ПРИКЛАДИ РОЗВ’ЯЗАННЯ ЗАДАЧ З АРХІТЕКТУРНОЇ СВІТЛОЛОГІЇ

Задача 1

Запроектувати природне освітлення в конференц-залі шириною 12 м, глибиною 9 м і висотою 4 м із коефіцієнтами світловідбиття від стін – 0,4; стелі – 0,5; підлоги – 0,3; вікна з дерев’яними рамами, скло – подвійне вітринне, азимут орієнтації вікон – 270⁰ , відстань від поверхні рельєфу до нижньої точки вікна – 8,6 м. Район будівництва на широті 50⁰ п. ш. (Харків). Навпроти вікон затінюючий житловий п’ятиповерховий будинок на відстані 50 м довжиною 72 м.

Попередній розрахунок площі вікон згідно зі “СНиП ІІ-4-79” [75] виконуємо за формулою

.

Зі СНіПу маємо:

(табл.2), коефіцієнт m = 0.9 (табл.4), коефіцієнт с = 0,75 (табл.5).

Відповідно

е^б_н = е^ІІІтс = 0,5×0,9×0,75 = 0,34 м.

Світлова характеристика вікна (табл. 26) при L/B = 12/9 = 1,3;

B/h_отв. = 9/4 = 2,25; B/h_в = 9/2,7 = 3,3,

відповідно η₀ = 16,92.

Коефіцієнт К_зд за таблицею 27 при Р/Н_зд = 50/8 = 6,25; К_зд = 1.

Коефіцієнт запасу (табл. 3) К_з = 1,2.

Загальний коефіцієнт світлопропускання (табл. 28)

.

Коефіцієнт , що враховує підвищення освітленості приміщень за рахунок світловідбиття при

L/B = 12/9 = 1,3; B/h_в = 9/2,7 = 3,3; l₅/B = 8/9 = 0.9; r₁ = 2,28.

У результаті маємо:

; S₀ = 7.21×108/100 = 7.79 м².

Звідки l_b1 = S₀/h_b = 7.79/2.7 = 2.89 = 3 м.

Для розрахунку довжини вікна за методикою І.Н. Скриля необхідно скористатись розрахунковими схемами плану і розрізу приміщення, які представлені на рисунку 1.

Звідки

; cos 18⁰ = 0.95; ln0.95 = – 0.051; .

Ширина вікна за формулою (1.37) буде

.

Приймаємо для подальшого розрахунку середнє значення із двох:

l_b = (l_b1 + l_b2)/2 = (3 + 9)/2 = 6 м.

Рис. 1. Розрахункова схема:

а) схема розрізу приміщення;

б) схема плану приміщення

Для конференц-зали характерні вузькі високі вікна. Тому приймаємо ширину одного вікна 1,2 м, тоді кількість вікон буде: 6/1,2 = 5 шт.

Перевірний розрахунок природного освітлення приміщення виконуємо в табличній формі. При цьому звертаємо увагу, що оскільки у точці 5 сектор відкритого небосхилу з’являється лише на поперечному розрізі приміщення, а на плані весь сектор закритий протилежним будинком, то у цій точці розрахунок буде виконуватись точно за формулою СНиП, яку записуємо у верхньому рядку таблиці. В усіх же інших точках сектор відкритого небосхилу проглядає як на поперечному розрізі, так і на плані, а тому відкритий небосхил у даному випадку представлений двома прямокутниками. Один прямокутник виглядає над затінюючим будинком, а другий видно із розрахункових точок збоку затінюючого будинку, і проглядає він на всю висоту від рівня робочої поверхні до самої гори відкритого небосхилу. Тому в таблиці розрахунку освітлення від відкритого небосхилу в усіх чотирьох точках складається із двох частин двома рядками.

Таблиця перевірного розрахунку природного освітлення приміщення конференц-зали

		q		R			K3	eбр
n1	n2		n1’	n’2
		7,6	1.9	1.06	0.6		0.216	0.14	0.42		1.2	3.9
	24.4		8.78
			0.99	0.79	0.6		0.18	0.19	0.42	1.1	1.2	1.24
	10.4		3.12
	5.8		0.35	0.66	0.6	32.6	0.20	0.22	0.42	1.24	1.2	0.60
	5.2	32,6	1.69
	3.5		0.14	0.61	0.5	31.6	0.16	0.23	0.42	1.59	1.2	0.39
		31,6	0.95
			0.63	0.58	0.5		0.18	0.23	0.42	2.29	1.2	0.32

Головна умова розрахунку: .

