Природний експеримент в етнопсихології

Природний експеримент в етнопсихології вперше був запропонова-

ний американським психологом Р. Лап'єром. У 1934 р. він подорожував

Америкою з молодим подружжям китайців. (Нагадаємо, що на той час до

китайців у США було негативне ставлення). За час подорожі вони зупи-

нились у 67 готелях і пообідали в 184 ресторанах. Їм лише один раз

відмовили у прийомі.

Через шість місяців, що минули з часу їхньої подорожі, Р. Лап'єр

розіслав 250 листів власникам тих самих готелів і ресторанів з єдиним

питанням: як вони поставляться до того, що представники китайського

етносу будуть їхніми відвідувачами? Р. Лап'єр отримав 92 % негативних

відповідей. Таким чином, було зафіксовано невідповідність реальних дій

та словесних (вербальних) відповідей. Цей результат у подальшому от-

римав назву "Парадокс Лап'єра" і започаткував широку дискусію про

співвідношення поведінки та вербальних установок.

Природний експеримент Р. Лап'єра став прототипом цілої серії схо-

жих досліджень. Причому, якщо в експерименті Р. Лап'єра негативне

вербальне ставлення вступало в суперечність з позитивними щодо пред-

ставників іншої етнічної групи, то в інших дослідженнях спостерігалося

зворотне співвідношення. Але важливим у цих дослідженнях був сам

факт того, що невідповідність існувала, і з цього було зроблено певний

висновок: якщо метою дослідження є прогнозування будь-яких осо-

бистісних дій або вчинків, то ці дії та вчинки потрібно вивчати безпо-

середньо, а не покладатись на словесні заяви про наміри.

Таким чином, було створено основу для впровадження природного

експерименту в практику.

У подальшому було розроблено кілька основних методик дослідження ставлення до певної етнічної групи.

Так, для вивчення ставлення до тієї чи іншої групи використовують техніку, запропоновану Р. Бохнером. В один і той самий день у "Рекламі"

з'являються дві аналогічні об'яви: "Молода сім'я без дітей зніме невелич-

ку квартиру..." Об'яви відрізняються тільки вказаною у них

національністю подружжя. Даються два номери телефону, за яким

помічники експериментатора фіксують кількість дзвінків за цими об'ява-

ми. Чим більше буде дзвінків на якусь конкретну об'яву, тим, як вважає

автор, краще буде ставлення до зазначеної в об'яві етнічної групи.

За рубежем досить поширений "Метод загублених речей". У її пер-

винному вигляді методика полягала в розкиданні в публічних місцях ве-

ликої кількості начебто загублених листів -- заклеєних конвертів із на-

писаною адресою та вказаним адресатом. Перехожий постає перед вибо-

ром: або відправити листа, або проігнорувати його існування, або зни-

щити. Той вибір, який зробить перехожий, що знайшов листа, є індика-

тором того, як він ставиться до персони, котрій адресовано листа. Зро-

зуміло, що відправка листа свідчить про позитивне ставлення. І

відповідно, чим більше листів буде отримано за вказаною адресою, тим

позитивнішим буде ставлення до певного етносу. Зазначимо, що листи

підписувалися таким чином, щоб відразу, дивлячись на ім'я та прізвище

адресата, можна було здогадатися про його етнічну належність.