ІІІ Циркуляція мікроорганізмів у лікарняних установах.

Мікробіоценоз –сукупність популяцій мікроорганізмів, які перебувають в одному біотопі.

Мікроекологія- наука про місцеперебування мікробів та їх екологічні зв’язки. Досліджує симбіотичні взаємозв’язки між аутомікрофлорою та макроорганізмом, а також взаємодію нормальної мікрофлори людини між собою в нормі та патології.

Захворюваність на внутрішньошпитальні інфекції характеризується неухильною тенденцією до зростання. Ці хвороби завдають значної шкоди здоров'ю людей, ускладнюють лікувальний процес і призводять до великих економічних збитків.

Основні причини виникнення внутрішньошпитальних інфекцій:

1) у приміщеннях лікарень сконцентрована велика кількість людей з пониженою резистентністю організму;

2) різко зросла кількість парентеральних лікувальних і діагностичних процедур;

3) широке і нерідко необгрунтоване призначення антибіотиків й інших хіміопрепаратів призводить до частого формування антибіотикорезистентних штамів збудників;

4) дальше погіршання екологічної ситуації, що призводить до ослаблення імунної системи людей. 5) погіршання матеріальної бази лікувальних закладів унаслідок інфляційних процесів.

За незадовільного санітарно-епідеміологічного режиму в лікувальних закладах можуть виникати спалахи гострих кишкових інфекцій, корости, епідермофітії, гепатитів В, С, Б, ВІЛ-інфекції, правця новонароджених та ін.

У разі виникнення внутрішньо лікарняних інфекцій найчастіше виявляють бактерії (стафілококи, стрептококи, синьо гнійна паличка, ентеробактерії, легіонери, мікоплазми, хламідії), віруси (грип, ГРВІ, гепатиту, кору, краснухи), найпростіші (пневмоцисти, криптоспоридії), а також гриби роду Саndida.

Першорядне значення у профілактиці внутрішньошпитальних інфекцій має суворе дотримання закладами санітарно-гігієнічних, протиепідемічних норм і правил.

Досягти належного санітарно-протиепідемічного рівня дозволяє регулярне проведення дезінфекції, суворе дотримання вимог асептики, антисептики та стерилізації у кожному відділенні

стаціонару.

Санітарно-показниковою мікрофлорою лікувальних закладів є золотистий стафілокок (Staph. aureus), але в період спалаху внутрішньо шпитальної інфекції проводять дослідження з метою виявлення й інших мікробів: синьо гнійної палички, бактерій групи кишкової палички, протею та інші.

ІV Чинники навколишнього середовища.

І Фізичні чинники.

Температура. В залежності від інтенсивності та експозиції (часу) дії температурний фактор може стимулювати чи пригнічувати (призводить навіть до загибелі) ріст клітин.

Для кожного виду мікроорганізмів існує певний діапазон росту, в якому розрізняють оптимальну (найбільш сприятливу), максимальну та мінімальну температуру ( вище та нижче яких розвиток мікроорганізму припиняється).

По відношенню до температури мікроорганізми поділяються на 3 групи:

1 психрофіли (psyhros - холодний) – пристосованні до життя при низьких температурах.

Оптимум – 10-20⁰С; максимум – 30⁰С; мінімум – 0 ⁰С

Це в основному сапрофітні мікроби людей, грунту, залізобактерії.

2 мезофіли (mesos - середній) – розвиваються у діапазоні 20-45⁰С

Оптимум – 28-37⁰С. До них відносяться патогенні мікроби.

3 Термофіли (termos - теплий) – ростуть при температурі вище 55⁰С, оптимум 55-60⁰С, мінімум - 35⁰С, максимум – 70-80⁰С.

Мікроби цієї цієї групи виявляють у грунті, навозі, води гарячих джерел. Серед них багато спорових форм.

