Ресурси лікувальних мінеральних вод

Україна має значні гідромінеральні ресурси. Про це свідчить той факт, що сьогодні на 70 курортах нашої країни відкриті 442 санаторно-курортні установи, які в оздоровчо-лікувальному про­цесі використовують мінеральні води та лікувальні грязі. Але цими лікувальними закладами поки що освоєно лише 8% експлуатаційних запасів мінеральних вод і ще менше - 1,8% підрахованих ресурсів цих вод.

«Лікувальними мінеральними водами» називаються природні води, які містять у собі в підвищених концентраціях ті чи інші мінеральні (рідше органічні) компоненти і гази і мають які-небудь фізичні властивості (радіоактивність, температура, реакція середовища та ін.), що визначає їхню лікувальну дію на організм людини, і яка відрізняється «у тій чи іншій мірі від дії прісної води». Основним показником для віднесення природних вод до мінеральних з бальнеологічної точки зору є їхні лікувальні властивості. Тобто, на нашу думку, до лікувальних мінеральних відносяться такі природні підземні води, які завдяки своїм фізичним і хімічним властивостям здійснюють на організм людини лікувальний вплив при внутрішньому, внутрішньопорожнинному та зовнішньому застосуванні.

Виділяються наступні основні бальнеологічні групи мінеральних вод:

1.Група вуглекислих мінеральних вод з вмістом С0₂ не менше 0,5 г/дм⁸.

2.Група сульфідних мінеральних вод, які містять Н₂8 + Н8~ не менше 10 мг/дм³.

3.Група залізистих, миш'яковистих і поліметальних мінеральних вод: залізисті - з мінімальним вмістом заліза 10 мг/дм³, миш'яковисті - з мінімальним вмістом миш'яку 0,7 мг/дм³, поліметальні - з підвищеним вмістом одночасно декількох металів - заліза, алюмінію, миш'яку, марганцю, міді та ін.

4.Група бромних, йодо-бромних та йодових мінеральних вод з мінімальним вмістом брому 25 мг/дм³ і йоду 5,0 мг/дм³. Такий вміст йоду і брому вважався авторами Кадастру (1987 р.) кондиційними при мінералізації вод до 10 г/дм³, при більшій мінералізації вміст брому та йоду повинен перераховуватися на води з мінералізацією 10 г/дм³. Така позиція полягала в тому, що йод і бром відносяться до терапевтично активних мікрокомпонентів внутрішнього застосування.

5.Група радонових вод з мінімальним вмістом радону 50 еман (5 нКи/дм³, 185 Бк/дм³).

6.Група крем'янистих мінеральних вод з мінімальним вмістом метакремнієвої кислоти не менше 50 мг/дм³.

7.Група мінеральних вод з вмістом органічних речовин - не менше 8 мг/дм³

8.Група борних вод з мінімальним вмістом ортоборної кислоти (Н₃В0₃) не менше 35 мг/дм³.

9.Група вод без специфічних компонентів і властивостей різного іонного складу з загальною мінералізацією не менше 1 мг/дм³.

Гідромінеральне багатство України визначається наявністю таких мінеральних вод, як вуглекислі, сульфідні, радонові, залізисті і миш’яковисті, йодові, бромні та йодо-бромні, борні, крем'янисті, води з підвищеним вмістом органічних речовин та води без специфічних компонентів і властивостей. При цьому слід зазначити, що ресурси таких мінеральних вод, як радонові, сульфідні, води з підвищеним вмістом органічних речовин та води без специфічних компонентів і властивостей є практично невичерпними, виходячи з рівня їхнього сучасного використання. Україна широко відома в світі своїми унікальними високоефективними мінеральними лікувальними водами типу «Нафтуся» їх запаси розміщені в двох регіонах західної частини республіки - в районі Трускавця і поблизу Східниці (Львівська обл.), а також у районі Сатанова (Хмельницька обл.) і прилеглої до нього території (включаючи Тернопільську обл.). Ці води мають високі лікувальні властивості. Вони характеризуються підвищеним вмістом органічних речовин (0,01 - 0,03 г/л). На їх базі (особливо Східниці і Сатанова) є практично необмежені можливості для розширення санаторно-курортного господарства з метою задоволення потреб населення багатьох країн.