Розходження в межах + 5, – 10%. Обчислюємо розходження в процентах,

,

тобто запроектовані вікна задовольняють умови норм проектування.

Рис. 2. Схема розрізу і плану приміщення:

а) поперечний розріз;

б) план приміщення

Рис. 3. Графік природного освітлення приміщення

Задача 2

Розрахувати систему загального освітлення для шкільного класу розміром 6 х 9 м, висота – 3 м.

За нормами [75] Е = 300 лк. Із рекомендованих для шкільних приміщень світильників [56] виберемо світильники типу ЛП001.

Визначимо висоту розрахункової поверхні. Оскільки світильник кріпиться безпосередньо на стелі, h_c = 0. Отже, з формули (2) h_п = Н = 3 м.

h_p = 0,8 м [75], тому з формули (2.15)

h = 3 – 0,8 = 2,2 м.

За формулою (2.21) розрахуємо індекс приміщення

.

Узявши вказані в [56] , визначимо коефіцієнт використання за таблицею [81]: U_оу = 0,50.

Розташуємо світильники рядами і спочатку визначимо кількість рядів п. Оскільки світильник ЛП001 має косинусну криву сили світла, з таблиці 2.5 відстань між рядами світильників має становити від 3,08 м (λ_с) до 3,5 м.

Виходячи з ширини приміщення з урахуванням вимоги [56], щоб відстань від крайнього ряду світильників до стіни не перевищувала 0,25 – 0,3 l_св, можна встановити 3 ряди світильників на відстані 2,5 м один від одного, але подальший розрахунок (пропонуємо вам зробити його самостійно) показує, що у цьому випадку відстань між окремими світильниками в ряду (по 3 світильники в кожному) становитиме 2 м, що близьке до h (рекомендоване [56] значення – 0,5h) і до відстані між рядами світильників, а це не дозволяє розглядати їх як лінії.

Тому виберемо п = 2 з відстанню між рядами 4 м і до стін по 1 м (рис. 4).

Оскільки при цьому λ перевищує λ_е, а це призводить до збільшення нерівномірності освітлення, тому збільшимо z до величини 1,15 (поблизу оптимуму незначні зміни λ не дуже впливають на показники освітлювального обладнання, тому точне дотримання λ не є обов’язковим).

Тоді сумарний світловий потік одного ряду світильників, визначений за формулою (2.20), становитиме:

.

Світильники ЛП001–2х40 мають по 2 люмінесцентні лампи потужністю 40 Вт. У довіднику знаходимо, що світловий потік лампи ЛБ 40–1 становить 3200 лм, отже, світловий потік одного світильника Ф₁ становить 6400 лм. Кількість світильників в одному ряду

.

Округленням до цілого числа в напрямі збільшення отримуємо 5 світильників. При довжині світильника 1,313 м [81] сумарна довжина всіх світильників

L = 1,313 × 5 = 6,565 м.

Оскільки відстань від столу вчителя до класної дошки становить не менше ніж 1 м, візьмемо відстань від стіни з дошкою до краю ряду 0,5 м. Тоді сумарна довжина проміжків між світильниками

l_пр = 9 – 0,5 – 6,565 = 1,935 м.

Між п’ятьма світильниками буде 4 проміжки, отже, відстань між торцями світильників у ряду

l_пр1 = 1,935/4 ≈ 0,48 м.

Другий кінець ряду розміщуємо впритул до стіни, щоб запобігти значному зменшенню освітленості.

Для освітлення класної дошки згідно з [56] в кронштейнах над дошкою встановлюють спеціальні світильники типу ЛП012–1х40 (у ряд по всій довжині дошки, наприклад, 2 для дошки довжиною 2,5 м).

