V. Практична робота 3 страница

Обладнання: репродукції картин відомих художників, аудіозапис (П. Чайковський «Цикл «Пори року. Жовтень»), альбом для малювання; простий олівець; гумка; гуаш; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

1. Бесіда:

– Де в природі ми зустрічаємо основні кольори?

– Які кольори у природі ми зустрічаємо часто, а які — рідко?

– Які кольори художники називають похідними або змішаними? Чи можемо ми побачити їх у природі?

– Що називають центром композиції? Для чого художники використовують центр композиції?

– Який малюнок називають декоративним?

2. Правила роботи і техніка безпеки:

– Головне зображення на малюнку не приховують по кутках ар-куша, а розташовують посередині.

– Головне зображення на малюнку не повинне бути занадто великим (як слон у коробці з-під взуття) або занадто маленьким (як мишеня в басейні).

– Малюємо чистими фарбами і ретельно вимиваємо пензлик, ко-ли переходимо від одного кольору до іншого.

– Не використовуємо під час малювання фарби безпосередньо з банки, а змішуємо їх на палітрі.

– Під час роботи не розмахуємо пензлями й олівцями.

– Обережно поводимося з водою і фарбами.

III. Вивчення нового матеріалу:

1. Розповідь:

(Розповідь супроводжує аудіозаписом п’єси П. Чайковського «Пори року. Жовтень»).

– Уявімо, що кожний із нас — маленьке дерево, і потягнемося до сонечка.

(Учні виконують указівки вчителя.)

– Ми тягнемося до сонечка і намагаємося дістати його пальчиками. Але раптом налетіла хмара, пішов холодний осінній дощ. Який холодний вітер! Він згинає дерево, зриває з нього жовте листя.

(Учитель пропонує учням відтворити настрій дерева за допомогою рухів.) 

2. Творче завдання:

– Подумаймо, де росте наше дерево. Подивіться на ілюстрації. На одному малюнку дерев багато, а на іншому — одиноке дерево стоїть на відкритому місці.

– Якщо ми хочемо намалювати дерево, якому самотньо і холодно, то який малюнок ми оберемо? (Одиноке дерево.)

– Чому? (На самоті завжди важче, ніж із друзями.)

– Спробуймо намалювати осіннє дерево під вітром так, щоб передати ці почуття.

– Наше дерево росте на землі і тягнеться гілками до неба. Щоб зобразити це на плоскому аркуші паперу, художники вирішили проводити лінію, що відокремлює небо від землі, і назвали її лінією горизонту.

– Якщо ми вийдемо на вулицю, то ніколи не побачимо цю лінію накресленою на землі. Вона існує лише в нашій уяві. Тому її називають умовною.

– Просто ми з вами домовимося, що все, що розташоване вище лінії горизонту,— це небо, а все, що розташоване нижче,— земля. Художники намагаються не проводити лінію горизонту точно посередині аркуша — малюнок виходить нудним.

– Лінію слід розташовувати або вище, або нижче середини аркуша паперу. Лінія горизонту дуже рідко є ідеально рівною. Вона піднімається, збігаючи на пагорби, і спускається в низини та яри.

– Наше дерево має рости на землі. І нам необхідно знайти для нього точне місце. Якщо намалюємо дерево на лінії горизонту чи трохи вище за неї, можна подумати, що наше дерево літає, як птах.

– Якщо ми, навпаки, опустимо його дуже низько і почнемомалювати біля самого обрізу аркуша, здаватиметься, що деревовипадає» з малюнка. Тому слід розташувати початок стовбура приблизно посередині тієї ділянки, яку ми відокремили лінією горизонту як землю.

3. Бесіда:

– Згадаймо, з яких частин складається берізка? (Гілки, стовбур, листя.)Ці складові є у будь-якого дерева — великого чи маленького.І стовбур завжди товстий біля землі й тоненький біля верхівки.

