Небезпечна зона і засоби захисту

Застосування в конструкції машин засобів захисту – одне з основних у даний час напрямів із забезпечення безпеки. Засоби забезпечення безпеки – це конструктивне, організаційне, матеріальне втілення, конкретна реалізація принципів і методів захисту. Способи захисту людини від несприятливих факторів можуть бути активними і пасивними. Способи активного захисту зв'язані з виявленням причин і джерела несприятливого фактора і впливом на нього. При неможливості активного захисту застосовується пасивний. У цьому випадку джерело несприятливого впливу залишається, але здійснюються заходи, спрямовані на виключення чи зниження впливу цих факторів на людину до припустимих рівнів. Пасивний захист може бути загальний (колективний)чиіндивідуальний. У першому випадку відбувається захист усього простору, де знаходиться людина (наприклад, вентиляція повітря в приміщенні). У другому випадку використовують засоби захисту. Засоби захисту поділяються на:

- засоби колективного захисту (ЗКЗ),

- засоби індивідуального захисту (ЗІЗ).

ЗКЗ класифікуються у залежності від небезпечних і шкідливих факторів (засоби захисту від шуму, вібрації, електростатичних зарядів і т.д.), а ЗІЗ - в основному в залежності від органів, що захищаються, (засоби захисту органів подиху, рук, голови, шкіри і т.д.).

За технічним виконанням ЗКЗ поділяються на наступні групи: огородження, блокувальні, гальмові, запобіжні пристрої, світлова і звукова сигналізації, кольори і знаки безпеки, пристрої автоматичного контролю і керування, заземлення і занулення, вентиляція, опалення, освітлення, засоби, що ізолюють, герметизують і т.д.

До ЗІЗ відносяться протигази і респіратори, маски, різні види спеціального одягу і взуття, рукавиці, рукавички, каски, шоломи, захисні окуляри, запобіжні пояси, дерматологічні засоби й ін. Ці засоби варто розглядати як допоміжні й тимчасові міри захисту від небезпечних і шкідливих факторів.

Розглянемо засоби захисту, передбачені в конструкції устаткування. Загальними вимогами, пропонованими до цих засобів захисту, є:

- виключення імовірності впливу небезпечних і зниження впливушкідливих виробничих факторів на працюючих;

- облік індивідуальних особливостей устаткування, інструмента, пристосувань чи технологічних процесів, для яких вони призначені;

- надійність, міцність, зручність обслуговування машин і механізмів у цілому, включаючи засоби захисту.

Класифікація засобів захисту:

- що обгороджують,

- запобіжні,

- засоби автоматичного контролю і сигналізації, у тому числі кольори і знаки безпеки,

- засоби дистанційного керування,

- спеціальні.

Пристрої, що обгороджують - клас засобів захисту, що перешкоджають влученню людини в небезпечну зону. Їх застосовують для ізоляції систем приводу машин і агрегатів, зони обробки заготівель на верстатах, оголених струмоведучих частин, зон інтенсивних випромінювань (теплових, електромагнітних, іонізуючих), зон виділення шкідливостей і т.п. Конструктивні рішення пристроїв, що обгороджують, дуже різноманітні. Вони залежать від виду устаткування, розташування людини в робочій зоні, специфіки НіШВФ, що супроводжують технологічний процес.

Відповідно до ГОСТ 12.4.125-83 ССБТ «Средства коллективной защиты работающих от воздействия механических факторов. Классификация»огороджувальні пристрої підрозділяють за:

- конструктивним виконаннямна кожухи, дверцята, щити, козирки, планки, бар'єри й екрани;

- способом їхнього виготовлення на суцільні, несуцільні (перфоровані, сітчасті, ґратчасті) і комбіновані;

- способом їхньої установки на стаціонарні й пересувні.

Запобіжні захисні засоби призначені для автоматичного відключення агрегатів і машин при відхиленні якого-небудь параметра, що характеризує режим роботи устаткування, за межі припустимих значень. Відповідно до ГОСТ 12.4.125-83ССБТ «Средства коллективной защиты работающих от воздействия механических факторов» запобіжні пристрої захарактером діїпідрозділяють на блокувальні й обмежувальні.

Блокувальні пристрої перешкоджають проникненню людини в небезпечну зону або на час перебування його в цій зоні усувають небезпечний фактор. За принципом дії їх підрозділяють на механічні, електронні, електричні, електромагнітні, пневматичні, гідравлічні, оптичні, магнітні й комбіновані.

Обмежувальні пристрої за конструктивним виконанням підрозділяють на муфти, штифти, клапани, шпонки, мембрани, пружини, сильфони і шайби. Призначення – відключення устаткування при перевантаженнях. Принцип роботи – уведення слабкої ланки, розрахованої на руйнування чи неспрацьовування при перевантаженнях. Слабкі ланки поділяються на дві основні групи: ланки з автоматичним відновленням кінетичного ланцюга після того, як контрольований параметр прийшов у норму (наприклад, муфти тертя), і ланки з відновленням кінетичного ланцюга шляхом заміни слабкої ланки (наприклад, штифти і шпонки). Спрацьовування слабкої ланки призводить до зупинки машини на аварійних режимах, що дозволяє виключити поломки, руйнування і, отже, травматизм.