V. Практична робота 2 страница

Мета:надавати учням початкові знання про натюрморт; навчати виготовляти силуетні форми за допомогою шаблонів; розкривати поняття «аплікація»; ознайомлювати учнів із техніками паперових аплікацій; формувати в дітей уміння сприймати, розрізняти й аналізувати характерні риси силуетних форм; розвивати дрібну моторику руки; стимулювати розвиток допитливості; виховувати естетичне сприйняття учнями навколишнього світу.

Обладнання:репродукції картин відомих художників, зразки робіт.

Хід уроку

I. Організаційний момент:

II. Актуалізація опорних знань і вмінь:

– Який вид образотворчого мистецтва працює з лініями та силу-етами?

– Які засоби виразності дарує нам графіка?

– Якими матеріалами та інструментами ми користуємося, ство-рюючи лінійне зображення?

– Де у природі ми бачимо лінії та плями?

III. Вивчення нового матеріалу:

1. Слово вчителя:

– Картина, малюнок — це розмова художника з глядачем. Це розповідь художника про те, що йому найбільше запам’яталося, що його схвилювало. А ми відгукуємося на його розповідь своїми почуттями, враженнями, думками.(Учитель пропонує учням розглянути композицію з купою фруктів і з’ясувати, що на ній зображено.)

– Картину, на якій зображують овочі, фрукти, квіти та будь-які інші предмети, художники називають натюрмортом.

– Це слово означає «мертва натура». Малювати натюрморти люблять як художники-початківці, так і відомі майстри.

– Натюрморт може бути навчальною вправою, адже предмети не рухаються, тому можна тривалий час розглядати їх.

– Натюрморт може стати самостійною картиною або складовою сюжету.

– В останньому випадку натюрморт допомагає більше розповісти про тих людей, яких ми бачимо на картині.

2. Організація сприйняття творів мистецтва:

(Учитель демонструє репродукції картин, що зображують натюрморти з фруктів.)

– Цей натюрморт Сезанна вражає симфонічної глибиною і високою майстерністю художника в зображенні звичайних предметні килима, їдальні, скатертини, посуду, фруктів. Один з молодих художників відвідав метра 1898 року, коли той працював над цією картиною, і пізніше згадував про те, як старанно розкладав Сезанн відібрані для композиції предмети: «Спочатку частина столу була прикрита майстерно складеною скатертиною. Потім Сезанн почав розкладати фрукти, добираючи їх у такий спосіб, щоб вони контрастували між собою, і стежачи за проявом додаткових кольорів: зеленого на червоному і жовтого — на синьому. Він багато разів пересував і повертав фрукти, підкладаючи для цього під них монетки в один і два су. Все це Сезанн проробляв неквапливо і акуратно, вочевидь, що це заняття дає йому справжню насолоду».

– Покритий щільним візерунком килим утворює вишуканий задній план, характерний для пізніх натюрмортів Сезанна.

– Глечик з квітковим візерунком по білому фоні водночас перегукується за кольором і зі скатертиною, і з фруктами.

– Біла скатертина є не лише фоном для розкладених на ній предметів, але цікава сама по собі — вона виглядає живою, наче ворушиться, переливається каскадом складок і тіней.

– Фрукти, написані Сезанном, насичені відтінками червоного й жовтогарячого.

IV. Закріплення вивченого матеріалу:

1. Творче завдання:

– Зобразімо і ми овочі та фрукти за допомогою кольорового паперу.

– Ми вже ознайомилися з лінією, контуром і силуетом.

– Згадаймо, які вони і чим між собою різняться?

– Лінія і контур допомогли нам намалювати святковий феєрверк

– Сьогодні ми покличемо на допомогу силует.

– Які матеріали й інструменти знадобляться нам для роботи з кольоровим папером? (Простий олівець, гумка, кольоровий та білий папір, клей ПВА, ємності для клею і води, пензлик для клею, серветки, клейонка, ножиці.)

– Ви, звісно, маєте рацію, проте сьогодні в нас є ще трафарети. Вони вирізані з цупкого картону. За їх допомогою сьогодні ми робитимемо аплікацію з кольорового паперу.

– Розгляньте уважно зразок. З яких елементів складається зображення?

– Ми підготували для аплікації білий аркуш. Як ви гадаєте, навіщо? Ще зробить нашу аплікацію гарнішою.)

