Алювіальні лучно-болотні ґрунти.

Формуються на притерасних заплавах в умовах постійного перезволоження під вологолюбивою болотною рослинністю на алювіальних відкладеннях переважно суглинкового механічного складу. Тривалість щорічного затоплення становить понад 30 днів. Підґрунтові води залягають близько до поверхні і нижче 1-1,5м не опускаються, що обумовлює перебування профілю майже в режимі капілярної вологоємності. Характер мінералізації і підґрунтових вод обумовлює формування засолених, озалізнених, карбонатних чи інших ґрунтів.

Алювіальні лучно-болотні ґрунти поділяються на два підтипи:

Алювіальні лучно-болотні ґрунти мають таку систему генетичних горизонтів Hd+H+HPgl+Pgl.

Алювіальні лучно болотні оторфовані ґрунти мають оторфованість у поверхневому горизонті. Будова їх профілю: перегнійно-акумулятивний отор фований Th, глибиною 10-20 см, перегнійно акумулятивний H_gl, перехідний до породи Ph_gl горизонти і оглеєна порода P_gl. Сумарна глибина профілю 40-70 см.

Лучні ґрунти

Дана група ґрунтів об'єднує алювіальні, алювіальні лучно-болотні, лучно-болотні, лучні гурунти, які відносяться до гідроморфних і є інразональними, бо поширені в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України.

Лучні ґрунти формуються під лучною злаково-осоково-різнотравною рослинністю на плато, терасах рік, шлейфах схилів, днищах балок при участі підґрунтових вод і розчинних в них речовин. За даними Н.Б.Вернендер, при рівні підґрунтових вод 1-2 м, на суглинкових відкладеннях утворюються лучні ґрунти, при рівні 1-1,5 м – лучно-болотні, а при рівні менше 1м– болотні ґрунти.

Площа сільськогосподарських угідь в країні на лучних ґрунтах становить 1206 тис. га (рілля 478).

На Поліссі поширені переважно короткопрофільні лучні ґрунти. Вони дуже різні за механічним складом (від звязно-піщаних до середньосуглинкових), ґрунтотворними породами, проявом процесів оглеєння.

Лучні ґрунти мають таку будову профілю: гумусовий дернинний горизонт Hd, гумусовий Н, перехідний HP, нижній перехідний оглеєний Phgl горизонт і оглеєнна ґрунтотворна порода Pgl.

Лучні опідзолені ґрунти формуються на таких від'ємних формах рельєфу, які в наш час, або колись були вкриті лісовою рослинністю. Вони мають таку будову профілю: He+HPi+Phigl+Pgl.

Властивості лучних ґрунтів визначаються переважно механічним складом. Піщані та супіщані-слабогумусовані (1,5-2%), суглинкові містять гумусу до 3-5%. Тип гумусу фульватний (Сгк:Сфк = 0,7-0,8), в складі гумінових кислот переважають фракції, зв'язані з кальцієм і півторооксидами. Непогано забезпечені елементами живлення рослин. Реакція ґрунтового розчину слабокисла, або нейтральна.

Лучні ґрунти використовують як високопродуктивні сінокоси. Вони придатні для вирощування овочевих і кормових культур та багаторічних трав. В орному фонді Полісся їх задіяно до 2%.

3.2.6. Болотні ґрунти (Histosols)

Торфові болотні ґрунти на території України утворились в різних ґрунтово-кліматичних зонах відповідно до яких вони набули характерних морфологічних ознак, властивостей, екологічної і агрономічної цінності. Загальна їх площа становить 1202,1 тис. га, в тому числі використовується в сільськогосподарському виробництві 570,4 тис. га.

За умовами водно мінерального живлення болотні ґрунти поділяються на ґрунти верхових, перехідних і низинних боліт (рис. 3.8). Ґрунти верхових і перехідних боліт в Україні займають незначну площу, зустрічаються переважно на Поліссі (на півночі Ровенської, північному заході Житомирської областей) і в Карпатах, дуже рідко в малому Поліссі і на піщаних терасах Лісостепу. Вони становлять лише 5% всієї площі болотних ґрунтів країни.

Рис. 3.8. Генетичні типи боліт і їх будова у розрізі (М.П.Толстой, 1991):

а - верхове болото; б - низинне болото, перекрите верховим; в – болото, що утворилось при заростанні озера,заповнене мулом, водою, має торф'яну кірку; г - поступове заростання водойми. 1 - сфагновий торф із пеньками сосни; 2 - пухівково-сфагновий торф; 3 - осоковий і лісовий торф; 4 - шейхцерієво-сфагновий торф; 5 – гіпсовий торф; б - прісноводний мергель; 7 - сапропелевий торф; 8 - очеретяний торф; 9 - камишовий торф; 10-хвощовий торф; 11 -осоковий і лісовий торф; 12 - осоково-вербовий торф; 13 - лісовий торф; 14 - сапропеліт; 15 -включення сапропелю; 16 - торф стоплення; 17 - мул; 18 - суглинок і супісок; 19 - суглинок з піщаними прошарками; 20 - глина; 21 - вода

Найбільше поширені в Україні ґрунти низинних торфових боліт. На Поліссі – 635,1 тис. га, в Лісостепу – 305,4, Степу – 7,9, гірських та передгірських районах Карпат – 19,4 тис.га. Вони займають заплави річок, продолини, притерасні зниження, днища балок, улоговини тощо (рис. 3.9).