Право власності господарських товариств
Новий ЦК України надає можливість одній особі створити господарське товариство, крім повного і командитного. Питання про можливість заснування товариства однією особою, незважаючи на активне застосування такої юридичної конструкції у практиці західних країн, було доволі дискусійним у нашій літературі1.
Як суб'єкти права власності, господарські товариства відповідно до ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» і ст. 115 нового ЦК України є власниками: майна, переданого їм засновниками та учасниками товариств у власність як вклад до статутного капіталу; продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Отже, суб'єктом права власності у господарських товариствах виступають господарські товариства як юридичні особи, а не їх засновники чи учасники. Учасники набувають лише зобов'язального
1 Мусин В. А. Одночленньїе корпорации в буржуазним праве // Правоведение. — 1981. — №4. — С. 44; КулагинМ. И. Избранньїе трудьі. — М., 1997. — С. 19-26.
Розділ III. РЕЧОВІ ПРАВА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ
Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб
права вимагати виплати частини доходу, яка їм належить, а також претендувати на частку в майні, що залишилася після ліквідації товариства (ліквідаційну квоту).
Основною особливістю, за якою товариство відрізняється від інших суб'єктів права і яка становить основну рису майнових відносин у господарських товариствах, є можливість добровільного об'єднання майна та зусиль учасників для створення ними нового суб'єкта господарської діяльності.
Первинним способом формування майна господарського товариства є вклади його учасників.
Відповідно до ст. 26 Закону України «Про власність», ст. 13 Закону України «Про господарські товариства» і пункту 2 ст. 115 нового ЦК України вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті.
Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та засновника у статутному (складеному) капіталі. Оцінка вкладів здійснюється в порядку, передбаченому статутними документами, якщо інше не передбачено законодавством України.
Враховуючи певні особливості такого господарського товариства, як акціонерне, законодавець окремо врегулював питання щодо об'єктів його права власності.
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про власність» об'єктом права власності акціонерного товариства є майно, придбане за рахунок продажу акцій, одержане внаслідок його господарської діяльності, а також інше майно, набуте на підставах, не заборонених законом. Акціонерне товариство визнається власником майна, яке засновники та учасники згідно з договором про створення акціонерного товариства передають йому у власність. Це майно є вкладами засновників і учасників.
Вклади — це фіксовані частки майнової участі цих осіб у статутному капіталі товариства, вартість яких у грошовому вираженні визначається вартістю акцій, на які поділений статутний капітал. Види вкладів і порядок оцінки визначаються установчими документами товариства, якщо інше не передбачено законом. Згідно зі ст. 155 ЦК України статутний капітал акціонерного товариства утворюється з вартості вкладів акціонерів, внесених внаслідок придбання ними акцій. Статутний капітал товариства визначає мінімальний розмір майна товариства, який гарантує інтереси його кредиторів. Він не може бути меншим розміру, встановленого законом.
Крім вкладів, товариство виступає власником іншого майна. Це виготовлена у процесі господарювання продукція, доходи від продажу облігацій, інших цінних паперів, кредити банків, надходження від продажу акцій, пожертвування тощо.
Юридичними підставами виникнення права власності господарських товариств є відповідні договори, згідно з якими утворюється статутний капітал товариства.
В акціонерному товаристві засновники вносять свої вклади згідно з договором про створення акціонерного товариства, інші акціонери — на умовах договору купівлі-продажу акцій. Але майно товариства виникає не тільки внаслідок об'єднання майна засновників і учасників, а ще й у результаті власної господарської діяльності, інших дій, не заборонених законом.
Товариство стає власником майна на підставі цивільно-правових договорів (купівлі-продажу, кредитних та ін.).
Особливості перетворення державних підприємств на акціонерні товариства у процесі приватизації визначені законами України «Про приватизацію державного майна» від 19 лютого 1997 р. та «Про особливості приватизації майна в агропромисловому комплексі» від 10 липня 1996 р., іншими нормативними актами.
Майно, що перебуває у власності господарського товариства, поділяється на фонди.
Статутний (складений) капітал — це виражена у грошах сукупність вкладів учасників у майно при створенні товариства для забезпечення його діяльності у розмірах, визначених установчими документами.
Для окремих видів господарських товариств законодавець встановив визначені розміри і порядок створення статутного капіталу.
Так, мінімальний розмір статутного капіталу для акціонерних товариств становить суму, еквівалентну 1 250 мінімальним заробітним платам, а для товариств з обмеженою відповідальністю — 100 мінімальним заробітним платам (статті 24 і 52 Закону України «Про господарські товариства»).