2. Пояснення вчителя:

– Під час роботи з аплікацією нам необхідно пам’ятати найголовніше правило: спочатку потрібно приклеїти ті частини зображення, що знаходяться найдалі від нас, а потім накладати елемент за елементом, поступово просуваючись уперед.

– Оберімо колір паперу, з яким ми працюватимемо.

– Із різних відтінків жовтого та зеленого паперу ми зробимо грушу. З оранжевого, світло- і темно-червоного — яблуко. Для стола, на якому лежать наші фрукти, ми оберемо блакитний папір, а для сливи — відтінки фіолетового та бузкового.

3. Порядок виконання роботи:

– Учитель. Спочатку оберіть найтемніший відтінок потрібного кольору. Для груші це — жовто-зелений. Накладіть на нього найбільший з трафаретів груші, міцно притисність та обведіть простим олівцем. Трафарет слід розташувати не посередині, а біля краю аркуша. Коли ми віріжемо зображення, основна частина кольорового паперу залишиться неушкодженою, і ми зможемо використати його іншим разом.

– Виріжте грушу за олівцевим контуром. Намагайтеся робити це дуже старанно.

– Покладіть жовто-зелений папір у теку, адже він нам більше не знадобіться.

– Намалюйте майбутню картинку олівцем. Для лісу і трави відірвіть невеличкі клаптики паперу потрібних кольорів і накладіть їх на свою картинку. Якщо результат вам подобається, можна приклеювати.

– Тепер відірвемо смужечки білого паперу для стовбура і гілочок. Смужечки повинні бути ширшими з одного кінця і вужчими — з іншого. Накладіть їх на картинку і приклейте спочатку стовбур, потім — гілочки. Відірвіть зовсім маленькі шматочки чорного паперу і приклейте їх подекуди до стовбура берізки.

– Дерево уже маємо. Нам слід «одягнути» його в листя. Нарвемо багато дрібних клаптиків оранжевого, світло- і темно-жовтого паперу. Приклеїмо їх до гілочок, накладаючи один на одний, як на справжньому дереві.

– Декілька листиків приклеїмо внизу під деревом, начебто вони вже облетіли.

– Дуже дрібні деталі важко відривати, тому їх можна намалювати фломастером.

V. Підбиття підсумків

1. Перегляд і оцінювання малюнків.

2. Демонстрування дитячих робіт.

3. Бесіда:

– Що нового ви дізналися на уроці?

– Чому навчилися?

– Кому подаруєте свій малюнок.

Урок № 7

Тема:Заповнення площини аркуша силуетними зображеннями. Послідовність дій у роботі при виготовленні аплікації з природних матеріалів. Осінній акваріум.

Мета:ознайомлювати учнів з основними правилами заповнення площини силуетними зображеннями; продовжувати формувати первинні навички роботи в техніці аплікації; ознайомлювати з техніками аплікації з природних матеріалів; розвивати дрібну моторику руки; стимулювати розвиток допитливості; виховувати естетичне сприйняття навколишнього світу.

Обладнання: простий олівець; гумка; засушені листя і трави; клей ПВА; ємності для клею і води; пензлик для клею; сер­ветки; клейонка; коробочка для елементів аплікації.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь:

1. Бесіда за запитаннями

– Який вид образотворчого мистецтва має справу з лініями та силуетами?

– Ви вже знаєте, що графіка — це невибагливе мистецтво, якщо ми маємо на увазі малюнок. Але малюнок — це не завжди мистецтво.

– Людей, які малюють, можна побачити не лише в майстерні Художника. Люди малюють у будь-якій обстановці, на будь-якій поверхні, будь-якими матеріалами. Малюють на уроках, на тротуарах, на піску, вологій землі... Малюють дорослі й діти, малюють для справи і просто так... Малювати можна не лише на будь-чому, але і чим завгодно — цвяхом, паличкою, пальцем на піску.

– Які засоби виразності дарує нам графіка?

– Якими матеріалами та інструментами ми користуємося, створюючи лінійне зображення?

– Де у природі ми зустрічаємо лінії та плями?

III. Пояснення нового матеріалу:

1. Пояснення вчителя

– Якщо прикласти руку до яскраво освітленої шибки або розглядати її проти світла, то видно темний силует руки.

