Права та обов'язки сторін договору
Права та обов'язки сторін договору детально визначені законом. Так, лізингодавець має право:
1) здійснювати за власний рахунок контроль за умовами експлуатації та цілеспрямованим використанням об'єкта лізингу лізинго-одержувачем згідно з умовами договору лізингу, вимогами та інструкціями продавця щодо експлуатації об'єкта лізингу, а також відповідно до законодавства України;
2) вимагати повернення у безспірному порядку майна, переданого в лізинг, якщо лізингоодержувач не сплатив лізингові платежі протягом двох чергових строків;
3) вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності, відповідно до умов договору.
При цьому лізингодавець зобов'язаний:
1) передати належне йому на праві власності майно в користування лізингоодержувачеві або за дорученням лізингоодержувача відповідно до його вибору та визначеної ним специфікації укласти договір купівлі-продажу майна з відповідним продавцем і передати майно в користування лізингоодержувачеві;
2) не втручатися у вибір лізингоодержувачем продавця майна та у визначення специфікації об'єкта лізингу;
3) набуваючи майно для лізингоодержувача, повідомити продавця про те, що майно призначене для передачі в лізинг конкретній особі;
4) своєчасно та в повному обсязі виконувати взяті на себе зобов'язання перед лізингоодержувачем щодо утримання об'єкта лізингу (ремонт, технічне обслуговування тощо) відповідно до умов договору;
5) прийняти об'єкт лізингу від лізингоодержувача після закінчення строку договору лізингу, якщо об'єкт не буде викуплено лізингоодержувачем.
Відповідно до ст. 123 Закону України «Про лізинг» лізингоодержувач має право:
1) відмовитися від прийняття об'єкта лізингу, який не відповідає умовам договору, затримати належні лізингодавцеві платежі до усунення ним виявленого порушення умов договору за умови попереднього повідомлення лізингодавця;
Глава 8. Договір лізингу
2) вимагати від лізингодавця відшкодування збитків, завданих внаслідок його дій або бездіяльності при виконанні договору лізингу відповідно до умов договору;
3) лізингоодержувач має право пред'являти продавцеві об'єкта лізингу всі права та вимоги, що випливають із договору купівлі-продажу цього майна, зокрема щодо його якості та комплектності, строків передачі, гарантійних ремонтів тощо. Однак лізингоодержувач не має права припиняти дію договору купівлі-продажу між лізингодавцем і продавцем або змінювати його умови.
Лізингоодержувач зобов'язаний:
1) прийняти та належним чином користуватися об'єктом лізингу, утримувати його відповідно до погоджених сторонами умов договору, згідно з якими воно було передано, з урахуванням природного зносу та змін стану майна;
2) своєчасно та в повному обсязі за погодженим з лізингодавцем графіком виплачувати лізингові платежі відповідно до умов договору;
3) у разі несплати лізингових платежів протягом двох чергових строків на вимогу лізингодавця повернути йому об'єкт лізингу;
4) у зазначені договором лізингу строки відповідно до його умов надавати лізингодавцю відомості про технічний стан об'єкта лізингу та свій фінансовий стан, доступ для перевірки об'єкта лізингу та умов його експлуатації;
5) у разі, якщо він не реалізує своє право викупу об'єкта лізингу та не продовжить строк його використання після припинення дії договору, повернути об'єкт лізингу лізингодавцеві у стані, зазначеному в договорі.
З метою забезпечення інтересів суб'єктів лізингу під час виконання ними лізингових операцій об'єкт лізингу та ризики, пов'язані з виконанням лізингових договорів, ризики випадкового знищення або випадкового пошкодження об'єктів лізингу підлягають страхуванню за домовленістю сторін договору лізингу відповідно до законодавства.
При фінансовому лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, пов'язані з його страхуванням, експлуатацією, технічним обслуговуванням та ремонтом, несе лізингоодержувач, якщо інше не передбачено договором лізингу.