Найбільше територіальне поширення (якщо не брати до уваги мінеральних вод без специфічних компонентів) мають радонові лікувальні водиз різноманітним хімічним складом. Вони характерні для північних та центральних областей Правобережжя (Житомирська, Київська, Вінницька, Черкаська, Кіровоградська, Дніпропетровська) і Приазов'я (Запорізька, Донецька області). Вміст радону складає від 50 до 2000 еман/л. За мірою мінералізації представлений весь спектр. Експлуатаційні запаси радонових мінеральних вод в Україні складають 9808,6 м³/добу, що становить близько 15% загальної кількості.

Радонові мінеральні води використовуються з лікувальною метою на курортах Хмільник, Кремінна, у санаторіях та водолікарнях Житомира, Черкас, Білої Церкви, Миронівки, Полоного (Хмельницька обл.). Мінеральні води цього типу мають значні ресурси для розширення їх використання особливо у південно-східних областях ареалу поширення, оскільки на даному етапі використовується лише 9% наявних експлуатаційних запасів

Медичними показаннями для лікування радіоактивними (радоновими) водами є:

— захворювання апарату опору та руху: остеохондроз хребта; деформуючий остеоартрит; мікрокристалічні артрити; хвороба Бехтерєва; колагенові захворювання (склеродермія, дерматоміозит); травматичні ураження кісток та суглобів;

— захворювання серцево-судинної системи: ішемічна хвороба серця (без нападів стенокардії та порушень ритму); гіпертонічна хвороба 1 - 2 ступеню; ревматизм з мінімальним ступенем активності; захворювання судин нижніх кінцівок; варикозне розширення вен; хронічні тромбофлебіти (не раніше 6 місяців після загострення);

— захворювання нервової системи: неврози; залишкові явища перенесених арахноїдиту, енцефаліту; радикуліти, плексити, поліневрити (токсичні та інфекційні);

— гінекологічні захворювання: хронічні запалення жіночих статевих органів; порушення менструальної функції; безпліддя; фіброміоми матки (які підлягають консервативному лікуванню); реабілітація після гінекологічних операцій;

— захворювання шкіри: ласкутний лишай (стаціонарна форма); нейродерміт; екзема; трофічні виразки.

Найбільш відомим курортом, де використовуються радонові мінеральні води є Хмільник (Вінницька область).

Йодні, бромні та йодо-бромні мінеральні води переважно хлоридного натрієвого складу мають значне територіальне поширення. Джерела даного типу наявні в АР Крим і Приазов'ї, східних областях України, Причорномор'ї, західних областях. За мірою мінералізації це в основному розсоли (до 300 г/л). Вміст у них йоду становить 0,01-0,1 г/л, брому - 0,02-1,5 г/л. Експлуатаційні запаси мінеральних вод даного типу оцінюються в 11561,0 м3/добу (17,9% сумарних). Води даного типу використовуються у здравницях Криму і Закарпаття.

Медичними показаннями для лікування йодо-бромними та бромними водами є захворювання:

— кістково-м'язової системи (остеохондроз, деформуючі остеоартрози, хвороба Бехтерєва та ін.);

— нервової системи (радикуліти, поліневрити, хвороба Рейно, неврастенія та ін.);

— периферичних судин;

— системи кровообігу (ревматизм, придбані та уроджені пороки серця, ішемічна хвороба сер­ця та ін.).

Найбільш відомим курортом, де застосовуються йодо-бромні мінеральні води є Бердянськ (Запорізька область).

