Підстави та порядок звільнення з роботи.

Право на працю передбачає також встановлення законодавством порядку припи­нення трудових відносин. Загальні підстави припинення трудового дого­вору викладені в ст.36 КЗпПУ.

Безстроковий трудовий договір може бути розірваним за ініціативою:

-самого працівника;

-роботодавця;

-органу- представника трудового колективу.

Порядок припинення трудового договору за ініціативою працівника (КЗпП У ст., ст. 38, 39, 39").

Працівник повинен подати заяву роботодавцю про свій намір звільнитися з роботи.

Працівник про розірвання трудового договоруповинен попередитироботодавцяписьмово за два тижні до бажаної дати звільнення. Протягом цього часу роботодавець зможе знайти заміну.

Якщо працівник після закінчення двотижневого строку не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, то роботодавець не має права звільняти його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому не може бути відмовленовукладаннітрудового договору.

Звільнення за ініціативою роботодавця ( КЗпП У ст., ст. 40, 41).

Роботодавець за власною ініціативою теж може звільнити працівника. Але законодавство, гарантуючи права працівника, обмежує право на звільнення за ініціативою роботодавця.

Працівника можна звільнити лише в таких випадках:

1.скорочення штатів в результатізмін ворганізації виробництва і праці;

2.виявлення невідповідності працівника займаній посаді за станом здоров’я;

3.поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;(у цих випадках роботодавець може звільнити працівника лише тоді, коли неможливоперевести працівника за його згодою на іншу роботуна цьому ж підприємстві).

4.порушення працівникомтрудовоїдисципліни.

5. За появу на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;

6.За розкрадання майна за місцем роботи коли до винного застосовано заходигромадського впливу, адміністративні стягнення чи рішення суду;

7. За нез’явлення на роботу протягом більшяк чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і пологах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв’язку зтрудовим каліцтвом або профзахворюванням, місце роботи зберігаєтьсядо відновлення працездатності або встановлення інвалідності

При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається:

1. Сімейним – при наявності двох і більше утриманців;

2. Особам, в сім’ях яких немає інших працівників з самостійнимзаробітком;

3. Працівникам з більшим стажем роботи на даному підприємстві;

4. Працівникам, які навчаються у вищих і середніх спеціальних учбових закладах без відриву від виробництва;

5.Учасникам бойових дій, інвалідам війни та прирівненим до них особам;

6. Авторам винаходів і корисних пропозицій;

7. Працівникам, якіотримали професійні захворювання на даному підприємстві;

8. Працівникам з числа колишніх військовослужбовців строкової (альтернативної ) служби протягом двох років після звільнення з служби.