При оперативному лізингу всі витрати на утримання об'єкта лізингу, крім витрат, пов'язаних з його експлуатацією та поновленням використаних матеріалів, несе лізингодавець, якщо інше не передбачено договором лізингу.
Основним обов'язком лізингоодержувача є своєчасна сплата лізингових платежів за користування об'єктом лізингу, які ма-
Розділ І. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО ...
ють періодичний характер. Величина періоду, за який вноситься лізинговий платіж, встановлюється за договором лізингу і може бути нерівномірною.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про лізинг» лізингові платежі включають:
— суму, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості об'єкта лізингу, що амортизується за строк, за який вноситься лізинговий платіж;
— суму, що сплачується лізингодавцю як відсоток за залучений ним кредит для придбання майна за договором лізингу;
— платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;
— відшкодування страхових платежів за договором страхування об'єкта лізингу, якщо об'єкт застрахований лізингодавцем;
— інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу.
Розміри, спосіб, форма і строки внесення лізингових платежів
та умови їх перегляду визначаються у договорі лізингу за домовленістю сторін відповідно до вимог цього Закону та законодавства України. Лізингові платежі відповідно до законодавства України відносяться на валові витрати виробництва та обігу лізингоодер-жувача.
Спеціальні норми щодо реєстрації договору лізингу у визначеному Кабінетом Міністрів України порядку встановлені для випадків, коли об'єктом лізингу є державне майно або договір пайового лізингу, що передбачає залучення державних коштів, чи для забезпечення виконання лізингового договору надаються державні гарантії. Договори, не зареєстровані у встановленому порядку, визнаються недійсними.
Рекомендована література:
Зобов'язальне право. Теорія і практика / За ред. О. В. Дзери. — К.,
1998.
Закон України «Про лізинг» від 16 грудня 1997 р. (ВВР. — 1998. —
№ 16. — Ст. 68), з наступними змінами і доповненнями.
Брагинский М. И., Витрянский В. В. Договорное право. Книга вторая:
Договори о передаче имущества. — М., 2001.
Гражданское и торговое право капиталистических государств / Под
ред. Е. А. Васильєва. — М., 1993.
Глава 9. Договір найму (оренди) житла
Глава 9 Договір найму (оренди) житла
§ 1. Поняття та зміст договору найму житла
Власник житла може використовувати його як для особистого помешкання та проживання з ним членів сім'ї, так і здавати для проживання іншим особам на підставі договору найму житла.
Договір найму житла є одним із видів цивільно-правових договорів. У ЦК України договір найму (оренди) дістав своє правове регулювання у главі 59.
Згідно зі ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона — власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
Треба зазначити, що ст. 46 Конституції України дала нову назву договору користування житловим приміщенням — «договір оренди». Таку саму назву цього виду договору встановлює і проект ЖК України, але у ЦК України цей договір має назву «договір найму житла».
Якщо зважити на те, що будь-який нормативний акт не може суперечити Конституції України, то правильно було б називати цей договір «договір оренди житла», але традиційно в Україні цей договір має назву «договір найму житлового приміщення», тому ЦК України взяв традиційну для України назву договору щодо сплатного користування житлом.
Підстави, умови та порядок укладення договору найму житла у державному та комунальному житлових фондах визначаються житловим законодавством — ЖК України.
Сторонами у договорі найму житла є наймодавець і наймач. Відповідно до ст. 813 ЦК України сторонами у договорі найму житла можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Однак, якщо наймачем є юридична особа, вона може використовувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб — у цьому полягає специфіка договору найму житла, що може використовуватися тільки для особистого проживання людей і не може використовуватися для здійснення підприємницької діяльності. Тому, наприклад, юридична особа, яка уклала договір найму житла, повинна укласти договір піднайму чи договір позички, відповідно до якого фізична особа, якій передається житло у користування, буде використовувати його для свого проживання.
Договір найму житла укладається у письмовій формі. Оскільки обов'язок передати майно (надати житло) і вносити плату виникає з
Дата добавления: 2016-08-07; просмотров: 687;