– Слово «силует» з’явилося майже 300 років тому. Це прізвище француза, який вирізав різні фігурки з паперу і дарував їх знайомим. Силуети всім подобалися, тому що у такий спосіб можна було робити портрети людей у профіль (нібито дивлячись на них збоку, коли видно обриси — ніс і підборіддя). Ці портрети були значно дешевшими, ніж намальовані фарбами, виготовляли їх швидше. Після винаходу фотографії про силуети майже забули. Лише поодинокі художники робили їх для прикрашання книг і власного задоволення.

– Проте силуетні зображення можна створювати не лише за допомогою графічних матеріалів. їх можна вирізувати з кольорового паперу, як ми це робили на попередньому уроці. Можна заповнювати контур дрібними природними (насіння, пісок) або штучними матеріалами (бісер). А можна створювати силуетні зображення за допомогою висушеного різнокольорового листя.

– Але перш ніж розпочати роботу, разом заплющимо очі та вирушимо в нову подорож. Це особлива подорож. Ми вирушаємо у морські глибини.

– У воді мешкають істоти, які дуже відрізняються від нас. Вони мають пласку форму, гладенькі округлі контури, прикрашені лускою. Це риби. Природа вигадала стільки риб різної форми та розміру, що вчені і досі не змогли їх усіх побачити та описати. Можливоі саме ви вигадаєте глибоководні апарати, та зможуть опуститися на самісіньке дно океанів. А поки що уявімо тих неймовірних морських істот, що ми могли б їх побачити на великій глибині.

IV. Закріплення вивченого матеріалу:

1. Пояснення до творчого завдання:

– Сьогодні ми працюватимемо із засушеними листочками дерев і травами, які ви приготували вдома.

– Згадайте: перед тим, як покласти листочки під прес, ви ретельно розгладжували їх, щоб не викривити форму рослин. Висохле листя — готовий матеріал для нашого уроку. Воно легко лягає на площину, що відповідає головній умові будь-якого декоративного зображення.

– Для виконання роботи ми скористаємося технікою аплікації. Вона зручна тим, що природні або вирізані з паперу форми можна пересувати, додавати до них нові, прибирати зайві. Це полегшує . пошук різних варіантів композиції.

– Наклеювати елементи потрібно лише тоді, коли кожен елемент займе своє місце і композиція цілком відповідатиме задуму.

2. Індивідуальна робота за творчим завданням:

Використовуючи засушене листя і трави, виконайте компози-цію «Осінній акваріум».

(Учитель звертає увагу учнів на те, що елементи мають бути схожими на природні форми не лише за силуетом, але й за кольором.)

V. Підбиття підсумків

1. Перегляд і виправлення помилок у малюнках учнів.

2. Демонстрування дитячих робіт.

3. Бесіда:

– Що нового ви дізналися на уроці?

– Чому навчилися?

– Кому подаруєте свій малюнок.

Урок № 8

Тема: Передавання простих форм в об’ємі. Ліплення природної форми за зразком. Правила роботи з пластиліном. Сімейка грибів.

Мета:розкривати поняття «ліплення», «об’ємне зображення»: ознайомлювати учнів із поняттями «рельєф», «плакетка»; надавати початкові навички роботи з пластиліном (глиною); навчати передавати основний, узагальнений характер форми в об’ємі; формувати в дітей уміння сприймати, розрізняти й аналізувати характерні риси об’ємної форми; надавати первинні навички основних видів ліплення: розвивати дрібну моторику руки; стимулювати розвиток допитливості;виховувати естетичне сприйняття учнями навколишнього світу, екологічну культуру.

Обладнання: репродукції картин відомих художників, альбом для малювання, дошка для ліплення, пластилін (глина), стеки, цупкий картон, простий олівець.

Хід уроку

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань і вмінь:

1. Бесіда:

– Ми вже ознайомилися з матеріалами та інструментами для аплікації. Згадаймо їх.

– Яких правил слід дотримуватися під час виконання аплікації?

– Які матеріали та інструменти допоможуть нам зробити об’ємне зображення?

III. Пояснення нового матеріалу

1. Розповідь учителя:

– На вулиці й удома ви, напевно, бачили великі та маленькі об’ємні фігури людей і тварин. їх називають скульптурними зображеннями або скульптурою.(Учитель пропонує згадати, де та які скульптури бачили чні, пропонує розглянути ілюстрації в робочому зошиті.)

– Отже, ми вже знаємо, що об’ємні зображення називають скульптурами. Художників, які створюють скульптури з глини, меню, металу або деревини, називають скульпторами.

