Окремих груп мікроорганізмів

Спірохети – (spira - звивина, chatie - грива) спірально звивисті одноклітинні організми.

Кількість завитків може бути 10-15, діаметр – 0,25-6 мкм, довжина – 7-500 мкм. Виявляються при електронному мікроскопуванні. Мають складну будову: клітинну оболонку, цитоплазматичну спіраль та основну нитку.

Клітинні оболонки – це комплекс 2^х утворень: зовнішня тонка, еластична, та внутрішня – клітинна стінка цитоплазматичного циліндру. Тіло спірохети згинається навколо основної нитки, яка складеться з фібрил (в їх складі - хітинова речовина). Спірохети мають здатність рухатися. Розмножуються шляхом поперечного ділення.

Рикетсії– численна група мікроорганізмів, що є облігатними внутрішньоклітинними паразитами. Розмножуються у клітинах тканин.

Займають проміжне положення між бактеріями та вірусами. Розміри 0,5-20-40 мкм. Фільтруються. Мають різноманітну форму: кокоподібні, паличкоподібні, овальні, ниткоподібні. Клітинна оболонка подібна до грамнегативних бактерій.

Хламідіївиділені в окремий порядок Сlamydiales, родину Сlamydiасеае. Хламідії — це дрібні бактерієподібні мікроорганізми, кулястої або овальної форми, мають дві нуклеїнові кислоти, не утворюють спору і капсулу, нерухливі, грамнегативні. Розмножуються шляхом поділу впоперек; здатні перетворюватися на L-форму. Життєвий цикл хламідій включає 3 етапи розвитку:

- Елементарні тільця ( інфекційна форма) – кулясті, зберігають життєздатність поза клітиною макроорганізму;

- Ініціальні ( ретикулярні) – неінфекційна форма, поліморфні, утворюються через 5-6 годин після потрапляння в клітину макроорганізму;

- Проміжні тільця, які утворюються внаслідок перетворення вегетативної форми на елементарні тільця.

Мікоплазми— це найдрібніші (0,1—0,45 мкм у діаметрі) просто організовані прокаріоти, що здатні до автономного розмноження. Багато видів мікоплазм проникають через бактеріальні фільтри.

Особливістю структури клітини мікоплазми є відсутність клітинної стінки. Оболонка клітини утворена тришаровою мембраною, Яка складається з ліпідів і білків. Мікоплазми дуже поліморфні, вони можуть мати кулясту чи овоїдну форму, нерухливі.

Актиноміцети (променеві гриби) – найнижчі рослинні організми, мають промислове значення, деякі викликають захворювання у людей та тварин. Мають будову подібну до бактерій (нуклеїнова кислота), так і грибів (мають форму звивистої нитки).

Гриби - найнижчі рослинні організми, що не мають хлорофілу. Мають промислове значення (виробництво хліба, вина, пива). Деякі є збудниками хвороб людей та тварин. Мають складну будову та більш досконалий спосіб розмноження. Мають оболонку, диферинційоване ядро, різноманітні включення.

Гриби за морфологією поділяються а ниткоподібні або плісені, і гриби-дріжджі. Вегетативне тіло ниткоподібних грибів (міцелій) складається із системи тонко розгалужених ниток, які називають гіфами. Переплітаючись, міцелій утворює грибницю.

Гриби-дріжджі – це одноклітинні організми овальної форми. Деякі гриби мають поліморфізм.

Зустрічається явище диморфізму (переродження з никоподібних у овальну і навпаки).

Розмножуються вегетативним та статевим шляхом.

Найпростіші – збудники багатьох тяжких захворювань людей та тварин (плазмодій, балантидій). Відносяться до одноклітинних еукаріотів тваринного походження.

У будові мають: ядро, лізосоми, мітохондрії.

Поділяються на 4 класи:

1) саркодові (амеба)

2) джгутикові (лямблії, трихомонади, трипаносоми)

3) війчасті (Balantidium coli)

4) споровики (малярійний плазмодій)

Віруси– найдрібніші мікроорганізми, які досить відрізняються від інших мікроорганізмів. Є облігатними внутрішньоклітинними паразитами, що розмножуються лише у живій клітині. Розміри дуже малі 25-250 нм., що дозволяє проходити вірусам крізь фільтри.

Поділяються за розмірами. Їх виявлення можливе лише при електронній мікроскопії. Зріла форма вірусу – віріон, що у своєму складі містить нуклеїнову кислоту: ДНК чи РНК. Таким чином, існують ДНК-вмісні та РНК-вмісні віруси.

Нуклеїнова кистлота у деяких вірусів заключена у капсид, що складається з білкових субодиниць (капсомерів). За їх розташування віруси діляться на ті, що мають спіральний вид симетрії, чи кубічний, або складний.

Багато вірусів мають зовнішню оболонку (пеплос), яка руйнується під дією ефіру.

Деякі віруси мають шипи видоспецифічні, що представляють собою виступаючі назовні глікопротеїди.

З метою вивчення морфологічних властивостей мікроорганізмів: форма, структура клітини, визначення рухливості мікробів, вивчення включень у мікробній клітині використовується мікроскопічнийметод діагностики. Цей метод здійснюється за допомогою мікроскопу. Використовуються різноманітні мікроскопи: світлові, темнопольні, фазово-контрасні, люмінесцентні та електронні.