За походженням підібрані зразки можуть і повинні бути вільними, відносно вільними та експериментальними.

Вільними зразками вважаються документи, виконані (складені, написані, надруковані на множильних апаратах тощо) досліджуваною особою самостійно, власноручно, поза зв'язком із розслідуванням, тобто до порушення кримінальної справи, а щодо відносно вільних - можливо і після порушення кримінальної справи, але без жодного стосунку до розслідування.

Такими зразками можуть бути матеріали особової справи, доповіді, звіти, щоденники, листи та ін.

Експериментальні зразки - це тексти, виконані досліджуваною особою у процесі розслідування справи, на пропозицію слідчого, суду, експерта чи іншої особи, що відбирає ці зразки під час проведення оперативно-розшукових заходів.

Отримання таких експериментальних зразків пов'язане з потребою перевірки написання досліджуваною особою певних виразів, окремих слів тощо, які зазвичай відсутні у вільних зразках.

Такс отримання треба проводити декілька разів.

Вільні зразки повинні бути якомога більше наближеними до часу появи досиджуваного документа.

Найбільше це важливо тоді, коли є дані про те, що автор -особа, яка продовжує навчатися письму або проходить спеціальну підготовку, наслідком якої можуть бути зміни письма тобто активне збагачення активної лексики.

Тактика - підбір зразків: слідкувати за різноманітністю тематики, бо це дозволить ретельніше прослідкувати лексичні особливості та виявляти деякі елементи стилю викладу думок.

Одначе серед таких документів повинні бути також документи, написані па ту ж тему (або наближену), що й досліджуваний документ.

Експериментальні зразки під час дослідження експертом письмової мови можуть бути використані лише для перевірки граматичних, але не лексичних і стилістичних ознак, через те що останні несуть інформацію про письмову мову саме автора, а не складальника тексту (хоча якщо правильно провести отримання експериментального зразка, тобто коли буде унеможливлено спотворення письмової мови досліджуваною особою, тоді за експериментальними зразками можна запропонувати експертові досліджувати текст і за лексичними та стилістичними ознаками).

Судово-авторознавча експертиза може вирішувати дві групи завдань:

· ідентифікаційні: встановлення тотожності автора конкретного документа; встановлення або вилучення із загалу авторів (початково розцінюваних як таких) досліджуваного документа; визначення факту складання документа різними авторами, а також установлення того, що автор і виконавець (рукописного) документа - різні особи;

· діагностичні: визначення належності тексту конкретного документа до певного мовного стилю; факту навмисного спотворення письмової мови та фактів, що стосуються умов складання тексту документа тощо.

Наближений перелік питань до експерта-авторознавця:

- одна чи різні особи є авторами поданих на дослідження документів?

- яким є соціально-біографічний "портрет" автора документа?

- чи є автором документа конкретна особа?

рівень грамотності автора документа і ступінь його володіння навичками письмово-мовного характеру?

· навмисно чи ненавмисно змінено письмову мову поданого документа?

- автором анонімного листа є чоловік, жінка та ін. Почеркознавчі експертизи

Методикою судово-почеркознавчої експертизи розроблено вимоги до порівняльних зразків (за аналогією зі зразками для авторознавчої експертизи):

- достовірність (безсумнівність);

- зіставлюваність (порівнянність);

- належна якість;

- достатність.

Достовірність (безсумнівність) походження зразка означає, що слідчий повинен упевнитися, ким виконано текст документа, що скеровується для експертизи як вільні зразки (зразки повинні бути засвідчені слідчим у процесуальному документі їх фіксації).

Зіставлюваність (порівнянність) означає, що зразки повинні бути виконані з використанням фрагментів досліджуваного тексту, слів, речень тощо; тими ж графічними символами, буквами того ж алфавіту або шифрами, за таких самих умов для письма на подібних матеріалах (не можна подавати зразки на папері, якщо текст, що досліджується, виконано на фанері, вертикальній стіні. У такому випадку зразки одержують на вертикальному об'єкті, а потім фотографують і подають знімки).

Належна якість. Зразки не повинні допускати великого розриву в часі від періоду виконання досліджуваного документа; бути виконаними на схожому папері чи бланку, аналогічними пишучими засобами і в тих самих умовах тощо.

Достатність означає: бути за обсягом не менше рекомендованих інструкцією1, яка вимагає такого обсягу зразків, що забезпечить можливість повного і всебічного зіставлення всіх ознак, що містяться в досліджуваному тексті.

Єдиних рекомендацій щодо кількості зразків немає, та це й неможливо передбачити, одначе вільних зразків повинно бути не менше 5-6 аркушів, причому різних за характером (матеріали особової справи, чорнові записи тощо); вільних зразків підписів - не менше 10 (до них можна прирівняти підписи на заявах, дорученнях, довіреностях, відомостях тощо).

Експериментальні зразки почерку відбираються у кількості 10-12 аркушів, підписів - не менше 20-30.

Кількість обумовлюється тим, що застосування математичних методів, що ґрунтуються на статистиці ймовірностей, вимагає значного обсягу зразків.

Для вирішення судово-почеркознавчих завдань (аналогічно до авторознавчих) потрібні такі види зразків почерку:

• вільні;

• умовно вільні;