– Як саме люди здогадалися, що зображення може бути об’ємним? Для того щоб дізнатися про це, нам потрібно знову повернутися в ті далекі часи, коли людина була ще зовсім дикою лише починала пізнавати навколишній світ. Отже, ви готові? Вирушаймо!

– Дуже давно, коли люди ще не вміли ані говорити, ані малювати, вони жили у великих печерах, які захищали їх від негоди і від їжаків. Одного разу людина випадково торкнулася смужки вологої глини на стіні печери — і на ній з’явився відбиток її долоні, юдина зацікавилася і почала водити по глині пальцем — на стіні з'являлися лінії, яких раніше не було. Але минуло дуже багато асу, перш ніж людина здогадалася зіскребти зі стіни жменю лини і зробити з неї об’ємне зображення.

– Перші скульптори могли навчатися лише на власному досвіді, грудки глини в їхніх руках поступово набували подібностіфігурок людей і тварин. Після дощу вода легко всмоктувалася землю, але там, де були ділянки глини, калюжі залишалися довго. Людина зрозуміла, що глина не пропускає воду, а от, з неї можна виготовляти горщики і глечики. Люди почали виготовляти з глини посуд. А коли навчилися плести кошики, намазували їх глиною зсередини, і ягоди та зерно більше не випиналися з них.

– Можливо, одного разу, пустуючи під час гри, діти випадково відштовхнули такий кошик у багаття, що завжди горіло посередині Печери. Суха лозина спалахнула і швидко згоріла, але обпалена глина стала твердою, як камінь, і зберегла малюнок лозин. Так в’явилося гончарне мистецтво: глина, вода, вогонь і людські руки 1 сьогодні створюють найрізноманітніший посуд.

– Після того як перша глиняна фігурка випадково потрапила у вогонь, люди винайшла спосіб зберігати побачене в об’ємному зображенні тривалий час.

– Розглядаючи виступи та западини на кам’яних стінах печер, люди помітили, що вони нагадують обриси тварин, і почали прибирати шматочки каменю, збільшуючи помічену подібність. Згодом людина зрозуміла, що можна розфарбувати камінь, тоді обриси стануть ще більш схожими на звірів (бізонів, оленів, мамонтів). Мистецтво барельєфа (напівоб’ємне зображення, зазвичай зроблене на пласкому фоні) збереглося до наших часів. Ви маєте справу з ним дуже часто. (Учитель показує учням барельєфне карбування на монетах.)

– Для того щоб зробити барельєфне зображення, оберемо щось добре нам знайоме. Сьогодні ми зробимо маленький барельєф для оздоблення кімнати. Художники називають його плакеткою.

– Щоб створити об’ємне зображення, ми скористаємося пластиліном. Цей матеріал значно молодший, ніж глина, і працювати з ним простіше. До пластиліну не потрібно додавати води: щоб розм’якшити його, достатньо тепла людських рук. За кімнатної температури пластилін застигає, а в холодному приміщенні стає дуже твердим.

– Для роботи з пластиліном нам знадобляться спеціальна дошка для ліплення та інструменти, що художники називають стеками. (Учитель демонструє класові пластилін, дошку для ліплення та інструменти для роботи.) Стеки дуже схожі на ножі, але роблять їх із пластику або кістки. У стеків різні краї: зубчасті, хвилясті, з борозенками, рівні, загострені. Стеки допомагають виконати найдрібніші деталі роботи.

Правила роботи і техніка безпеки

• Робоча поверхня має бути закрита клейонкою або газетою, тому що пластилін може забруднити її.

• Усі роботи необхідно виконувати тільки на дошці для ліплення.

• Після роботи потрібно обов’язково ретельно помити руки з милом (пластилін залишає жирні плями) і почистити нігті.) 

• Зі стеками слід поводитися дуже обережно, не розмахувати ними і не пустувати.

IV. Закріплення вивченого матеріалу

1. Творче завдання

– Гуляючи лісом, ви, напевно, бачили яскраво-червоні шапинки з білими крапками. Красеня-мухомора завжди видно. Лише люди до нього несправедливі. Якщо люди його не їдять, (то відразу шкідливим оголосили. Для лісових жителів (оленів, козуль, лосів) мухомор — домашня аптека. Якщо захворіють, обов’язково в лісі мухомор відшукають і з’їдять. Та й ліс без яскраво-червоних шапинок мухомора не такий гарний.(Учитель пропонує розглянути ілюстрації.)

