Правила зображення блок-схем

1. При створенні блок-схеми використовують строго визначені типи блоків. Слід зауважити, що така суворість є відносною і стосується вона, скажімо, окремої галузі, в якій для порозуміння персоналу, що здійснює замовлення на створення програми і персоналу, що здійснює його виконання її слід обов’язково додержувати. Було б непогано якщо б усі користувалися однією системою позначень блоків, але відсутність світових стандартів і відсутність у цій справі нормативного регулювання призводить до існування безлічі таких позначень.

Початок і кінець алгоритму.

Блок обробки. Всередині Блок умови. Всередині

блоку записують формули, блоку зарисують умови вибору

позначення операцій і функцій. алгоритму.

так

так

ні

З’єднувальний блок. Блок вводу інформації.

Блок виводу інформації Блок виводу інформації

на екран дисплею. на пристрій друку

2. Усі блоки нумеруються. Номери проставляються зверху зліва від блоку (блоки початку, кінця і з’єднувальні блоки не нумеруються).

3. Стрілки на з’єднувальних лініях не ставлять при напрямках зверху униз і зліва направо; протилежні напрямки показують стрілкою на лінії.

4. Алгоритм не залежно від його структури – складної чи простої має один блок кінця алгоритму.

5. Усі гілки повинні в кінці кінців зійтися і по якій би з гілок не почався рух, він завжди повинен привести до блоку “кінець”.

На малюнку 9.5.2.1. показано приклад побудови алгоритму для комп’ютерної програми виміру часу складної реакції.

В алгоритмі реалізовано:

- формування за допомогою генератора випадкових чисел при кожному зверненні до нього випадкових чисел у діапазоні від 0 до 1 через 0,01 (тобто одного із 100 чисел);

- розподіл діапазону випадкових чисел на два піддіапазони для кожного із стимулів (від 0 до 0,50 для червоного квадрату і від 0.51 до 1 для зеленого кругу);

- формування двох стимулів (зеленого круга, на появу якого досліджуваний не повинен реагувати, і червоного квадрата, при появі якого досліджуваний повинен якомога швидше натиснути клавішу ENTER);

- пастки на натискання клавіші ESC (клавіша ESC натискається при бажанні вийти з програми до її закінчення);

- пастки на натискання клавішi ENTER (клавіша ENTER натискається у випадку фіксації часу реакції при появі червоного квадрата);

- фіксацію помилки при натисканні клавіші ENTER на появу зеленого кругу та підрахунок числа помилок за час дослідження;

- автоматичне включення перед підпрограмою формування червоного квадрату таймеру для визначення часу реакції;

- виключення таймеру при натисканні на клавішу ENTER;

- визначення часу реакції через визначення різниці між часом початку роботи підпрограми формування червоного квадрату (часом включення таймеру) і часом натискання клавіші ENTER (часом виключення таймеру);

- формування десяти циклів появи червоного квадрату шляхом підрахунку цих циклів і порівняння їх кількості із встановленим числом 10. Одинадцятий цикл призводить до завершення програми;

- індексацію випадку „фальшстарту” (подія при якій натиснуто клавішу ENTER до появи червоного квадрату) і повернення при появі цієї події програми до самого початку із скасуванням попередніх результатів вимірів, тобто дослідження починається з початку;

- логічні операції по визначенню підпрограми стимулів, яку слід включати (у відповідності з появою того чи іншого випадкового числа); по фіксації випадку „фальшстарту”; по визначенню події закінчення дослідження із проведенням десяти циклів;

- визначення середнього часу реакції;

- роздруківку на дисплеї часу реакції виміряну в кожному циклі, середнього часу реакції та кількості помилок допущених при тестуванні.

9.6. Технологія алгоритмізації

Вирішення задач на ПЕОМ проводиться у відповідності з рядом етапів (див. питання 9.3), орієнтованих на вирішення задач будь-якої складності.

Головним для постановки задач є:

· чітке і однозначне завдання умов та мети задачі;

· точне визначення вихідних даних.

Визначення способів і методів вирішення – найбільш відповідальний етап, який суттєво впливає на правильність алгоритму і результати програмної реалізації. Конструювання алгоритмів здійснюється строго в рамках обраних методів, що гарантує якість алгоритмізації. Ці етапи складають суть систематичних методів конструювання алгоритмів – основи технології алгоритмізації. Точне і послідовне дотримання принципів систематичної алгоритмізації забезпечує якісне вирішення задач на ПЕОМ і одержання достовірних результатів.

Для складних задач вибору методу вирішення передує створення моделі. Модель – це відображення властивостей і ознак явищ і процесів предметного світу. Моделі бувають математичними, логічними, графічними, фізичними, мовно-описовими. Математична модель дозволяє на математичній мові описати особливості постановки задачі і вихідних даних та одержати варіант методу, який забезпечує потрібне і ефективне рішення. Розробка моделей складає предмет моделювання. Моделювання може використовуватися як в технології алгоритмізації, так і при безпосередньому вирішенні задач на ПЕОМ (обчислювальні експерименти). Для простих прикладних і математичних задач метод вирішення, як правило, - система розрахункових формул. Крім того, бувають рекурентні і рекурсивні методи, метод виділення і використання допоміжних підзадач, приблизні методи і ряд інших.

9.7. Основи програмування

Програми для ПЕОМ по заданому алгоритму складаються за допомогою мови програмування. Класифікація мов програмування наведена на мал.9.7.1.