Способи визначення відстані на місцевості

У бойових обставинах часто виникає необхідність швидко та точно визначити відстань до орієнтирів (цілей). У сучасному швидкоплинному та маневреному бою той, хто якнайшвидше і найточніше визначить відстань до противника, встановить правильно прицільний пристрій на своїй зброї, той і вийде переможцем. Вимірювання, виконані несвоєчасно або з грубими помилками, значно знижують ефективність використання зброї, приводять до поразки в бою. Тому кожен військовослужбовець повинен вміти визначати відстані на місцевості різними способами.

Точні способи вимірювання відстаней за допомогою кутомірних приладів і віддалемірів використовуються при топогеодезичній прив'язці, але ці способи вимірювань потребують багато часу.

У бою відстані на місцевості залежно від обставин і характеру бойового завдання вимірюють:

а) окомірно;

б) кроками;

в) за спідометром;

г) за кутовими розмірами предметів;

д) за лінійними розмірами предметів;

е) за часом та швидкістю руху;

ж) за співвідношенням швидкості світла і звуку;

з) на слух;

и) побудовою геометричних фігур на місцевості.

Окомірно- найпростіший та найшвидший спосіб, точність якого залежить від досвіду спостерігача, умов спостереження та величини відстані, що визначається. У досвідченого спостерігача відстань до 1 км може бути визначена зпомилкою 10-15%, у недосвідченого - 30-50%. При збільшенні відстані помилка збільшується. Точність визначення відстані підвищується в результаті систематичних тренувань. При цьому необхідно пам'ятати, що великі та чіткі предмети здаються завжди ближчими; при спостереженні вгору здається, що предмети ближче, а вниз - далі; якщо між спостерігачем і предметом немає інших об'єктів, здається, що він ближче, якщо є - далі; при спостереженні через водні простори, долини та лощини відстані здаються меншими; при спостереженні в сутінках, у тумані, при похмурій погоді відстані здаються більшими.

З достатньою точністю відстані можна вимірювати, користуючись відомостями таблиці 13.

Таблиця 13

Вимірювання відстані кроками. Рахунок ведеться парами кроків. Після кожної сотні рахунок починається спочатку, а кількість сотень відмічається на папері або іншими способами. Щоб результати були достатньо точними (2-4% вимірюваної відстані), необхідно тренуватися у ходінні рівними кроками у будь-яких умовах та визначити довжину свого кроку. Для цього потрібно пройти відрізок у 200 м в одну сторону і навпаки, рахуючи пари кроків, потім 200 м розділити на отриманий середній результат.

Наприклад, при вимірюванні відстані отримаємо 120 та 124 пари кроків. Середнє число пар кроків 122. Довжина пари кроків буде 200 м : 122 = 1,6 м.

Для приблизного вимірювання довжини кроків можна користуватися формулою:

де Д – довжина кроку, см.; Р – зріст людини, см.

Визначення відстані за спідометром.Відстань, пройдена машиною, визначається як різниця покажчика спідометра на початку і вкінці дороги. Під час руху дорогами, з твердим покриттям воно будена 3-5%, а по в'язкому ґрунті - на 8-12% більше дійсної відстані. Такі помилки виникають від пробуксовування колес, зміни тиску у шинах та їх зносу. Для більш точного визначення відстані необхідно в покажчики спідометра ввести поправку. Для цього проїжджають ділянку дороги в прямому та зворотному напрямку, знімаючи покази і спідометра на початку та в кінці ділянки. З отриманої середньої відстані ділянкивідраховують величину цієї ж ділянки, виміряної віддалеміром або мірною стрічкою. Коефіцієнт коректури шляху виражається у відсотках та обчислюється за формулою:

де S сер. - середнє арифметичне від відрахунків за спідометром при прямому та зворотному проїзді ділянки; S - виміряна довжина ділянки.

Наприклад, якщо середнє значення контрольної ділянки дорівнює 4,2 км, авиміряне за картою – 3,8 км, то коефіцієнт коректури шляху

Таким чином, якщо довжина маршруту, виміряного за картою, складає 50 км, то за спідометром буде відрахунок 55 км, тобто на 10% більше. Різниця в 5 км і є величиною поправки.

Визначення відстані за кутовими розмірами предметів.Спосіб використовується, коли відомі лінійні розміри віддаленого предмета, до якого вимірюють відстань.

Сутність способу полягає в наступному. При спостереженні місцевих предметів (цілей), віддалених на різні відстані, спостерігач знаходиться наче у центрі концентричних кіл, радіуси яких дорівнюють відстаням до цих предметів (цілей). Якщо коло розділити на 6000 поділок, то довжина однієї поділки буде заокруглено дорівнювати одній тисячній частині радіуса кола:

де R – радіус кола.

Центральний кут кола, стягнутий дугою, що дорівнює 1/6000 довжини кола, прийнятий за одиницю вимірювання кутів, називається поділкою кутоміра або тисячною.