Різноманітні за хімічним складом, мірою мінералізації (0,6-35 г/л) та вмістом сірководню (0,01-0,6 г/л) родовища сульфідних мінеральних вод, які поширені у трьох ареалах:

-Карпатському регіоні та південно-західному Поділлі;

- північному Причорномор'ї (західні райони Одеської області, південно-західна частина Херсонщини);

- Керченський півострів.

Затверджені запаси сульфідних мінеральних вод складають 414,5 м3/добу. На півдні України не виключається перспектива відкриття родовищ сульфідних мінеральних вод, які сьогодні широко використо­вуються в західних областях України (курорти Немирів, Шкло, Любінь Великий, Черче).

Медичними показаннями для лікування сульфідними мінеральними водами є:

— ревматоїдний артрит в неактивній фазі, а також в разі мінімальної і середньої активності процесу, якщо хворий може себе обслуговувати;

— деякі інфекційні поліартрити (нетуберкульозної етіології);

— первинний деформуючий остеоартроз;

— артрити травматичного походження з обмеженням руху в суглобах;

— остеохондроз хребта з вторинними неврологічними порушеннями та без них;

— спондильоз, спондилоартроз без різких обмежень руху хребта;

— анкілозивний спондилоартрит (хвороба Бехтерєва – Штрюмлеля - Марі), ревматоїдоподібний артрит хребта в разі активності процесу не вище 2 ступеня, без висцериту, якщо хворий може самостійно рухатись;

— травматичні спондилопатії;

— хронічний синовіт, бурсит, тендовагініт, міозит, періартрит;

— радикуліт, радикулоневрит, обумовлені остеохондрозом, а також токсичного, інфекційно-алергічного походження;

— ішіас, а також невертеброгенний попереково-крижовий радикуліт у підострій фазі, фазі неповної ремісії, ремісії;

— грудний радикуліт з вісцеральною біллю;

— дифузний больовий шийно-плечовий синдром;

— поліневрит, полірадикуліт, плексит, запальні токсичні невропатії; інфекційний поліневрит;

— поліневропатії в разі цукрового діабету;

— стани після перенесених інсультів та черепно-мозкових травм, захворювання периферичної нервової системи.

Найбільш відомі курорти, де використовуються сульфідні мінеральні води: Синяк (Закарпатська область), Немирів, Любінь Великий, Шкло (Львівська область), Черче в Івано-Франківській області та санаторії у селищах Щербинці і Брусниця Чернівецької області.

В Україні три основні ареали поширення крем'янистих мінеральних вод: центральна частина Поділля, Закарпаття та межиріччя Сіверського Донця і Ворскли у верхній частині їх течії. Експлуатаційні запаси вод цього типу становлять лише 1065,0 м³/добу. Ці переважно прісні води (мінералізація не досягає 1,4 г/л) широко використовуються для розливу (Березівська, Харківська № 1, Кам'янець-Подільська, Хмельницька) і в лікувальних цілях на курортах Березівка та Рай-Оленівка Харківської області. Загалом використання крем'янистих мінеральних вод є максимальним - відбирається 71 % експлуатаційних запасів.

Медичними показаннями для лікування крем'янистими мінеральними водами є:

— захворювання органів травлення: рефлюкс-езофагіт поза стадією загострення; хронічний гастрит поза стадією загострення; виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки у фазі ремісії; хвороби оперованого шлунку; хронічні коліти і ентероколіти м'якого та середнього ступеню поза фазою загострення; функціональні розлади кишечника поза фазою загострення;

— захворювання печінки, жовчних шляхів і підшлункової залози: хронічні гепатити; хронічні холецистити, ангіохоліти різної етіології; дискінезія жовчних шляхів та жовчного міхура; панкреатит хронічний; перигастрити, перидуоденіти, перихолецистити;

— захворювання сечостатевих органів: хронічний пієлонефрит у фазі ремісії; хронічний цистит; хронічні простатити, везикуліти, фолікуліти;

— захворювання обміну речовин: ожиріння екзогенно-конституційне при недостатності кровообігу не вище 1 стадії; цукровий діабет легкого і середнього ступенів у стані стійкої компенсації без нахилу до ацидозу.

