Основні частини апарату ШВЛ

Апарат ШВЛ складається з наступних складових частин (рис. 4):

• центру керування;

• джерела медичних газів;

• змішувача кисню і повітря;

• пристроїв для зволоження і очищення дихальної суміші;

• дихального контуру з клапанами вдиху і видиху;

• датчиків контролю потоку і тиску.

Основну задачу, яку вирішує респіратор, можна сформулювати наступним чином: респіратор повинен змішати в заданих пропорціях повітря і кисень, очистити і зволожити їх, після чого подати під позитивним тиском у дихальні шляхи хворого згідно з визначеним алгоритмом. При цьому апарат ШВЛ повинен здійснювати контроль безпеки всіх вироблених ним дій.

Пневмоторакс –скупчення повітря в плевральній порожнині і підвищення тиску в ній (рис. 58). Повітря може потрапити в плевральну порожнину при пораненнях, що проникають у грудну клітку та при закритій вибуховій травмі, заброньовій травмі, переломах ребер.

А) Б)

Рис. 5. Здорові легені (А) та пневмоторакс (Б)

Розрізняють відкритий, закритий і напружений (клапанний) пневмоторакс.

Пацієнт із проникаючим пораненням грудної клітки або закритою травмою (вибухова хвиля, удар), в якого утруднене дихання з примусовим видихом, вважається таким, що перебуває в стані напруженого пневмотораксу доки не буде доведено інше.

При відкритому пневмотораксі плевральна порожнина сполучається із зовнішнім середовищем, тому в ній створюється тиск, рівний атмосферному. Тобто, під час вдиху повітря додатково надходить до плевральної порожнини, а під час видиху виходить в такій же кількості. При відкритому пневмотораксі не відбувається накопичення повітря в плевральній порожнині. Однак, при цьому легеня спадає, оскільки найважливішою умовою для розправлення легені є негативний тиск у плевральній порожнині. Легеня, що спалася, вимикається з дихання, в неї не відбувається газообмін, кров не збагачується киснем. Може супроводжуватися гемотораксом – кров’ю в плевральній порожнині.

Керуючись алгоритмом «Надання домедичної допомоги при проникаючому пошкодженні грудної клітки», відкритий пневмоторакс, за наявності отвору на стінці грудної клітині, необхідно перевести в закритий шляхом накладення оклюзійної пов’язки (рис. 59, 60).

Попроси пораненого зробити глибокий видих. При відсутності в рані стороннього предмета притисни долоню до рани і закрий в неї доступ повітря. Якщо рана наскрізна, закрий вхідний і вихідний ранові отвори.

Закрий рану пов’язкою, яка не пропускає повітря, наприклад, можна користуватися шматком поліетиленового пакета або пластикової обгортки. Якщо цього немає під рукою, візьми шматок матерії або що-небудь з одягу та змастіть вазеліном поверхню тканини. Закріпи пов’язку лейкопластирем, по всьому периметру на глибокому видиху.

Рис. 6. Накладення оклюзійної пов’язки (ППІ)

Техніка накладання спеціальної оклюзійної пов’язки:

Відкрий упаковку з оклюзійною пов’язкою, витри шкіру навколо рани серветкою з набору або одягом пораненого, відліпіть оклюзійну плівку, наклади на рану на видиху липким боком так, щоб рана була по центру плівки. Повтори накладання другої оклюзійної пов’язки для вихідного отвору (якщо є). Якщо оклюзійна пов’язка має клапан, то клапан розташуй в проекції отвору рани.

Рис. 7. Накладення оклюзійної пов’язки (BolinChestSeal)

В разі погіршення стану пораненого після накладання оклюзійної пов’язки без клапану необхідно:

відліпити край оклюзійної пов’язки та відновити стан відкритого ранового отвору. Якщо це не допомогло, то в подальшому поранений потребує негайної голкової декомпресії.

Клапанний пневмоторакс від відкритого відрізняється тим, що під час видиху сполучення плевральної порожнини із зовнішнім середовищем зменшується або повністю припиняється через зміщення тканин („прикривання клапана“). Тому під час вдиху в плевральну порожнину потрапляє більше повітря, ніж виходить під час видиху. Таким чином, під час дихання відбувається постійне збільшення кількості повітря в плевральній порожнині. Поряд з цим з кожним вдихом збільшується зміщення органів середостіння в протилежну (здорову) сторону.

Симптоми:

- наявне поранення грудної клітки або закрита травма (удар);

- наростаюче утруднене дихання з примусовим видихом;

- частота дихання – 30 за хв. або більше;

- асиметрія грудної клітки під час дихання, поранена сторона розширена та не дихає;

- ціаноз (посиніння) носогубного трикутника;

- наповнення вен шиї;

- зміщення трахеї у здоровий бік;

- вимушено сидяча поза пораненого (якщо у свідомості).

Негайне розпізнання і лікування напруженого пневмотораксу є важливими заходами для збереження життя в умовах бойових дій. Асиметрія грудної клітки під час дихання (поранена сторона розширена та не дихає), наповнені шийні вени, зміщення трахеї, послаблення дихальних звуків, посилення резонансу в ураженій половині грудної клітки і гіпотонія є важливими ознаками напруженого пневмотораксу. Поранений потребує негайної голкової декомпресії.

Надання домедичної допомоги:

Декомпресія грудної клітки на стороні ушкодження виконується за допомогою голки/катетеру 14-го розміру за алгоритмом виконання декомпресії при напруженому пневмотораксі.

Техніка виконання декомпресії:

1. Визначи місце постановки декомпресійної голки:

- 2-й або 3-й міжреберний простір по середньоключичній лінії;

- 5-й або 6-ий міжреберний простір по середньопахвовій лінії.

2. Оброби операційне поле спиртовою серветкою.

3. Чітко, але обережно введи голку під кутом 90 градусів трохи вище верхнього краю ребра, через шкіру та плевру до відчуття провалу та виходу повітря або до явного відчуття, що повітря виходить. Повітря повинно вільно виходити (якщо ні, то ви не в плевральній порожнині).

ПАМ’ЯТАЙ! Нижню частину ребра зачіпати не варто: існує велика імовірність пошкодити судинно-нервовий пучок.

4. Зафіксуй рукою голку та проведи катетер по ходу голки всередину грудної клітки до упору в поверхню тіла.

5. Вийми голку, притримуючи катетер на місці.

6. Зафіксуй катетер лейкопластирем чи іншим перев’язувальним засобом.

7. Перевір дихальні шуми та постійно слідкуй за потерпілим.

8. Проведи евакуацію потерпілого лежачи на травмованому боці або сидячи в І чергу.

Ускладнення при використанні декомпресійної голки:

ушкодження легені;

пневмоторакс;

крововтрата, спричинена пошкодженням міжреберної артерії або вени.