Морський порт: поняття, види, завдання, функції

Загальна характеристика ОРГАНІЗАЦІЙНО - правових моделей управління морськими портами

Морський порт: поняття, види, завдання, функції

На початку XX століття міжнародною морською спільнотою було прийнято ряд нормативних документів, які регулювали діяльність портів, і, відповідно, давали визначення поняттю порт.

В 1923 році в Женеві було прийнято Конвенцію і Статут Про міжнародний режим морських портів, де статтею 1-ю визначено, що морськими портами вважаються порти, нормально відвідувані морськими суднами і службовцями для зовнішньої торгівлі [13].

Директива Європейського парламенту і Ради «Про вільний доступ до портових послуг» від 26 червня 1990 року, визначає, що «всі порти, в які, як правило, заходять судна і які використовуються для торгівлі з іноземними державами, повинні вважатися морськими портами». Крім того, кожна держава-учасник Конвенції зобов’язується гарантувати суднам інших держав-учасниць договору отримувати таке ж обслуговування як і судна даної держави в тому, що стосується доступу заходу в порти і використання порту[31]. Тобто в порту надаються публічні послуги.

Рекомендація № 16 Європейської економічної комісії ООН «ЛОКОД ООН – Класифікатор портів та інших пунктів», прийнята в 1995 році, з поправками 1996 року, визначає порти як будь-який пункт з постійним обладнанням, де судна можуть здійснювати завантаження або розвантаження вантажу, що перевозиться морськими шляхами[36].

Законодавство різних країн вирізняється розмаїттям підходів до визначення морського порту. Так, законодавство Великобританії (Dock Work

Act 1989) характеризує порт як територію, визначену актом парламенту, Королівським чи тимчасовим наказом[46].

В Україні правове положення порту регулюється Кодексом торговельного мореплавства, Законами України «Про морські порти України», «Про транспорт», відомчими підзаконними актами та іншими нормативними документами.

На даний момент порти входять до складу підприємств морського транспорту.

Відповідно до ст. 73 КТМУ морський порт є державним транспортним підприємством, призначеним для обслуговування суден, пасажирів і вантажів на відведених порту території і акваторії, а також перевезення вантажів і пасажирів на суднах, що належать порту[10].

Відповідно до Закону України «Про морські порти України», прийнятого 17.05.2012 та який набирає чинності 13.06.2013, морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов’язаних з цим видів господарської діяльності[34].

Отже, визначення поняття порт вищезазначеним законом та Кодексом торговельного мореплавства України не співпадають і містить протиріччя – Кодекс торговельного мореплавства визначає його як транспортне підприємство, а Закон – дає географічне визначення із вказівкою на його функції.

Як зазначає Рядінська В. О., «плутанину щодо визначення морського порту та його правової природи в законодавстві України можна пояснити збереженням у ньому рудиментів колишнього законодавства СРСР»[38, с. 213]. Саме у ст. 61 КТМ СРСР (де основною формою власності була державна, морські порти перебували у власності й оперативному управлінні держави) морські порти визначались як юридичні особи – суб’єкти прав та обов’язків, входили до складу пароплавств і фінансували свою діяльність за рахунок останніх[12].

Крім того, з юридичним визначенням пов’язана і система управління та основна діяльність. Зростає важливість забезпечення портами безпеки мореплавства та контролю за нею, а також вживання заходів по запобіганню забруднення навколишнього середовища.

Економічно-політичне значення портів визначається їх специфічним положенням як логістичних центрів вантажних потоків, інтегрованих систем промислового виробництва і органів здійснення адміністративних функцій, (загальної безпеки, (ОСПС), екологічної безпеки та ін.). Ця багатоаспектність обумовлює комплексність правового режиму морських портів і складність визначення поняття морського порту у всьому різноманітті властивих йому адміністративно-господарських функцій [3].

З урахуванням зазначеного, сьогодні морський порт можна визначити як комплексне транспортне підприємство (або транспортний комплекс), у розпорядженні якого знаходяться морська (акваторія) та сухопутна території, що знаходяться під суверенітетом прибережної держави, служить для завантаження і розвантаження суден, посадці і висадженню пасажирів, бере участь у зовнішній торгівлі та здійснює нагляд за безпекою судноплавства, загальною безпекою і контроль за дотриманням міжнародних угод з торговельного судноплавства та охорони навколишнього природного середовища. Тобто, порт має подвійну природу: комерційно-виробничу і в той же час – адміністративну.

