Кореляційний момент та його властивості. Коефіцієнт кореляції
Згідно з означенням 17.5 кореляційний момент двох випадкових величин
та
є величина, яка обчислюється за формулою
. (17.4)
Для дискретних випадкових величин ця формула набуває вигляд
, (17.5)
де
.
Для неперервних випадкових величин ця формула буде такою
. (17.6)
де
– щільність розподілу випадкового вектора
.
Кореляційний момент двох випадкових величин характеризує як ступінь залежності так і розсіювання випадкових величин. Це власне випливає з властивостей кореляційного моменту.
1. Має місце формула
,
яка для дискретних випадкових величин набуває вигляд
,
а для неперервних випадкових величин
.
Доведення. Із формули (17.4) маємо

.
2. Якщо випадкові величини
та
незалежні, то
.
Доведення. Проведемо доведення для неперервних випадкових величин. Оскільки випадкові величини
та
незалежні, то
, тоді

.
3. Твердження обернене твердженню 2, взагалі кажучі, місця не має. Пояснимо на прикладі.
Приклад 17.3. Випадковий вектор
є рівномірно розподіленим в області D = {
}. Знайти його кореляційний момент та з’ясувати питання про незалежність випадкових величин
та
.
Розв’язання. За умовою задачі вектор
– рівномірно розподілений в області D. Отже, щільність розподілу цього вектора має вигляд

В силу симетрії області D та рівномірності розподілу випадкового вектора
математичні сподівання компонент дорівнюють нулю. Тоді неважко показати, що
.
Для перевірки незалежності компонент випадкового вектора
знайдемо щільності розподілу цих компонент за формулами (15.4):
,
.
Аналогічно
;
.
Оскільки
, то випадкові величини
та
– залежні.
Введемо означення.
Означення 17.5. Випадкові величини
та
називаються некорельованими, якщо
= 0.
Висновок. Якщо випадкові величини
та
незалежні, то вони завжди некорельовані. Але з некорельованості випадкових величин ще не випливає, взагалі кажучи, їх незалежність. Виняток цього твердження буде наведено в лекції 18. Якщо дві випадкові величини
та
корельовані
, то вони завжди залежні.
4. Додавання сталих до випадкових величин не змінюють кореляційного моменту цих величин, тобто, якщо
та
, де a та b – сталі, то
.
Доведення. За означенням кореляційного моменту

.
5. Якщо випадкові величини
та
, a та b є сталими, що не дорівнюють нулю, то
.
Доведіть цю властивість самостійно.
6. Коефіцієнт кореляції випадкових величин
та
за абсолютною величиною не перевищує добутку стандартних відхилень цих випадкових величин, тобто
.
Доведення. Візьмемо очевидну нерівність:
.
Розпишемо цю нерівність:

=
.
Із останньої нерівності випливає властивість 6.
Властивість 6 можна довести також за допомогою нерівності Коші-Буняковського.
Зауважимо також, що коефіцієнт кореляції є величина розмірна, її розмірність визначається добутком розмірностей випадкових величин. Це ускладнює використання кореляційного моменту для оцінки ступені залежності випадкових величин. Цих недоліків не має коефіцієнт кореляції.
Дата добавления: 2016-11-02; просмотров: 2043;
