Штрихове кодування інформації

Для ефективного управління виробництвом, якістю і процесом обліку необхідний своєчасний і точний контроль за продукцією. Засобом, що дозволяє прослідкувати шлях виробу від зберігання його на складі до реалізації, є ідентифікація.

Ідентифікація-це встановлення типу і призначення виробу на основі набору впорядкованої інформації, яка використовується для виявлення всіх існуючих характеристик, що означають унікальність вибору, тобто відрізняють його від усіх інших виборів.

Потягом останніх років дістали великого поширення технології автоматичної ідентифікації на базі комп’ютерної техніки:

• штрихове кодування;
• радіочастотні системи;
• оптичне розпізнавання знаків;
• введення з голосу даних у комп’ютер тощо.

Штрихове кодування винайшов Давид Коллінз (США) у 1970 році. Маркування має бути простою і доступною операцією, мати мінімальну кількість необхідної інформації. При цьому ставилися необхідні умови: маркування має легко і безпомилково читатися за допомогою відносно простих надійних, доступних за ціною технічних засобів, що мають включатися як елемент у технологічний процес обробки інформації, зокрема й засобами обчислювальної техніки.

З часом штрихове кодування як тип автоматизованої ідентифікації товарів і послуг за допомогою оптичного зчитування інформації дістало надзвичайно великого поширення як елемент процесу обліку, контролю та управління рухом одиниць обліку та електронної обробки даних. В Україні штрихове кодування товарів було введено Постановою Кабінету Міністрів від 29 травня 1996 р. №574 з метою створення умов для впровадження в Україні інформаційних технологій автоматизованої ідентифікації та електронного обміну даними і створення інформаційної бази для контролю та управління товарно-грошовим обігом в державі.

У серпні 1996 р. Міністерство зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України затвердило положення про штрихове кодування товарів. Кодування товарів та одиниць обліку підприємницької діяльності здійснюється Асоціацією товарної нумерації України. Розроблені Державні стандарти України та Керівний нормативний документ зі штрихового кодування та електронного обміну інформацією.

Штрихове кодування грунтується на застосуванні двійкової системи числення: інформація запам'ятовується як послідовність нулів і одиниць, причому широкі смуги (темні чи світлі) означають 1, вузькі – 0. Тому штриховий код являє собою послідовність смуг: світлих чи темних, вузьких чи широких, нанесених на різні носії ін­формації (папір, плівка, кераміка, пластмаса тощо).

Зараз застосовуються кілька видів штрихових кодів.

У США та Канаді застосовується код UPC, тому українські товари, що поставляються в ці країни, повинні мати даний код.

На основі коду UPC в Європі створена Міжнародна система товарної нумерації EAN. Система EAN - це міжнародний стандарт для ідентифікації товарів, послуг та розміщення, автоматизованої ідентифікації на основі штрихових кодів та електронного обміну даними – EDI (Electronic Data Interchange). Код EAN – це набір цифр від 0 до 9 і є різновидом коду UPC.

Система EAN базується на трьох основних технологіях:

• ідентифікаційних номерах (коди EAN) - ідентифікують товари, послуги і розміщення та є ключами доступу до інформації;
• штрихових кодах EAN - дозволяють автоматизувати введення, відображення та зчитування як ідентифікаційних номерів, так і іншої інформації стосовно до товарів;
• стандартів EAN для EDI - EANCOM - забезпечує електронний обмін даними (документами) між діловими партнерами у стандартизованому форматі.

Ці технології створено для підвищення ефективності ділових процесів у виробництві, розподілі і продажу товарів та наданні послуг. Застосування системи EAN стосується в першу чергу ав­томатизації касових операцій, операцій відвантаження та приймання товарів, інвентаризації, автоматичного замовлення та аналізу продажу.

Ідентифікаційні номери EAN є унікальними в світовому масштабі, багатогалузевими, мають контрольний розряд для гарантування точності зчитування. Унікальність дозволяє партнерам в усьому світі використовувати для ідентифікації код EAN одиниці власного обліку. Інформація стосовно до товарів, послуг і розміщення підтримується в базах даних і не є складовою частиною самого номера, що дозволяє легко і швидко її поповнювати, змінювати, а також використовувати.

