Цикл сон/неспання як прояв циркадіанного ритму

Найбільш яскравим прояв добового біоритму є чергування періодів сну і неспання. Людина проводить у стані сну біля третини свого життя. Найбільш типове співвідношення між тривалістю сну і неспання складає 8/16 годин. Індивідуально дане співвідношення може істотно відрізнятися. Одним людям достатньо 4-х годинного періоду сну. Такими були Петро І, Наполеон Бонапарт, Томас Здісон. Іншим 8 годинна норма сну виявляється недостатньою. Тривалість сну тварин може істотно відрізнятися. Так, кішки проводять у сні 2/3 свого життя. Для дорослої людини характерний монофазний соц у нічний час. Однак вважається, що такий ритм - ця придбана протягом життя звичка. Не виключено, що поліфазний сон, як у більшості тварин і немовлят, - більш природний ритм чергування сну і неспання. У всякому випадку, наявність двох природних періодів сну в людини -тривалого нічного і_; відносно короткого денного, підтверджується добовою динамікою активності симпатоадреналінової системи. Протягом доби має місце два періоди зниження продукції адреналіну: з 22 до 8 годин ранку із 12 до 16 годин дня.

Значення і механізми сну на сьогодняшній день ще слабо вивчені. Можна сказати, що відмінності між сном і неспанням не зводяться до відмінностей в активності мозку, характерної для свідомого і несвідомого стану. Не можна вважати також, що сон полягає тільки в забезпеченні відпочинку головного мозку. Навпаки, нейрофізіологічні дослідження показують, що нейронна активність мозку під час різноманітних фаз сну настільки ж складна, як і в період неспання. Періодичне чергування фаз сну (у найпростішому варіанті чергування повнонохвши>озого сну і сну, що супроводжується швидкими рухами очей - ШРО-СОН) вказує на тє, що в цей час відбувається чергування різноманітних функціональних станів головного мозку. Сон - цей особливий активний стан нервових клітин, що забезпечує нормальний розвиток і функціонування нервової системи. Тривале (більше 10 доби) позбавлення сну може призвести до смерті. Світовий рекорд тривалості безперервного неспання складає 288 годин (12 діб).

Більш детально з фізіологією сну можна ознайомитися в курсі фізіології людини і тварин. Ми ж зупинимося на деяких його валеологічних аспектах.

Тривалість сну з віком істотно змінюється. У новонароджених вона складає 16 годин, у молодших школярів - 11, до 18 років вона наближається до норми для дорослої людини, а в старості звичайно складає 6 годин. З часом росту дитини спостерігається зменшення тривалості ШРО-СНУ.

Відомо багато порушень сну. До них можна віднести хропіння, скреготання зубами (брикоманія) і розмова під час сну. Ці особливості не шкідливі для самої людини, але можуть створювати незручності для навколишніх. На жаль, не існує ефективних засобів їхнього усунення. Не можна вважати патологією і сноходіння (сомнамбулізм). Його розглядають як особливу форму неспання, при якій спостерігається перетворення інформації в рухові акти, але свідомість людини, в цілому загальмована. Сноходіння може мати місце в будь-якому віці, але частіше спостерігається у дітей і підлітків, що, очевидно, пов'язано з незбалансованістю процесів збудження і гальмування. Сомнамбулізм вважається не шкідливим, незважаючи на деякі нещасні випадки.

Нічне нетримання сечі (енурез) трапляються у 10% дітей. Його причини досі невідомі. Можна думати, що енурез зв'язаний з недостатнім розвитком певних нервових центрів. Лікування звичайно зв'язане з виробленням умовного рефлексу на час, що забезпечує пробудження дитини вночі і профілактичне звільнення сечового міхура. Часто з цією метою використовується гіпноз. Нічні страхи виявляються головним чином у дітей 3-8 річного віку і лише в деяких випадках після пупертатного періоду. Часто вони визначаються порушенням гігієни сну і перенапруженням нервової системи перед сном (наприклад, надмірне емоційне або інформаційне навантаження).

Біля 15% дорослих людей страждають від безсоння. Суб'єктивно ці люди відчувають, що недосипляння згубно відбивається на їхньому здоров'ї. Однак спеціальні дослідження, в яких піддослідних частково позбавляли сну протягом декількох тижнів, показують, що порушень стану здоров'я це не викликало, особливо, якщо мали місце періоди додаткового сну в денний час. Таким чином, якщо безсоння не супроводжується скороченням загального часу сну протягом тривалого періоду, то воно зовсім не обов'язково згубно впливає на здоров'я. Тому застосування снодійних треба обмежити, а краще приділити більше уваги раціональній організації сну (прогулянка перед сном, регулярність відходу до сну й ін.).

