Міжнародні банківські комп'ютерні мережі

У своїй повсякденній роботі будь-який банк постійно має справу з іншими банками. Виникає необхідність у надійних системах для обміну фінансовою інформацією і здійснення взаєморозрахунків. Існують два підходи до побудови таких систем: побудова системи передавання міжбанківських повідомлень і фінан­сової інформації на основі загальнодоступних комп'ютерних мереж;


Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ Ш||Р

організація спеціалізованої системи на основі спеціальних кор­поративних комп'ютерних мереж.

Очевидною перевагою другого підходу є підвищення надійності і безпеки передавання даних. Проте, якщо питанням безпеки приділено достатньо уваги, то можливе використання і загальнодоступних мереж. В усіх розвинутих країнах існують національні системи для здій­снення міжбанківських операцій. У СІЛА використовуються Fedwire — мережа федеральної резервної банківської системи, CHIPS — між-банківська платіжна мережа, Bankwire. В Франції міжбанківські роз­рахунки грунтуються на системі SIT. У Великобританії застосовуються системи CHAPS (Clearing Houses Automated Payment System) і BACS (Bankers Automated Clearing Services). Поряд із цим існує глобальна міжнародна система SWIFT.

SWIFT (Society for World-Wide Interbank Financial Telecommunic­ations — Співдружність всесвітніх міжбанківських фінансових телеко-мунікацій) є провідною міжнародною організацією в галузі фінансових телекомунікацій. Основними напрямами діяльності SWIFT є надання оперативного, конфіденційного і захищеного від несанкціонованого до­ступу телекомунікаційного обслуговування банків і проведення робіт зі стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією.

В кінці 1950-х років у результаті бурхливого розвитку міжнародної торгівлі відбулося збільшення кількості банківських операцій. Традиційні форми зв'язку між банками (пошта, телеграф) вже не могли впоратися з потоками банківської інформації. Значний час витрачався на усунення не­погодженості в документах внаслідок різниці банківських процедур у різ­них банках, помилок, що виникають при здійсненні міжбанківських опе­рацій і необхідності багаторазових перевірок. Природною реакцією на ла­виноподібне зростання об'ємів інформації на паперових носіях була авто­матизація. Проте з розвитком систем банківської автоматизації з'явилася необхідність без паперового обміну фінансовою інформацією між банківсь­кими системами в той час, як різниця в їх побудові і особливостях про­токолів взаємодій не дозволяли створити достатньо надійно працюючу ін­тегральну систему зв'язку і опрацювання інформації. Крім того, в області міжбанківських відношень повністю була відсутньою стандартизація.



Розділ 10 БАНКІВСЬКІ КОМП'ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ


Пошук більш ефективних засобів роботи змусив на початку 1960-х років зібратися 60 американським і європейським банкам для дискусії з приводу створення системи стандартизації в міжнародній банківській справі. Було прийняте рішення, що кінцевою метою повинно стати вико­ристання комп'ютерів, засобів телекомунікацій, які забезпечують більш надійну, швидку та безпечну систему обміну банківською інформацією. В основу проекту покладені такі вимоги:

• платіжні операції повинні здійснюватися без участі паперу і по можливості більш раціонально;

• обмін інформацією між банками повинний бути значно прискоре­ним за рахунок використанням засобів телекомунікацій;

• повинні бути мінімізованими типові банківські ризики (втрати, помилкове спрямування платежів, фальсифікація платіжних до­ручень тощо).

Ініціатива створення міжнародного проекту, який ставив би сво­єю метою забезпечення всім його учасникам можливості цілодобового швидкого обміну банківською інформацією при високій мірі контролю та захисту від несанкціонованого доступу, відноситься до 1968 р. Дещо пізніше в 1972 р. ця ініціатива офіційно оформлена в проект. В цьому ж році виконані розрахунки, дані рекомендації зі створення рентабельної системи обміну банківською інформацією. Вони зводилися до такого:

• система повинна грунтуватися на створенні міжнародної мережі та мережевої служби сервісу; на стандартизації процесів, а також стандартизації форматів повідомлень; на стандартизації способів і устаткування підключення банків до мережі;

• для забезпечення рентабельності при вартості передавання одно­го повідомлення 0,15 дол. система повинна опрацювати не менше 100000 повідомлень за участю десь 70 банків;

• система повинна містити два незалежних і зв'язаних один із од­ним розподільчих центрів та концентратори зв'язку в кожній кра-їні-учасниці.

