Очистка газів від сірковуглецю та сіркоорганічних сполук.

Сірководень — сильнодіюча нервово-токсична отрута. Поріг відчуття запаху у людини відповідає його концентрації у повітрі (1—3) х 10"6 мг/л. Сірководень має неприємний запах, паралізує функцію органів дихання. При вдиханні Н28 з концентрацією 1 мг/л настає миттєве отруєння: судоми, втрата свідомості, зупинка дихання і смерть. Індикатором підвищення концентрації сірководню є органи зору: відчуття печіння, почервоніння та набряку очей, сльозотеча тощо. Основними джерелами викидів сірководню в атмосферу є промислові підприємства з виробництва віскозного волокна, целюлози, деревоволокнистих плит. Сюди належать також підприємства хімічної, нафтохімічної, харчової, металургійної промисловостей. Очищення газу від сірководню та сіркоорганічних сполук здійснюється у двох напрямах:

— санітарне очищення викидних виробничих і вентиляційних газів;

— очищення природних, коксових та інших промислових газів, що використовуються як сировина для синтезу, а також газів, що утворюються на різних ступенях технологічних процесів хімічних і нафтохімічних виробництв. У цьому випадку одночасно вирішуються два завдання. З одного боку, отрута для каталітичних процесів — сірководень — виводиться із схеми і переробляється в товарні продукти: сірку, сірчистий ангідрид, сірчану кислоту тощо. З іншого боку, вилучення сірководню та сірчаноорганічних сполук знижує або навіть усуває ймовірність викидання в атмосферу діоксиду сірки, що утворюється на окислювальних стадіях хімічного процесу.

Усі горючі гази з вмістом сірководню повинні очищуватись. До таких газів, крім природного і коксового, відносять всі гази нафтопереробки (крекінгу, реформінгу, гідроочищення тощо), генераторний, сланцевої переробки. При виборі методу очищення від сірководню завжди необхідна наявність у газі другого "кислого" компонента — діоксиду вуглецю. З технологічно-економічного погляду вилучати діоксид вуглецю не завжди доцільно. Але тоді поглинач сірководню повинен володіти високою здатністю сорбції основного цільового компонента Н28 за наявності діоксиду вуглецю.

Вимоги до ступеня очищення газу від сірководню різні, залежно від призначення. Для природного та інших газів, призначених для транспортування магістральними газопроводами і для побутових потреб, гранично допустимий вміст Н2в становить 0,02 г/м3, в газі для виробництва звичайної металургійної сталі допускається 2—3 г/м3, а для хімічного синтезу — 1 до 60 г/м3. Гранично допустима концентрація в робочій зоні становить 10 г/м3, а за наявності вуглеводнів — 3 г/м3. Максимальна разова та середня разова гранично допустима концентрації в атмосферному повітрі становлять 0,008 г/м3.

Сірководень, вилучений з газів, залежно від методу очищення виділяється у вигляді елементної сірки або концентрованого газу, які каталітично переробляються у сірчану кислоту та елементну сірку. Розглянемо основні методи очищення газів від сірководню.

Велику групу методів очищення газів від домішок сірководню становлять окислювальні методи, за допомогою яких вловлюють його тим або іншим абсорбентом (водні розчини Ка2С08, К2С08, гШ3 з певним вмістом арсенатів Ге(ОН)2 та інших речовин), а потім поглинутий Н28 окислюють киснем повітря з отриманням елементної сірки:

Однак окислення Н28 у звичайних умовах у чистому вигляді практично не відбувається. Тому основним завданням є підбір переносників кисню, які каналізують, прискорюють окислення Н2& При цьому каталізатор або реагент, який застосовується у вигляді розчиненої основи або суспензії, повинен практично повністю регенеруватися.

Найбільш поширеними окислювальними методами очищення газів від сірководню є: миш'яково-содовий, лужно-гідрохіноновий, залізосодовий.