Типові правопорушення у сфері оподаткування.

Неточності, встановлені під час аудиту, можна розподілити по наступних категоріях:

– помилки як слідство похибки або недбалості;

– неточності через розходження в розумінні податкових законів. В цьому випадку платник податків уточнює позицію щодо фіскальних питань, так як податкова адміністрація інколи надає суперечливі роз’яснення;

– навмисне застосування невідповідностей у податковому законодавстві, правових “лазівок”. З юридичної точки зору таке ухилення не є протиправною дією. Це так званий легальний спосіб ухилення від оподаткування. Для усунення таких випадків ДПА України використовує право законодавчої ініціативи і звертається до Уряду та Верховної Ради.

Основними видами нелегальних (незаконних) ухилень в сфері оподаткуванняє приховування та заниження об’єктів оподаткування у вигляді:

– спотворення звітних даних;

– фальсифікації первинних бухгалтерських документів шляхом ведення “подвійної” бухгалтерії (ведення обліку, призначеного для надання податковим органам, і обліку дійсних операцій підприємства) або не відображення в бухгалтерському обліку операцій з метою зменшення об’єкта оподаткування;

– нелегального виробництва товарів і надання послуг;

– реалізації імпортних товарів, що не пройшли митне оформлення (контрабанди);

– операцій з використанням “фіктивних” фірм.

Розглянемо деякі з них.

Схема незаконного переводу грошових коштів у готівку через фіктивні фірми. Багато суб’єктів підприємницької діяльності реєструються за фіктивною адресою, тому, за даними ДПА, в розшуку за несплату податків знаходиться понад 60 тисяч таких підприємств.

Найбільш сприяє появі і функціонуванню фіктивних фірм існуючий порядок реєстрації суб’єктів підприємницької діяльності. Цей порядок не містить обов’язків органу реєстрації ідентифікувати засновників і перевіряти достовірність поданих документів. При створенні приватного підприємства від засновника не потрібно внесення коштів в статутний фонд.

Сфера застосування такої схеми діє практично у всіх галузях економіки і поєднується з іншими схемами ухилення від сплати податків, такими як:

– купівля товарів за готівкові грошові кошти;

– постачання товарів під виглядом, що комплектують;

– фальсифікація ввізних митних документів та контрабанда.

Через фіктивні структури здійснюються операції в сфері ЗЕД по експорту сировини, товарів. Українські підприємства після відправки товару за кордон припиняють своє існування, а валютна виручка за продану продукцію ділиться з іноземними партнерами і осідає на рахунках зарубіжних банків. Так, фірма “П” здійснила ряд операцій з нафтопродуктами перерахувавши в Женеву понад 3 млн. дол. США.

Схема отримання з бюджету відшкодування податку на додану вартість. Метою застосування цієї схеми є використання фіктивної фірми для отримання фальсифікованих податкових документів про сплату їй цього податку. Основою для отримання зменшення податкових зобов’язань на суму податкового кредиту є правильно оформлена податкова накладна, а основою для отримання відшкодування ПДВ з бюджету є дані податкової декларації за звітний період.

Вказані норми закону про ПДВ створили сприятливі умови для отримання платниками з державного бюджету значних сум відшкодування ПДВ по господарських операціях з фіктивними структурами, які податки до бюджетуне сплачують.

Механізм дії схеми: підприємство експортер, маючи законне право на відшкодування податку на додану вартість, спочатку не бажає його сплачувати. З цією метою підприємством використовуються розрахункові операції з фіктивною фірмою. На основі підробленої угоди експортер перераховує на розрахунковий рахунок фіктивної фірми грошові кошти ніби для придбання товару, який повинен бути експортований. Фактично цей товар закуповують за готівкові кошти або проводиться як неврахований, оформляються бухгалтерські документи, які засвідчують сплату ПДВ фіктивній фірмі (платіжні доручення, рахунки фактури, накладні, податкові накладні і інше). Крім того, як правило, у вказаних бухгалтерських документах вказується завищена вартість товарів з метою збільшення сум обчисленого в ціні товару ПДВ. Але фіктивна фірма вказаний податок до бюджету не перелічує. А всю суму перелічує на ЛОРО-рахунок банку-нерезидента для подальшої її конвертації по схемі перекладу в готівку. Підприємство експортер подає до податкових органів заява на відшкодування ПДВ і отримує з бюджету грошові кошти або зменшує заборгованість по іншому податку, що направляється до державного бюджету. Для ускладнення перевірки обґрунтованості відшкодування експортер переводить кошти на рахунок фіктивної фірми не безпосередньо, а через 3-5 фірм посередників (буферів).