Зменшити коефіцієнт пульсації до обумовленого нормами [75] рівня (15%) можна трьома способами:

1) використанням схеми з розщепленою фазою, коли в кожному світильнику одна з ламп підключається через індуктивний (дросель типу УБИ), а друга через індуктивно-ємнісний баласт (дросель типу УБЕ та конденсатор);

2) живленням від мережі трифазного струму (рис. 5);

3) використанням ЕПРА з підвищенням частоти.

Вибір одного з трьох способів диктується техніко-економічними міркуваннями.

Рис. 4. Схема розміщення світильників у класі

Рис. 5. Схема живлення ламп у дволампових світильниках від мережі трифазного струму:

a, b, c – фази струму;

– 2 лампи у дволамповому світильнику;

1, 2 – ряди світильників

У випадку автоматичного регулювання освітленості фотодатчики встановлюються у точках А, В і С (місця мінімальної освітленості) на розрахунковій висоті (0,8 м від підлоги). При цьому датчики в точках А і В регулюють світловий потік першого ряду світильників, у точках В і С – другого.

Задача 3

Визначити за допомогою “сонячної карти” Б.А. Дунаєва тривалість інсоляції приміщення в точці П житлового будинку № 2 з товщиною зовнішніх стін b = 510 мм, висотою віконного отвору h_б = 1500 мм, шириною віконного отвору l = 2100 мм. Відстань від мостіння до підвіконня – 2 м, висота оточуючої забудови: 5 пов. – 16,6 м, 9 пов. – 28,6 м. Забудова запроектована на географічній широті Ш = 50⁰.

Побудова інсоляційного графіка або „сонячної карти” Дунаєва виконується за даними нижченаведеної таблиці.

Час дня	Часовий кут ходу Сонця, wt	Зимове сонцестояння, Сх = – 23,40	Весняно-осіннє рівнодення, Сх = 00	Літнє сонцестояння Сх = + 23,40
азимут Сонця А	висота Сонця, h	азимут Сонця А	висота Сонця, h	азимут Сонця А	висота Сонця, h
12.00	0		16.6		40.0		63.4
11.00-13.00	15	14.3	15.4	19	38.0	29.2	60.9
10.00-14.00	30	27.9	11.9	37	33.8	52.4	54.6
9.00-15.00	45	40.8	6.5	52.5	27.0	69.6	46.2
8.00-16.00-	60	52.6	– 0.53	66.0	18.7	83.4	36.8
7.00-17.00	75	—	—	78.4	9.6	94.7	27.2
6.00-18.00	90	—	—	90		105.6	17.7
5.00-19.00	105	—	—	—	—	116.3	8.7
4.00-20.00	120	—	—	—	—	127.4	0.53

Азимут Сонця і висоту Сонця до цієї таблиці обчислено за формулами 3.24, 3.25 при схиленні Сонця С_х = –23,4⁰ на 22.12, С_х = 0⁰ на 22.03, 22.09, С_х = +23,4⁰ на 22.06. Ці відомості звичайно можливо одержати, використовуючи готові табличні дані про координати Сонця, які опубліковані в деяких астрономічних і кліматологічних джерелах.

Побудований графік накладаємо на схему плану забудови, орієнтуючи його за напрямком "північ–південь" й орієнтуючи центральну точку графіка на точку П на самому будинку № 3, як це показано на рисунку 6.

Для вікна конкретної орієнтації і розмірів обчислюємо:

а) кут затінення вікна

;

б) профільний кут вікна

;

в) фіктивний кут затінення вікна

.

Визначаємо розрахункове значення за співвідношенням

.

Рис. 6. Вирішення інсоляційної задачі з використанням

інсоляційних графіків Б.А.Дунаєва:

№ 1, 2, 3 – номери будинків; ..... – кількість поверхів; 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8 – номери точок на будинках, для яких виконано визначення кута затінення точки будинком, із даним його розміщенням і висотою

Розрахункове значення затінення вікна відкладаємо із точки П на схемі плану забудови (рис. 6). Далі в межах відкритого сектора вікна В_с на оточуючій забудові на рівні звису карниза будинків позначаємо точки, в профілі яких необхідно знайти кути затінення точки П даним будинком, який віддалений від точки П на відстань L, м:

,

де В₁ – висота затінюючого будинку, В₂ – висота розміщення точки П на підвіконні над поверхнею землі. В результаті отримуємо:

; ;

; ;

; ;

; .

