Поняття та структура криміналістичної техніки

Сьогодні криміналістична техніка являє собою розділ криміналістики, який складають наукові положення і основана на них система технічних засобів і прийомів, призначених для виявлення, фіксації, вилучення, дослідження доказової інформації в діяльності осіб і органів, спрямованої на боротьбу із злочинністю та врегулювання будь-яких суспільних відносин, що потребують юридичного рішення. Отже, криміналістична техніка як система спеціально пристосованих природничо-наукових і технічних знань саме завдяки застосуванню цих знань у юридичній діяльності певним чином забезпечує ефективність останньої і прийняття адекватних рішень там, де чисто правові засоби виявляються недостатніми.

Термін "криміналістична техніка" вживається не лише для позначення розділу науки, а і як назва сукупності технічних засобів, тобто приладів, апаратів, обладнання, інструментів, пристосувань, матеріалів, що використовуються у збиранні та дослідженні необхідної інформації. Про ці засоби детально йтиметься у наступному параграфі.

Криміналістична техніка як розділ криміналістики має чітку систему елементів теоретичного і практичного характеру.

Першу ланку системи складають загальні положення криміналістичної техніки, до яких входять поняття, система й завдання цього розділу, окремі криміналістичні теорії та вчення (наприклад вчення про механізми слідоутворення, загальні правила роботи з речовими доказами), загальна характеристика науково-технічних засобів криміналістики, правові підстави і межі їх застосування окремими суб'єктами юридичної діяльності.

Друга ланка системи - спеціалізовані галузі, а саме:

- судова фотографія та відеозапис, до яких включаються відносно самостійні підгалузі відображаючої та дослідницької фотографії;

- криміналістичне слідознавство, куди входять трасологія (вчення про контактні сліди-відображення, зокрема сліди рук, ніг, взуття, транспортних засобів, знарядь злому й інструментів тощо) та правила роботи із субстанціональними слідами;

- судова балістика (криміналістичне дослідження зброї, боєприпасів та слідів їх дії);

- криміналістичне вибухознавство;

- криміналістичне документознавство, яке складають техніко-криміналістичне дослідження документів, судове почеркознавство та судове авторознавство;

- криміналістичне дослідження людини за зовнішніми ознаками (судова габітоскопія);

- кримінальна реєстрація та криміналістичні обліки;

- криміналістична фоноскопія (встановлення особи за голосом);

- криміналістична одорологія (дослідження запахових слідів людини).

64. Поняття та сутність криміналістичної тактики. Її структура.
Криміналістична тактика є відносно самостійною частиною науки криміналістики. Це система наукових положень і рекомендацій щодо організації та планування досудового і судового слідства, які розробляються на основі визначення оптимальної лінії поведінки осіб, прийомів провадження слідчих і судових дій, спрямованих на збирання і дослідження доказів та встановлення обставин, що сприяли вчиненню злочину.

У структурному відношенні в тактиці виділяються два розділи: перший містить так звані загальні положення (вчення про криміналістичну версію, планування розслідування, взаємодію слідчого з органами дізнання, залучення громадськості до розслідування злочинів); другий включає положення щодо тактики провадження окремих слідчих дій. Таке розуміння тактики та її структури має найбільш загальний характер і є загальновизнаним. Проте воно звужує сферу застосування та межі криміналістичної тактики, характеризуючи її тільки щодо окремих слідчих дій.

Тенденції розвитку криміналістичної тактики потребують розширення меж її дослідження. За своїм змістом криміналістична тактика повинна мати трирівневу структуру:

1) загальні положення (поняття і предмет криміналістичної тактики, її принципи, елементи планування і організація розслідування, вчення про криміналістичну версію та ін.);

2) підгалузі (слідча тактика, судова тактика, тактика розшукової діяльності, тактика злочинної діяльності);

3) окремі наукові теорії (теорія прийняття тактичних рішень, теорія слідчої ситуації, теорія систематизації тактичних прийомів та ін.).

Оскільки тактика є частиною криміналістичної науки, вона не може не включати до себе деяких її положень. Це можуть бути окремі криміналістичні теорії або їх структурні підрозділи. Окремі наукові теорії у криміналістичній тактиці мають різний ступінь сформованості, тому вона є відкритою системою, яка характеризується появою нових теорій.