Схема ухилення від сплати податків шляхом контрабандного ввезення товарів. Метою використання даної схеми є ухилення від сплати митного збору, акцизного збору і податку на додану вартість.

Механізм використання схеми складається в наступному: легальне працююче підприємство, що має “зв’язки” з працівниками митниць, прикордонниками або місцевими жителями прикордонних районів закуповує за кордоном товар і контрабандою завозить на територію України без митного оформлення і сплати мита, імпортного ПДВ, акцизу.

Для легалізації походження товару використовується фіктивна фірма.На розрахунковий рахунок перераховуються кошти (по значно завищених цінах) за товар, завезений контрабандним шляхом. Фірма конвертує кошти і частину їхперелічує іноземному постачальнику товару. А іншу частину готівкою повертає посадовим особам легального підприємства, яка завезла товар. Фіктивна фірма оформляє документи на продаж цього товару легальному підприємству. Далі відбувається звичайна реалізація товару по ринкових цінах України.

Внаслідок цієї операції легальне підприємство, яке імпортувало товар:

– ухилилося від сплати митних мита і зборів, ПДВ, акцизного збору і перенесло податкові зобов’язання на фіктивну фірму, які ніколи не будуть сплачені нею до бюджету;

– збільшило податковий кредит з ПДВ;

– мінімізувало податок на прибуток.

Одними з ознак застосування цієї схеми є:

– реалізація імпортних товарів на внутрішньому ринку України по низьких цінах;

– реалізація імпортних товарів, не сертифікованих в Україні;

– реалізація імпортних товарів шляхом здійснення виносноїторгівлі (через лотки);

– відсутність відповідних акцизних марок на лікеро-горілчаноїі тютюнової продукції, відсутність сертифіката якості на цих виробах.

Схема ухилення від сплати акцизного збору і ПДВ за допомогою фальсифікованих ввізних митних документів. Механізм використання схеми полягає в наступному: інофірма реалізовує товар по світових цінах посереднику, з яким реальне українське підприємство уклало договір на його придбання. Посередник фальсифікує провізні документи, в яких в 2-3 рази занижує ціну товару.

Українське підприємство при розмитненні товару сплачує занижені податки і збори, після чого проводить реалізацію по звичайних цінах. При цьому можлива також же додаткова фальсифікація марки товару. Наприклад, в документах бензин АИ-95 відбивається як А-76, ставка акцизного збору на який значно нижче.

Внаслідок такої операції українське підприємство отримує надприбуток за рахунок зменшення сплати податків (насамперед, ПДВ). Потім цей прибуток мінімізується шляхом здійснення витрат на неіснуючі накладні витрати по маркетингових, транспортних і інших послугах з використанням знову таки фіктивних фірм.

Ознаками застосування таких схем ухилення від оподаткування є:

– ціна товару, вказана у вантажних митних деклараціях, значнонижче за рівень світових цін на цей же товар;

– заниження прибутку за рахунок накладних витрат на виконані роботи (маркетинг, рекламні послуги і т. д.).

Схеми ухилення від сплати податкового боргу шляхом переуступці права вимоги боргу, застосування вексельних розрахунків і використання позикових рахунків комерційних банків. Метою проведення операцій підприємствами - виробниками продукції по переуступці боргу, застосування вексельних розрахунків і використання позикових рахунків комерційних банків є ухилення від сплати податків, інших обов’язкових платежів за поточний звітний період і заборгованості по платежах за попередні періоди. Платники відображають в податкових деклараціях нараховані до сплати суми, але кошти до бюджету не перелічують, створюючи заборгованість перед бюджетом (недоплату).