В Україні застосовуються кілька видів штрихових кодів EAN:

• EAN/UPS - застосовується для маркування одиниць обліку, що обліковуються через касові апарати;
• ITF - штрихкодова символіка, застосовується для маркуван­ня товарів, які не призначені для проходження через касові апарати. Більш придатна для друку на носіях поганої якості (транс­портних упаковках, гофрокартонних тощо);
• UCC/EAN-128 - сучасний, найбільш досконалий, компактний та надійний алфавітно-цифровий код для кодування алфавітно- цифрової інформації, що дозволяє доповнювати одні дані іншими, пов'язуючи їх в один символ. Код не має фіксованої довжини. Додатково до основної функції, пов'язаної з ідентифікацією товарів, код забезпечує стандартизацію даних про терміни придатності товарів, ідентифікацію партій і серії товарів, ідентифікацію окремих транспортних одиниць, одиниць і точності вимірювання, шифрів місць походження, а також стандартизацію іншої інформації, якою підприємства обмінюються між собою;
• EAN-13 - тринадцятирозрядний код, що застосовується для одиниці постачання, що містить різні товари. Структура коду: перші три цифри, як правило, означають країну-виробника, наступні чотири цифри – код підприємства-виробника, далі п’ять цифр - код продукту, остання цифра - контрольне число. Контрольне число використовується для перевірки достовірності зчитування попередніх цифр коду системою сканування. Контрольний розряд можна визначити за допомогою таких математичних дій: 1- додаються цифри, що знаходяться на парних позиціях коду; 2- результат множиться на три; 3- додаються цифри, що знаходяться на непарних позиціях коду, крім останньої; 4- результати другої та третьої дій додаються; 5- контрольна цифра – це різниця між остаточною сумою дій та і найближчим (більшим) до неї числом, кратним десяти. У разі отримання двозначного числа – це молодший розряд числа. Першу частину штрих-коду для кожної країни визначає Міжнародна асоціація з кодування виробів. Код виробника визначає Торгово-промислова палата країни згідно з каталогом виробників промислової продукції. Частину коду, що характеризує товар, розробляє сам виробник. Отже, код EAN надається товару безпосередньо виробником, оскільки перші вісім цифр майбутнього коду йому відомі. Відповідає за достовірність і однозначність кодування своєї продукції виробник товару;
• EAN-14 - чотирнадцятирозрядний код з прямокутним контуром. Аналогічно коду EAN-13 він складається з 13 розрядів тієї ж послідовності та одного додаткового знака, що ставиться першим і відображає специфіку упаковки (1 - групова упаковка, 2 - упаковка партій у контейнер і т. д.).

Система EAN застосовується в будь-якому виді діяльності, де є потреба в обліку, контролі та управлінні рухом одиниць обліку та електронній передачі даних. Вона дозволяє автоматизувати ці процеси, зменшити кількість ручної праці та затрати часу, підвищити швидкість, точність та ефективність виконання. Наведемо використання кодування у різних сферах.

Виробництво. Кодуванню та маркуванню підлягають деталі, вузли, комплектуючі і т.ін. з метою автоматизації виробництва; готові вироби для зберігання і транспортування; технологічні та комерційні документи.

Сфера послуг. Маркуванню підлягають як товари (наприклад, страви у кафе, їдальнях і т. п.), так і самі послуги (наприклад, комунальні послуги (електро-, газо- та водопостачання), послуги зв'язку, пошти, страхових компаній і т. п.) та об'єкти, що надають та отримують ці послуги.

Облік документів. Штрихові коди застосовуються для маркування документів з метою контролю їх проходження та автомати­зованого доступу до електронних копій в базах даних. Маркування здійснюється штриховим кодом UCC/EAN-128.

Гуртова торгівля. Автоматизовані системи обліку сучасних оптових складів базуються на застосуванні штрихового коду UCC/EAN -128 та електронного обміну даними EDI. Такі системи об'єднують в єдину мережу сервер-системи обліку. Введення інформації про надходження товару, підготовка і видача замовлень здійснюються автоматизовано, без застосування ручної праці. Стандарт на «Ідентифікатори застосування» дозволяє маркувати штриховими кодами необхідну інформацію про товари та їх переміщення - ідентифікаційний номер товару, порядковий номер транспортного контейнера, номер серії, дату ви­робництва або придатності товару, його кількість, адресу призначення і т.п. Особливо ефективним застосування EAN є на складах з несприятливими або шкідливими умовами праці: складах з низькою температурою зберігання товарів, морозильних складах, складах для зберігання хімічних та радіоактивних засобів.

Роздрібна торгівля. Застосування технологій EAN штрихового кодування та електронного передавання даних EDI дозволяє створити комплексну автоматизовану систему обліку та контролю руху товарів. Така система може містити сервер- системи обліку, електронні контрольно-касові апарати, вагокасові та ваговимірювальні комплекси, принтери та сканери штрихових кодів. У таблиці 2.3 наведені штрихові коди деяких країн.

