повин-

ні виявляти "зони напруги" в міжнаціональних стосунках і пропонувати

заходи зниження цієї напруги.

Які можливості існують для конструктивного та успішного вирішен-

ня етнічного конфлікту в арсеналі сучасного психолога?

Розв'язання цієї складної проблеми полягає в тому, щоб розглянути

конфлікт як задачу: в першу чергу потрібно визначити причину кон-

флікту, а потім застосувати відповідну техніку вирішення конфліктних

проблем. Процес у цілому починається з розгляду конфлікту та визна-

чення його суті. Потім необхідно розглянути причини протистояння та

загострити увагу на джерелі напруження. Наприклад, деякі конфлікти

викликані релігійними факторами; деякі -- пов'язані з особливостями

кланового протистояння; інші -- обумовлені стабільною формою пове-

дінки (наприклад, зневага до традицій іншого етносу).

Після визначення прихованих причин і джерел конфлікту наступним

етапом буде корекція проблеми шляхом відповідної реакції. Наприклад,

якщо етнічний конфлікт виникнув у результаті недостатньої уваги до чу-

жої культури, відповідною реакцією буде пошук шляхів налагодження

спілкування. Як правило, подібні конфлікти не виникають стихійно. У

конфліктуючих є чітко визначене керівництво -- ядро групи. У зв'язку з

цим потрібно визначити, які приховані мотиви мають керівники (напри-

клад, бажання влади). Потім ці приховані мотиви розголошуються рядо-

вим учасникам конфлікту та змальовуються їм їхні власні перспективи.

Рядові учасники конфлікту, які, до речі, складають більшість у конфлікт-

ній групі, повинні будуть відповісти собі на запитання, чи згодні вони

понести значні втрати заради ілюзорних цілей, принести в жертву своє

благополуччя, здоров'я та життя -- своє і своїх близьких.

При відповідному досвіді поведінки в конфліктних ситуаціях потен-

ційних конфліктів можна взагалі уникнути, а конфліктну ситуацію вико-

ристати як джерело для поліпшення відносин між етносами. Цей підхід

базується на оцінюванні обставин, характерів, інтересів і потреб націй,

які втягуються в конфлікт.

Спеціалісти з етноконфліктів зазначають, що в серйозних конфліктах

завжди експлуатуються емоції учасників. Отже, одним із перших кроків

у вирішенні конфлікту є подолання негативних емоцій, що народжені

цим конфліктом.

Американський психолог Дж. Скотт запропонувала таблицю-схему

питань і відповідних стратегій, які можна застосовувати при розв'язан-

ні конфліктних ситуацій, яка була модифікована російськими психоло-

гами [11].