Моделі з розширеними функціями

Крім опцій, представлених в базових моделях, в апаратах даної групи додатково мають бути:

• поліпшені можливості синхронізації дихальних спроб пацієнта з роботою респіратора. Час відгуку тригера на дихальну спробу хворого не повинно перевищувати 100 - 150 мс. При такій величині часу відгуку хворий не реагує на затримку подачі вдиху. У ряді моделей настільки короткий час відгуку реалізується за допомогою двох датчиків: потоку - на вдиху і на видиху. В інших сучасних респіраторах тригер по потоку функціонує без наявності базового потоку;

• графічне представлення кривих обсягу, потоку і тиску в дихальних шляхах;

• можливість зміни швидкості і профілю потоку при проведенні вентиляції в режимах по тиску. Регуляція зазначених параметрів потрібна для поліпшення збігу дихального патерну хворого і роботи респіратора;

• активний клапан видиху. Його відкриття і закриття регулюються мікропроцесором респіратора окремо від клапана вдиху. Це дозволяє проводити ШВЛ з двома рівнями тиску в дихальних шляхах (типу BIPAP);

• подвійні режими вентиляції - PRVC і, можливо, VAPS;

• автоматичне вимірювання респіратором опору дихальних шляхів, динамічної податливості, а також можливість визначення активності дихального патерну пацієнта.

Моделі вищого рівня

Респіраторами вищого рівня повинні бути оснащені великі спеціалізовані відділення реанімації. Однак через їх високу вартість кількість апаратів вищого рівня в респіраторному парку не повинно перевищувати 20 -30%. Використання такої техніки виправдано тільки при крайній тяжкості дихальних розладів, а також при ураженні інших систем, наприклад при поєднанні черепно-мозкової травми і важкого абдомінального компартмент-синдрому.

До респіраторів вищого класу, крім тих можливостей, якими володіють моделі з розширеними функціями, висувають такі вимоги:

• здатність до підтримання спонтанного дихання хворого в будь-якій фазі дихального циклу і в будь-якому режимі вентиляції (так званий віртуальний Pressure Support);

• можливість зміни критеріїв видиху в режимі Pressure Support;

• можливість багатокомпонентного моніторингу легеневої механіки з використанням трахеальних і стравохідних датчиків;

• наявність однієї або декількох інтегрованих програм для визначення статичної кривої тиск-об'єм, проведення рекрутменту легенів, автоматичного визначення оптимальних параметрів вентиляції і відлучення пацієнта від респіратора.