Кореляційний момент та його властивості. Коефіцієнт кореляції
Згідно з означенням 17.5 кореляційний момент двох випадкових величин та є величина, яка обчислюється за формулою
. (17.4)
Для дискретних випадкових величин ця формула набуває вигляд
, (17.5)
де .
Для неперервних випадкових величин ця формула буде такою
. (17.6)
де – щільність розподілу випадкового вектора .
Кореляційний момент двох випадкових величин характеризує як ступінь залежності так і розсіювання випадкових величин. Це власне випливає з властивостей кореляційного моменту.
1. Має місце формула
,
яка для дискретних випадкових величин набуває вигляд
,
а для неперервних випадкових величин
.
Доведення. Із формули (17.4) маємо
.
2. Якщо випадкові величини та незалежні, то .
Доведення. Проведемо доведення для неперервних випадкових величин. Оскільки випадкові величини та незалежні, то , тоді
.
3. Твердження обернене твердженню 2, взагалі кажучі, місця не має. Пояснимо на прикладі.
Приклад 17.3. Випадковий вектор є рівномірно розподіленим в області D = { }. Знайти його кореляційний момент та з’ясувати питання про незалежність випадкових величин та .
Розв’язання. За умовою задачі вектор – рівномірно розподілений в області D. Отже, щільність розподілу цього вектора має вигляд
В силу симетрії області D та рівномірності розподілу випадкового вектора математичні сподівання компонент дорівнюють нулю. Тоді неважко показати, що
.
Для перевірки незалежності компонент випадкового вектора знайдемо щільності розподілу цих компонент за формулами (15.4):
, .
Аналогічно
; .
Оскільки , то випадкові величини та – залежні.
Введемо означення.
Означення 17.5. Випадкові величини та називаються некорельованими, якщо = 0.
Висновок. Якщо випадкові величини та незалежні, то вони завжди некорельовані. Але з некорельованості випадкових величин ще не випливає, взагалі кажучи, їх незалежність. Виняток цього твердження буде наведено в лекції 18. Якщо дві випадкові величини та корельовані , то вони завжди залежні.
4. Додавання сталих до випадкових величин не змінюють кореляційного моменту цих величин, тобто, якщо та , де a та b – сталі, то .
Доведення. За означенням кореляційного моменту
.
5. Якщо випадкові величини та , a та b є сталими, що не дорівнюють нулю, то .
Доведіть цю властивість самостійно.
6. Коефіцієнт кореляції випадкових величин та за абсолютною величиною не перевищує добутку стандартних відхилень цих випадкових величин, тобто
.
Доведення. Візьмемо очевидну нерівність:
.
Розпишемо цю нерівність:
=
.
Із останньої нерівності випливає властивість 6.
Властивість 6 можна довести також за допомогою нерівності Коші-Буняковського.
Зауважимо також, що коефіцієнт кореляції є величина розмірна, її розмірність визначається добутком розмірностей випадкових величин. Це ускладнює використання кореляційного моменту для оцінки ступені залежності випадкових величин. Цих недоліків не має коефіцієнт кореляції.
Дата добавления: 2016-11-02; просмотров: 1980;