– Гілки товщі біля стовбура, а на кінцях — тоненькі. Дерево тягнеться до неба і сонечка своїми гілочками, немов руками.(Учитель показує послідовність виконання малюнка на дошці )

– Які кольори нам необхідно взяти, щоб викликати почуття су му та холоду? (Синій, фіолетовий, болотний, бежевий, жовто коричневий, блакитний, білий, сірий, чорний.)

– Ми вже знаємо, що лінії можуть мати різні характери. Рух пензлика також може допомогти нам передати характер.(Учитель демонструє прийоми роботи пензлем «за формою».) На ділянках неба пензлик рухається по діагоналі, підкреслюючи пориви вітру. На ділянках землі пензлик повторює вигини лінії горизонту.

– Дерево малюємо лініями знизу вгору з поступовим зменшен ням натиску від широкої лінії до дуже тонкої.

– Осіннє листя наносимо окремими мазками. Декілька мазків листочків слід розташувати на ділянці неба вздовж ліній, що умовно позначають пориви вітру.

IV. Підбиття підсумків

1. Перегляд і виправлення помилок у малюнках учнів.

2. Демонстрування дитячих робіт.

3. Бесіда:

– Що нового ви дізналися на уроці?

– Чому навчилися?

– Кому подаруєте свій малюнок.

Урок № 11

Тема: Поняття про основні (жовтий, червоний, синій) та похідні (жовтогарячий, зелений, фіолетовий) кольори. Способи утворення похідних кольорів. Ознайомлення з прийомами користування гуашевими та акварельними фарбами, пензлями, палітрою. «Танок кольорів».

Мета:ознайомлювати учнів із трьома основними кольорами та їх похідними; ознайомлювати з поняттями «спектральне коло», «основний колір», «змішаний колір»; навчати відтворювати необхідний колір змішуванням основних кольорів; формувати у дітей уміння сприймати, розрізняти й аналізувати кольори; розвивати дрібну моторику руки; стимулювати розвиток допитливості; виховувати естетичне сприйняття навколишнього світу; забезпечувати доброзичливу атмосферу.

Обладнання: репродукції картин відомих художників, альбом для малювання; простий олівець; гумка; фарби — гуаш або акварель; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань

1. Бесіда:

– Які кольори ви знаєте?

– Як ви вважаєте, які кольори є найважливішими на Землі?

– Які кольори переважають на Землі? Чому?

– Які матеріали та інструменти знадобляться для малюванняфарбами?

III. Вивчення нового матеріалу

1. Слово вчителя:

– Одного разу на білому аркуші паперу зустрілися три се-стрички: Червона, Синя і Жовта фарби. Вони захотіли намалювати щось гарне, але засперечалися.

– Я,— говорила Жовта фарба,— розфарбовую сонце. Я дарую світло і тепло! Я найголовніша!

– Ні! Я головна! — заперечувала Синя фарба.— Якби не я, не було б моря і неба. Де б тоді висіло ваше сонце?

– Дурниці! —: вигукнула Червона фарба.— Без мене не було б ані вогню, ані квітів, ані фруктів. Я найголовніша! Їх суперечка тривала вже довго, а аркуш паперу залишався білим.

– Вашому непорозумінню зарадити легко,— посміхнувся дідусь Пензлик.— Потрібно лише жити дружно!

– Зараз я розповім, що потрібно зробити для того, щоб фарби потоваришували.

2. Робота над формуванням навичок і вмінь

– Спочатку намалюємо в середині аркуша паперу коло, схоже на сонце,— це буде чарівне Коло дружби для наших фарб.

– Тепер розділимо наше Коло на три рівні частини так, щоб кожна з фарб отримала такий самий шматочок, як і решта.

– А тепер кожну частину нарізаємо на п’ять однакових скибочок, як п’ять пальчиків на долоньці,— нехай наші фарби візьмуться за руки.

– Тепер починається найголовніше. Це будуть дуже складні чари — чари барвистої дружби. Слід бути дуже уважними.

