Сруктурування мовлення з допомогою тематичної організації, зв'язності та злитості.

Професійне мовлення реалізується в текстах. У науковій літературі існує чимало визначень поняття «текст». За «Лингвистическим энциклопедическим словарем», текст – це «об’єднана смисловим зв’язком послідовність знакових одиниць, основними рисами якої є зв’язність і цілісність». «Тлумачний словник української мови» подає таке визначення: «Текст, -у, ч. 1. Висловлення, яке складається з речень, розміщених у певній послідовності і пов’язаних одне з одним змістом та за допомогою різних мовних засобів…4.Уривок якогось твору, призначений для навчальних цілей».

З погляду на мову як систему систем текст визначається як максимальна одиниця мови най­вищого рівня мовної системи. Як факт мовлення текст являє собою окремий індивідуальний (або колективний) твір, про­дукт мовлення. За логіко-психологічними ознаками текст ста­новить одиницю, яка виражає судження. З інформаційного погляду текст є цілісним і зв'язним повідомленням, складеним для передачі й збереження інформації.

Тексти бувають усними і писемними. Поді­ляються вони за стилістичними ознаками на розмовні, ділові, наукові, публіцистичні, художні. За типом мовлення (тобто за формою реалізації інформації) текстами-розповідями, текстами-описами й текстами-роздумами.

У писемному професійному мовленні текст – головний елемент документа, що містить су­купність речень (кількох чи багатьох), послідовно об'єдна­них змістом і побудованих за правилами певної мовної сис­теми. Він є засобом відтворення зв'язного мовлення, тобто висловлювання, пов'язаного однією темою, основною дум­кою та структурою. Під час складання тексту документа мають виконуватися вимоги, найголовніші з яких — до­стовірність та об'єктивність змісту, нейтральність тону, пов­нота інформації та максимальна стислість.

Ознаками, які характеризують текст як результат (і засіб) комунікації, є смислова цілісність (тематична єдність), комунікативна єдність і структурна єдність. Ці ознаки базуються на певних категоріях (таблиця 1).

Таблиця 1. Категорії цілісності та єдності тексту

Тематична єдність. Охоплює психологічну катего­рію (концепт тексту), його смислову (змістову структу­ру елементів тексту) і логічну будову (послідовність і структуру представлення смислових елементів у проце­сі розгортання тексту).

Комунікативна єдність. Визначається комуніка­тивною цілеспрямованістю тексту. Будь-який текст повинен впливати на його реципієнта. Комунікативний вплив спричиняє ментально-вербальну або фізичну ре­акції; естетичний – ментально-емоційну реакцію. Та­кий поділ впливів умовний, але необхідний для кон­кретного аналізу.

Структурна єдність. Це конкретно-знаковий вираз тексту у вигляді мовних засобів, які класифікують за мовними (рівневими) ознаками: фонеми, лексеми, синтаксеми.

Текст складається з таких логічних елементів:

1) зачин;

2) розгортання думки;

3) кінець – висновок.

У роздумі, який подає інформацію обов'язко­во з обґрунтуванням, розкриттям причиново-наслідкових зв'язків, часто в зачині (початку) тексту ставиться питання, на яке далі в логічній послідовності, доказово дається відпо­відь. Такі тексти найчастіше зустрічаються в науковому, зок­рема в науково-популярному, тексті та публіцистичному. Зви­чайно такі тексти становлять монологічне мовлення та складаються із таких елементів:

1) вступу;

2) доказу;

3) закінчення.

У вступі адресата готують до сприйняття теми; у доказі викладають суть питання; у закінченні формулюють мету, заради якої складено документ. Закінчення може бути активним і пасивним. Активне точно зазначає, яку дію має виконати адресат; мета пасивного –ь поінформувати адресати про якийсь факт, обставину тощо.

Залежно від змісту створюваного мовного тексту застосовується прямий (вступ, доказ і закінчення) або зворотний (спочатку викла­дається закінчення, потім доказ, вступ відсутній) порядок розташування логічних елементів.

Залежно від структури й обсягу виду мовлення текст поділяється на певні структурні частини. Членування тексту на складові частини, графічне відокремлення однієї частини від іншої називається рубрикацією.Це зовнішнє відображення композиційної будови певного виду мовлення.

Найпростіша рубрикація – поділ тексту на абзаци.

Зв’язок тексту

Розрізняють тексти з ланцюговим зв'язком, коли кожне наступне речення за смислом і будовою об'єднуються з попереднім, поступово розвиваючи думку, і текст з паралельним зв'язком, коли його частини передають події, що відбуваються одночасно, або події, що чергують одна одну.

Текст з ланцюговим зв'язком

У сучасні інтер'єри декоративні в'язані вироби вносять свій особливий колорит. Для в'язання дрібних декоративних виробів – подушок, наки­док, валиків, настінних панно, килимків тощо – можна використати за­лишки різнокольорової пряжі. Можливі будь-які поєднання ниток еластика, мохера, шерсті, бавовнячого гаруса, штопки і т. ін. Ці вироби можна виконати спицями і крючком. (Трикотажні вироби ручної та машинної в'язки).

Текст з паралельним зв'язком

Машини мчали з гір. Стояло сухе осіннє надвечір'я. Барвисті ліси на схилах обабіч дороги не тільки не гасли під скісним промінням вечірнього сонця, а, навпаки, розжеврювались ще яскравіше, ніж удень.

Шура Ясногорська стоїть у кузові, тримаючись руками за кабіну, і сміється пробігаючим золотим лісам, сміється дорозі, що шумить їй назуст­річ. Уся земля – у шерхітливій багряності.

На галявині біля струмка розташувались на привал бійці маршо­вої роти. Тонкий лист, облітаючи з жовтих дерев, лягає на спітнілі плечі.

Один, скидаючи скатку, задер голову і на мить застиг. Що він там нагле­дів? На самій верховині гори бовваніють руїни стародавнього замку. Крізь проломи в стіні з протилежного боку пробивається сонце.

Трансільванська осінь до самого обрію палахкотить ясними пожарами. (О. Гончар.)

В одному тексті (наприклад, роману, нарису, кіносценарію тощо) можуть поєднуватися ланцюговий і паралельний зв'язки.