РОЗДІЛ 4. ФІНАНСОВЕ ПРАВО

4.1. Поняття, предмет та джерела фінансового права.

Фінансовому праву належить важлива роль у реформуванні економічних відносин та їх правового регулювання, що обумовлено подальшою демократизацію українського суспільства, розвитком правової держави та громадянського суспільства, заснованих на пріоритеті прав і свобод людини і громадянина, рівності всіх форм власності.

Фінансове право представляє собою сукупність юридичних норм, які регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі планової акумуляції, розподілу, перерозподілу та використання грошових фондів державою, необхідних для виконання завдань, що постають на кожному етапі її розвитку.

Предметом фінансового права є суспільні відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування – відносини щодо формування та використання централізованих та децентралізованих фондів грошових коштів, необхідних для виконання їх функцій та задач. Разом з тим в процесі фінансової діяльності держави виникають і інші, окрім фінансових, правовідносини (напр., цивільні). Фінансове право розповсюджується лише на фінансові правовідносини. До них належать:

- відносини, що виникають при встановлені бюджетної системи, розподілу доходів та видатків між її ланками;

- відносини щодо складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства;

- правові засади утворення та погашення державного та місцевого боргу;

- відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів;

- відносини фінансування і кредитування;

- відносини державного страхування;

- регулювання грошової та валютної систем.

Отже, фінансове право регулює лише організаційно-майнові правовідносини, що виникають внаслідок владної діяльності держави в особі уповноважених органів щодо формування, розподілу та використання ними фондів грошових коштів.

Додатковою ознакою розмежування галузей права одна від іншої є метод правового регулювання, який представляє собою специфічний спосіб владного впливу держави на суспільні відносини, який здійснюється за допомогою правових норм та інших правових засобів.

Метод фінансово-правового регулювання представляє собою сукупність засобів впливу на учасників фінансових правовідносин, який характеризується юридичними фактами, з якими пов’язують виникнення фінансових правовідносин, правовим статусом їх суб’єктів, розподілом прав і обов’язків між ними, видами санкцій за порушення приписів держави та порядком їх застосування.

Загальним методом правового регулювання фінансового права є імперативний метод (метод владних розпоряджень, командно-вольовий). Владним приписам притаманний категоричний характер та відсутність оперативної самостійності.

Методи фінансового-правового регулювання:

– владних приписів;

– субординації;

– погодження;

– рекомендації.

Владний припис у фінансовому праві як особлива форма організаційної діяльності представляють собою забезпезпечену законом вимогу уповноважених суб’єктів законодавчої або виконавчої влади щодо певної поведінки та дій у галузі фінансів, звернена до юридичних та фізичних осіб, що є суб’єктами фінансових правовідносин.

Джерела фінансового права – конкретні форми його вираження, тобто правові акти представницьких і виконавчих органів державної влади й органів місцевого самоврядування, що містять норми фінансового права.

Схема 4.1.

Основними завданнями джерел фінансового права є:

Джерела фінансового права:

1. Конституція Українивід 28 червня 1996 р. як основне джерело національної правової системи займає верховне місце в системі джерел фінансового права і регулює фундаментальні суспільні відносини. Конституція України закріпила принципи фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування. До таких принципів належать: верховенство права, гласність, пріоритет прав і свобод людини і громадянина, законність та ін. Також Конституцією України встановлюється правове положення органів державної влади при здійсненні фінансової діяльності, а також закріплюються права і обов’язки людини і громадянина у фінансовій сфері.

Наприклад, ст. 85 Конституції України встановлює такі повноваження Верховної Ради України в сфері фінансової діяльності як затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України та прийняття рішення щодо звіту про його виконання; затвердження рішень про надання Україною позик й економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також про одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, непередбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням; та ін. Кабінет Міністрів України згідно зі ст. 116 забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про виконання Державного бюджету.

2. Бюджетний кодекс України від 08 липня 2010 р., яким регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства, і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

3. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 р. регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

4. Закони як джерела фінансового права визначають загальні засади регулювання фінансових правовідносин, закріплюють високий рівень нормативно-правового регулювання у сфері фінансової діяльності держави. Спеціальні закони регламентують бюджетні, банківські, грошово-кредитні, валютні та ін. фінансові правовідносини. Важливе значення серед джерел фінансового права належить таким Законам України як: «Про Державний бюджет на поточний рік», «Про Рахункову палату», «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», «Про банки і банківську діяльність» та ін.

5. Підзаконні нормативно-правові акти, якими є постанови Верховної Ради України, укази Президента України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів, інструкції і нормативні накази керівників міністерств, зокрема Міністерства фінансів України та Міністерства доходів і зборів України, розпорядження голів місцевих державних адміністрацій, нормативно-правові акти органів місцевого самоврядування і їхніх виконавчих органів.