Основні поняття в галузі охорони праці, їх терміни та визначення

Перш ніж розглянути поняття «охорона праці» звернемо увагу на його другий компо­нент, оскільки він є первинним. Адже без праці не було б і поняття «охорона праці».

Під працею розуміють цілеспрямовану діяльність людини, в результаті якої створюються матеріальні блага, необхідні для задоволення її власних потреб, а також духовні цінності, що слугують суспільству. З фізіологічної точки зору праця — це витрачання людиною фізичної та розумової енергії. Для людини праця є не лише необхідністю, а й потребою. А. П. Чехов казав: «Людина повинна трудитись, працю­вати в поті чола, хто б вона не була, і в цьому полягає зміст і мета її життя». Відомий також вислів А. Бебеля про те, що «без праці суспільство не може існувати».

Таким чином, праця є умовою існування людини та суспільства загалом. Однак за певних умов, коли в процесі праці мають місце шкідливі та небезпечні чинники, які безпосередньо впливають на працюючу людину, можуть проявлятися негативні наслід­ки праці. Ось чому з поняттям «праця» супутньо слідує й інше — «охорона праці».

Охорона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувально-профілактичних заходів і засобів, спря­мованих на збереження здоров'я та працездатності людини в процесі праці.

Основну мету охорони праці можна виразити наступною формулою:

ОП = ЗТПЗ + СБНУП + ЗЗП + ППП + ПАС,

де ЗТПС — запобігання травматизму та професійних захворювань;

СБНУП — створення безпечних і нешкідливих умов праці;

ЗЗП — збереження здоров'я та працездатності;

ППП — підвищення продуктивності праці;

ПАС — попередження аварійних ситуацій.

Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити дві групи завдань:

— наукові (аналіз конкретних моделей системи «людина—техніка—виробниче середовище», виявлення небезпечних і шкідливих виробничих чинників, їх взаємо­ зв'язку, ступеня впливу на людину і т. д.);

— практичні (розроблення заходів та засобів щодо створення безпечних умов
праці при здійсненні трудового процесу).

Терміни та визначення основних понять з охорони праці наведені в ДЕСТ 2293-99 та деяких стандартах системи стандартів безпеки праці (ССБП). Розглянемо найваж­ливіші з них.

Умови праці — сукупність чинників виробничого середовища і трудового про­цесу, які впливають на здоров'я і працездатність людини під час виконування нею трудових обов'язків.

Несприятливі чинники, в тому числі й виробничі, підрозділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливий виробничий чинник — виробничий чинник, вплив якого за певних умов може призвести до захворювання, зниження працездатності і (або) негативно­го впливу на здоров'я нащадків.

Небезпечний виробничий чинник — виробничий чинник, вплив якого на пра­цівника в певних умовах призводить до травм, отруєння, іншого раптового різкого погіршення здоров'я або до смерті.

Відповідно до ГОСТ 12.0.003-74 небезпечні та шкідливі чинники за природою дії поділяються на такі групи: фізичні, хімічні, біологічні та психофізіологічні.

До фізичних небезпечних та шкідливих виробничих чинників належать: рухо­мі машини та механізми; пересувні частини виробничого устаткування; підвищена запиленість та загазованість повітря робочої зони; підвищена чи понижена темпера­тура поверхонь устаткування, матеріалів чи повітря робочої зони; підвищений рівень шуму, вібрацій, інфразвукових коливань, ультразвуку, іонізуючих випромінювань, ста­тичної електрики, електромагнітних випромінювань, ультрафіолетової чи інфрачерво­ної радіації; підвищені чи понижені барометричний тиск, вологість, іонізація та рухо­мість повітря; небезпечне значення напруги в електричному колі; підвищена напру­женість електричного чи магнітного полів; відсутність чи нестача природного світла; недостатня освітленість робочої зони; підвищена яскравість світла; пряме та відбите випромінювання, що створює засліплювальну дію; та ін.

До хімічних небезпечних та шкідливих виробничих чинників належать хімічні речовини, які за характером дії на організм людини поділяються на загальнотоксичні, подразнювальні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні та такі, що впливають на репродуктивну функцію.

До біологічних небезпечних та шкідливих виробничих чинників належать па­тогенні мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки та ін.) та продукти їх життєдіяльності, а також макроорганізми (рослини та тварини).

До психофізіологічних небезпечних та шкідливих виробничих чинників нале­жать фізичні (статичні та динамічні) і нервово-психічні перевантаження (розумове перенапруження, монотонність праці, перенапруження органів чуття, емоційні пере­вантаження).

Один і той же небезпечний і шкідливий виробничий чинник за природою своєї дії може належати одночасно до різних груп.

Дія окремих несприятливих чинників виробничого середовища чи трудового процесу може призвести до виробничої травми — порушення анатомічної цілісно­сті організму людини або його функцій внаслідок дії виробничих чинників.

Виробничі травми класифікують:

— за видом агента, що призвів до травмування — механічні, термічні, хімічні, променеві, електричні, комбіновані та ін.;

— за виробничими матеріальними причинами (носіями) травми — рухомі час­ тини обладнання, готова продукція, відходи виробництва та ін.;

— за локалізацією травм — травми очей, голови, рук, ніг, тулуба;

— за ступенем тяжкості пошкоджень — легкі, тяжкі, смертельні;

— за технологічними операціями — вантажно-розвантажувальні роботи, перевезення вантажів та ін.

Часто травма є наслідком нещасного випадку. Нещасний випадок на вироб­ництві — раптове погіршення стану здоров'я чи настання смерті працівника під

час виконування ним трудових обов'язків внаслідок короткочасного (тривалістю не довше однієї робочої зміни) впливу небезпечного або шкідливого чинника.

Наслідком дії шкідливого виробничого чинника може бути і професійне захво­рювання — паталогічний стан людини, обумовлений надмірним напруженням орга­нізму або дією шкідливого виробничого чинника під час трудової діяльності.

Діагноз професійного захворювання ставиться у кожному випадку з урахуван­ням характеристики умов праці, тривалості роботи працюючого за даною професією, професійного «маршруту» працівника, даних попередніх періодичних медичних огля­дів, результатів клініко-лабораторних та діагностичних досліджень. Цей діагноз вста­новлюється лише тоді, коли саме умови праці зумовили розвиток даного захворюван­ня, тобто є його безумовною причиною.

Окрім професійних, на виробництві зараз відокремлюють групу, так званих, ви­робничо зумовлених захворювань — захворювань, перебіг яких ускладнюється умо­вами праці, а частота їх перевищує частоту у працівників, які не зазнають впливу певних професійних шкідливих чинників.