Глава 32. Загальні положення про зобов'язання
Боржник — це пасивний учасник зобов'язального правовідношен-ня в силу того, що на ньому лежить обов'язок здійснити на користь кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії (h. 1 ст. 509 ЦК України). Здебільшого боржник добровільно (за договором) бере на себе зобов'язання, хоча можливі ситуації, коли обов'язки у боржника виникають в силу прямої вказівки закону (наприклад, у випадку відшкодування моральної шкоди громадянину).
У зобов'язанні на стороні як боржника, так і кредитора можуть брати участь як одна, так одночасно і кілька осіб (зобов'язання з множинністю осіб).
Якщо кожна зі сторін зобов'язання має обов'язок на користь іншої сторони, ця сторона вважається боржником на користь іншої сторони у тому, що вона зобов'язана вчинити на її користь, і одночасно її кредитором у тому, що вона має право від неї вимагати.
У зобов'язанні можуть брати участь треті особи, тобто такі особи, які не є в зобов'язанні однією зі сторін.
Зобов'язання не створює обов'язків для третіх осіб. У випадках, передбачених домовленістю сторін, зобов'язання може породжувати для третіх осіб права щодо однієї чи обох сторін зобов'язання.
Можлива також заміна осіб, які беруть участь у зобов'язанні, іншими суб'єктами — переміна осіб у зобов'язанні.
У науці цивільного права розрізняють пасивну, активну та змішану множинність осіб.
Пасивна множинність виникає при участі кількох осіб на стороні боржника, наприклад, відповідальність за спільно спричинену шкоду. Активною визнається множинність осіб, які виступають на стороні кредитора. Така ситуація має місце у випадку спричинення громадянином шкоди майну, що перебуває у власності двох або кількох осіб.
При об'єднанні двох вищевказаних ситуацій, наприклад, при спільному спричиненні шкоди спільній власності, виникає змішана множинність осіб (зобов'язання, в якому беруть участь кілька осіб на стороні кредитора і кілька — на стороні боржника).
Множинність осіб може існувати як із самого початку існування зобов'язання (наприклад, будівництво житлового будинку для кількох замовників), так і з'явитися пізніше (наприклад, при реорганізації юридичної особи, коли в розподільчому балансі не вказано конкретних правонаступників за кожним зобов'язанням, виникає солідарна відповідальність створених юридичних осіб перед кредиторами реорганізованої юридичної особи).
У зобов'язаннях з множинністю осіб значно ускладнюється їх виконання. Проблема полягає у визначенні, кому із боржників і в
якій частині треба виконати зобов'язання; в якому обсязі і до кого кожний із кредиторів може пред'явити свої вимоги. Вирішення всіх цих проблем досягається завдяки поділу всіх зобов'язань із множинністю осіб на часткові та солідарні.
Згідно із законом у зобов'язанні з множинністю осіб кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати зобов'язання у рівній частці, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або договору не випливає інше.
У випадках, передбачених договором, законом або іншими нормативно-правовими актами, зокрема при неподільності предмета зобов'язання, зобов'язання з множинністю осіб виконується солідарно.
У разі солідарності вимог кредиторів кожний із солідарних кредиторів має право поставити перед боржником вимоги у повному обсязі.
До заявления вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право на свій розсуд виконати зобов'язання кожному з них.
Боржник не має права висувати проти вимоги одного із солідарних кредиторів заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах боржника з рештою солідарних кредиторів, у яких цей кредитор не бере участі.
Виконання зобов'язання повністю одному із солідарних кредиторів звільняє боржника від виконання решті кредиторів.
Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний відшкодувати належне решті кредиторів у рівних частинах, оскільки інше не випливає з відносин між ними.
У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу.
Об'єктом зобов'язального правовідношення є дії, що становлять водночас і зміст зобов'язання. Дія передбачає точну визначеність її, щоб при виконанні зобов'язання не виникало сумнівів щодо того, чого чекають від боржника. Дія, що становить об'єкт зобов'язання, може полягати в передачі від однієї особи до іншої речі у власність (купівля-продаж, міна, дарування), наданні речі в користування (майновий найм), здійсненні послуг на користь іншої особи (доручення, комісія), утриманні від дій, виключне право на які належить кредиторові (видавничий договір)1.
Дія, що становить предмет зобов'язання, може бути однократною, багатократною та тривалою. Так, за договором дарування
Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. — М., 1995. — С. 265-266.
Розділ VI. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО
Дата добавления: 2016-08-07; просмотров: 559;