ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ РОБОТИ АДВОКАТА ПРИ РОЗГЛЯДІ ЦИВІЛЬНИХ СПРАВ У СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Мета процесуального представника - допомогти особі, яку він представляє, у здійсненні її процесуальних прав, попередити їх порушення та домогтися для цієї особи більш сприятливого рішення, а також надати суду допомогу при здійсненні правосуддя у цивільних справах. Для досягнення цієї мети адвокат як процесуальний представник може використовувати лише засоби, вказані в законі (наприклад, позов, зустрічний позов, заперечення, клопотання та ін.). До змісту його діяльності при розгляді цивільної справи судом входять:

- консультування довірителя з питань права;

- складання від його імені процесуальних документів;

- безпосередні дії представника із захисту прав та інтересів громадян і організацій при розгляді цивільної справи судом.

У підготовчій частині судового засідання процесуальні представники з’ясовують можливість розгляду справи в судовому засіданні при даному складі суду та учасників процесу. Закон надає представникам можливість бути ознайомленими зі складом суду, а також із прізвищами експерта, перекладача, секретаря судового засідання і заявляти їм відводи за наявності для цього підстав (статті 20, 166 ЦПК України).

Незважаючи на те, що законом обов’язок роз’яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав покладається на суддю, процесуальний представник може і повинен проконсультувати особу, яку він представляє, про її права, порядок їх реалізації та правові наслідки здійснення певних процесуальних дій, зокрема про права: надавати пояснення, брати участь у дослідженні доказів по справі, заявляти клопотання про витребування додаткового доказового матеріалу, внесення змін до кола осіб, які беруть участь у справі, про зміну вимоги у позовній заяві, подання заяви про притягнення до справи співучасників, третіх осіб, органів державного управління, замін неналежних сторін, внесення змін у позовну заяву, укладення мирової угоди тощо (статті 168, 174-176, 179, 185-190, 193 ЦПК України).

При реалізації сторонами повноважень, пов’язаних із відмовою від позову, його визнанням або укладенням сторонами мирової угоди, адвокат повинен роз’яснити особі, яку він представляє, правові наслідки відповідних процесуальних дій, переконатися в тому, що такі дії не суперечать закону та не порушують права, свободи чи інтереси інших осіб. При наявності відповідних повноважень на вчинення таких дій представник позивача може відмовитися від позову, а представник відповідача - визнати позов протягом усього часу судового розгляду або виявити намір про укладення мирової угоди, зробивши про це усну або письмову заяву, яка приєднується до справи (статті 174, 175 ЦПК України).

Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених у законі в якості підстав звільнення від доказування, наприклад, обставин, визнаних сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (статті 60, 61 ЦПК України). Звідси випливає загальне правило розподілу обов’язків доказування - не відповідач повинен довести необґрунтованість вимог позивача, а, навпаки, останній доводить обставини, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги. При цьому зазначене загальне правило не можна трактувати так, що сторона повинна довести будь-які обставини, на які вона посилається. Від суду залежить визначення юридично значимих фактів, які входять до предмета доказування, і лише їх сторони та їх представники повинні доводити, не заводячи при цьому суд в обговорення питань, що не мають значення для справи.

До предмета доказування можуть належати й факти, що мають інше значення для вирішення справи та підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, наприклад, причини пропуску строку позовної давності тощо. Для встановлення у судовому засіданні зазначених фактів досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів (ст. 179 ЦПК України).

У ході судового засідання сторона має право відмовитися від визнання в попередньому судовому засіданні обставини справи, якщо доведе, що вона визнала ці обставини внаслідок помилки, яка має істотне значення, обману, насильства, погрози, тяжкої обставини або якщо ці обставини визнано у результаті зловмисної домовленості її представника з другою стороною (ст. 178 ЦПК України).