У більшості випадків вони використовують широкий спектр схем, який дозволяє, використовуючи недосконалість нормативно-правових актів, не сплачувати значні суми податків до бюджету і при цьому нагромаджувати величезні суми податкової заборгованості.

Ознаками застосування такихсхем ухилення від сплати заборгованості по податках і платежах є:

– відсутність або незначні обороти грошових коштів по основному рахунку при великих оборотах грошових коштів по валютних рахунках, значних об’ємах господарських операцій по продажу продукції;

– широке застосування векселів;

– застосування схеми переуступці прававимоги боргу;

– велика кількість короткострокових кредитів.

Вексельні розрахунки. Вказана схема базується на протиріччях податкового і громадського правового законодавства. При цьому підприємство-боржник по сплаті податків до бюджету розраховується з фірмами постачальниками сировини, палива за допомогою векселів. Потім укладає договір з банком про оплату векселів цього підприємства, які будуть пред’являтися банку (банк в цьому випадку за договором з підприємством виступає авалістом по векселях і гарантує оплату). Пізніше, фірма-постачальник звертається в банк з вимогою про сплату вексельної суми. Через відсутність коштів у підприємства векселедавця банк-аваліст сплачує вказані у векселях суми.

Після цього, за дорученням підприємства, отримані валютні кошти повністю продаються на українській міжбанківській валютній біржі. Еквівалент у національній валюті на розрахунковий рахунок підприємства боржника не зараховується, а використовується на погашення зустрічних однорідних вимог: шляхом оформлення заяви про залік зустрічних однорідних вимог — банку до підприємства, в рамках авалірування векселя і підприємства до банку, в рамках доручення на продаж валютної виручки.

Дана схема дозволяє виробляти розрахунки з постачальниками сировини, не зараховуючи грошові кошти на основний рахунок, не сплачувати поточні зобов’язання по податках до бюджету і при цьому нагромаджувати величезні суми податкової заборгованості.

Запитання для самоконтролю:

1. Назвіть види перевірок податкових органів.

2. Характеристика фактичної перевірки платників податків.

3. Характеристика камеральної перевірки платника податків.

4. Які контролюючі органи платників податків?

5. Назвіть основні прийоми податкового аудиту.

6. Умови проведення планової та позапланової перевірок.

7. Структура акту документальної перевірки.

8. Які питання включає програма документальної перевірка?

9. Які етапи включає податковий аудит?

10. Що таке податковий ризик?

Тести для самоконтролю знань:

1. Планова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності суб’єкта підприємницької діяльності контролюючим органом проводиться не частіше:

а) одного разу на два роки;

б) одного разу на рік;

в) без обмежень за планом контролюючого органу.

2. Адміністративний штраф за податкове правопорушення на підприємстві сплачується за рахунок:

а) валових витрат підприємства;

б) чистого прибутку підприємства;

в) особистих доходів посадової особи.

3. Які обставини не є засадами для проведення позапланової виїзної перевірки платника податків контролюючими органами:

а) за наслідками зустрічних перевірок виявлено факти порушення податкового законодавства;

б) виявлено недостовірність даних податкової звітності;

в) платник податків оскаржує у встановленому порядку дії податкових органів у разі конфлікту інтересів;

г) проводиться реорганізація (ліквідація) підприємства.

4.Чи може керівник підприємства відмовитися від підписання акту документальної перевірки:

а) ні, повинен обов’язково підписати акт;

б) ні, у разі незгоди повинен підписати акт із зауваженнями;

в) так, може відмовитися від підписання акту.

5. Податковий ризик - це:

а) вірогідність порушення податкового законодавства, в результаті чого можливі як переплати, так і втрати бюджету;

б) вірогідність порушення податкового законодавства, в результаті чого можливі втрати бюджету;

в) вірогідність подання апеляцій та скасування раніше визначеного податкового зобов’язання.