Загальні положення, згідно законодавства України

З метою визначення організаційно-правової моделі управління та моделі адміністрації морського порту далі розглянемо організаційно-правові засади управління морськими портами в Україні, які існують на сьогодні та які вводитимуться у зв’язку з прийняттям Закону України «Про морські порти України».

На сьогодні правове положення морського порту регулюється Кодексом торговельного мореплавства, Законом України «Про транспорт», відомчими підзаконними актами та іншими нормативними документами.

Порти входять до складу підприємств морського транспорту [35].

Відповідно до ст. 73 Кодексу торговельного мореплавства України, морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території і акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту [10].

Визначення порту як державного підприємства не забороняє діяти на території порту підприємствам та організаціям всіх форм власності, метою і видом діяльності яких є обслуговування суден, пасажирів і вантажів (судновласники, вантажовласники, агентські, брокерські, стивідорні компанії та інші) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Визначаючи морський порт державним підприємством, Кодекс водночас (частини третя, четверта статті 73) не виключає можливості господарської діяльності на його території підприємств та організацій будь-яких форм власності з метою обслуговування суден, пасажирів і вантажів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і забороняє порту втручатися в таку діяльність та перешкоджати їй, за винятком випадків, передбачених законодавством України. Ці положення свідчать, що конституційне право кожного на підприємницьку діяльність на території державного транспортного підприємства, яким є морський порт, державою не забороняється.

Таким чином, морський порт в Україні на сьогодні є державним підприємством, що дозволяє віднести його до такої визначеної у світовій практиці організаційно-правової моделі управління, як національна.

Наступне важливе положення в статусі порту на даний час є те, що він є комерційним державним унітарним підприємством, що входить в систему підприємств морського транспорту України. З цього випливає як мінімум два важливих положення:

1. Державне підприємство порт є статутним суб’єктом підприємницької діяльності і діє на принципах підприємництва, тобто діяльності, яка має на меті отримання прибутку.

2. Порти як елементи системи транспорту загального користування знаходяться у власності держави в особі Фонду державного майна України. Порт є об’єктом загальнодержавної власності. Як державне унітарне підприємство порт на праві повного господарського відання наділений відособленою частиною державного майна [15, с. 18].

17.05.2012 Верховною Радою України прийнято спеціальний законодавчий акт, який регулює діяльність морських портів - Закон України «Про морські порти України» який набирає чинності 13.06.2013. Цей Закон регулює відносини у сфері портової діяльності, зокрема встановлює основи державного регулювання діяльності в морських портах, порядок будівництва, відкриття, розширення та закриття морських портів в Україні, порядок провадження на їх території господарської діяльності, у тому числі надання послуг, визначає правовий режим об’єктів портової інфраструктури. Цей Закон регулює також діяльність органів виконавчої влади, що здійснюють державне регулювання, управління, державний нагляд та контроль за безпекою мореплавства, нагляд та контроль у сфері діяльності морських портів, національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, адміністрації морських портів України, власників морських терміналів, стивідорних компаній, інших суб’єктів господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту, та споживачів їхніх послуг (товарів, робіт).

Закон не поширюється на річкові порти, морські рибні порти, пункти базування Військово-Морських Сил України, морської охорони центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері захисту державного кордону, а також на пункти базування військово-морських кораблів іноземних держав, які відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, тимчасово перебувають на території України [34].

Отже, вищезазначеним Законом передбачена і приватна форма власності в морських портах. Норми Закону фактично скасовують державну монополію в портовій галузі, надаючи можливість створити власне підприємство або приватизувати об’єкти портової інфраструктури. Тобто комерційна діяльність портів, яка історично була державною, тепер стає доступною для приватних підприємців у межах певної виробничої кооперації [28].

Як вказується в науковій літературі, мета подібних перетворень полягає у створенні конкуренції, і ґрунтується на припущенні, що конкуренція між декількома підприємцями може забезпечити більшу економічну ефективність або кращим чином задовольнити користувачів, ніж одне державне підприємство [41].