Таблиця 2.3.- Штрихові коди країн

Графічне кодування

У 1987 році в Японії запроваджений графічний код товару CARLA-CODE. Код складається з десяти невеликих квадратів, щи поділені на чотири рівні частини. Їм надаються конкретні цифри – 1,2,4,8. Штрихування відповідних полів дає змогу отримати велику кількість комбінацій на десяти квадратах і закодувати N=16¹⁰ алфавітно-цифрових комбінацій.

Система CARLA-CODE порівняно із системою EAN значно простіша в застосуванні. Вона містить великий обсяг інформації, при цьому пристрій для його зчитування і розшифровування значно дешевший та ефективніший за умови нечіткого шрифту. Графічний код можна прочитати при викривленні квадрата до 1мм, у системі ж EAN штрихований код повинен бути виготовлений з точністю до 0,01мм. За оцінками спеціалістів за цією системою майбутнє.

Приклад. За допомогою коду CARLA-CODE закодувати таку інформацію 02769D4FF3. У цьому коді буквам відповідають такі числа: A-10, B-11,C-12,D-13,E-14,F-15. Дана інформація має вигляд:

2.12 Економічна ефективність автоматизованої інформаційної системи (АІС)

Вибір раціональних рішень з розроблення та впровадження АІС вимагає оцінки ефективності ії використання. Це дозволяє:

· встановити необхідність використання ІС;

· визначити, які види робіт, яких підрозділів підприємства і в якій черзі необхідно виконувати за допомогою ІС;

· обрати найбільш раціональний варіант ІС і всі види ії забезпечення (технічного, програмного, інформаційного, організаційного, лінгвістичного, математичного, правового);

· визначити оптимальний склад методів та засобів автоматизації проектування, який застосовується до конкретного підприємства (його підрозділу);

· оцінити обсяг необхідних капітальних витрат на створення та впровадження ІС;

· оцінити обсяг поточних витрат в процесі експлуатації ІС;

· оцінити очікувані від впровадження результати;

· забезпечити порівняння економічної ефективності конкретної ІС з іншими, у тому числі аналогічними, які використовуються на інших підприємствах.

У загальному випадку джерелами економічного ефекту від впровадження ІС на підприємствах можуть бути:

· зниження трудомісткості робіт на будь-яких стадіях організації та підготовки виробництва, власного виробництва;

· збуту, що призводить до підвищення продуктивності праці та зниження собівартості продукції;

· економія виробничих ресурсів: жива праця, сировина, матеріали, паливо, енергія, капітальні вкладення у виробничі фонди;

· зниження браку, підвищення якості продукції, скорочення термінів виконання існуючих замовлень і поява нових, збільшення обсягів збуту продукції за рахунок підвищення оперативності та якості управлінських рішень;

· додатковий дохід, який отримується за рахунок розв'язання завдань, що спрямовані на підвищення ефективності виробництва і збуту, які раніше без ІС не вирішувались. Тут необхідно відзначити, що впровадження ІС здатне змінити сам характер праці, з'являється можливість зосередитися на вирішенні творчих неформальних задач, а складну роботу перекласти на ІС. В результаті з'являється можливість вирішувати завдання, які раніше в принципі були не вирішувані, або ж які потребували величезних витрат (наприклад, комп’ютерне моделювання процесів та явищ);

· підвищення ефективності (продуктивності) праці осіб, які працюють з ІС під впливом соціально-психологічних факторів;

· дохід від реалізації майна, яке стало непотрібним після впровадження ІС.

Для оцінки економічного ефекту та економічної ефективності ІС використовують ті самі показники, що й для оцінки інвестиційних вкладень: чистий зведений дохід (NPV), індекс доходності або рентабельності (РІ), термін окупності (Т), внутрішня норма прибутку (IRR).

Основним критерієм впровадження ІС є:

,

де Р_i; - результати, отримані в і-му періоді;

В_i - витрати, отримані в і-му періоді;

р - норма дисконту;

n - кількість років життєвого циклу ІС.

Нульовий період (при і=0) дозволяє враховувати витрати, які були до початку запуску ІС в експлуатацію, тобто передпроектні вкладення (розроблення ІС, закупівля та монтаж обладнання, тестування та налагодження ІС і т.д.). Результати від впровадження ІС в і-му періоді проявляються у вигляді приросту доходу (прибутку) підприємства за період цого життєвого циклу внаслідок зниження собівартості продукції (товарів або послуг) і збільшення обсягів ії реалізації:

,

де О_і - обсяг збуту;

Ц_і- ціна одиниці продукції;

ВР_і- виручка від ліквідації майна в і-тому періоді.