Найбільш відомі курорти, де використовуються крем'янисті мінеральні води: Березівські мінеральні води, Рай-Оленівка (Харківська область)

Обмеженість ареалу поширення характерна для вуглекислих мінеральних вод, їх джерела експлуатуються в Закарпатті, Покутті, в західній частині Буковини, на Керченському півострові. За складом вони бувають:

- гідрокарбонатні кальцієві, з загальною мінералізацією до 1,5 г/л (типу Нарзан);

- гідрокарбонатні натрієві, 6-7 г/л (типу Єсєнтукі);

- хлоридні натрієві, 12-97 г/л (типу Арзні).

Крім того, вони можуть мати підвищений вміст миш'яку, заліза, йоду, брому тощо. Їх експлуатаційні запаси складають 3407,4 м³/добу.

Води даного типу використовуються санаторно-курортними закладами Закарпаття в лікувальних цілях та на розлив (Лужанська № 1 та № 2, Поляна Квасова, Свалява, Плосківська, Драгівська тощо).

Медичними показаннями для лікування вуглекислими мінеральними водами є:

— виразка шлунку та дванадцятипалої кишки у фазі ремісії і нестійкої ремісії;

— хронічний гепатит зі збереженою або підвищеною секреторною активністю шлунка у фазі ремісії або нестійкої ремісії;

— хронічний гастрит з секреторною недостатністю у фазі ремісії;

— хронічний ентерит та ентероколіт у фазі стійкої або нестійкої ремісії;

— хронічні коліти у фазі ремісії;

— функціональні розлади (дискінезії) кишечника по гіпо- або гіпертонічному типу;

— хронічний холецистит (бактеріальний) у фазі ремісії;

— хронічний калькульозний холецистит;

— функціональні розлади (дискінезії) жовчних шляхів по гіпер- або атонічному типу;

— хронічний гепатит;

— стан після перенесеного вірусного гепатиту в неактивній фазі (через 1-2 місяці після зникнення жовтухи);

— хронічний панкреатит, латентний або рецидивуючий (в період між нападами), який розвинувся на фоні інших захворювань системи травлення;

— рефлюкс-езофагіт, больова і диспепсична форма легкого та середнього ступеню у фазі ремісії;

— захворювання оперованого шлунка: після операції внаслідок виразкової хвороби шлунка та дванадцятипалої кишки, в разі наявності демпінг-синдрому і гліпоглікемічного синдрому легкого та середнього ступенів, астенічного синдрому (гастриту культі), анастомозиту, синдрому при­відної кишкової петлі, панкреатиту, гепатиту, холециститу, ентероколіту - не раніше, ніж через два місяці після операції;

— стан післяопераційних втручань на жовчних шляхах - не раніше 3-4 місяців після опе­рації;

— цукровий діабет легкого та середнього ступенів.

Найбільш відомі курорти, де використовуються вуглекислі мінеральні води: Поляна (санаторії «Сонячне Закарпаття», «Поляна», «Квітка полонини»), Шаян.

Джерела миш’яковистих мінеральних вод мають в Україні вузьку локалізацію і виявлені в околицях с. Кваси Рахівського району Закарпатської області. На їх основі функціонує санаторій «Гірська Тиса», що має лише два аналоги у світі. Експлуатаційні запаси мінеральних вод даного різновиду становлять 422,0 м³/добу.