Втравні 1973 р. 239 банків із 15 країн у відповідності з бельгійським законодавством заснували SWIFT з метою розробки формалізованих ме­тодів обміну фінансовою інформацією та створення міжнародної мережі



Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ) ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ


передавання даних із використанням формалізованих повідомлень. На­ступні чотири роки пішли на розв'язування організаційних та технічних питань і 9 травня 1977 р. відбулося офіційне відкриття мережі. На кінець року кількість банків-членів збільшилося до 586 (проти 513). Вони за­безпечували щоденний трафік до 500 000 повідомлень.

Зараз SWIFT об'єднує біля 4800 банків та фінансових організацій, розміщених в 155 країнах світу (серед них більше 2700 банків), у яких нараховується більше 20 000 терміналів. Всі вони, незалежно від їх гео­графічного знаходження, мають можливість цілодобово взаємодіяти один із одним 365 діб на рік. Зараз мережею SWIFT щорічно передаєть­ся до 5 млн. фінансових повідомлень щоденно.

SWIFT не виконує клірингових функцій, обмежуючись лише бан­ківською комунікаційною мережею. Доручення, що передаються, вра­ховуються у вигляді переказу за відповідними рахунками «костро» і «лоро», так як і при використанні традиційних платіжних документів.

SWIFT — це акціонерне товариство, власниками якого є банки-чле-ни. Зареєстровано товариство у Бельгії (штаб-квартира і постійно діючі органи знаходяться у м. Ла-Ульп недалеко від Брюсселя) і діє за бель­гійськими законами. Вищий орган — загальні збори банків-членів або їх представників (Генеральна асамблея). Всі рішення приймаються більшіс­тю голосів учасників асамблеї відповідно принципу: одна акція — один голос. Головний стан у раді директорів займають представники банків країн Західної Європи та СІЛА. Кількість акцій розподіляється пропор­ційно трафіку повідомлень, що передаються. Найбільшу кількість акцій мають США, Німеччина, Швейцарія, Франція, Великобританія.

Членом SWIFT може стати будь-який банк, який має відповідно на­ціональному законодавству право на здійснення міжнародних банківсь­ких операцій. Поряд із банками-членами є дві інші категорії користу­вачів мережі SWIFT — асоційовані члени та учасники. Асоційованими членами виступають філії та відділення банків-членів. Вони не є акціо,-нерами і позбавлені права участі в управлінні справами товариства. Так звані учасники SWIFT — різні фінансові інститути (не банки) і брокерсь­кі та дилерські контори, клірингові та страхові компанії, інвестиційні компанії, які одержали доступ до мережі з 1987 р.



Розділ 10 БАНКІВСЬКІ КОМП'ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ


Вступ у SWIFT складається із двох етапів: підготовки банку до вступу у члени товариства та підготовки банку до приєднання до ме­режі як працюючого члена товариства. На першому етапі банк готує та відправляє у SWIFT комплект документів, що включає: заяву про вступ, зобов'язання банку виконувати статут SWIFT та відшкодовувати ви­трати (операційні витрати) товариству, огляд трафіка повідомлень бан­ку. Рада директорів SWIFT розглядає документи і приймає рішення про приймання банку у товариство. Банк-кандидат одержує право на оплату одноразового внеску і придбання однієї акції товариства.

Вступ у SWIFT коштує дорого: одноразовий внесок складає 400 000 бельгійських франків для банків-членів і 200 000 бельгійських франків для асоційованих членів. Крім того, банки-члени повинні при­дбати одну акцію вартістю 55 000 бельгійських франків.

Другий етап безпосередньо зв'язаний із фізичним підключенням банку до мережі. Саме на цьому етапові розв'язуються всі технічні пи­тання, придбавається комунікаційне устаткування, вартість якого може сягати сотень тисяч американських доларів, проводиться навчання пер­соналу. Дати приєднання до мережі фіксовані: це перші понеділки бе­резня, червня, вересня і грудня. Як показує практика, витрати банків на участь у системі SWIFT (головним чином на придбання сучасного елек­тронного устаткування) окупаються на протязі 5 років.

В кожній країні, де розгортається система SWIFT, створюється ре­гіональна адміністрація.

SWIFT використовується як для платежів за кордон, так і для вну­трішніх повідомлень. Плата за передавання міжнародного стандартно­го повідомлення складає 15 бельгійських франків, а внутрішнього — 6 бельгійських франків.

SWIFT — організація безприбуткова, весь одержаний прибуток іде на покриття витрат та модернізацію системи.