– Почнемо з Червоної фарби. Візьмемо палітру. На ній ми змішуватимемо «чарівне зілля». Крапнемо на палітру води і розмішаємо червону фарбу.

– Подивіться, який утворився чистий, яскравий і веселий колір. Знайдемо на нашому сонечку той шматочок, що ми призначили для Червоної фарби, і дуже акуратно зафарбуємо у червоний колір одну скибочку. (Учитель показує порядок виконання роботи.) Утворилася квіточка з однією пелюсткою. Дуже ретельно промиємо пензлик у чистій воді. Наберемо краплину жовтої фарби, додамо її на палітру до червоної і розмішаємо. Нехай червона фарба засвітиться сонячним промінчиком. Знайдімо на нашому сонечку наступну скибочку в червоному шматочку (наче годинникова стрілка зробила один крок) і зафарбуємо її отриманим кольором. Погляньте, наша скибочка вже не зовсім червона!

– Знову промиємо пензлик і наберемо ще трохи жовтої фарби. Розмішаємо і зафарбуємо наступну за годинниковою стрілкою скибочку. Крок за кроком зафарбуємо всі скибочки в червоному шматочку, щоразу додаючи Жовту фарбу до нашого «чарівного зілля».

– Тепер зробимо ще крок і зафарбуємо Жовтою фарбою першу скибочку на жовтому шматочку. Що ж у нас утворилося? Бачите, Червона і Жовта фарби взялися за руки. А між ними з’явився новий колір.

– Як називається цей новий колір? (Відповіді дітей.). Оранжевого кольору і вогонь, і сонечко, і смачний апельсин. Це означає, що Червона і Жовта фарби потоваришували. Але чари ще не закінчилися. Працюємо далі?

– Почнемо змішувати зілля з Жовтої й Синьої фарб. Перша жовта скибочка в нас уже є. Додамо до жовтого кольору на палітрі краплину Синьої фарби і зафарбуємо наступну скибочку тим кольором, що у нас утворився.

– Поступово додаючи все більше синьої фарби до жовтої, зафарбуємо всі скибочки жовтого шматочка. Зробимо наступний фіолетовийткрок і зафарбуємо синьою фарбою першу скибочку на синьому шматочку. жовта і синя фарби потоваришували, а в нас з’явився новий колір — зелений.

– А що ж робити нам? — вигукнули разом Червона і Синя фарби.— Ми так завжди сперечатимемося і сваритимемося?

– Не поспішайте,— відповів дідусь Пензлик.— Нумо, фарби, візьміться за руки!

– Допоможемо сестрам потоваришувати. Де наше чарівне зілля? Додамо до синього кольору краплину Червоної фарби і розфарбуємо другу скибочку на синьому шматочку. Бачите, Синя фарба зробила один крок назустріч своїй сестрі?

– Тепер поступово допоможемо їм узятися за руки. Тільки не забудьте — щоразу ми додаємо до зілля краплю Червоної фарби й зафарбовуємо тільки одну скибочку. А між Синьою і Червоною фарбою з’явився новий колір — фіолетовий!

– Щойно фарби взялися за руки, усе відразу змінилося. Аркуш паперу вже не білий. Оранжеве сонечко розтопило сніг, перець побіг по зеленій траві, на пагорбах розквітли фіолетові іти — фіалки. А над землею простяглася різнокольорова райдуга.

(Під час розповіді вчителя діти виконують запропоновану їм навчальну вправу.)

IV. Закріплення вивченого матеріалу:

1. Бесіда:

– Погляньте на наше Коло дружби. Дорослі художники нази-вають його спектральним колом. Воно дуже схоже на коромисло еселки, що згорнулася в клубочок.

– Які фарби ми мали на початку роботи?

– Червоний, жовтий і синій кольори художники називаютьосновними кольорами. їх можна лише взяти з баночки, а змішуванням отримати не можна. Для того щоб намалювати будь-який малюнок, нам вистачить лише цих трьох кольорів.