Відклавши вздовж променів графіка ці кути і з’єднуючи одержані точки, виявляємо епюру затінення вікна окремими будинками. Коли епюра накриває графік ходу Сонця в той або інший період доби, це означає, що точка П на підвіконні в даний час повністю затінюється протистоячим будинком.

Користуючись зробленими побудовами графіків ходу Сонця і епюр затінення точки П, з одержаних побудов на рисунку 6 стає можливим скласти таблицю тривалості інсоляції приміщення в точці П.

Таблиці тривалості інсоляції точки П

Точка	Пора року	Час інсоляції	ДБН-360-92* норма
початок	кінець	тривалість
П	22.06	17г.35хв.-12г.37хв.	19г.05хв.-15г.17хв.	1г. 30хв. 2г. 40хв	Не нормується
П	22.03-22.09	12г.55хв.	16г.35хв.	3г. 40хв.	2.5год.
П	22.12	13г.05хв.	14г.30хв.	1г. 25хв.	Інсоляція нормується при h .≥ 100

Висновок: інсоляція в точці П перевищує норму на одну годину 10 хв.

Задача 4

Для будинку № 2 меридіональної орієнтації, географічна широта 50⁰, побудувати гарантійно-інсоляційні зони для кожного вікна, що розміщені з обох боків через вісім м, стіни товщиною 510 мм, ширина вікна 2100 мм, висота 1500 мм, відстань від мостіння до підвіконня 2 м. ГІЗи побудувати з урахуванням висоти оточуючої забудови: 5 пов. – 16,6 м, 9 пов. – 28,6 м і 12 пов. – 37,6 м. Ситуація забудови представлена на схемі рисунка 7.

Хід рішення задачі:

1. Визначаємо .Їх обчислення виконано у попередній задачі.

2. Визначаємо азимут кінця інсоляції (східний фасад) та азимут початку інсоляції (західний фасад).

(сх. фасад);

(зах. фасад).

3. Обчислюємо часовий кут ходу Сонця:

;

.

4. Визначаємо час початку і кінця інсоляції для східного та західного фасадів.

;

;

;

.

5. Визначаємо часовий кут ходу Сонця.

;

.

6. Знаходимо азимут початку (східний фасад) та азимут (західний фасад) інсоляції:

;

.

7. Визначаємо висоту Сонця на початку інсоляції східного відповідно і в кінці інсоляції західного фасаду.

.

8. Обчислюємо довжину тіні від будинків висотою 5, 9, 12 поверхів на початку інсоляції східного фасаду й відповідно в кінці інсоляції західного фасаду будинків:

;

;

.

За одержаними даними розрахунків для кожного вікна (рис. 7) проводимо лінії променів початку та кінця інсоляції для східного та західного фасадів. Позначаємо крапками довжину тіні від будинків різної висоти на промені початку інсоляції для кожного вікна східного фасаду, а рівнозначно цьому і на промені кінця інсоляції для вікон західного фасаду. Від цих крапок на променях проводимо перпендикуляри до перетину з променями кінця інсоляції для східного фасаду й із променями початку інсоляції для вікон західного фасаду. В результаті таких дій одержуємо трикутники ГІЗ для кожного вікна. Для кожного вікна таких трикутників ГІЗ у даному випадку буде 3. Тобто окремі ГІЗи для кожного вікна стають диференційованими за поверховістю. ГІЗи після цього об’єднуються по контуру в узагальнені ГІЗи, і ці узагальнені ГІЗи диференціюються за поверховістю. На рисунку 7 саме такі ГІЗи зображені для 5-, 9- і 12-поверхових будинків.

Аналізуючи забудову по відношенню до побудованих ГІЗів (рис. 7), легко побачити, що будинок № 3 буде заважати інсоляції двох житлових кімнат, а при пониженні поверховості до 5-ти він заважатиме інсоляції однієї кімнати. Одне із можливих рішень зображено на рис. 7 пунктирними лініями зі зміною орієнтації будинку. Можливі інші рішення. Не змінюючи орієнтацію, перемістити будинок так, щоб його причілок розмістився на одній лінії з будинками № 1 і № 4 на певній відстані від 4-го.