Мікроби найбільш чутливі до високих температур. При перевищенні температурного максимуму виникає збільшення швидкості біохімічних реакцій у клітині, порушується проникливість клітинної оболонки, що призводе до порушення метаболізму клітини, денатурації білків та загибелі.

Загибель більшості вегетативних форм бактерій виникає при 60⁰С на протязі 30 хв., при 70⁰С – 10-15 хв., а при 80-100⁰С через 1 хвилину.

Спори бактерій більш стійкі, деякі витримують кип’ятіння на протязі 3 годи (правець), та 6 годин (ботулізм).

У автоклаві поєднана дія високі температури та вологе повітря. Таким чином спори гинуть при 110-120⁰С через 20-30 хв.

Дія високих температур лежить у основі стерилізації.

До дії низьких температур мікроорганізми більш стійкі. При температурі 0⁰С у них виникає анабіоз.

Висушування чи дегідратація у вегетативних мікробів викликає загибель так як для їх життєдіяльності необхідна вода. Час дії висушування, що призводить до загибелі різний для різних видів бактерій 2доби, 7 днів, до 90 днів (паличка Коха).

Принцип дії висушування використовують при консервації сухих продуктів.

Дія опромінення (променеве та звукове) . Прямі сонячні промені вбивають більшість бактерій (найбільше впливають ультрафіолетові промені). Завдяки цьому очищується повітря, верхні шари грунту, води.

Вплив ультрафіолетового опромінення використовують для стерилізації операційних, бактеріологічних лабораторій, інших приміщень (ртутно-кварцеві бактерицидні лампи).

Рентгенівське опромінення, гамма промені впливають на бактерії при дії великих доз, що використовуються для стерилізації бактеріологічних препаратів (порушується ДНК клітини). Ультразвук призводить до руйнування цитоплазматичних структур, тому також діє на мікроби бактерицидно.

Дія тиску. До механічного тиску досить стійкі спороносні бактерії. Осмотичний тиск має велике значення для життєдіяльності бактерій. Загибель бактерій виникає при дії концентрованих розчинів солі, цукру (консервація продуктів). Чутливість мікроорганізмів до концентрації розчинів досить різна: 15-30% розчин викликає загибель більшості вегетативних форм бактерій. Деякі бактерії гинуть при нижчих чи вищих концентраціях розчину NaCl (ботулізм – 6%, дріжджі – 14%).

Реакція середовища. Більшість патогенних мікроорганізмів ростуть при слабо лужній реакції середовища (7,2 – 7,4). Згубна дія рН пов’язана з денатурацією ферментів, порушенням осмотичного бар’єра клітинної мембрани.

ІІ Хімічні чинники

Дія хімічних речовин залежить від їх природи, концентрації, температури розчину, тривалості дії.

Хімічні речовини поділяють на:

Дезінфікуючі– хімічні речовини, що застосовують на поверхні різних предметів, для загибелі мікроорганізмів.

Антисептичні - хімічні речовини, що застосовують із хіміотерапевтичною метою, для лікування людини ( обробка поверхні поранень, операційні шви тощо).

Дія хімічних речовин може бути:

- бактеріостатична – припиняє ріст та розмноження мікробів

- бактерицидна – вбиває мікроорганізми.

Найчастіше дезінфектанти та антисептики поділяють на групи за хімічним складом.

1 Галогенові препарати – хлорвмісні препарати: хлорне вапно сухе, натрію гіпохлорит, хлорантоін, саніфект, дезефект, хлорамін Б, хлорамін та інші; йод та його похіднію

2 Окисники: перекис водню, перманганат калію.

3 поверхнево-активні речовини (ПАР) – детергенти: мило, жирні кислоти, синтетичні мийні засоби.

4 Фенол та його похідні.

5 Спирти

6 Альдегіди

7 Солі важких металів.

8 Кислоти, луги

9 Барвники ( метиленовий синій, діамантовий зелений)

10 Гази (озон, формальдегід, окис етилену)