Летаргічний сон є проявом глибокої патології центральної нервової системи. Сон, у даному випадку, являє собою захисний механізм, що зупиняє руйнування мозку. Ослаблення патологічного процесу супроводжується пробудженням, але людина залишається тяжко хворою. Тривалість летаргічного сну може складати декілька тижнів або навіть років. Хворих, котрі знаходяться у стані летаргічного сну, необхідно годувати, бо фізіологічні процеси у них здійснюються на рівні базального обміну. Процеси старіння під час летаргічного сну йдуть із звичайною швидкістю.

З розвитком людства відбулася зміна способу його життя. Перевага цивілізації, забезпечуючи комфортність штучного середовища перебування людини, водночас обмежилили її контакт з навколишнім середовищем, нав'язавши їй не природний, а соціально зумовлений ритм життя. Природні біоритми людини перемістилися на другий план. Така підміна природного ритму життя на штучний є одним з проявів біосоціального конфлікту, наслідком якого, безумовно, є зниження рівня здоров'я.

Кожна людина, яка свідомо підходить до проблеми збереження власного здоров'я, повинна прагнути максимально враховувати свої індивідуальні біоритмологічні особливості при формуванні способу життя. Однак на практиці таке погодження не завжди можливе. Наприклад, ранній початок робочого дня, характерний як для більшості виробництв, так і для навчальних установ, примушує людину, незважаючи на те, до якого типу добової активності вона належить, вставати рано. В інших випадках має місце позмінна робота або робота у вечірній і в нічний час доби. Зрозуміло, що активна діяльність зранку найбільш відповідає "жайворонкам", позмінна - "аритмікам", а вечірня - "совам", і в тих випадках, коли є можливість вибору, він повинен базуватися на індивідуальних особливостях людини. Коли же вибір буде відстуній, то на допомогу повинен прийти фізіологічно обгрунтований розпорядок дня.: Штучно нав'язуючи собі регулярний режим освітлення, харчування, рухової активності, людина провокує перебудову тимчасової структури організму у відповідності з зовнішніми (у даному випадку соціально зумовленими) синхронізуючим впливом. Така перебудова буде ефективною тільки в тому випадку, якщо нав'язаний ритм буде підтримуватися постійно. Якщо ж режим дня буде не стабільним, а випадковим, буде змінюватися протягом тижня, то в організмі буде постійно здійснюватися десинхронізація природних біоритмів, що буде вести до поступового виснаження адаптаційних механізмів.

Вкрай негативною для здоров'я є звичка працювати в нічний час, характерна для багатьох представників творчих професій. Це призводить до зниження позитивного впливу природних оздоровлювальних чинників (наприклад, супроводжується зменшенням часу перебування на вулиці удень), а також до порушення нормального ритму сну, що викликає виснаження нервової системи. Наприклад, Валентин Пікуль і Володимир Висоцькнй активно працювали в нічний час.

Важливим елементом раціональної організації режиму дня є створення умов для денного сну, що відповідає в середині дня зниженню активності симпатоадреналової системи. В нинішній час встановлено, що короткочасний денний сон 15-45 хвилин різко підвищує дієздатність людини.

Необхідно враховувати архітектоніку добової ритмічності у різноманітних фізіологічних системах при створенні індивідуальної оздоровчої системи. Зокрема слід пам'ятати, що інтенсивні фізичні навантаження не бажані рано-вранці й пізно ввечері.

Врахування природного тижневого ритму дуже ускладнено у зв'язку з тим, що він не збігається з днями календарного тижня. У той же час слід пам'ятати про існування тижневої кривої зміни дієздатності. Вихідний день- саме в ці дні є можливість збільшити час спілкування членів сім'ї, що повинно сприяти її зміцненню, розвитку взаєморозуміння і дружніх відносин. Вихідний день, особливо для міських жителів, — день єднання з природою.

Природний тижневий ритм повинен враховуватися людьми літнього віку і особами, що страждають на хронічні захворювання, особливо серцево-судинної системи. Про дні несприятливого впливу на організм можна дізнатися з метеозведень служби здоров'я.

Врахування місячної ритмічності, повинне ґрунтуватися на зв'язку з фазами Місяця. Необхідно пам'ятати про те, що надмірна фізична активність у повнолуння може мати негативні наслідки. Немає сумніву в тому, що обов'язково повинні виконуватися медичні рекомендації щодо необхідністі помірного фізичного навантаження для жінок у період менструації. В цей період жіночий організм зазнає подвійного негативного впливу, пов'язаного з впливом Місяця і менструальними втратами крові.

Сезонні ритми повинні враховуватися передусім при плануванні родини. Це сприятиме здоров'ю майбутньої дитини і створюватиме оптимальні умови для її розвитку в перші місяці життя.

Отже, дослідження біологічної ритмічності й використання практичних рекомендацій хронобіології для прогнозування стану здоровя, профілактики розвитку багатьох патологічних процесів і їх загострень, а також створення науково обґрунтованих систем зміцнення здоров'я має велике значення. Ритмічність - невід'ємна властивість природи, і життя в союзі з нею - це обов'язковий елемент валеологічного мислення.