Робота в мережі SWIFT дає користувачам ряд переваг, серед яких: надійність передавання повідомлення, що забезпечується побу­довою мережі, спеціальним порядком передавання та приймання повідомлення за рахунок «гарячого» резервування кожного еле­менту мережі;


Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ЩЩ&

Таблиця 10.1

Категорії і типи повідомлень

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кате­горія Код повідомлення Тип повідомлення
(А) (В) (С)
0. Системні повідомлення
Клієнтські перекази та чеки
Клієнтський переказ
Чекове повідомлення
Перекази фінансових організацій
Банківський переказ
Повідомлення про приймання
Валютні операції
Валютний обмін і валютний опціон
Фіксовані позичкові та депозитні угоди
Позичково-депозитна угода, що передбачає повідомлення або вимогу
Угода про майбутні процентні ставки
Процентні платежі із позичково-депозитної угоди
Обмін процентними платежами
Інкасо та документи з готівки
Повідомлення про оплату
Підтвердження
Запит
Зміна інструкції
Документи з готівки
Цінні папери
Доручення на купівлю
Повідомлення/підтвердження купівлі і продажу
Інструкції з руху кредитів і цінних паперів
Підтвердження руху
Корпоративні дії, підтвердження, претензії
Корпоративні події

Розділ 10 БАНКІВСЬКІ КОМП'ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ

Продовження табл. 10.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Кате­горія Код повідомлення Тип повідомлення
(А) (В) (С)
  Бюлетень та управління інвестиціями
Спеціальні повідомлення
Дорогоцінні метали та синдикати
Дорогоцінні метали
Синдикати
Документальні акредитиви та гарантії
Емісія (позичка, попереднє доручення і доповнення, зміна документального акредитиву)
Візування документального акредитиву третього банку
Перекази документального акредитиву
Підтвердження і доручення
Гамбурзькі повноваження
Доручення і повноваження
Гарантії
Дорожні чеки
Продаж і розрахунок
Відшкодування
Управління активом
Змішані повідомлення
Підтвердження дебетування
Підтвердження, кредитування
Запит балансового рахунку
Повідомлення про зміну ставки відсотку
Виписка з клієнтського рахунку
Виписка ностро
Виписка нетто
Довідка про стан

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ЩШШ

Закінчення табл. 10.1

Повідомлення, як правило, передаються від одного користувача до іншого, але існує категорія системних повідомлень, які дають можливість користувачеві взаємодіяти з мережею (категорія 0). Системні повідомлен­ня використовуються для запиту певних дій і одержання спеціальних зві­тів, пошуку повідомлень у базі даних, із навчальною та тренувальною ме­тою. Користувач може одержати від мережі запити, або вона може інфор­мувати його про свій поточний стан, поновленнях, нових послугах тощо.

Існують три основні системні повідомлення:

• LOG-INIOVT — системне повідомлення для входу/виходу в систему;

• RETRIEVAL — за цим запитом система пересилає копію збере­женого повідомлення;

• REPORTS — дає можливість одержати різні види рахунків.
Системні повідомлення користуються найвищим пріоритетом, оскіль­
ки вони містять інформацію, що стосується функціонування мережі.

Банківські повідомлення діляться на термінові та звичайні, причому за відправлення термінового повідомлення стягується спеціальний тариф.

Всім іншим типам повідомлень, що належать до категорій 1-9,о,п, присвоєні трьохзначш цифрові коди, причому перша цифра відповідає категорії операції.

Категорія п — повідомлення загальної групи. Кожне повідомлення загальної групи може використовуватися будь-якою категорією 1-9. Коди повідомлень загальної групи мають вигляд п9М, де п замінюється номе­ром тієї категорії, яка найкращим чином відповідає меті повідомлення,



Розділ 10 БАНКІВСЬКІ КОМП ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ


9 вказує на особливий характер повідомлення кожної категорії, М ви­значає конкретний тип повідомлення (наприклад, 0 — повідомлення, 2 — вимога анулювання, 5 і 6 — відповідно запити і відповіді).

Категорія 1 — клієнтські перекази та чеки. Повідомлення цієї ка­тегорії зв'язані з платою або інформацією про неї, коли замовник або бе-нефіціар чи обидва не є фінансовими організаціями.

Категорія 2 — перекази фінансових організацій.

Повідомлення усіх типів побудовані за загальним принципом. Вони складаються із початкової частини, в яку входять мітка початку повідом­лення (Start of Message), заголовок (Header), мітка початку тексту по­відомлення (Start of Text), тексту повідомлення (Text of Message) і за­кінчення повідомлення, в яке входять мітка кінця тексту (End of Text), параметри (Trailer) і мітка закінчення повідомлення (End of Hessage).

Початкова частина і закінчення утворюють «конверт», в якому пе­ресилаються повідомлення і який містить інформацію, потрібну для управління рухом повідомлення мережею. Заголовок містить одинадця-тизначний код-ідентифікатор одержувача повідомлення.








Дата добавления: 2016-05-05; просмотров: 813;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.022 сек.