Медичними показаннями для лікування залізистими та миш'яковистими водами є:

— захворювання органів кровотворення, залізодефіцитних анемій різної етіології, в тому числі після радіаційних уражень;

— професійні захворювання, хронічні отруєння солями важких металів (свинець, мідь, олово та ін.);

— порушення обміну речовин - цукровий діабет, сечовий діатез;

— гемофілія легкого і середнього ступеню;

— лейкози:

— лімфолейкоз - хронічний, в період початкової стадії, стабільної і гематологічної компенсації;

— хронічний мієлолейкоз;

— еритремія;

— сублейкемічний мієлоз;

— лімфогранулематоз (хвороба Ходжкина) в початковій стадії захворювання.

Найбільш відомі курорти, де використовуються залізисті та миш'яковисті води: Сойми, Шаян (Закарпатська область), Слов'яногірськ (Донецька область).

Мінеральні води з підвищеним вмістом органічних речовин(Нафтуся та типу Нафтуся (Збручанська, Новозбручанська)) поширені на території Львівської, Тернопільської, Хмельницької, Чернівецької та Івано-Франківської областей. Саме їм зобов'язаний своєю світовою славою курортополіс Трускавець. На базі цих мінеральних вод розвивається ку­рортне господарство Сатанова, Східниці, функціонують санаторії «Україна» (Хмельницька обл.), «Збруч» (Тернопільська обл.), їх експлуатаційні запаси - 894,2 м³/добу - використовуються лише на 9 %.

Медичними показаннями для лікування мінеральними водами з підвищеним вмістом орга­нічних речовин є:

— запалювальні процеси печінки та жовчовивідних шляхів у стадії ремісії;

— жовчнокам'яна хвороба без ускладнень, а також у післяопераційному періоді;

— порушення моторики жовчовивідних шляхів;

— запалювальні захворювання шлунково-кишкового тракту у фазі повної і нестійкої ремісії;

— залишкові явища хвороби Боткіна;

— хронічні запалювальні процеси нирок та сечовивідних шляхів без підвищення артеріаль­ного тиску;

— сечокам'яна хвороба, стани після оперативного та інструментального виділення каменів після 1,5-2 місяців;

— статеві порушення у чоловіків;

— порушення процесу обміну речовин (цукровий діабет, подагра та ін.).

Найбільш відомі курорти, де використовуються мінеральні води з підвищеним вмістом органічних речовин, - Трускавець (Львівська область), Сатанів (Хмельницька область).

По території всіх областей України поширені джерела мінеральних вод без вмісту специфічних компонентів, різноманітні за своїм хімічним складом, із мінералізацією від 2 до 350 г/л. Води даного типу широко використовуються на курортах Трускавець, Моршин, Миргород, Слов'янськ, у санаторіях Одеської групи курортів, Криму тощо. До цього типу відносяться такі столові та лікувально-столові води, як Айвазовська, Феодосійська, Миргородська, Олеська, Солуки. Експлуатаційні запаси мінеральних вод даного типу становлять 48 % загальної кількості або 31074,2 м³/добу.

Медичними показаннями для лікування мінеральними водами без специфічних компонентів та властивостей є:

- хронічний гастрит з секреторною недостатністю та порушенням моторно-евакуаторної функції шлунка поза фазою загострення;

— функціональні захворювання шлунку з порушенням моторно-евакуаторної функції, але без проявів гастриту;

— хронічні коліти і ентероколіти різної етіології, крім стенозувальних, туберкульозних, виразкових, бактеріальних і паразитарних форм поза фазою загострення;

— функціональні захворювання кишечника з порушенням моторно-евакуаторної функції;

— хронічні захворювання печінки та жовчних шляхів різної етіології, гепатит, холецистит, ангіохоліт без нахилу до частих загострень, без явищ жовтухи та при нормальних СОЕ та лейкоцитозі;

— дискінезії жовчних шляхів та жовчного міхура;

— супутні захворювання органів опору та руху, периферійної нервової системи, гінекологічні. Найбільш відомі курорти, де використовуються мінеральні води без специфічних компонентів та властивостей - Миргород (Полтавська область), Феодосія (Крим).