ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АПЕЛЯЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Апеляція – це основний засіб оскарження судових рішень, які не набрали законної сили, до суду вищої інстанції (апеляційного суду) з метою перевірки їх законності та обгрунтованості.

Суть апеляції полягає в новому (повторному) розгляді й перевирішенні справи судом апеляційної інстанції. Апеляційне оскарження і перевірка рішень та ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили, є процесуальною гарантією захисту прав, свобод та інтересів сторін, інших осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки.

Апеляційне провадження – це процесуальний механізм перевірки законності та обгрунтованості рішень, ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили. Апеляційне провадження є однією з форм, що забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ, що забезпечує правильний і однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права.

Характерні риси апеляційного провадження:

1) апеляція подається на рішення, ухвалу суду першої інстанції, що не набрали законної сили;

2) цивільна справа у зв’язку з поданою апеляційною скаргою направляється на розгляд до суду вищого рівня – апеляційного суду;

3) подача апеляційної скарги зумовлена посиланням на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та (або) порушення процесуальних норм;

4) апеляційний суд при розгляді справи вирішує як питання факту, так і питання права, тобто як юридичну, так і фактичну сторони справи, у тому ж обсязі, що й суд першої інстанції;

5) апеляційний суд здійснює розгляд справи у відповідних межах.

Межі розгляду справи апеляційним судомвизначені у ст. 303 ЦПК, відповідно до якої:

Розглядаючи справу в апеляційному порядку, суд перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

При цьому апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов’язковою підставою для скасування рішення.

Крім того, апеляційний суд перевіряє справу в повному обсязі, якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилась явна незаконність або необгрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження.

ВИСНОВОК З ПЕРШОГО ПИТАННЯ:

Апеляційне оскарження і перевірка рішень та ухвал суду першої інстанції, що не набрали чинності (законної сили), є процесуальною гарантією захисту прав, свобод та інтересів сторін, інших осіб, які брали участь у справі, а також осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їх права та обов’язки. Перевірка апеляційним судом законності та обгрунтованості судових актів реалізується шляхом повторного розгляду справи (перевирішення) з можливістю встановлювати нові факти, досліджувати нові докази, а також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням встановленого порядку. Отже, апеляційне провадження – це механізм перевірки законності та обгрунтованості рішень, ухвал суду першої інстанції, що не набрали законної сили. Апеляційне провадження є однією з форм, що забезпечує однакове застосування судами законів при вирішенні цивільних справ, що забезпечує правильний і однаковий підхід до застосування норм матеріального і процесуального права.