ХеджуваннЯ ф’юЧерсними контрактами на Іноземну валюту

Ф’ючерсні контракти на іноземну валюту — це угода між продавцем (покупцем) та кліринговою палатою ф’ючерсної біржі про продаж (купівлю) стандартної суми однієї валюти за іншу за узгодженим валютним курсом на конкретну дату в майбутньому. Сутність ф’ючерсного валютного контракту полягає в тому, щоб зафіксувати в момент укладення угоди валютний курс, за яким відбудеться операція купівлі-продажу валюти в майбутньому.

Типи ф’ючерсних контрактів на іноземну валюту досить різноманітні і змінюються від біржі до біржі за номінальною вартістю та видами валют, що обмінюються. Предметом найактивнішої торгівлі є ф’ючерси на долари США, канадські долари, фунти стерлінги, марки ФРН, швейцарські франки, єни, австралійські долари, мексиканські песо, французькі франки.

Ф’ючерсні контракти на іноземну валюту оцінюються з огляду на основний валютний курс. Особливістю ціноутворення є американські умови котирування. Це означає, що у валютних ф’ючерсах всі валюти оцінюють, виходячи з кількості доларів в розрахунку на одиницю іноземної валюти. Мінімальним кроком ціни валютного ф’ючерсу, як і в загальному випадку, є тік. Але розміри та вартість тіків для різних ф’ючерсних контрактів на валюту не однакові, оскільки різні валюти мають різну вартість у доларовому вираженні. Номінальні суми контрактів, розмір та вартість тіків для різних типів контрактів наведено в табл. 8.2.

У всіх випадках прибуток чи збиток за ф’ючерсною операцією визначається як добуток вартості тіка, кількості тіків, на яку змінилась ціна контракту, та кількості контрактів за відкритою учасником ринку позицією.

На більшості міжнародних бірж валютні ф’ючерси діють на основі квартального циклу, коли березень, червень, вересень та грудень є місяцями поставки для відповідних контрактів.

Різноманітність ф’ючерсів на іноземну валюту дозволяє хеджерам вибирати такі контракти, які мають високий рівень кореляції з балансовою позицією і досить точно відбивають зміни у валютних курсах. Якщо валютна позиція учасника ринку виражена в одній із основних валют, то хеджування проводиться за допомогою ф’ючерсів на ту саму іноземну валюту. А якщо хеджер має відкриту позицію у валюті, для якої не існує відповідного типу ф’ючерсних контрактів, то необхідно дібрати такий ф’ючерс, зміна ціни якого була б паралельною зміні обмінного курсу даної валюти. Для виявлення тісноти залежності між змінами цін застосовуються методи кореляційного аналізу.

Таблиця 8.2