Поняття наукової проблеми

Будь-яке НД здійснюється для того, щоб подолати певні труднощі в процесі пізнання нових явищ, пояснити раніше невідомі факти або виявити неповноту старих засобів пояснення відомих фактів. Ці труднощі в найвиразнішій формі виявляють себе в так званих проблемних ситуаціях,коли набуте наукове знання виявляється недостатнім для вирішення нових завдань пізнання.

Проблема завжди виникає тоді, коли старе знання вже стає недостатнім, а нове знання ще не набуло розвиненої форми.

Таким чином, проблема в науці— це суперечлива ситуація, що потребує свого вирішення. Така ситуація виникає найчастіше в результаті відкриття нових фактів, які явно не вкладаються у рамки попередніх теоретичних уявлень, тобто коли жодна з теорій неспроможна пояснити нові факти.

Наукова проблемає основою будь-якої науки, в тому числі економічної. Походить це слово від грецького «рrоЬІета», що означає «задача, завдання».

Робота над НД починається з визначення наукового спряму­вання, проблеми і теми. Наукове спрямування - це сфера НД, яка має за мету розв'язання фундаментальних задач у певній галузі науки. Під проблемою розуміють складну наукову задачу, котра охоплює важливу сферу дослідження та має перспективне значення. У загальному вигляді наукова проблема - це різниця між реальністю та бажаною, прогнозованою ситуацією. Метою дослідження може бути як розвиток теорії, так і вдосконалення практики.

Наукова проблема — це сукупність нових діалектично склад­них теоретичних або практичних питань, які суперечать існую­чим знанням або прикладним методам у цій науці і потребують вирішення за допомогою НД. Наукові проблеми виникають у економіці не стихійно, під дією економічних законів у зв'язку з розвитком продуктивних сил і виробничих відносин. Вирішуються вони за допомогою методів, запропонованих наукою. Таким чином, проблеми є рушійною силою у розвитку економічної науки.

До формулювання наукової проблеми висуваються такі вимоги:

Ø проблема має розкривати суть конкретних реальних предметів або об'єктів (у науці не може бути «безпредмет­них» проблем, як і «безпредметної» гіпотези, «безпредметного» теоретичного аналізу);

Ø проблема повинна виділити такий напрям дослідження, в якому деякі питання можуть одержати самостійні вирішення і розглядатись як її частковість;

Ø проблема повинна узгоджуватись з усіма частинами струк­тури наукового процесу пізнання, задавати тон використан­ню інших складових елементів НД;

Ø проблема повинна мати риси вирішення.

У науці не існує спеціальних методів формулювання наукової проблеми. Тому це питання, на думку дослідників, є найбільш складною частиною НДР і вимагає творчого підходу, навичок, кмітливості, ерудиції, терпіння.

Наукова проблема є результатом глибокого вивчення практики і наукової літератури, характеризує реальний рух пізнавального процесу та фіксує його суперечності на певному етапі розвитку науки. У НД виокремлюють проблему як «поле» пошуку, базові знання та засоби їх практичної реалізації.

Правильна постановка і чітке формулювання нових проблем часто має не менше значення, ніж їх вирішення. Саме вибір проблеми, якщо не цілком, то значною мірою визначає стратегію дослідження взагалі і напрями наукового пошуку зокрема. Не випадково вважається, що сформулювати наукову проблему — означає показати вміння відокремити головне від другорядного, виявити те, що вже відомо і що поки не відомо науці з предмету дослідження

Вибір проблеми дослідження обґрунтовується насамперед її актуальністю, тобто наскільки обране дослідження сприятиме розвитку виконання програм економічного і соціального розвитку країни.

Проблема має бути чітко визначеною, послідовною, не суперечити економічним законам.

Правильна постановка наукової проблеми - складне завдан­ня і має три етапи.

Перший - формування проблеми, яке здійс­нюється на основі аналізу протиріч досліджуваного предмета або явища.

Другий етап включає в себе розробку структури проблеми, тобто її розподіл на теми, підтеми та питання. Композиція цих складових повинна формувати дерево проблеми з виокремленням орієнтованої сфери дослідження.

На третьому етапі визначається актуальність проблеми, тобто її значущість для науки або практики.

Важливою рисою проблеми є властивість її доведення (доказовості). Ця властивість виражається у формальній логіці законом достатнього обґрунтування, суть якого полягає у тому, що у процесі дослідження достовірними вважають лише ті твердження, стосовно істинності яких наведено обґрунтовані докази. Проблема, істинність якої не просто стверджується, а й указуються шляхи вирішення, вважається доведеною. Кожна наукова проблема складається з низки тем - наукового знання, яке охоплює певну галузь НД.