Зниження собівартості при незмінній ціні призводить до збільшення доходу. Проте цей дохід може бути значно більшим, якщо зниження собівартості (для товарів, попит на які є еластичним) буде супроводжуватися зниженням ціни (тобто зменшенням доходу з одиниці продукції), що може призвести до суттєвого зростання обсягів збуту та сумарного доходу. Крім того, використання ІС дозволяє оперативно та з високою точністю аналізувати ситуації, які склалися на ринку, аналізувати і прогнозувати зміни кон’юнктури ринку, знаходити та оцінювати існуючі ринкові можливості, а також відбирати найбільш прийнятні з них з точки зору конкретного підприємства. Це дає можливість розроблювати ефективні проекти їх реалізації в рамках можливих напрямів розвитку ринкових можливостей: глибоке проникнення на ринок з традиційною продукцією (розширення обсягів ії реалізації традиційним споживачам); вихід з традиційною продукцією на нові ринки; розроблення та реалізація нової продукції на існуючих ринках; диверсифікація виробництва та збуту ( вихід з новою продукцією на нові ринки).

Зниження собівартості продукції підприємства при використанні ІС визначається такими факторами:

• скорочення термінів та витрат ресурсів при освоєнні виробництва нових та модернізованих виробів на основі широкого застосування типових рішень;

· уніфікаціяії та стандартизації методів вирішення поставлених завдань;

· оптимізації управлінських рішень на основі математичних методів та засобів комп’ютерної техніки;

· підвищення творчого початку в роботі виконавців за рахунок автоматизації нетворчих робіт;

· автоматизації оформлення текстової та графічної документації;

· автоматизації процесів пошуку, обробки та видачі інформації на запит користувачів;

· підвищення якості документації, точності розрахунків;

· зниження впливу суб’єктивних факторів при виконанні типових та інших робіт, що піддаються автоматизації;

· створення єдиного банку довідкових даних та знань.

При оцінці ефективності важливо виділити приріст результату, отриманого від впровадження конкретної ІС.

Розрізняють пряму і непряму ефективність АІС. Економічна ефективність АІС досягається за рахунок економії коштів, отриманих від автоматизації управлінських робіт і покращання економічних показників торговельно-господарської діяльності. Економічна ефективність АІС забезпечується під впливом ряду факторів, які піддаються кількісній оцінці: зростання товарообігу, прибутку, продуктивності праці, зниження витрат обігу та ін. Однак встановити точно ступінь впливу АІС на покращання кожного показника досить важко.

Загальна ефективність Е_з АІС знаходиться за формулою

Е_з= Е_п+ Е_н-С_експ ,

де Е_п =З_р-З_АІС – пряма ефективність;

Е_н – непряма ефективність;

С_експ- експлуатаційні витрати;

З_р=QЦ_рК_р/Н_в – затрати на ручну обробку інформації;

З_АІС=Т_мЦ_м – затрати на обробку інформації за допомогою АІС;

Q- обсяг інформації в символах;

Ц_р- вартість однієї години ручної обробки інформації;

Н_в – норма виробітку в символах /годину;

К_р – коефіцієнт, який враховує додаткові затрати часу на логічні операції;

Т_м – комп’ютерний час обробки інформації;

Ц_м – вартість однієї години комп’ютерного часу.

Непряма (побічна) ефективність АІС досягається завдяки зменшенню запасів на складах торговельних підприємств, зростання товарообігу, зниженню витрат обігу, зниженню втрат від уцінки товарів, відмов і повернень товарів покупцями.

Узагальнюючими показниками економічної ефективності АІС є:

1) термін окупності затратТ(роки) на створення АІС

Т=К/Е_з

де К- одноразові витрати на створення АІС, грн;

Е_з- загальна річна ефективність, грн;

2) коефіцієнт економічної ефективностіЕ_р:

Е_р=1/Т.

Галузевий нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень на заходи щодо впровадження комп’ютерної техніки для споживчої кооперації становить 0,29. У тих випадках, коли Е_р≥0,29, створення і функціонування АІС вважається ефективним.

