Міжнародні банківські комп'ютерні мережі

У своїй повсякденній роботі будь-який банк постійно має справу з іншими банками. Виникає необхідність у надійних системах для обміну фінансовою інформацією і здійснення взаєморозрахунків. Існують два підходи до побудови таких систем: побудова системи передавання міжбанківських повідомлень і фінан­сової інформації на основі загальнодоступних комп'ютерних мереж;

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ Ш||Р

організація спеціалізованої системи на основі спеціальних кор­поративних комп'ютерних мереж.

Очевидною перевагою другого підходу є підвищення надійності і безпеки передавання даних. Проте, якщо питанням безпеки приділено достатньо уваги, то можливе використання і загальнодоступних мереж. В усіх розвинутих країнах існують національні системи для здій­снення міжбанківських операцій. У СІЛА використовуються Fedwire — мережа федеральної резервної банківської системи, CHIPS — між-банківська платіжна мережа, Bankwire. В Франції міжбанківські роз­рахунки грунтуються на системі SIT. У Великобританії застосовуються системи CHAPS (Clearing Houses Automated Payment System) і BACS (Bankers Automated Clearing Services). Поряд із цим існує глобальна міжнародна система SWIFT.

SWIFT (Society for World-Wide Interbank Financial Telecommunic­ations — Співдружність всесвітніх міжбанківських фінансових телеко-мунікацій) є провідною міжнародною організацією в галузі фінансових телекомунікацій. Основними напрямами діяльності SWIFT є надання оперативного, конфіденційного і захищеного від несанкціонованого до­ступу телекомунікаційного обслуговування банків і проведення робіт зі стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією.

В кінці 1950-х років у результаті бурхливого розвитку міжнародної торгівлі відбулося збільшення кількості банківських операцій. Традиційні форми зв'язку між банками (пошта, телеграф) вже не могли впоратися з потоками банківської інформації. Значний час витрачався на усунення не­погодженості в документах внаслідок різниці банківських процедур у різ­них банках, помилок, що виникають при здійсненні міжбанківських опе­рацій і необхідності багаторазових перевірок. Природною реакцією на ла­виноподібне зростання об'ємів інформації на паперових носіях була авто­матизація. Проте з розвитком систем банківської автоматизації з'явилася необхідність без паперового обміну фінансовою інформацією між банківсь­кими системами в той час, як різниця в їх побудові і особливостях про­токолів взаємодій не дозволяли створити достатньо надійно працюючу ін­тегральну систему зв'язку і опрацювання інформації. Крім того, в області міжбанківських відношень повністю була відсутньою стандартизація.

Розділ 10 БАНКІВСЬКІ КОМП'ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ

Пошук більш ефективних засобів роботи змусив на початку 1960-х років зібратися 60 американським і європейським банкам для дискусії з приводу створення системи стандартизації в міжнародній банківській справі. Було прийняте рішення, що кінцевою метою повинно стати вико­ристання комп'ютерів, засобів телекомунікацій, які забезпечують більш надійну, швидку та безпечну систему обміну банківською інформацією. В основу проекту покладені такі вимоги:

• платіжні операції повинні здійснюватися без участі паперу і по можливості більш раціонально;

• обмін інформацією між банками повинний бути значно прискоре­ним за рахунок використанням засобів телекомунікацій;

• повинні бути мінімізованими типові банківські ризики (втрати, помилкове спрямування платежів, фальсифікація платіжних до­ручень тощо).

Ініціатива створення міжнародного проекту, який ставив би сво­єю метою забезпечення всім його учасникам можливості цілодобового швидкого обміну банківською інформацією при високій мірі контролю та захисту від несанкціонованого доступу, відноситься до 1968 р. Дещо пізніше в 1972 р. ця ініціатива офіційно оформлена в проект. В цьому ж році виконані розрахунки, дані рекомендації зі створення рентабельної системи обміну банківською інформацією. Вони зводилися до такого:

• система повинна грунтуватися на створенні міжнародної мережі та мережевої служби сервісу; на стандартизації процесів, а також стандартизації форматів повідомлень; на стандартизації способів і устаткування підключення банків до мережі;

• для забезпечення рентабельності при вартості передавання одно­го повідомлення 0,15 дол. система повинна опрацювати не менше 100000 повідомлень за участю десь 70 банків;

• система повинна містити два незалежних і зв'язаних один із од­ним розподільчих центрів та концентратори зв'язку в кожній кра-їні-учасниці.

