Далекосхідна система
До країн з далекосхідною цивільно-правовою системою відносять Китайську Народну Республіку, Японію, Корею, Індокитай, Гонконг, Індонезію, Малайзію тощо. Специфіка цієї системи полягає у постійному взаємовпливу на формування цивільно-правових норм догм конфуціанства та інших релігій. Причому саме конфуціанство, як пануюча релігія, не досить високо оцінювало право, оскільки воно не відкриває шляху до духовного самовдосконалення.
Розділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
Глава 4. Порівняльне цивільне право зарубіжних країн
Ще одним з вирішальних чинників специфіки цієї системи цивільного права є історично сформований вплив на неї як континен-гального, так і англо-американського права, а в окремих країнах ще й до цього часу досить сильно відчувається вплив соціалістичної зистеми права (наприклад, Китай).
Індуїстська система
До країн з індуїстською цивільно-правовою системою слід віднес-ги переважну частину Індії, Палестину, Бірму, Сингапур, Малайзію. Специфіка цієї системи полягає в тому, що вона історично зазнала впливу релігійно-філософського вчення індуїзму, основним аспектом якого є вчення про карму. Окрім того, величезний вплив на формування цієї системи мали і звичаї, що в своїй сукупності призвело до виникнення такої складної, переважно не кодифікованої та суперечливої системи цивільного права.
Соціалістична система
Сьогодні дана цивільно-правова система фактично не існує в чистому вигляді, хоча окремі її залишки можна відшукати у деяких постсоціалістичних державах (наприклад, Білорусь). Основними її ззнаками є: домінування публічно-правових інтересів над приватно-правовими; державне регулювання приватного сектора; відсутність принципу рівності суб'єктів та свободи договору; наявність жорсткого планування в економіці; відсутність рівності всіх форм власності з явним пріоритетом державної та колективної форми; невизнання за фізичною особою вищої соціальної цінності; відсутність приватної власності на землю тощо. Дана цивільно-правова система зжила себе на початку 90-х років XX століття.
Рекомендована література:
Цвайгерт К., Кети X. Введение в сравнительное правоведение в сфере частного права. — М., 1998.
Гражданское и торговое право капиталистических государств / Васильєв Е. А., Зайцева В. В., Костин А. А. и др. / Отв. ред. Е. А. Васильєв. — М., 1993.
Гражданское, торговое и семейное право капиталистических стран:
Сборник нормативних актов: гражданские и торговьіе кодексьі / Под
ред. В. К. Пучинского, М. И. Кулагина. — М., 1986.
Цавид Р., Жоффре-Спинози К. Основньїе правовьіе системи совремепнос-
ги. — М., 1996.
Тихомиров Ю. А. Курс сравнительного правоведения. — М., 1996.
Основньїе институтьі гражданского права зарубежньїх стран: сравни-
гельно-правовое исследование / Залесский В. В., Авилов Г. Е., Виль-
данова М. М. и др. / Руководитель авторского коллектива В. В. Залесский. — М., 1999.
Харипгонов Є. О. Історія приватного права Європи: східна традиція. — Одеса, 2000.
Харитонов Є. О. Історія приватного права Європи: західна традиція. — Одеса, 2001.
Правовьіе системьі стран мира: знциклопедический справочник / Отв. ред. А. Я. Сухарев. — М., 2001.
Інтернет-сайт з джерелами цивільного та торгового права зарубіжних країн: ісро. аі. іиі. Ьу/сіуііги. піші.
Глава 4
Порівняльне цивільне право зарубіжних країн
(відповідно до цивільно-правових інститутів)
§ 1. Суб'єкти цивільних правовідносин у цивільному праві зарубіжних країн
Суб'єктами права за законодавством зарубіжних країн є фізичні особи та організації, об'єднання громадян, юридичні особи.
Під цивільною правоздатністю фізичної особи розуміють її здатність бути носієм цивільних прав і обов'язків за законодавством певної країни. У законодавстві зарубіжних країн закріплено принцип рівності цивільної правоздатності. Так, у ст. 8 Цивільного кодексу Франції закріплюються положення, що будь-який француз користується цивільними правами. Цивільний кодекс Швейцарії (ст. 11) встановлює, що правоздатністю володіє кожний громадянин. Виникнення правоздатності у фізичної особи пов'язується з народженням, а припиняється з її смертю або оголошення померлою. Водночас у всіх зарубіжних країнах охороняються права ще ненародженої дитини.
Під цивільною дієздатністю фізичної особи розуміють її здатність своїми діями набувати цивільні права та обов'язки. Обсяг дієздатності пов'язується з досягненням певного віку та розумовим станом особи. Спільним у законодавстві всіх країн є те, що обсяг дієздатності пов'язується з досягненням повноліття, але в різних країнах вік повноліття є неоднаковим. Так, у Франції, ФРН, Англії повноліття наступає після 18 років, у Швейцарії — після 20 років, у США в різних штатах повноліття наступає у віці від 18 до 21 року. З різних позицій у законодавстві зарубіжних країн декларується обсяг дієздатності неповнолітніх. У багатьох країнах відомий інститут емансипації, тобто за рішенням суду неповнолітній може мати дієздатність у повному обсязі.
