Експериментальні, які можуть бути звичайними та спеціальними.

Вільні - документи, виконані обвинуваченим (підозрюваним) не через справу до її порушення (вони здебільшого містять звичайний почерк, не спотворений через страх, що ці документи стануть предметом порівняльного дослідження).

Вони є найбільш корисними для експертизи.

Під час їх підбору необхідно керуватися ось чим:

· за наявності великої їх кількості відбирати потрібно саме ті, які могли бути виконані за часів злочинних діянь цієї особи або за змістом були схожі з тими, що потрібно досліджувати;

· за кількістю тексту вільні зразки повинні бути об'ємнішими і містити вирази, слова, склади, букви, цифри, розділові знаки - що є у досліджуваному тексті;

- зразки мусять бути виконані на тій же мові, що й досліджуваний документ;

- зразки мусять бути виконані схожим із досліджуваним документом приладом (ручкою, олівцем, пером тощо) і на схожому папері.

Умовно вільні зразки - тексти, написані обвинуваченим після порушення кримінальної справи.

Тут можна припустити, що обвинувачений, передбачаючи, що його можуть підозрювати, на момент написання цих документів міг змінити свій почерк.

Відбір цих зразків відбувається за тими ж правилами, що й вільних.

Експериментальні звичні зразки - це такі, що не вимагають особливих умов для їх отримання.

А от експериментальні спеціальні - ті, для отримання яких потрібні спеціальні умови, максимально наближені до тих, за яких виконувалися досліджувані рукописи.

Під час отримання експериментальних зразків необхідно керуватись ось чим:

· для письма під диктування повинні бути підготовлені підхожі до досліджуваного документа папір (того ж розміру, кольору, розліновапня, стану поверхні - гладка, шерехата), ручка, чорнила, олівець;

· обвинувачений (підозрюваний) повинен під диктування записати текст досліджуваного документа.

Якщо продиктувати повний текст неможливо через нецензурні вирази або з міркувань оперативного порядку, то диктується спеціально складений текст, у якому повинні міститися слова, словосполучення письмових знаків, цифри, які є в досліджуваному тексті;

- під час диктування необхідно спостерігати за тим, щоб обвинувачений писав звичним для себе, а не спотвореним почерком.

Якщо слідчий зауважить, що обвинувачений (підозрюваний) обмірковує виконання букв або прискорює темп письма, потрібно відповідно прискорити або уповільнити диктування і по якімсь часі повторити отримання зразків.

Диктувати треба чіткою, зрозумілою мовою, спокійним голосом, не вказуючи особі, яка пише, на розділові знаки, не підкреслюючи окремих слів або їхніх закінчень.

Слова, що відрізняються за вимовою від правопису, диктуються так, як вони вимовляються.

Якщо особа питає, як написати те чи інше слово, слід відповідати, що нехай пише так, як уважає за потрібне, або як пише зазвичай;

· забороняється показувати обвинуваченому текст досліджуваного документа, вимагаючи від нього написання букв потрібної форми: писати великі, дрібні, з відповідним нахилом, вимагати того чи іншого розміщення тексту, підкреслювати (повторювати) граматичні помилки тощо;

· рекомендується попередньо взяти від особи певне письмове пояснення, автобіографію або інший виконаний рукописом документ, але забороняється давати їй списувати текст досліджуваного документа, тим паче пропонувати викреслити (вималювати) текст досліджуваного документа.

- поза під час письма повинна бути звичною - сидячи за столом.

Якщо піддослідний у повсякденному житті, на роботі користується окулярами, то цієї умови мусить бути дотримано і під час отримання зразків. Якщо відомо, що досліджуваний документ виконувався в незвичному положенні (стоячи, зігнувшись тощо) або за ненормальної обстановки (кепського освітлення, холоду тощо), рекомендується під час отримання зразків пропонувати таку ж позу і створити, по можливості, такі ж умови;

· у тих випадках, коли особа має поранення або хворобу, що порушує координацію рухів, ці обставини повинні бути повідомлені у довідці чи постанові про призначення експертизи, що приєднується до зразків;

· кожен зразок під диктування повинен засвідчуватися під-нисом особи і слідчого, який диктував текст.

Аналогічними є правила отримання підписів (вільні та експериментальні зразки, з якомога більшою кількістю варіацій підписів), сполучення букв, повний підпис, скорочений підпис, підпис з ініціалами та без, із розчерком і без, нахил, розмір букв).

Експериментальні зразки підписів потрібно отримувати одночасно з текстом і окремо;

- не рекомендується відбирати експериментальні зразки підписів на одному аркуші паперу.

Краще за все, якщо вони будуть виконані на декількох аркушах наперу'з 5-10 підписами;

- зразки почерку особи, що підозрюється у підробленні чужого підпису або в підписі від імені вигаданого громадянина, подають у вигляді текстів, у яких повинно бути записано прізвище тієї особи, від імені якої виконано підпис, а також підписи, виконані від імені особи, підпис якої підроблено.

Окрім того, на дослідження повинні направлятися справжні зразки підозрюваної особи.

Коли ж підпис, що підлягає дослідженню, виконано від імені неіснуючої особи, про це необхідно вказати в постанові;

· у випадках, коли припускається, що досліджуваний текст чи підпис виконано не пишучою рукою, про що на зразках робляться відмітки про це;

· для дослідження рукописів, виконаних стилізованим почерком, як зразки подають вільні та експертні зразки письма, викопані звичайним скорописом; зразки стилізованого письма.

24. Організація і тактика проведення допиту потерпілого.
Потерпілого бажано допитувати невідкладно, оскільки розрив у часі між подією і допитом сприяє забуванню окремих деталей події. Крім того, водій чи його родичі можуть впливати на потерпілого, намагаючись схилити його до давання неправдивих свідчень. Якщо потерпілий відразу був доставлений до лікувального закладу, то допит його проводиться тільки з дозволу лікаря.

При допиті потерпілого з’ясовують, чи не страждає він на захворювання органів зору, слуху, в якому місці перебував до події, куди і в якому темпі рухався, коли побачив транспорт, з якою швидкістю він їхав, чи рухалися в цей час інші транспортні засоби, як вони розташовувались на проїжджій частині, яких заходів вживав водій для запобігання події (подав звуковий сигнал, зменшив швидкість та ін.), який сигнал був на світлофорі, якою частиною транспорту був збитий потерпілий, ознаки машини (тип, модель, колір, номерний знак та ін.), хто сидів за кермом тощо.

При допиті потерпілого необхідно враховувати, що внаслідок одержаної фізичної чи психічної травми або через динамічність події він може добросовісно помилятись і давати показання, які не за всіма обставинами відповідають дійсності. У деяких випадках потерпілий може навмисно викривляти факти, звинувачуючи у всьому водія, хоча сам порушив правила дорожнього руху. Для одержання достовірної інформації треба максимально деталізувати показання потерпілого.