Втравні 1973 р. 239 банків із 15 країн у відповідності з бельгійським законодавством заснували SWIFT з метою розробки формалізованих ме­тодів обміну фінансовою інформацією та створення міжнародної мережі

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ) ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ

передавання даних із використанням формалізованих повідомлень. На­ступні чотири роки пішли на розв'язування організаційних та технічних питань і 9 травня 1977 р. відбулося офіційне відкриття мережі. На кінець року кількість банків-членів збільшилося до 586 (проти 513). Вони за­безпечували щоденний трафік до 500 000 повідомлень.

Зараз SWIFT об'єднує біля 4800 банків та фінансових організацій, розміщених в 155 країнах світу (серед них більше 2700 банків), у яких нараховується більше 20 000 терміналів. Всі вони, незалежно від їх гео­графічного знаходження, мають можливість цілодобово взаємодіяти один із одним 365 діб на рік. Зараз мережею SWIFT щорічно передаєть­ся до 5 млн. фінансових повідомлень щоденно.

SWIFT не виконує клірингових функцій, обмежуючись лише бан­ківською комунікаційною мережею. Доручення, що передаються, вра­ховуються у вигляді переказу за відповідними рахунками «костро» і «лоро», так як і при використанні традиційних платіжних документів.

SWIFT — це акціонерне товариство, власниками якого є банки-чле-ни. Зареєстровано товариство у Бельгії (штаб-квартира і постійно діючі органи знаходяться у м. Ла-Ульп недалеко від Брюсселя) і діє за бель­гійськими законами. Вищий орган — загальні збори банків-членів або їх представників (Генеральна асамблея). Всі рішення приймаються більшіс­тю голосів учасників асамблеї відповідно принципу: одна акція — один голос. Головний стан у раді директорів займають представники банків країн Західної Європи та СІЛА. Кількість акцій розподіляється пропор­ційно трафіку повідомлень, що передаються. Найбільшу кількість акцій мають США, Німеччина, Швейцарія, Франція, Великобританія.

Членом SWIFT може стати будь-який банк, який має відповідно на­ціональному законодавству право на здійснення міжнародних банківсь­ких операцій. Поряд із банками-членами є дві інші категорії користу­вачів мережі SWIFT — асоційовані члени та учасники. Асоційованими членами виступають філії та відділення банків-членів. Вони не є акціо,-нерами і позбавлені права участі в управлінні справами товариства. Так звані учасники SWIFT — різні фінансові інститути (не банки) і брокерсь­кі та дилерські контори, клірингові та страхові компанії, інвестиційні компанії, які одержали доступ до мережі з 1987 р.

Розділ 10 БАНКІВСЬКІ КОМП'ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ

Вступ у SWIFT складається із двох етапів: підготовки банку до вступу у члени товариства та підготовки банку до приєднання до ме­режі як працюючого члена товариства. На першому етапі банк готує та відправляє у SWIFT комплект документів, що включає: заяву про вступ, зобов'язання банку виконувати статут SWIFT та відшкодовувати ви­трати (операційні витрати) товариству, огляд трафіка повідомлень бан­ку. Рада директорів SWIFT розглядає документи і приймає рішення про приймання банку у товариство. Банк-кандидат одержує право на оплату одноразового внеску і придбання однієї акції товариства.

Вступ у SWIFT коштує дорого: одноразовий внесок складає 400 000 бельгійських франків для банків-членів і 200 000 бельгійських франків для асоційованих членів. Крім того, банки-члени повинні при­дбати одну акцію вартістю 55 000 бельгійських франків.