Структурність криміналістичної тактики можна простежити на її елементному складі, який передбачає виділення тих «часток», на яких ґрунтується тактика:

1) тактичний прийом як спосіб здійснення процесуальної дії, спрямований на досягнення її мети;

2) тактична рекомендація — науково обґрунтована та перевірена практикою порада щодо вибору і застосування засобів, прийомів та форм поведінки;

3) система (підсистема) тактичних прийомів — упорядкована сукупність взаємопов’язаних та взаємозумовлених прийомів, що мають цільову спрямованість у процесі її реалізації (іноді систему тактичних прийомів іменують тактичною комбінацією);

4) тактика слідчої (судової, оперативно-розшукової) дії, яка охоплює весь типовий тактичний комплекс можливого її здійснення, реалізації;

5) система слідчих або інших дій (тактична операція), яка спрямована на виконання завдання розслідування у відповідній слідчій ситуації.

65. Поняття, суб’єкти та об’єкти криміналістичної ідентифікації.
Термін «ідентифікація» походить від пізньолат. identifico — ототожнюю. Теорія ідентифікації вивчає технічні засоби, методи і прийоми встановлення тотожності об’єктів, що мають значення для розслідування злочину.

Вирішення питань про тотожність має важливе значення при розслідуванні різних злочинів. Водночас встановлення тотожності є встановленням суттєвих у справі обставин.

Встановлення тотожності різних об’єктів дає змогу встановити факти, важливі для розслідування злочину, тобто доказові факти, одержати докази.

Процес встановлення тотожності об’єктів (взуття — за слідами, особи — за прикметами зовнішності, знаряддя злому — за відбитками тощо) здійснюється різними методами. Теорія ідентифікації вивчає загальні прийоми, методи і принципи, які притаманні усім випадкам встановлення тотожності, і тому називається загальною теорією криміналістичної ідентифікації.

Для того, щоб вирішити питання про тотожність або відмінність, необхідно в одних випадках здійснити більш-менш складне дослідження (криміналістичну експертизу), в інших — провести слідчі дії (наприклад, пред’явлення для впізнання). Тому розрізняють оперативно-слідчу та експертну ідентифікацію.

В усіх випадках встановлення тотожності являє собою процес, який охоплює дослідження, порівняння або зіставлення ознак, — такий процес називається ідентифікацією, або ототожненням. Таким чином, криміналістична ідентифікація— це процес встановлення індивідуальної тотожності об’єктів, які мають значення для розслідування злочину або розгляду кримінальної справи.

а) при ідентифікації за матеріальними відображеннями - експерт, спеціаліст, які за дорученням, постановою слідчого проводять судову експертизу або дослідження;
б) при ідентифікації за ідеальними відображеннями (слідами пам'яті) -свідок та потерпілий, підозрюваний та обвинувачений.
Ідентифікація проводиться слідчим у ході пред'явлення для пізнання.
Непроцесуальна ідентифікація проводиться у формі пізнавання; її суб'єктом може бути слідчий, працівник органу дізнання, а також будь-який громадянин, так чи інакше зв'язаний з подіями злочину.

На даний час загальновизнаним є те, що об’єктами ідентифікації в криміналістиці можуть бути речі, тварини, особи. Об’єктами ідентифікації вони стають, коли потрапляють в орбіту судового процесу, а встановлення тотожності набуває істотного значення для справи.

Предмети (речі). Завдання встановлення тотожності предметів може виникнути при розслідуванні різних злочинів. Неможливо дати вичерпний перелік предметів, щодо яких виникне потреба встановлення тотожності. За кримінальними справами такими предметами можуть виступати знаряддя і засоби, використані злочинцем при вчиненні злочину; залишені сліди; предмети, загублені злочинцем; викрадені речі, печатки, штампи тощо. Тварини. Встановлення тотожності тварин набуває значення, коли тварина була використана злочинцем для вивозу викрадених цінностей і на місці події були виявлені сліди лап або коли тварина була предметом розкрадання тощо.

Особи. Об’єктом ідентифікації може бути особа людини або труп. У слідчій практиці найчастіше зустрічаються випадки ідентифікації особи обвинуваченого, потерпілого, жертви злочину (невпізнаного трупа) та ін.