– Для того щоб створити пласке або об’ємне зображення предмета або живої істоти, його форму необхідно розділити на прості частини.

– 3 яких частин складається наш гриб? (Шапинка, ніжка, спідничка.)

2. Робота над формуванням навичок і вмінь:

– Для виконання кожної зі складових ми застосуємо різні способи ліплення. Почнемо з того, що намалюємо на шматочку картону овальної форми наші мухомори, билинки, гілочку К листочками. (На дошці намальований овал. Учитель показує, як скомпонувати загальну форму малюнка, щоб не залишалося ^порожнього простору. Діти виконують дії, запропоновані вчителем.)

– Ви вже знаєте, що суміш синьої та білої фарб надасть нам блакитний колір. Але змішувати можна не лише фарби. Візьміть Шматочок синього і шматочок білого пластиліну і розімніть їх разом. Вони змішаються, і ми отримаємо блакитний пластилін.(Учитель показує послідовність дій.)

– Тепер відриваємо маленькі шматочки блакитного пластиліну і накладаємо їх на картон один поряд із одним, щоб заповнити всю площину навколо грибів. Примажемо шматочки пластиліну на площині один до одного, придавлюючи поверхню пальцем. Ми створили рівну поверхню — ми вже не бачимо, де закінчується один шматочок і починається інший.

– Цей прийом у ліпленні називають згладжуванням.

– Ніжки наших грибів схожі на циліндр. Щоб зробити їх, ми скористаємося розкочуванням.

– Візьмемо два шматки білого пластиліну: один більший — для ніжки великого мухомора, другий менший — для ніжки маленького.(Учитель показує послідовність дій і пропонує розглянути малюнки в робочому зошиті.)

– Один кінець ніжки має бути товщим, інший — тоншим. Візьмемо маленькі шматочки коричневого або чорного пластиліну і злегка обмажемо товсті кінці ніжок, начебто наші гриби забруднені землею.

– Щоб зробити спіднички на ніжках грибів, скористаємося здавлюванням і розплющенням. Зі шматочка білого пластиліну розкачаємо невеличку ковбаску, здавлюючи пальцями, надамо їй форми пласкої смужечкці. Тепер один край розплющимо пальцями так, щоб утворилася оборочка. Обернемо смужечку навколо ніжки гриба і примажемо до неї пальцями, щоб згладити місце кріплення.(Учитель показує послідовність дій.)

– Прикріпимо ніжки мухоморів до плакетки, злегка притиснувши їх до поверхні.

– Із червоного і бордового пластиліну зліпимо шапинки мухоморів, до їх нижньої частини примажемо білу пластинку і накладемо тонкі білі ковбаски від вершини до країв. Прикріпимо шапочки до ніжок і скачаємо маленькі кульки з білого і жовтого пластиліну. Прикріпимо їх до шапинок у різних місцях. Скачаємо з темно- і світло-зеленого пластиліну тонкі ковбаски-билинки. Із зелених кульок методом розплющення зробимо листочки.(Учитель виконує роботу, демонструючи засоби ліплення і засоби компонування плакетки. Можна запропонувати учням, покрити готову плакетку клеєм ЛВА. Це надасть їй блиску й довговічності.)

3. Індивідуальна робота за творчим завданням

Учні виконують творчу роботу. Учитель надає індивідуальну допомогу.

V. Підбиття підсумків:

– Отже, сьогодні на уроці ми засвоїли поняття «ліплення», об’ємне зображення»; дізналися про нові поняття «рельєф», плакетка»; навчилися розрізняти й аналізувати характерні риси об 'ємної форми; розпочали опановувати початкові навички роботи пластиліном (глиною). (Відбувається обговорення учнівських робіт.)

Тема 2. Елементарні засоби компонування простих форм (7 годин)

Поняття композиції (на пропедевтичному рівні). Заповнення площини аркуша (велике зображення). «Хатинка під горою».

Поняття про лінію горизонту. Розміщення елементів зображення з дотриманням їх просторового взаєморозташування (біля, над, під, зліва, справа, вгорі, внизу). «Осіннє дерево».

Поняття про основні (жовтий, червоний, синій) та похідні (жовто-гарячий, зелений, фіолетовий) кольори. Способи утворення похідних кольорів. Ознайомлення з прийомами користування гуашевими та акварельними фарбами, пензлями, палітрою. «Танок кольорів».