Другий етап безпосередньо зв'язаний із фізичним підключенням банку до мережі. Саме на цьому етапові розв'язуються всі технічні пи­тання, придбавається комунікаційне устаткування, вартість якого може сягати сотень тисяч американських доларів, проводиться навчання пер­соналу. Дати приєднання до мережі фіксовані: це перші понеділки бе­резня, червня, вересня і грудня. Як показує практика, витрати банків на участь у системі SWIFT (головним чином на придбання сучасного елек­тронного устаткування) окупаються на протязі 5 років.

В кожній країні, де розгортається система SWIFT, створюється ре­гіональна адміністрація.

SWIFT використовується як для платежів за кордон, так і для вну­трішніх повідомлень. Плата за передавання міжнародного стандартно­го повідомлення складає 15 бельгійських франків, а внутрішнього — 6 бельгійських франків.

SWIFT — організація безприбуткова, весь одержаний прибуток іде на покриття витрат та модернізацію системи.

Робота в мережі SWIFT дає користувачам ряд переваг, серед яких: надійність передавання повідомлення, що забезпечується побу­довою мережі, спеціальним порядком передавання та приймання повідомлення за рахунок «гарячого» резервування кожного еле­менту мережі;

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМНІ ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ЩЩ&

Таблиця 10.1

Категорії і типи повідомлень

Розділ 10 БАНКІВСЬКІ КОМП'ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ

Продовження табл. 10.1

Зацеркляний М. М., Мельников О. Ф.

ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ І ТЕХНОЛОГІЇ У ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ УСТАНОВАХ ЩШШ

Закінчення табл. 10.1

Повідомлення, як правило, передаються від одного користувача до іншого, але існує категорія системних повідомлень, які дають можливість користувачеві взаємодіяти з мережею (категорія 0). Системні повідомлен­ня використовуються для запиту певних дій і одержання спеціальних зві­тів, пошуку повідомлень у базі даних, із навчальною та тренувальною ме­тою. Користувач може одержати від мережі запити, або вона може інфор­мувати його про свій поточний стан, поновленнях, нових послугах тощо.

Існують три основні системні повідомлення:

• LOG-INIOVT — системне повідомлення для входу/виходу в систему;

• RETRIEVAL — за цим запитом система пересилає копію збере­женого повідомлення;

• REPORTS — дає можливість одержати різні види рахунків.
Системні повідомлення користуються найвищим пріоритетом, оскіль­
ки вони містять інформацію, що стосується функціонування мережі.

Банківські повідомлення діляться на термінові та звичайні, причому за відправлення термінового повідомлення стягується спеціальний тариф.

Всім іншим типам повідомлень, що належать до категорій 1-9,о,п, присвоєні трьохзначш цифрові коди, причому перша цифра відповідає категорії операції.

Категорія п — повідомлення загальної групи. Кожне повідомлення загальної групи може використовуватися будь-якою категорією 1-9. Коди повідомлень загальної групи мають вигляд п9М, де п замінюється номе­ром тієї категорії, яка найкращим чином відповідає меті повідомлення,

Розділ 10 БАНКІВСЬКІ КОМП ЮТЕРНІ МЕРЕЖІ

9 вказує на особливий характер повідомлення кожної категорії, М ви­значає конкретний тип повідомлення (наприклад, 0 — повідомлення, 2 — вимога анулювання, 5 і 6 — відповідно запити і відповіді).

Категорія 1 — клієнтські перекази та чеки. Повідомлення цієї ка­тегорії зв'язані з платою або інформацією про неї, коли замовник або бе-нефіціар чи обидва не є фінансовими організаціями.

Категорія 2 — перекази фінансових організацій.

Повідомлення усіх типів побудовані за загальним принципом. Вони складаються із початкової частини, в яку входять мітка початку повідом­лення (Start of Message), заголовок (Header), мітка початку тексту по­відомлення (Start of Text), тексту повідомлення (Text of Message) і за­кінчення повідомлення, в яке входять мітка кінця тексту (End of Text), параметри (Trailer) і мітка закінчення повідомлення (End of Hessage).

Початкова частина і закінчення утворюють «конверт», в якому пе­ресилаються повідомлення і який містить інформацію, потрібну для управління рухом повідомлення мережею. Заголовок містить одинадця-тизначний код-ідентифікатор одержувача повідомлення.