– А який колір утворився, коли ми змішали червону і жовту фарби? жовту і синю? синю і червону?

– Оранжевий, зелений і фіолетовий кольори художники називають кольорами змішаними, або похідними, тому що їх можна отримати, змішуючи основні кольори.

– Але змішувати можна не лише фарби. Візьмемо кольорові повітряні кульки. Спочатку червону і синю. Подивіться на світло крізь обидві кульки відразу — усі предмети стануть фіолетовими. А тепер подивимося на світло крізь червону і жовту кульки, а потім — крізь синю і жовту.

– У які кольори забарвилися предмети навколо нас?

– Як ви гадаєте, чому це сталося?

2. Колективна гра «Колірне коло дружби»

Учитель розкладає на столі квадратики, один бік яких забарвлений у жовтий, синій, червоний кольори, кольоровим боком донизу. Учні витягають по одному квадратику і стають у коло. За допомогою лічилочки обирають ведучого. Він стає в центр кола із зав’язаними очима. Ведучий крутиться, учні хором повторюють лічилочку: «Три чарівні кольори — обери один для гри!». Той, на кого вказав ведучий після закінчення лічилки, приєднуєте ся до ведучого у центрі кола. Разом вони показують усім свої кольорові квадратики. Решта учнів мають сказати, який колір утвориться, якщо змішати кольори продемонстрованих квадратів. Учень, який назве предмет, забарвлений у цей колір, отримує 1 квадратик цього кольору. Ведучий повертається в коло, а той, кого обрали, стає ведучим, і гра повторюється.

Хто наприкінці гри матиме найбільше квадратиків — той переміг.

V. Підбиття підсумків:

Виконані роботи вивішують на видноті у класній кімнаті. Учитель має посилатися на них під час наступних уроків образотворчого мистецтва.

– Сьогодні на уроці ми навчилися створювати нові (похідні) кольори із основних — червоного, жовтого та синього.

Урок № 12

Тема:Ознайомлення із спектральними кольорами та їхньою послідовністю. Розбіл та замутнення спектральних кольорів; відтінки кольорів (світло-зелений, темно-синій і т.п.). «Райдужні квіти».

Мета:ознайомлювати учнів з поняттям «колір як засіб виразності»; продовжувати ознайомлювати з акварельними і гуашевими фарбами; надавати початкові навички роботи з матеріалами; формувати у дітей уміння сприймати, розрізняти й аналізувати можливості різних видів фарб; розвивати дрібну моторику руки;виховувати естетичне сприйняття учнями навколишнього світу; забезпечувати доброзичливу атмосферу; стимулювати розвиток допитливості.

Обладнання:репродукції картин (Вінсент ван Гог «Соняшники», Катерина Білокур «Квіти за тином»);альбом для малювання; простий олівець; гумка; гуаш; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

– Які інструменти необхідні під час малювання фарбами?

– Як потрібно працювати пензлями? Розкажіть про послідовність дій.

III. Пояснення нового матеріалу

1. Бесіда:

(Учитель демонструє коробку з акварельними фарбами.)

– Подивіться: невеличкі ємності наповнені фарбами,— це акварель. їх ще називають водяними фарбами, тому що їх розводять водою. «Аква» в перекладі з латини означає «вода». Ви вже, мабуть, чули це слово як складове слів акваріум та аквапарк.

– Для того щоб виготовити акварельні фарби, кольоровий порошок змішують із клеєм, що легко розчиняється у воді. А ще додають мед і гліцерин. Мабуть, хтось із вас має фарби з написом «медові».

– Основна властивість акварелі — у тому, що вона прозора. Чим більше ми додамо до фарби води, тим світлішим є колір.

2. Організація сприйняття творів мистецтва:

(Учитель демонструє репродукції картин, які виконано акварельними фарбами.)

– Для яких зображень художники обирають акварельні фарби?

– Що можна сказати про малюнки, виконані акварельними фарбами? (Вони прозорі, містять багато повітря.)

