Дерново-підзолисті ґрунти

В сільському господарстві використовується 2489,3 тис. га дерново-підзолистих ґрунтів. Вони представлені автоморфними (34,1% площі сільськогосподарських угідь), поверхнево-гідроморфними (глеюваті – 6%, глейові – 1,1%) і ґрунтово-гідроморфними (глеюваті – 26,2%, глейові – 32,5%) типами, їх різноманітність збільшується за рахунок змитих(3,1%), дефльованих (0,6%) та осушених (13,7%) видів (М.І.Полупан та ін. 1988 р.).

Дерново-підзолисті ґрунти, за класифікацією Інституту ґрунтознавства ім. Докучаєва, виділяють на рівні підтипу в типі підзолистих ґрунтів. Проте І.С.Кауричев виділяє їх як самостійний тип. Такої ж думки притримуються вчені Українського науково-дослідного інституту ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н.Соколовського (М.І.Полупан). Доцільність виділення дерново-підзолистих ґрунтів як окремого типу викликано особливостями їх генезису, більш високою природною родючістю і особливостями меліорації порівняно з підзолистими ґрунтами.

Класифікація дерново-підзолистих ґрунтів Полісся представлена в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3 – Класифікація дерново-підзолистих ґрунтів Полісся України (Український науково-дослідний інститут ґрунтознавства і агрохімії ім. О.Н. Соколовського, 1988 р.)

Найбільш поширеними родами дерново-підзолистих ґрунтів є наступні:

Модальні (звичайні) – ознаки і властивості відповідають основним характеристикам підтипу У найменуванні дерново-підзолистих ґрунтів назва даного роду опускається;

Контактно-оглеєні – формуються на двочлених ґрунтотворних породах, на контакті порід виділяється прошарок з ознаками оглеєння;

Вторинно-насичені – формуються на крейді або мергелі покритих тонким шаром (до 2 метрів) водно-льодовикових піщаних або супіщаних відкладів. Характеризуються періодичним підлуженням нижньої частини профілю;

Еродовані – відрізняються від модальних частковою або повною відсутністю верхніх генетичних горизонтів внаслідок процесів водної ерозії;

Намиті – зустрічаються на шлейфах схилів і днищах балок, формуються за рахунок делювіального намиву. Гумусово-елювіальний (НЕ) горизонт у порівнянні з модальними ґрунтами потужний, часто шаруватий;

Засолені–- формуються в умовах близького залягання мінералізованих ґрунтових вод. Зустрічаються серед дерново-підзолистих оглеєних ґрунтів.

Розподіл дерново-підзолистих ґрунтів на види (за ступенем опідзолення) наступний:

Слабопідзолисті – гумусово-елювіальний горизонт добре розвинутий, потужністю 20-25 см, значно переважає елювіальний (НЕ>Е). Елювіальний горизонт представлений окремими плямами чи прошарками, потужністю до 5 см;

Середньопідзолисті – гумусово-елювіальний горизонт приблизно однакової потужності (18-20 см) з елювіальним (НЕ @ Е). Елювіальний горизонт суцільний, з нижньою межею глибше 30 см.

За характером зволоження:

Поверхнево-оглеєні – оглеєння у верхній частині профілю, внаслідок періодичного сезонного перезволоження атмосферними опадами, що застоюються з поверхні;

Ґрунтово-оглеєні – оглеєння у нижній частині профілю, внаслідок перезволоження підґрунтовими водами.

За ступенем оглеєння:

Поверхнево-оглеєні:

Глеюваті – оглеєні гумусово-елювіальний і елювіальний горизонти HEgl; Egl), оглеєння у вигляді окремих іржавих плям;

Глейові – оглеєні гумусово-елювіальний, елювіальний і верхня частина ілювіального горизонту HEgl, Egl, І(gl) , оглеєння горизонтів суцільне;

Ґрунтово-оглеєні:

Глеюваті – підґрунтові води на глибині 180-250см , оглеєна ґрунтотворна порода і нижня частина ілювіального горизонту I(gl), Pgl, оглеєння у вигляді іржавих плям;

Глейові – підґрунтові води на глибині 120-180 см, оглеєна ґрунтотворна порода і весь ілювіальний горизонт (Igl, Pgl), оглеєння горизонтів суцільне;

Сильноглейові – підґрунтові води на глибині 60-120 см, всі горизонти суцільнооглеєнні (Hegl, Egl, Igl, Pgl).

Оглеєні ґрунти на слабо- , середньо- і сильнопідзолисті не поділяються.

За ступенем еродованості:

Слабозмиті – змито до половини гумусово-елювіального горизонту (НЕ) і втрачено до 20% гумусу. Під час оранки розорюється верхня частина горизонту Eh, орний шар помітно світліший і має буруватий відтінок, на поверхні ґрунту рідка мережа вимоїн; розташовані на пологих схилах (з ухилом не більше 3°);

Середньозмиті – змито понад половини гумусово-елювіального горизонту (НЕ) і втрачено 20-40% гумусу. Під час оранки переорюється цілком горизонт Eh і верхня частина горизонту ЕІ; забарвлення горизонту буре, плямами; порверхня його розмита частою мережею вимоїн; розташовані на пологих схилах (3-5°);

Сильнозмиті – змито гумусово-елювіальний, елювіальний і частково ілювіальний горизонти, втрачено 40-60% гумусу. Розорюється середня або нижня частина горизонту IE, поверхня ґрунту має буре забарвлення з силь новираженою брилістю, зустрічаються на окремих ділянках на сильнопохи лих схилах з ухилом до 5-8°.

За глибиною залягання підстелених порід:

Неглибокопідстелені – 0,5 -1 м;

Глибокопідстелені – 1-2 м.

За ступенем засолення:

Солончакуваті – легкорозчині солі натрію (0,1% і більше) з'являються на глибині прояву глеюватості;

Солончакові – легкорозчині солі натрію з'являються в гумусово- елювіальному або у верхній частині ілювіального горизонтів.

Перед видом ґрунту запропоновано виділяти літологічну серію: моренні, водно-льодовикові, озерні, давньоалювіальні, та саме, підстелені пісками, кристалічними породами, крейдо-мергелями та ін.

Крім того виділяють варіанти: цілинні, освоєні, окультуренні, зрошувані і дреновані.

Як різновидність враховують механічний склад ґрунту: піщані, глинисто- піщані, супіщані, легко-, середньо-, важкосуглинкові.