Глава 32. Загальні положення про зобов'язання

Боржник — це пасивний учасник зобов'язального правовідношен-ня в силу того, що на ньому лежить обов'язок здійснити на користь кредитора певну дію: передати майно, виконати роботу, надати по­слугу, сплатити гроші тощо або утриматися від певної дії (h. 1 ст. 509 ЦК України). Здебільшого боржник добровільно (за договором) бере на себе зобов'язання, хоча можливі ситуації, коли обов'язки у борж­ника виникають в силу прямої вказівки закону (наприклад, у випад­ку відшкодування моральної шкоди громадянину).

У зобов'язанні на стороні як боржника, так і кредитора можуть брати участь як одна, так одночасно і кілька осіб (зобов'язання з множинністю осіб).

Якщо кожна зі сторін зобов'язання має обов'язок на користь ін­шої сторони, ця сторона вважається боржником на користь іншої сторони у тому, що вона зобов'язана вчинити на її користь, і одно­часно її кредитором у тому, що вона має право від неї вимагати.

У зобов'язанні можуть брати участь треті особи, тобто такі особи, які не є в зобов'язанні однією зі сторін.

Зобов'язання не створює обов'язків для третіх осіб. У випадках, передбачених домовленістю сторін, зобов'язання може породжува­ти для третіх осіб права щодо однієї чи обох сторін зобов'язання.

Можлива також заміна осіб, які беруть участь у зобов'язанні, ін­шими суб'єктами — переміна осіб у зобов'язанні.

У науці цивільного права розрізняють пасивну, активну та зміша­ну множинність осіб.

Пасивна множинність виникає при участі кількох осіб на стороні боржника, наприклад, відповідальність за спільно спричинену шкоду. Активною визнається множинність осіб, які виступають на сто­роні кредитора. Така ситуація має місце у випадку спричинення громадянином шкоди майну, що перебуває у власності двох або кількох осіб.

При об'єднанні двох вищевказаних ситуацій, наприклад, при спільному спричиненні шкоди спільній власності, виникає змішана множинність осіб (зобов'язання, в якому беруть участь кілька осіб на стороні кредитора і кілька — на стороні боржника).

Множинність осіб може існувати як із самого початку існування зобов'язання (наприклад, будівництво житлового будинку для кіль­кох замовників), так і з'явитися пізніше (наприклад, при реорга­нізації юридичної особи, коли в розподільчому балансі не вказано конкретних правонаступників за кожним зобов'язанням, виникає солідарна відповідальність створених юридичних осіб перед креди­торами реорганізованої юридичної особи).

У зобов'язаннях з множинністю осіб значно ускладнюється їх виконання. Проблема полягає у визначенні, кому із боржників і в

якій частині треба виконати зобов'язання; в якому обсязі і до кого кожний із кредиторів може пред'явити свої вимоги. Вирішення всіх цих проблем досягається завдяки поділу всіх зобов'язань із множинністю осіб на часткові та солідарні.

Згідно із законом у зобов'язанні з множинністю осіб кожний із кредиторів має право вимагати виконання, а кожний із боржників повинен виконати зобов'язання у рівній частці, якщо із закону, ін­ших нормативно-правових актів або договору не випливає інше.

У випадках, передбачених договором, законом або іншими нор­мативно-правовими актами, зокрема при неподільності предмета зобов'язання, зобов'язання з множинністю осіб виконується со­лідарно.

У разі солідарності вимог кредиторів кожний із солідарних кре­диторів має право поставити перед боржником вимоги у повному об­сязі.

До заявления вимоги одним із солідарних кредиторів боржник має право на свій розсуд виконати зобов'язання кожному з них.

Боржник не має права висувати проти вимоги одного із солідар­них кредиторів заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах боржника з рештою солідарних кредиторів, у яких цей кредитор не бере участі.

Виконання зобов'язання повністю одному із солідарних кредито­рів звільняє боржника від виконання решті кредиторів.

Солідарний кредитор, який одержав виконання від боржника, зобов'язаний відшкодувати належне решті кредиторів у рівних час­тинах, оскільки інше не випливає з відносин між ними.

У разі солідарного обов'язку боржників кредитор має право ви­магати виконання як від усіх боржників, так і від кожного з них окремо, причому як повністю, так і в частині боргу.

Об'єктом зобов'язального правовідношення є дії, що становлять водночас і зміст зобов'язання. Дія передбачає точну визначеність її, щоб при виконанні зобов'язання не виникало сумнівів щодо того, чого чекають від боржника. Дія, що становить об'єкт зобов'язання, може полягати в передачі від однієї особи до іншої речі у власність (купівля-продаж, міна, дарування), наданні речі в користування (майновий найм), здійсненні послуг на користь іншої особи (дору­чення, комісія), утриманні від дій, виключне право на які належить кредиторові (видавничий договір)¹.

Дія, що становить предмет зобов'язання, може бути однократ­ною, багатократною та тривалою. Так, за договором дарування

Шершеневич Г. Ф. Учебник русского гражданского права. — М., 1995. — С. 265-266.

Розділ VI. ЗОБОВ'ЯЗАЛЬНЕ ПРАВО