Активна участь сторін (їх представників) у доказовій діяльності регламентується такими процесуальними правами:

- надавати пояснення суду самостійно або заявляти клопотання про реалізацію такого права представником ( ст. 176 ЦПК України);

- першими ставити запитання свідку (після пропозиції суду розповісти все, що йому особисто відомо у справі), якщо його викликано з їх ініціативи, вимагати його повторного допиту (ст. 180 ЦПК України);

- досліджувати письмові докази, давати свої пояснення з приводу цих доказів або протоколу їх огляду, ставити питання свідкам, експертам, спеціалістам (ст. 185 ЦПК України);

- знайомитися з речовими доказами, звертати увагу суду на ті чи інші обставини, пов’язані з оглядом, із занесенням цих заяв до журналу судового засідання, давати свої пояснення з приводу протоколів огляду речових доказів, ставити запитання з приводу речових доказів свідкам, експертам, спеціалістам, які їх оглядали (ст. 187 ЦПК України);

- брати участь у дослідженні висновку експерта, для роз’яснення і доповнення висновку якого першою ставить питання експертові особа, за заявою якої призначено експертизу, та її представник (ст. 189 ЦПК України);

- ставити запитання спеціалістові по суті наданих усних консультацій чи письмових роз’яснень (ст. 190 ЦПК України) тощо.

Сторони та їхні представники мають право на виступ у судових дебатах із промовами, в яких вони мають посилатися лише на ті обставини і докази, які були досліджені в судовому засіданні. За клопотанням сторін і третіх осіб у судових дебатах можуть виступати лише їхні представники. З дозволу суду промовці можуть обмінюватись репліками. Право останньої репліки завжди належить відповідачеві та його представникові (ст. 193 ЦПК України).

У судових дебатах представники сторін підводять підсумки розгляду судом справи, дають правову оцінку дослідженим доказам і спірним правовідносинам, висловлюють судження з приводу вирішення справи та розподілу судових витрат. При встановленні в ході розгляду справи порушень закону адвокат має право заявити клопотання про винесення судом окремої ухвали (ст. 211 ЦПК України).

Хоча закон і покладає на головуючого у судовому засіданні обов’язок із роз’яснення особам, які беруть участь у справі, змісту винесеного судового рішення, порядку і строків його оскарження (ст. 218 ЦПК України), процесуальний представник може і повинен це також зробити та переконатися при цьому, що особа, яку він представляє, правильно зрозуміла зміст судового рішення, свої права, порядок їх реалізації та правові наслідки здійснення певних процесуальних дій.

У разі проголошення в судовому засіданні тільки вступної та резолютивної частин судового рішення представник сторони має реалізувати право на ознайомлення з повним рішенням суду (ст. 218 ЦПК України), а при необхідності - подати заяву про роз’яснення рішення суду. Подання такої заяви допускається, якщо рішення ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання. За цією заявою суд постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту (ст. 221 ЦПК України).

Найважливішою частиною процесуально-правового становища представника є його повноваження, пов’язані з виявленням неправильності або неповноти запису судового засідання (ст. 119 ЦПК України). Особи, які беруть участь у справі, мають право ознайомитися із технічним записом судового засідання, журналом судового засідання та протягом трьох днів з дня проголошення рішення у справі подати до суду письмові зауваження щодо неповноти або неправильності їх запису. Тому представник повинен ретельно ознайомитися з цими матеріалами, причому зробити це необхідно не тільки тоді, коли рішення суду винесене на користь іншої сторони, але й у тому випадку, коли суд ухвалив рішення на користь особи, яку представляє адвокат. В останньому випадку це потрібно зробити для того, щоб зменшити ймовірність оскарження рішення в апеляційному порядку.

На вимогу особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду може здійснюватися повне або часткове відтворення технічного запису судового засідання. За клопотанням особи, яка бере участь у справі, може бути за плату здійснено повне або часткове роздрукування технічного запису судового засідання за розпорядженням головуючого. Особа, яке бере участь у справі, має право отримати копію інформації з носія, на який здійснювався технічний запис цивільного процесу (ст. 197 ЦПК України).

Щодо копій судового рішення, то вони видаються особам, які брали участь у справі, негайно після проголошення такого рішення, а якщо ці особи не були присутні у судовому засіданні, такі копії надсилаються їм рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом двох днів з дня його складання або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо в суді (ст. 222 ЦПК України).