Найбільш розповсюдженим типом портів є порти загального призначення або торговельні порти, які призначені для перевалки вантажів з водного транспорту на сухопутний та навпаки.

Крім них існують рибні порти - порти рибопромислових підприємств, де здійснюється розвантаження улову і обслуговування промислових суден та промислові порти - порти, що належать промисловим підприємствам і призначені для отримання сировини і відправки готової продукції водним шляхом.

Тобто, за спеціалізацією на території України існують торговельні, рибні та інші спеціалізовані морські порти.

Порти-сховища - акваторії захищені штучними спорудами або розташовані в природних бухтах (затоках) і призначені, як правило, для укриття суден під час шторму. Для цієї мети використовуються і торговельні порти.

За видами вантажів порти діляться на універсальні і спеціалізовані (нафтові, вугільні, контейнерні тощо). В залежності від вантажообігу порти поділяються за категоріями, які визначають їх господарське значення. Малі порти називаються також порто пунктами [21, с. 117-118].

Морські порти поділяються на внутрішні порти та порти відкриті для заходження іноземних суден, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про відкриття пунктів пропуску через державний кордон України» від 29 лютого 1996 р. N 143-р для пропуску через державний кордон України відкритими є такі морські порти:

- Одеський, Ялтинський та Ізмаїльський морський торговельний порти для міжнародного морського сполучення;

- Бердянський, Білгород-Дністровський, Дніпро-Бугський, Іллічівський, Керченський, Маріупольський, Миколаївський, Севастопольський, Усть-Дунайський, Херсонський, Южний морські торговельні порти, спеціалізований порт Октябрськ, а також Іллічівський, Керченський, Севастопольський морські рибні порти – для міжнародного морського вантажного сполучення [30].

Чинне законодавство, а саме Кодекс торговельного мореплавства України, поділяє функції морських портів на два види: в галузі забезпечення безпеки мореплавства та в галузі господарської діяльності.

Відповідно статті 75 Кодексу торговельного мореплавства України для забезпечення безпеки мореплавства на морські порти покладаються такі функції:

1) забезпечення безпечного руху в портових водах, безпечної стоянки та обробки суден;

2) утримання у справному стані гідротехнічних споруд, засобів зв'язку і електрорадіонавігації, що перебувають у володінні порту;

3) утримання у справному стані засобів навігаційного устаткування на підхідних каналах і акваторії порту;

4) контроль і підтримання оголошених глибин;

5) визначення районів обов'язкового використання буксирів;

6) забезпечення виконання вимог чинного законодавства України щодо охорони навколишнього природного середовища;

7) надання допомоги потерпілим;

8) вжиття ефективних заходів для прийняття з суден забруднених і стічних вод (для нафтоперевантажувальних портів також вод, що містять нафту), сміття та інших речовин, шкідливих для навколишнього природного середовища і здоров'я людини, а також зменшення обсягів утворення та для знешкодження, переробки, безпечного складування або захоронення виробничих, побутових та інших відходів [10].

В галузі господарської діяльності, морський порт забезпечує:

1) навантаження, розвантаження і обслуговування суден у порядку черговості їх приходу в порт;

2) перевантаження вантажів з інших видів транспорту на судно і у зворотному порядку, складські операції з вантажами;

3) обслуговування пасажирів морського транспорту, перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти;

4) допоміжні операції, необхідні для забезпечення життєдіяльності порту;

5) інші види діяльності відповідно до статусу порту [10].

Але де-факто, на сьогодні морський торговельний порт – це транспортно-виробнича система, яка включає підприємства та організації різних форм власності, функціонує на певній ділянці морського узбережжя і прилеглої до нього водної поверхні, яка реалізує і забезпечує комплекс адміністративних і комерційних функцій, пов’язаних з переміщенням товарів зовнішньої і внутрішньої торгівлі різними видами транспорту, обслуговуванням пасажирів, морських суден і інших транспортних засобів, забезпеченням економічної, екологічної і інших видів безпеки держави, включаючи безпеку морського торговельного мореплавства. Тобто, в певних портах склалася ситуація, коли треба було реформувати організаційно-правову модель порту, в тому числі саме поняття порту. Тому прийняття ЗУ «Про морські порти України» в 2012 році дає можливість розвивати транспорту галузь відповідно до вимог ринкової економіки, уніфікувати управління українськими портами з європейським та світовим досвідом портового управління, а в деяких випадках – привести у відповідність правовідносини, що склалися з законодавством.