озділ І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА
Глава 4. Порівняльне цивільне право зарубіжних країн
В умовах багатоукладної ринкової економіки функціонують суб'єк-и у вигляді юридичної особи. їх спільними ознаками є:
— незалежність існування юридичної особи від засновників;
— певна самостійність у цивільному обороті;
— наявність відокремленого майна від її засновників;
— право бути позивачем та відповідачем у суді, господарському а третейському суді;
— нести (якщо інше не передбачено законом або засновницьким ;оговором) самостійну майнову відповідальність.
Отже, перелічені ознаки схожі з тими, які властиві юридичній ісобі за законодавством України.
У зарубіжному праві країн Європейської спільноти майнова пра-юсуб'єктність юридичних осіб розкривається через категорію пра-іо- та дієздатності. Обсяг прав та обов'язків суб'єкта підприємницт-іа міститься в національному законодавстві.
У країнах ЄС обґрунтовувались різноманітні теорії юридичної ісоби, але найбільшого поширення отримала теорія фікції і теорія >еальності юридичної особи. Теорія фікції юридичної особи пов'яза-іа з іменем німецького юриста К. Савіньї. Згідно з названою тео-)ією лише фізична особа може бути суб'єктом права, юридичні осо-іи відповідно до цієї теорії — це штучно створений «фіктивний» іуб'єкт права, який, на думку К. Савіньї, створюється виключно з оридичною метою і як проста фікція недієздатний. Дієздатними є інше органи, що об'єднують людей.
Іншим напрямом обґрунтування особливої правосуб'єктності юри-шчної особи є теорія реальності юридичної особи. Ця теорія ще утримала назву органічної теорії і пов'язана з іменем німецького ориста Гірке, який розглядав юридичну особу як реально існуючий :уб'єкт права, необхідний для нормального функціонування держа-іи. Така особа існує незалежно від держави як соціальна реаль-їість. Воля юридичної особи розглядається як спільна воля, що пдображає спільний інтерес усіх осіб, які є її членами. Коментова-іа теорія, на відміну від теорії К. Савіньї, яка обґрунтовувала до-івільний порядок створення юридичної особи, була використана як )снова нормативно-явочного порядку виникнення юридичної особи.
Загалом усі юридичні особи в законодавстві та західній доктрині поділяються на юридичні особи публічного права і юридичні )соби приватного права. Для відмежування одних від інших використовують різноманітні критерії, одним з яких є підстава ви-іикнення юридичної особи. Якщо юридичні особи публічного ірава виникають на основі публічно-правового акта, то юридичні
М
особи приватного права виникають на підставі приватно-правового акта.
У новому ЦК України юридичні особи також поділяються на приватні і публічні. До ознак юридичних осіб публічного права належить публічний характер мети створення цих суб'єктів права, до юридичних осіб публічного характеру належать державні, адміністративно-територіальні одиниці, державні установи, торгові і промислові палати.
Як юридичні особи публічного права у деяких країнах функціонують окремі державні підприємства. Порядок створення, правовий статус юридичних осіб публічного права регулюється нормами публічного права.
Але цивілістична доктрина і законодавство країн ЄС уніфікує правовий статус юридичних осіб публічного і приватного права. Так, Німецьке цивільне уложення зрівняло юридичних осіб публічного права з юридичними особами приватного права щодо відповідальності за дії правління і його членів, а також втрати правоздатності у разі відкриття процедури банкрутства.
До юридичних осіб приватного права належать також колективні утворення, створені відповідно до цивільного законодавства фізичними особами. Зокрема, відповідно до законодавства Франції основними видами є товариства та асоціації. Товариство утворюється шляхом укладення договору, в рамках якого сторони об'єднують майно з метою здійснення сумісної діяльності, серед яких розрізняють акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю тощо.
Асоціації — це об'єднання осіб, діяльність яких спрямована на досягнення соціальних, культурних, наукових, добродійних цілей. У законодавстві України за своїм статусом схожі до цього виду юридичних осіб є об'єднання громадян, що створюються відповідно до однойменного закону. Водночас даний вид юридичної особи не може займатися підприємницькою діяльністю і володіє спеціальною правоздатністю.
Юридичні особи в Англії поділяються на корпорації, які представляють сукупність осіб, і одноособові корпорації. При цьому основою розмежування є характер майнової відповідальності компанії перед третіми особами. Право Англії не використовує такий інститут, як установа, зате широко практикується інститут довірчої власності.
Одноособовою корпорацією, тобто такою, що складається з однієї особи, є публічний довірчий власник. Особливою формою юридичних осіб є публічна корпорація — організаційна форма державних підприємств. Корпорації можуть об'єднуватися у спілки. Такі об'єднан-
Дата добавления: 2016-08-07; просмотров: 542;