Таким чином, одиницею виміру кутів є лінійний відрізок, який дорівнює тисячній частці відстані до об'єкта, що забезпечує швидкий перехід від кутових вимірів до лінійних, і навпаки. Під час виміру кутів у тисячних прийнято називати і записувати спочатку число сотень, а потім число десятків і одиниць тисячних. Якщо сотень і десятків немає, то замість них називають і записують нулі (табл. 14).

Таблиця 14

При переході від поділок кутоміра до градусної міри використовують співвідношення:

Виходячи із залежності між кутовими та лінійними величинами, відстань (дистанцію) до предметів у метрах визначають за формулою:

де В – висота (ширина) предмета, м; К – кутова величина предмета в тисячних.

Кутові розміри предметів у тисячних вимірюють за допомогою бінокля, приладів спостереження і прицілювання (мал. 58).

Наприклад, кутовий розмір орієнтира (окремого дерева), що спостерігається в бінокль, висота якого 12 м, дорівнює трьом малим ріпкам сітки бінокля (0-15). Отже, відстань до орієнтира:

Мал. 58. Визначення кутів за допомогою бінокля

Визначення відстаней за лінійними розмірамипредметів полягає в наступному. Лінійкою, розташованою на відстані 50 см від очей, вимірюють у міліметрах висоту предмета, що спостерігається. Потім висоту предмета в сантиметрах ділять на виміряну лінійкою в міліметрах, результат множать на постійне число 5; отримують відстань до предмета в метрах.

Наприклад, телеграфний стовп висотою 6 м затуляє на лінійці відрізок 10 мм (мал. 59). Отже відстань до нього:

Точність визначення відстаней за кутовими та лінійними величинами складає 10-15% довжини виміряної відстані.

Мал. 59. Визначення відстаней за лінійними розмірами предметів

Визначення відстаней допоміжними предметамиє аналогічним способу визначення відстаней за кутовими розмірами і застосовується за умов відсутності бінокля та приладів прицілювання. Для визначення відстаней цим способом необхідно знати розміри допоміжних предметів у міліметрах, отже, і в тисячних, які наведені в табл. 15.

Таблиця 15

Лінійні розміри деяких предметів наведені в табл. 16:

Таблиця 16

Необхідно пам'ятати, що допоміжні предмети також потрібно триматина відстані 50 см від очей.

Приклад: Піхота противника під прикриттям танків веде наступ. Визначити відстань до противника, якщо танк по ширині закривається мушкою автомату.

Визначення відстані за часом і швидкістю руху.Цей спосіб застосовується для наближеного визначення довжини пройденого шляху,для чого середню швидкість множать на час руху. Середня швидкість руху пішохода становить близько 5км/год, а під час руху на лижах - 8-10 км/год.

Визначення відстані за співвідношенням швидкості звуку і світла. Звук розповсюджується у просторі зі швидкістю 330 м/сек.., або 1 км за 3 сек., а світло - практично миттєво. Таким чином, відстань у кілометрах до місця, де пролунав постріл, дорівнює числу секунд, які пройшли від моменту спалаху до моменту, коли був почутий звукпострілу, поділеному на 3.

Наприклад, спостерігач почув звук пострілу через 11 сек. після спалаху. Відстань до місця спалаху: Д = 11:3 = 3,7 км.

Визначення відстані на слух.Спосіб застосовується при обмеженій видимості, переважно вночі. Точність цього способу невисока. Вона залежить від досвідченості спостерігача, гостроти і тренованості його слуху, вміння враховувати напрямок і силу вітру, температуру і вологість повітря. В безвітряну ніч при нормальному і пухові різні джерела шуму можуть бути почуті на відстані, вказаній у табл. 17.

Таблиця 17

Визначення відстані геометричною побудовою на місцевості.Цей спосіб може застосовуватися при визначенні ширини важкопрохідних або непрохідних ділянок місцевості та перешкод (річок, озер, затоплених зон). На мал. 60 а показано визначення ширини річки побудовою на місцевості рівнобедреного трикутника. Оскільки в такому трикутнику катети рівні, то ширина річки АВ дорівнює довжині катета АС. Точку А вибирають на місцевості так, щоб з неї було видно місцевий предмет (точка В) на протилежному березі, а також, щоб була можливість вздовж берега виміряти відстань, що дорівнює ширині ріки. Положення точки С визначають методом наближення, вимірюючи кут АСВ компасом чи за допомогою годинника до тих пір, доки його значення не досягне 45°.

Інший варіант цього способу показаний на мал. 60 б.

Точку С обирають так, щоб кут АСВ дорівнював 60°. Відомо, що тангенс кута 60° дорівнює 1/2, отже, ширина річки дорівнює подвоєному значенню відстані АС. Як і в першому, так і в другому випадку кут при точці А повинен дорівнювати 90°.

а б

Мал. 60. Визначення відстаней геометричною побудовою на місцевості