Тема 3 Створення та склад автоматизованого банку даних (АБД)

3.1 Передумови створення та основні переваги баз даних (БД)

У пакетних системах обробки інформації дані організовуються у вигляді не пов'язаних між собою локальних інформаційних файлів, які мають лінійну структуру. Сутність такого підходу до організації інформаційного забезпечення (І3) полягає в тому, що інформаційні файли проектуються окремо для кожної конкретної задачі чи комплексу задач.

Такі системи називають файловими. Голов­ними недоліками цих систем є :

1 Надлишковість даних. Для розв'язування різних задач управління використовуються одні й ті самі дані. Дублювання даних у різних файлах зумовлює неекономне використання пам'яті на зовнішніх запам'ятовуючих пристроях і призводить до того, що інформація одного й того самого об'єкта управління розподіляється між багатьма файлами.

2 Неузгодженість даних. Сутність цього недоліку полягає в тому, що одна й та сама інформація може розміщуватись у різних файлах. При цьому технологічно складно простежити за внесенням змін одночасно в усі файли. Через це може виникнути неузгодженість даних, коли одне й те саме поле в різних файлах може мати різні значення.

3 Залежність структур даних і прикладних програм. Прикладна програма має бути модифікованою при зміні логічної чи фізичної структури файла. Але зміни в одній програмі часто потребують внесення змін до інших інформаційно пов'язаних програм, що призводить до значного збільшення вартості супроводу програмних засобів (іноді вартість супроводу програмних засобів досягає 70 % вартості їх розроблення).

Розвиток засобів обчислювальної техніки, створення запам'ятовуючих пристроїв прямого доступу створили передумови для вирішення проблем незалежності, неузгодженості і надлишковості даних, а також сприяли створенню нової концепції організації ІЗ - концепції інтеграції даних, яка дістала назву автоматизованого банку даних (АБД). Головні переваги організації ІЗ у вигляді АБД такі:

1 Багаторазовість використання даних: одні й ті самі дані можуть використовуватися для розв'язування різних задач.

2 Економія витрат на створення й ведення ІЗ: організація ІЗ у вигляді БД характеризується нижчою вартістю на створення і меншими витратами на внесення змін у БД, оскільки зміни на фізичному рівні не завжди потребують внесення змін до прикладних програм.

3 Зменшення надлишковості даних. Необхідність розв'язування нових задач забезпечується за рахунок існуючих файлів у БД, а не шляхом створення нових файлів. Дублювання даних у БД потрібне лише для забезпечення оперативності пошуку даних і організації зв'язку між файлами БД. Таке дублювання не є надлишковим і називається ненадлишковим дублю­ванням даних.

4 Швидкість обробки непередбачених запитів до системи. Для обробки таких запитів найчастіше не вимагається створення нової програми мовами програмування, оскільки ці процедури виконуються за допомогою спеціальних мовних засобів (мови запитів і мови генерації звітів), які входять до складу СУБД.

5 Простота і зручність внесення змін за рахунок єдиної системи ведення БД, яка підтримується засобами СУБД.

6 Логічна та фізична незалежність даних від прикладних програм. Концепція автоматизованого банку даних побудована на інтеграції даних, які зберігаються окремо від прикладних програм. Тому немає потреби повністю описувати логічну та фізичну структури файлів, які обробляються у прикладній програмі.

3.2 Поняття і класифікація автоматизованого банку даних (АБД)

АБД - це система інформаційних, математичних, програмних, мовних, організаційних і технічних засобів, які необхідні для інтегрованого нагромадження, зберігання, ведення, актуалізації, пошуку і видачі даних. АБД можна класифікувати за різними ознаками.

1 За призначенням АБД бувають:

• інформаційно-пошуковими;
• спеціалізованими за окремими галузями науки та техніки;
• банками даних для автоматизації задач організаційно-економічного управління;

· банками даних для систем автоматизації наукових досліджень і виробничих випробувань;

· банками даних для систем автоматизованого проектування.

2 За архітектурою обчислювального середовища АБД бувають централізованими і розподіленими.

3 За видом інформації, що зберігається, розрізняють банки даних, банки документів і банки знань.

4 За мовою спілкування користувача з БД розрізняють системи з базовою мовою (відкриті системи) та власною мовою (закриті системи). У відкритих системах мовним засобом спілкування з БД є одна з мов програмування, наприклад Фортран, Паскаль тощо. У таких системах для спілкування з БД потрібний посередник, тобто програміст, який володіє вибраною мовою програмування.Закриті системи мають власну мову спілкування, яка набагато простіша за мови програмування. Тому в таких системах не потрібний посередник-програміст для спілкування з БД. Самі користувачі за відповідної підготовки зможуть працювати з БД.