Рис. 7. Вирішення задачі за допомогою ГІЗ

Задача 5

Розрахувати для міста Балашиха Московської області тривалість інсоляції приміщення і визначити необхідний мінімальний інсоляційний розрив між будинками, якщо інсольоване приміщення спальної кімнати має параметри, які вказані на схемі рисунка 8 при румбі (азимуті) стіни з інсольованим вікном Δ = 40⁰.

Аналітичний розрахунок інсоляції:

1. Визначаємо тіньовий кут світлоотвору

.

2. Знаходимо профільний кут світлоотвору

.

3. Обчислюємо фіктивне значення тіньового кута світлоотвору на день рівнодення

.

4. Виявляємо розрахункове значення тіньового кута світлоотвору за умовою

5. Визначаємо азимут Сонця у кінці інсоляції приміщення

.

6. Для світлоотвору південно-східної орієнтації логічно знаходити спочатку часовий кут ходу Сонця в кінці інсоляції приміщення:

.

7. Визначаємо час кінця інсоляції приміщення

.

8. Установлюємо час початку інсоляції:

а) при 2-годинному періоді

;

б) при 2,5-годинному періоді

.

9.Визначаємо часовий кут ходу Сонця на початку інсоляції:

а) при 2-годинному періоді

;

б) при 2,5-годинному періоді

.

10.Знаходимо азимут Сонця на початку інсоляції:

а) при 2-годинному періоді:

;

б) при 2,5-годинному періоді

.

11.Обчислюємо кут направлення тіні від будинку на початку інсоляції:

а) при 2-годинному періоді

;

б) при 2,5-годинному періоді

.

12. Визначаємо висоту стояння Сонця на початку інсоляційного періоду, при якому в даному випадку утворюється більш довга тінь, ніж у кінці інсоляції:

а) при 2-годинному періоді

;

б) при 2,5-годинному періоді

.

13. Установлюємо відносний розрив між будинками при нахиленні прилеглої території. :

а) при 2-годинному періоді

,

де Н і h_n – відповідно висота затінюючого будинку й висота від мостіння до підвіконня інсольованого вікна;

б) при 2,5-годинному періоді

.

Дані розрахунку зведені в таблицю.

Таблиця мінімальних інсоляційних розривів між довгими боками паралельно розміщених будинків

Рис. 8. План і розріз кімнати з лоджією і світлоотвором шириною 2100 мм, орієнтованим на південний схід. Розрахункова схема

Задача 6

У будинку спального корпусу санаторію в Євпаторії на вікнах, орієнтованих на сектор з азимутом 120⁰, запроектувати горизонтальні стаціонарні сонцезахисні пристрої. Географічна широта Ш = 45⁰ 15 хв. Вікна l = 180 см, Н_в = 150 см. Стіни цегляні товщиною 510 мм. Відповідно до даних температурних спостережень у липні, серпні, на початку вересня температура повітря 20⁰ С і вище спостерігається після 10 год. ранку.

Таким чином, сонцезахист необхідно запроектувати на період із 10 квітня до 10 вересня з 10.00 і до кінця опромінення південно-східного фасаду.

Приймаючи лінійну закономірність зміни величини схилення Сонця від 22.ІІІ до 22.VI (від 0 до 23,4⁰), можемо підрахувати, що за місяць схилення Сонця на 22.IV збільшиться на 8⁰, а на 10 квітня – 10 вересня воно буде дорівнювати 5,5⁰ . Беручи це до уваги, на десяте вересня за відомими формулами (3.24, 3.25) обчислюємо висоту стояння Сонця та азимут Сонця на десяту годину ранку:

;

.

Інколи зручніше використовувати відому [51] формулу для визначення азимуту Сонця, яка з уведенням наших коректив виглядає так:

.

Розрахункову схему будинку з боку розміщення жалюзі представимо на рисунку 9.

Визначаємо кут направлення сонячного променя до стіни будинку о 10.00

.

Рис. 9. Розрахункова схема будинку з боку розміщення жалюзі з орієнтацією вікон на азимут 120⁰

Визначаємо співвідношення ширини і висоти затінюючих пластин жалюзі

.