Ознайомлення із спектральними кольорами та їхньою послідовністю. Розбіл та замутнення спектральних кольорів; відтінки кольорів (світло-зелений, темно-синій і т.п.). «Райдужні квіти».

Ознайомлення з групами «теплих» та «холодних» кольорів. «Чарівна веселка».

Поняття декору. Вирізування симетричної силуетної форми та її оздоблення простими елементами. «Святкова ялинка».

Витинанка як вид художньої роботи з папером. Вирізування симетричних форм із застосуванням однієї або декількох вісей симетрії. «Чарівна ялинка».

Урок узагальнення. Співвідношення силуетної форми та декору. Графічний малюнок. Аплікація. «Родина строкатих рибок».

Урок № 9

Тема:Поняття композиції (на пропедевтичному рівні). Заповнення площини аркуша (велике зображення). «Хатинка під горою».

Мета:надавати початкові знання про лінію горизонту, правила розміщення елементів зображення з дотриманням їх просторового взаєморозташування (біля, над, під, ліворуч, праворуч, угорі, унизу); закріплювати вміння заповнювати площину аркуша за допомогою великого зображення; сприяти нестереотипності сприйняття учнями звичних об’єктів; активізувати фантазію, пошуки нестандартних рішень; розвивати дрібну моторику руки; розвивати естетичне сприйняття дітьми навколишнього світу; стимулювати розвиток допитливості й уяви; виховувати екологічну культуру.

Обладнання:репродукції картин відомих художників, альбом для малювання; простий олівець; гумка; гуаш; пензлі № 4, 6; ємність для води; серветки для витирання рук і пензлів; палітра.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Актуалізація опорних знань і вмінь

III. Мотивація навчальної діяльності

– Визирнімо у вікно! Що ми побачимо? (Небо блакитне, травичка зелена...)

– Уявімо світ, у якому все навпаки. Світ, у якому небо може бути будь-яким: жовтим у цяточку, зеленим у смужечку, фіолетовим у квіточку, але ніколи не буває блакитним. А земля в цьому світі блакитна, малинова, синя в клітинку і лінієчку — будь-яка, лише не зелена і не коричнева. Уночі в цьому дивовижному світі світить сонце, а вдень на небі сяють місяць і зорі.

– З картатого неба

Блакитнеє сонце

Вночі заглядає

Тихенько в віконце.

Будиночки, хмарки

Не зможеш впізнати,

Коли почнемо

Ті дива малювати.

Н. Горошко

IV. Вивчення нового матеріалу

1. Розповідь учителя

– Як ви гадаєте, якого кольору в цьому світі будуть стіни будин-ків, дахи,дерева?

– Намалюймо світ, де все навпаки. У робочому зошиті художник намалював елементи для нашого малюнка: будинки, дерева, 'паркани, місяць і сонце. На малюнках, виконаних лініями, вони такі самі, як за вікном. А ви маєте за допомогою фарб зробити їх неможливими, неймовірними, небувалими.

– Ми вирушаємо в подорож Райдугою-дугою.

– Цікаво, куди вона нас приведе?

– Ми прямуємо далеко на південь, де між горами Знань і морем Невідомості розташована дивовижна долина. Там завжди світить сонце, цвітуть і плодоносять сади та ніколи не буває війни.

– Це казкова країна Фантазія.

– Але нещодавно країну Фантазію спіткало лихо — з-за моря Невідомості налетів буревій Неподобств. Він буяв цілий тиждень, а коли нарешті вщух, жителі не впізнали свій дивовижний кразі! Як спотворив буревій чудові будинки і палаци королівства! Були цями бігли каламутні брудні річки, а стіни будинків були вкриті бридкими плямами.

– Це жахливо! — вигукнула королева Райдуга.— Любі мої фарби, що ж нам робити?

– Ми все виправимо! — хором відповіли фарби.— Але ми не вміємо ані ремонтувати, ані будувати...

– Не хвилюйтеся,— заспокоїла їх королева Райдуга,— аджі наша країна — чарівна! Варто лише намалювати будинок, і в ньо му можна жити! Але пам’ятайте: у королівстві Фантазії все ма< бути незвичайним: небо, наприклад, ніколи не буває блакитним ви можете зробити його жовтим, зеленим або фіолетовим. Зро зуміло?