– Складіть невеличку розповідь за картиною, яку виконано акварельними фарбами. (Розповіді учнів.)

IV. Закріплення вивченого матеріалу:

1. Організація сприйняття творів мистецтва:

(Учитель пропонує учням розглянути картину Вінсента ван Гога «Соняшники»).

– Які квіти зображено на цій картині?

– Який настрій вони в нас викликають?

– Художник, який намалював ці соняшники, жив дуже давно, проте і сьогодні ми можемо милуватися яскравими, сонячними квітами. Роздивимося картину уважно. Зображені квіти розташовані по центру зображення. Вони достатньо великі, тому вся увага зосереджена на них. Фон картини поділений на дві частини майже прямою лінією. Стіл намальований жовтогарячою фарбою, стіна — напружено-блакитного кольору. Ваза теж сприймається як суцільна пляма. Художник зробив це навмисно. На такому тлі соняшники сприймаються як силуети.

(Учитель пропонує учням розглянути картину Катерини Білокур «Квіти за тином».)

– Які квіти зображено на цій картині?

– Який настрій вони в нас викликають?

– Майстриня, яка зобразила ці квіти, ніколи не вчилася малювати. Проте любов до квітів, до рідного краю спонукала її самостійно вивчати техніку малювання. Сьогодні творами Катерини Білокур пишаються жителі України.

– Роздивимося цю картину уважніше.

– Квіти за тином займають усю площу картини. Увага художниці не зосереджена на якійсь одній квітці. Майстриня має на меті відобразити все розмаїття квітів та кольорів. Вона ретельно виписує кожну квітну, кожну пелюстку. Фрагмент тинка та частина неба є рамою для квіткового розмаїття.

2. Робота над формуванням навичок і вмінь

(Учитель пропонує учням намалювати різнокольорові квіти на білому папері акварельними фарбами.Учитель пояснює послідовність виконання завдання.)

– Спочатку намалюємо квіти простим олівцем на білому папері. Квіти можуть мати різну форму. (Учитель демонструє справжні квіти.)

– Спочатку намалюємо великі кола — це місця, що займуть наші майбутні квіти. Потім у кожному колі намалюємо квітку, відтворюючи бажану форму.

(На дошці намальований горизонтальний прямокутник. Учитель показує, як скомпонувати загальну форму малюнка, щоб на аркуші не залишалося порожнього простору, потім виконує роботу на дошці, завершуючи форму крок за кроком. Учитель показує, як виконати роботу спочатку олівцем, а потім — акварельними фарбами.)

– Ви можете намалювати декілька квітів усередині аркуша (як на картині Вінсента ван Гога) або багато квіточок, заповнюючи весь простір малюнка (як у Катерини Білокур).

– Промиємо пензлик і знімемо зайву краплю об край баночки з водою.Злегка змочимо папір усередині контуру квітки. Наберемо на пензлик фарбу і окремими мазками нанесемо її на змочену поверхню спочатку по контуру, потім — в середині.

– З одного боку залишилося більше води, з іншого — малюємо майже сухим пензлем.

(Квіти і мають бути різного кольору за бажанням учнів.)

V. Підбиття підсумків

Учитель пропонує дітям уважно розглянути готові малюнки та визначити, чим різняться між собою зображення, на яких площина аркуша заповнена за допомогою великого зображення, та малюнки, на яких рівномірно розташовані зображені елементи.

Урок № 13

Тема:Ознайомлення з групами «теплих» та «холодних» кольорів. «Чарівна веселка».

Мета:закріплювати розуміння учнями понять «спектральне коло», «основний колір», «змішаний колір»; ознайомлювати учнів із поняттями «світліший», «темніший», «колірний тон»; закріплювати навички створення необхідного кольору змішуванням кольорів; навчати правильно розташовувати зображення на аркуші; формувати в дітей уміння сприймати, розрізняти й аналізувати кольори; розвивати дрібну моторику руки; стимулювати розвиток допитливості; виховувати естетичне сприйняття навколишнього світу; забезпечувати доброзичливу атмосферу.

