Масаж при переломах стегнової кістки

З переломів верхнього кінця стегнової кістки найбільш практичне значення мають переломи шийки стегна і верхньої ділянки. Переломи шийки стегна належать до найбільш поширених уражень кісток у осіб похилого та старечого віку. Залежно від локалізації, згідно з класифікацією А.В.Каплана, переломи шийки стегна поділяються на медіальні (внутрішньосуглобові) і латеральні або вертельні (зовнішньосуглобові). Медіальні переломи частіше виникають у результаті падіння на бік, навіть при падінні на розведені ноги, і тоді перелом може бути вклиненим.

У зв'язку з недостатнім кровопостачанням у ділянці шийки стегна кістковий мозоль утворюється повільно, особливо в осіб старечого віку. Порушення кровообігу, лімфообігу і трофіки тканин ускладнюється тривалим вимушеним спокоєм внаслідок іммобілізації.

Якщо є остеопороз і раннє навантаження на стегнову кістку, на місці перелому утворюється хибний суглоб. Переломи шийки стегна лікують скелетним витягуванням на строк не менше двох місяців, накладанням високої циркулярної гіпсової пов'язки з тазовим поясом (скорочена кокситна пов'язка) на 3-4 міс, або методом позасуглобового закритого остеосинтезу з використанням різних засобів.

За відсутності протипоказань масаж при лікуванні перелому шийки стегна методом скелетного витягування можна починати в різні строки, приблизно на 3-4-й день після травми. Від масажиста при проведенні масажу вимагається велика обережність. Головне правило при проведенні масажу травмованої нижньої кінцівки протягом усього періоду використання скелетного витягування - не порушувати умови іммобілізації. Виходячи з цього, у всіх пацієнтів, котрі перебувають на скелетному витягуванні, масаж обмежується, в основному, щадними прийомами (погладжуванням і легким розтиранням).

Для зменшення реактивних явищ у процедурах масажу застосовують лише поверхневе площинне погладжування і легке обхоплююче безперервне погладжування. При значному зменшенні реактивних явищ в процедури масажу можна включити ніжне спиралеподібне розтирання травмованої ноги, що перебуває на витяжінні. Причому розтирання слід проводити в проксимальному напрямі, другою рукою в цей час необхідно фіксувати ногу.

Масажу по можливості піддається вся уражена кінцівка, але травмована нога має бути при цьому нерухомою. Коли біль, підвищений тонус м'язів та інші реактивні явища зменшуються, а стан зони перелому поліпшується, можна поступово збільшувати силу тиску рук масажиста при виконанні погладжування та розтирання.

В пізні строки після травми, або під час перебування пацієнта на скелетному витягуванні, при задовільній переносності погладжування і розтирання і доброму стані перелому, можливе застосування легкого поперечного розминання (не порушуючи умов іммобілізації).

Всі види уривчастої і безперервної ручної вібрації на травмованій нозі в іммобілізаційному періоді протипоказані.

З метою профілактики пролежнів з перших же днів застосування масажу масажують ділянку їх виникнення (задня поверхня куприка, ділянка сідничних бугрів). В цих зонах використовують погладжування, спиралеподібне розтирання кінцями пальців, почергове натискання. Для цього масажист обережно заводить свою руку під тазову ділянку пацієнта, не змінюючи положення його тіла, і повільно пересуває свою руку, виконуючи вказані прийоми на ділянках можливого утворення пролежнів.

Тривалість процедури масажу поступово збільшується від 3-5 до 12-15 хв.

Крім масажу травмованої ноги, можливе також застосування масажу здорової нижньої кінцівки з використанням основних масажних прийомів, виключаючи глибоку ручну вібрацію, тому що при застосуванні цього прийому має місце струс таза, що може призвести і до порушення консолідації.

Після зняття витягування у пацієнтів з переломом шийки стегна спостерігається контрактура колінного і кульшового суглобів, атрофія м'язів тазового пояса і нижніх кінцівок та інші неприємні зміни, пов'язані з тривалою іммобілізацією. Для зменшення цих патологічних змін іще до підняття пацієнта на ноги і навчання ходьбі рекомендується застосовувати достатньо енергійний масаж попереково-крижової ділянки і спини за загальним планом з використанням основних і допоміжних прийомів розминання. Крім масажу вказаних зон, проводять також масаж нижніх кінцівок, приділяючи основну увагу травмованій нозі, дотримуючись обережності при виконанні масажних прийомів у передньоверхньому відділі стегна.

Відразу ж після зняття витягування не слід застосовувати глибоке розминання в цій зоні; щодо вібрації, то в ранній післяіммобілізаційний період може бути використана ніжна безперервна ручна вібрація і допоміжні прийоми уривчастої ручної вібрації (рубання, поплескування, постукування, постьобування), але тільки за наявності м'якого первинного кісткового мозолю. Виконувати ці прийоми труба м'яко, ніжно, щоб не пошкодити місце перелому. При накладанні кокситної гіпсової пов'язки масажу піддають здорову ногу з використанням основних масажних прийомі, але у щадному варіанті. Якщо стопі і гомілка (або частина гомілки) травмованої ноги вільні від гіпсу, то їх теж масажують, застосовуючи всі основні масажні прийоми, за винятком прийому ручної вібрації. Для запобігання тугорухомості колінного суглоба його можна масажувати у ділянці надколінка через віконце, вирізане в гіпсі. Використовуються, головним чином, прийоми розтирання та погладжування.

Після зняття гіпсової пов'язки можливості масажу поширюються. Масажу піддається вся травмована кінцівка, але треба враховувати, що в покривних тканинах (шкіра, м'язи та ін.) іще мають місце порушення трофіки, тканини ослаблені, легко ушкоджуються при застосуванні масажу, тому в перші дні після зняття гіпсу роблять легкий масаж травмованої ноги, застосовуючи поверхневе площинне погладжувння, обхоплююче уривчасте погладжування і лише через декілька процедур застосовують поверхневе глибоке обхоплююче безперервне погладжування й неінтенсивне розтирання. Поступово, коли поліпшиться стан шкіри, м'язів, судин, збільшують силу тиску рук при виконанні вказаних масажних прийомів і додають несильне поздовжнє і поперечне розминання, котрі в ділянці перелому потрібно проводити з обережністю. Також, як і при лікуванні переломів шийки стегна скелетним витягуванням, в післяіммобілізаційному періоді може бути використаний прийом вібрації, інтенсивність якого може зростати під час перебудови кісткової структури і зміцнення зони перелому.

В пізні строки після травми, в пізньому післяіммобілізаційному періоді, як при лікуванні переломів шийки стегна скелетним витягуванням, так і гіпсовою пов'язкою, застосовуються основні та допоміжні прийоми погладжування, розтирання, розминання, вібрації, питома вага котрих у процедурах масажу різна, залежно від ускладнень (контрактура суглобів, атрофія м'язів, набряк тканин та ін.).

При оперативному лікуванні переломів шийки стегна описану методику масажу застосовують після загоєння операційної рани.

Масаж пацієнтам з переломом шийки стегна при лікуванні їх у стаціонарі проводиться щодня, тривалий час, аж до виписки їх із стаціонару.

При амбулаторному лікуванні масаж здійснюється окремими повторними курсами по 10-15 процедур, з перервами в 3-4 тижні, до повного відновлення травмованої кінцівки.

Для підвищення ефективності лікування в процедури масажу, за відсутності протипоказань, повинні включатися активні і пасивні рухи. Важливо також поєднувати масаж із фізіотерапією, лікуванням положенням, механотерапією.