Таким чином, якщо прийняти ширину пластин 100 мм, то відстань між ними повинна бути: Н_K = 1.35×l_ж = 135 мм.

Слід звернути увагу, що в кінці можливого періоду інсоляції вікон південно - східного фасаду висота Сонця, очевидно, буде більшою, ніж о 10⁰⁰ , а тому немає необхідності повторювати розрахунки СЗП у кінці інсоляції цього фасаду. Вони будуть, без сумніву, невизначальними. При висоті вікна 1500 мм у його просторі необхідно розмістити: 1500 : 135 = 11,11 пластин шириною по 100 мм .

При застосуванні жалюзі касетного типу за авторським свідоцтвом [5] у варіанті, який зображено в попередньому тексті на рисунку 4.15, при ширині касети 100 мм і додатковій ширині висувної пластини 70 мм та нахиленні їх у бік сонцезахисту під 30⁰, кількість пластин буде визначена за схемою, що наведена на рисунку 10, та такими розрахунками:

а) величина вертикальної проекції касетної і висувної частин СЗП

;

б) величина горизонтальної проекції касетної і висувної частин СЗП

;

в) визначимо відстань між пластинами

H_k = 1.35×l_ж = 1.35×147.22 = 198.75 мм;

г) визначимо суму (Н_в + Н_к)

Н_В + Н_К = 85 + 199 = 284 мм;

д) кількість пластин касетного типу на вікні висотою 1500 мм буде

1500/284 = 5,28.

Приймаємо 5 затінюючих пластин касетного типу з шириною касети 100 мм і висувної пластини 100 мм. Загальна висота простору, що затінюють 5 пластин, дорівнює

284×5 = 1420 мм.

На конструктивну товщину 5 пластин припадає

1500 мм – 1420 мм = 80 мм.

Звідси товщина однієї касетної пластини може бути: 80/5 = 19 мм. Приймаємо 15 мм.

Товщина висувної пластини 2 – 4 мм.

Касета виготовляється з дюралюмінію. Висувна пластина – із гофрованого дюралюмінію із загальною товщиною 4 мм. Запроектований СЗП дозволяє повернути пластини на відкритий небосхил після закінчення періоду інсоляції фасаду, що створює вигідні умови світлового мікроклімату приміщень при загальній економічності даного пристрою.

Рис.10. Схема конструктивного рішення жалюзі касетного типу на вікнах спального корпусу

Задача 7

Запроектувати житловий квартал на 8000 жителів у м. Макіївка, що поряд із Донецьком, із використанням у забудові 20% 12-поверхових двохсекційних будинків меридіонального типу серії 111-161-2/1 довжиною L = 66,0 м, шириною В = 13,0 м із житловою площею F_ж = 4241 м² і загальною площею F₀ = 7245 м² з.п., 50% – 9-поверхові трьохсекційні будинки необмеженої орієнтації серії 87-080 довжиною L = 74,8 м, шириною В = 12,6 м із житловою площею F_ж = 3518,37 м² та загальною площею F₀ = 5904,57 м² з.п. і 30% –
5-поверхові із трьох блок-секцій серії 87- 078 довжиною L = 121,2 м, шириною В = 11,4 м із житловою площею F_ж = 3158,1 м² і загальною площею F₀ = 5147,7 м² з.п.

Вирішення задачі:

1. Визначаємо необхідний загальний житловий фонд житлового кварталу на 8000 проживаючих при нормі житлового забезпечення Ж₀ = 18 м²/люд.

2. Обчислюємо обсяг житлового фонду в 12-, 9-, 5-поверхових будинках:

;

;

3. Обчислюємо кількість житлових будинків різної поверховості в житловому кварталі:

будинки меридіонального типу;

будинків необмеженої орієнтації;

будинків діагональної орієнтації.

Приймаємо 4 будинки меридіональної орієнтації висотою 12 поверхів; 12 будинків необмеженої орієнтації висотою 9 поверхів та 8 житлових будинків діагональної орієнтації висотою 5 поверхів.