В Законі знайшла своє втілення концепція, що передбачає відокремлення портового господарства за функціональною ознакою із виділенням комерційних і адміністративних функцій портів. Такий підхід передбачає відокремлення державних владних функції у морських портах від господарської діяльності держави на їх територіях та акваторіях. Створюється структура у вигляді Адміністрації морських портів, що представляє інтереси держави. Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону, адміністрація морських портів України – державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об’єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо та через свої філії, що утворені у кожному морському порту. Саме йому, відповідно до ст. 15 Закону, передаються повноваження з утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об’єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту [34].

Отже, з моменту набрання чинності вищезазначеного Закону України, морські порти мають наблизитись до «автономної» міжнародно-визначеної організаційно-правової моделі управління.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про морські порти України» керівництво Адміністрацією морських портів України здійснюватиметься Головою, який призначатиметься на посаду та звільнятиметься з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, яким є на сьогодні Міністерство інфраструктури України. Керівник адміністрації кожного морського порту (начальник морського порту) призначатиметься на посаду та звільняється з посади центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту, за поданням голови адміністрації морських портів України. Керівник адміністрації морського порту (начальник морського порту) діє на підставі положення про адміністрацію морського порту, яке затверджується [34].

Відповідно до вказаного закону вводиться ще один орган - Рада морського порту (Рада порту) - постійно діючий дорадчо-консультаційний орган, основним завданням якого є координація питань, пов’язаних із розвитком та функціонуванням морського порту як транспортного комплексу та логістичного центру.

До складу Ради порту входитиме начальник та капітан морського порту, представники власників (користувачів) морських терміналів, стивідорних компаній, інших суб’єктів господарювання, що надають послуги у морському порту. Раду порту очолюватиме начальник морського порту, який забезпечує організацію її роботи [34].

Таким чином, норми закону передбачають зміни в управлінні морськими портами України.

Відповідно ст. 4 Закону України «Про морські порти» функціонування та розвиток морських портів здійснюватиметься за принципами:

1) об’єднання інтересів та діяльності держави в особі служби капітана морського порту, адміністрації морських портів України, інших державних підприємств, що забезпечують функціонування морського порту, та суб’єктів господарювання, що провадять свою діяльність у морському порту;

2) збереження та утворення, зокрема на основі об’єднання майна приватної, державної та комунальної форм власності, єдиних майнових комплексів, розташованих у межах території та акваторії морського порту;

3) забезпечення конкуренції серед суб’єктів господарювання, що виробляють однакову продукцію (товари, роботи, послуги) у морському порту;

4) розмежування адміністративних функцій щодо забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства і господарської (комерційної) діяльності;

5) розмежування функцій забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства;

6) забезпечення безпеки мореплавства та господарської діяльності, що провадиться у морському порту;

7) цільового використання портових зборів;

8) збереження у державній власності стратегічних об’єктів портової інфраструктури морського порту;

9) рівності прав усіх суб’єктів господарювання, що провадять діяльність у морському порту, недопущення дискримінації у доступі до об’єктів портової інфраструктури загального користування [34].

Законом України «Про морські порти України» визначається також порядок планування розвитку морських портів, основою якого є Стратегія розвитку морських портів України, яка включає в себе плани розвитку морських портів та морських терміналів, прогнози щодо вантажопотоків, завдання, основні напрями та джерела фінансування реалізації Стратегії, інші основні параметри розвитку [34].

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.06.2008р. № 1051-р було затверджено Стратегію розвитку морських портів України на період до 2015 року.

Законом України «Про морські порти України» запроваджується створення та ведення Реєстру морських портів України. Реєстр являтиме собою електронну базу даних, метою ведення якої є забезпечення даними, необхідними для вирішення завдань у сфері безпеки мореплавання, захисту навколишнього середовища та здійснення державного нагляду. В першу чергу, до реєстру вноситимуться загальні відомості про порти, зокрема, реєстраційний номер порту, назва та місцезнаходження порту і його адміністрації, дата та підстави відкриття порту. Реєстр міститиме і спеціалізовану інформацію: перелік послуг, що надаються в порту; перелік причалів; перелік портових операторів; межі території та акваторії порту; навігаційний період та інші відомості. Доступ до реєстру буде відкритим і безкоштовним.

Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що морський порт в Україні, який на сьогодні є державним підприємством трансформується, згідно Закону України «Про морські порти України» в автономну організаційно-правову форму управління.