Екологічна оцінка намічуваної діяльності як інструмент екополітики

Системи екологічної оцінки (ЕО) намічуваної діяльності сьогодні використовуються практично у всіх країнах світу й у багатьох міжнародних організаціях, як «превентивний», випереджуючий інструмент екологічної політики. Екологічна оцінка заснована на простому принципі: легше виявити і запобігти негативним для навколишнього середовища наслідкам діяльності на стадії планування, ніж знайти і виправити їх на стадії її здійснення. У країнах СНД основними складовими системи екологічної оцінки є екологічна експертиза, яка організується державними природоохоронними органами, і оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС), яка проводиться замовниками документації, що підлягає експертизі. Екологічна оцінка може розглядатися з різних точок зору. З одного боку, — це процес, що носить науково-технічний і інженерний характер, змістом якого є прогноз впливів і наступне прийняття чи коректування планових чи проектних рішень. З іншого боку, екологічна оцінка являє собою механізм регу­лювання і пов'язану з ним формальну процедуру.

Під екологічною оцінкою ми розуміємо процес систе­матичного аналізу й оцінки екологічних наслідків на­мічуваної діяльності, консультацій із зацікавленими сторонами, а також врахування результатів цього аналізу і консультацій у плануванні, проектуванні, затвердженні і здійсненні даної діяльності.

Оцінка впливу на навколишнє середовище (ОВНС) і еко­логічна експертиза є складовими частинами системи екологічної оцінки.

Вплив на навколишнє середовищеце будь-яка зміна в навколишньому середовищі, що цілком чи частково може бути результатом намічуваної господарської й іншої діяльності. Системи екологічної оцінки спочатку на проектному, а потім і на стратегічному рівнях, міцно увійшли в законодавства більш як сотні країн і ряду міжнародних організацій. Нормативні акти вводилися паралельно з аналізом досвіду і розвитком уявлень про основні принципи ЕО.

Відповідно визначенню:

• екологічна оцінка розглядається як процес, а не просто як дані чи документи, що виходять у результаті цього процесу;

• екологічна оцінка розглядається як процес систе­матичний, тобто відповідний визначеним правилам;

• екологічна оцінка не обмежується етапом планування, але охоплює й етап здійсненя намічуваної діяльності.

Процес екологічної оцінки включає:

• аналіз (прогноз) потенційних впливів намічуваної діяльності на навколишнє середовище й оцінку їхньої значимості;

• консультації з зацікавленими сторонами з метою пошуку взаємоприйнятних рішень;

• використання результатів прогнозу впливів і кон­сультацій у процесі прийняття рішень, що відносяться до намічуваної діяльності.

Екологічна оцінка виявляється найбільш ефективною в тому випадку, якщо її матеріали використовуються не тільки при ухваленні рішення про можливість здійснення намічуваної діяльності в цілому, але і при прийнятті різних рішень у ході планування і проектування. Тому консультації, а також використання результатів ЕО при прийнятті рішень варто розглядати не як послідовні етапи, а як необхідні компоненти процесу ЕО.