4. Визначаємо питомі розміри ділянок території для первинного громадського обслуговування:

а) питомі розміри майданчиків для ігор дітей, відпочинку дорослих, занять фізкультурою і господарських потреб згідно з [76, прил.5] для 5-поверхових будинків у сумі складають у₀ = 4,5 м²/люд., для 9 – 12 поверхових відповідно у₀ = 3,4 м²/люд.;

б) території шкіл при 5-поверховій забудові у₀ = 3,4 м²/люд., при 9 –12 поверховій забудові у₀ = 2,7 м²/люд.;

в) території дитячих ясел – садів при 5-поверховій забудові у₀ = 2,6 м²/люд., при 9 – 12-поверховій забудові у₀ = 2,4 м²/люд.;

г) майданчики для стоянок автомобілів, гаражів і закладів обслуговування при 5-поверховій забудові у₀ = 4,4 м²/люд., при 9 –12-поверховій забудові у₀ = 4,4 м²/люд.

Усього питомі території для об’єктів громадського обслуговування населення в житловому кварталі при: 5-поверховій забудові у₀ = 14,9 м²/люд., при 9 –12-поверховій забудові у₀ = 12,9 м²/люд.

5. Розрахункова величина розриву між поздовжніми боками будинків для забудови на 48⁰ пн.ш. для цегляних будинків меридіональної орієнтації дорівнює Т₀ = 1,651 Н; для діагональної орієнтації Т₀ = 1,500 Н і для широтної або необмеженої орієнтації Т₀ = 2,00 Н. Висота 5-, 9- і 12-поверхових будинків прийнята відповідно: 17,1 м ; 29 м та 38 м. У цьому випадку розрахункові розриви між будинками будуть 12 пов. – 62,74; 9 пов. – 58 м; для 5 пов. – 25,65 м.

6. Знаходимо значення умовної щільності житлового фонду житлового кварталу при 5-, 9- і 12-поверховій забудові ділянок території із зазначеними вище розривами й розмірами та кількістю будинків:

м²з.п./га;

м²з.п./га.

7. Визначаємо середньозважене значення умовної щільності житлового фонду житлового кварталу:

8. Обчислюємо необхідну площу території кварталу для розміщення заданої забудови

га.

9. Визначимо очікувану щільність населення в передбачуваному житловому кварталі:

.

Таким чином, у передбачуваному житловому кварталі очікується близька до середньої величини щільність населення.

Щільність населення і щільність житлового фонду кварталу можливо підвищити за рахунок зменшення питомих розмірів ділянок під об’єкти громадського обслуговування. Наприклад, майданчики для стоянок автомобілів, гаражів та закладів обслуговування складаються із ділянок для гаражів – 1,2 м²/люд., із ділянок для стоянок автомобілів – 0,8 м²/люд., із ділянок під проїзди і тротуари – 2,4 м²/ люд.

Якщо враховувати ту обставину, що проїзди, тротуари й навіть більшість стоянок для автомобілів у житловому кварталі розміщуються головним чином у просторі між житловими будинками, то цю питому норму можна зменшити на 2, а то і на 2,4 м²/люд., узявши в розрахунок половину під стоянки автомобілів – 0,8/2 та під проїзди й тротуари лише 0,4 м²/люд. Тоді вийде, що на 2,4 м²/люд. можна зменшити норму і стане вона у₀ = 12,5 м²/люд. для п'ятиповерхової забудови та у₀ = 10,5 м²/люд. для 9-, 12-поверхової забудови.

У цьому випадку щільність житлового фонду збільшиться:

м²з.п./га;

м²з.п./га;

м²з.п./га.

Щільність житлового фонду кварталу можна збільшити, наприклад, за рахунок подвоєння довжини 9-поверхових будинків, і вона у такому випадку буде дорівнювати:

м²з.п./га.

Середньозважена щільність житлового фонду кварталу в результаті зросте

м²з.п./га.

При такій щільності житлового фонду площа території може бути зменшена до : , або на три гектари території.

Щільність населення на території кварталу підвищиться більше від середньої величини: .

Найголовніше із розглянутого прикладу – це те, що процес проектування житлового кварталу можливо регулювати, управляти ним і творчо відшукувати оптимальні рішення.