Крім мінімального розміру статутного капіталу, законодавством (частини 3 і 4 ст. 13 Закону України «Про господарські товариства») встановлюються певні обмеження щодо коштів, за рахунок яких може формуватися статутний капітал (забороняється використовувати для цього бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит і під заставу), та гарантії щодо підтвердження платоспроможності юридичних осіб — засновників відкритих АТ (їхній фінансовий стан Щодо спроможності здійснити відповідні внески до статутного капіталу має бути перевірений аудитором (аудиторською фірмою).
Розділ III. РЕЧОВІ ПРАБА І ПРАВО ВЛАСНОСТІ
Глава 23. Право приватної власності юридичних осіб
Розмір резервного фонду встановлюється установчими документами, але згідно зі ст. 14 Закону України «Про господарські товариства» він не може бути меншим 25 відсотків статутного капіталу.
Формується резервний фонд за рахунок щорічних відрахувань, але не менше 5 відсотків суми чистого прибутку, і використовується для покриття непередбачених витрат і збитків.
Статутний капітал формується при створенні товариства, його учасники зобов'язані вносити вклади в порядку і розмірах, способами і в строки, передбачені установчими документами.
Так, до моменту реєстрації товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зобов'язаний внести не менше ЗО відсотків вказаного в установчих документах вкладу, що підтверджується документами, виданими банківською установою. Учасник зобов'язаний повністю внести свій вклад не пізніше року після реєстрації товариства.
Статутний капітал АТ на етапі підписки має бути оплачений певною сумою — як мінімум 10 відсотків, на момент проведення установчих зборів — 30 відсотків у ВАТ і 50 відсотків у ЗАТ, а повністю — до закінчення першого року від моменту заснування (державної реєстрації).
Відповідно до ст. 33 Закону України «Про господарські товариства» у разі несплати в установлений строк акціонер, якщо інше не передбачено статутом товариства, сплачує за час прострочення 10 відсотків річних від суми простроченого платежу. При несплаті протягом трьох місяців після встановленого строку платежу акціонерне товариство має право реалізувати ці акції у порядку, встановленому статутом товариства.
Статутний капітал поділяється на частки учасників, відповідно поділяються прибутки і збитки товариства.
У період функціонування товариства залежно від результатів його діяльності можлива зміна (збільшення або зменшення) його статутного капіталу.
Збільшення статутного капіталу може бути здійснено лише після внесення всіма учасниками своїх вкладів (оплати акцій). АТ має право збільшувати статутний фонд, якщо всі раніше випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижчою за мінімальну.
Слід зазначити, що у новому ЦК України змінена назва статутного фонду на статутний капітал.
Збільшення статутного капіталу проводиться за рішенням загальних зборів акціонерів шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій (ст. 156 ЦК України).
Відповідно до ст. 34 Закону України «Про господарські товариства» та ст. 156 ЦК України акціонерному товариству забороняється випуск акцій для покриття збитків, пов'язаних з його господарською діяльністю.
Акціонери мають переважне право на придбання додатково випущених акцій.
Прийняття рішення про збільшення статутного капіталу належить до компетенції загальних зборів. Статутом товариства може бути передбачено збільшення статутного капіталу не більш ніж на 1/3 за рішенням правління товариства.
Зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної вартості акцій або зменшення кількості акцій через викуп частини акцій у їх власників з метою їх анулювання.
Рішенням АТ про зменшення розміру статутного капіталу акції, не подані до анулювання, визнаються недійсними, але не раніше як через шість місяців після доведення до відома про це всіх акціонерів способом, передбаченим статутом. АТ відшкодовує власникові акцій збитки, пов'язані зі змінами статутного капіталу.
Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.
Слід зазначити, що статутний капітал у товариствах характеризує межі відповідальності власне товариства і його учасників.
У повних товариствах усі учасники несуть повну солідарну відповідальність за зобов'язаннями товариства всім своїм майном.
У командитному товаристві її несе певний відсоток вкладників, а в товаристві з обмеженою відповідальністю для членів товариства розмір їх відповідальності за боргами товариства пропорційний відсотку їхнього внеску до статутного капіталу товариства.
Акціонери несуть ризик відповідальності за зобов'язаннями товариства у межах належних їм акцій.
Отже, відповідно до вимог Закону України «Про господарські товариства» статутний капітал товариства має такі функції:
— створення майнової основи для діяльності товариства шляхом внесення вкладів до статутного капіталу чи оплати акцій;
— визначення розміру частки учасників товариства з обмеженою чи додатковою відповідальністю та кількості акцій, якими володіє акціонер.
Тобто статутний капітал відповідно до Закону України «Про господарські товариства» не містив гарантійної функції виконання зобов'язань господарського товариства перед його кредиторами. Натомість у ЦК України змінена не тільки назва статутного фонду
Дата добавления: 2016-08-07; просмотров: 623;