– Зрозуміло! Зрозуміло! — весело закричали фарби і дружно побігли ремонтувати та відновлювати зруйноване королівство.

– Але роботи виявилося так багато, що вона, здавалося, ніколи не скінчиться. Було від чого зажуритися.

– Нам терміново потрібні помічники! — рішуче заявила се-страм Червона фарба.

– Покличмо наших друзів — дівчаток і хлопчиків! Вони так добре допомогли нам подружитися,— згадала Жовта фар ба.— Якщо кожен із них намалює лише один будиночок — разом утвориться ціле місто.

– Ну що, діти, допоможемо фарбам?

– Тоді починаймо!

V. Узагальнення набутих знань і вмінь:

1. Творче завдання

– Спочатку візьмемо чистий аркуш паперу і проведемо трохи нижче середини лінію горизонту. Усе, що ми намалюємо вище цієї лінії, буде небом, а все, що нижче,— землею.

– Тепер намалюємо в центрі нашого аркуша великий прямокутник — це стіни нашого будинку. Тільки будьте уважні: якщо ми розташуємо наш прямокутник близько від верхнього краю аркуша (вище лінії горизонту) — наш будиночок висітиме в повітрі, і його зрушить вітер, а якщо ми опустимо його занадто близько

– Положення об’єкта на площині аркуша: а, б, в — неправильно; г — правильнодо нижнього краю — мешканці змушені будуть робити підкоп, щоб потрапити додому.

– Стіни в нас уже є, додамо згори трикутник, нижня сторона якого трохи довша, ніж стіни,— це дах. Домалюймо вікна й двері — і наш будиночок готовий.

– Подивіться: він розташувався саме посередині аркуша паперу. Це місце називається центром композиції. (Учитель малює на дошці етапи виконання роботи.)

– Якось нудно виходить,— зітхнула Синя фарба,— Ані кві-точки, ані стежинки, ані деревця...

– Так нехай діти намалюють навколо своїх будиночків усе, що їм заманеться,— запропонувала королева Райдуга.— Тоді всі будинки різнитимуться і мешканці їх не переплутають і не заблукають.

– А я пропоную пограти в «Відгадай-но»! — запропонував дідусь Пензлик.— Нехай кожен сам вигадає мешканців свого чарівного будиночка і намалює все, що вони люблять (малину — для ведмедя, моркву, капусту — для зайця). А ми подивимося на малюнок і відгадаємо, хто мешкає в цьому будинку. Це називається сюжетом. Поглянувши на картину, ми завжди зможемо дізнатися без слів, що хотів повідомити її автор.

2. Правила роботи і техніка безпеки

– Головне зображення на малюнку не приховують по кутках аркуша, а розташовують посередині.

– Головне зображення на малюнку не повинне бути занадто великим (як слон у коробці з-під взуття) або занадто малень ким (як мишеня в басейні).

– Малюємо чистими фарбами і ретельно вимиваємо пензлик, коли переходимо від одного кольору до іншого.

– Не використовуємо під час малювання фарби безпосередньо з банки, а змішуємо їх на палітрі.

– Під час роботи не розмахуємо пензлями й олівцями.

– Обережно поводимося з водою і фарбами.

VI. Підбиття підсумків

1. Обговорення учнівських робіт

(Учитель повинен зазначити яскравість і незвичайність утворених малюнків.)

– Королева Райдуга розглядала малюнки і диву- їлася: ці хлопчики і дівчатка такі вигадники! Такий малюнок художники називають декоративним.

– Повісимо на стіну наші малюнки! Бачите, ви відбудували цілувулицю! Та яку гарну!

Урок № 10

Тема:Поняття про лінію горизонту. Розміщення елементів зображення з дотриманням їх просторового взаєморозташування (біля, над, під, зліва, справа, вгорі, внизу). «Осіннє дерево».

Мета:розкривати поняття «лінія зламу земля— небо», «лінія горизонту»; ознайомлювати дітей із ускладненням палітри, правильною побудовою композиції на аркуші паперу; навчати уміння передавати настрій за допомогою ліній; навчати учнів розподіляти площини на горизонтальні й вертикальні; активізувати спостережливість, фантазію, сенсорні уміння і навички; розвивати дрібну моторику руки; естетичне сприйняття учнями навколишнього світу; стимулювати розвиток допитливості й уяву; виховувати розуміння понять «дружба», «колективізм».