Обладнання:репродукції картин відомих художників, альбом для малювання;простий олівець; гумка; гуаш; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

Мета:ознайомлювати учнів із поняттям «розмір зображення»; навчати визначати центр композиції; засвоювати основи симетричної композиції, основи створення декоративної композиції; формувати навички роботи з силуетними формами; ознайомлювати учнів з основним поняттям «декоративний малюнок»; закріплювати навички роботи в техніці аплікації; навчати дітей виконувати роботу колективно; розвивати дрібну моторику руки; розвивати естетичне сприйняття навколишнього світу; стимулювати розвиток допитливості; виховувати акуратність, увагу; любов до природи.

Обладнання:аудіозапис фрагментів (П. Чайковський «Лускунчик»), альбом для малювання; простий олівець; гумка; гуаш; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; па­літра.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь учнів:

– Які інструменти знадобляться для роботи гуашшю?

III. Мотивація навчальної діяльності:

– Чи любите ви свята? Мешканці нашої дивовижної країни Фантазії просто обожнюють свята! Дні народження, Різдво, Новий рік... До них починають готуватися заздалегідь. Господині прибирають оселі й вигадують страви, якими вони пригощатимуть гостей-сусідів. І, звісно, усі готують одне одному подарунки, дивовижні й незвичайні. Майстри країни Фантазії завжди роблять подарунки власноруч.

– Щоб придбати що-небудь, не потрібно багато розуму! — говорять вони.— Але коли майстер робить щось своїми руками, то вкладає у витвір частинку своєї душі.

– Усі фарби, олівці й пензлі працювали без відпочинку. Аж ось усе готове до святкування: будинки прикрашені кольоровими вогнями, на Столах досхочу тортів і тістечок, чарівні подарунки загорнуті в кольоровий папір.

– Лише Біла фарба зажурено блукає містом. Поміж святкової метушні їй забракло місця.

– Біла фарба йшла світ за очі. Нарешті вона опинилася на міському майдані та присіла відпочити на лаві у маленькому скверику.

– 0-хо-хо-хо-хо! — почула вона. Біла фарба озирнулася, але поруч нікого не було.

– О-хо-хо-хо-хо! — знову зітхнули поруч. Біла фарба при-дивилася уважно й побачила Ялинку, яка самотньо стояла по-середині скверика.

– Чого ти зітхаєш, Ялинко? Чому не розважаєшся разом з усіма?

– Подивись но на мене! Хіба можна прийти на свято в старому темно-зеленому вбранні? — вигукнула Ялинка і знову зітхнула.

Біла фарба замислилася: «А й справді, голки в Ялинки торішні, темні. Як же їй допомогти? А чи не піти мені до королеви Райдуги? Вона знайде можливість допомогти Ялинці».

Королева Райдуга посміхнулася: «Ти сама зможеш допомогти Ялинці. Прикрась її гілочки білим снігом — і побачиш, якою вона відразу стане ошатною».

Біла фарба та Ялинка дуже зраділи, а решта фарб також за-хотіли допомогти.

Вони вирішили розфарбувати стіни будинків навколо майдану, щоб дім Ялинки також став ошатним.

У маленької Ялинки В небі над Ялинкою Голочки зелені, ясна зірка сяє — іграшки та вогники, крізь віхоли та марево цукерочок дві жмені. Свято закликає.

IV. Вивчення нового матеріалу:

1. Творче завдання:

Учитель малює на дошці композиційні схеми і пропонує учням вибрати правильну, обґрунтувавши свій вибір. Потім учитель малює крок за кроком спочатку схему побудови загальної форми, потім — деталі.

– Розміщення зображення на аркуші паперу: а — малюнок занадто великий та зсунутий до краю аркуша; б — малюнок занадто маленький та зсунутий до краю аркуша; в — малюнок виконаний правильно

– Головне зображення на малюнку не приховується по кутках аркуша, а розташовується посередині.