Гірський рельєф і інсоляція

Архітектурне обличчя наших міст значною мірою визначається характером ландшафту і його невід’ємною частиною – рельєфом. Однією з причин одноманітності житлової забудови радянського періоду є недостатнє його використання. Про врахування рельєфу при інсоляції вже йшла мова, але залишається нерозв’язаним питання про врахування гірського рельєфу місцевості при визначенні відстані між будинками. З цією метою розглянемо розрахункову схему, наведену на рисунку 3.28. Зі схеми видно, що гірський рельєф характеризується наявністю круч і повільних схилів. Для рівномірних схилів інсоляційний розрив між паралельно поставленими будинками визначається за формулою (3.38). У цій формулі наявні дробова і недробова частини. Недробовою частиною є висота затінюючого об’єкта, а дробова враховує напрямок тіні та її довжину при одиничній висоті затінюючого об’єкта. При цьому чисельник визначає ці параметри для горизонтальної площини рельєфу, а знаменник відіграє роль коефіцієнта, що враховує нахил площини рельєфу на величину довжини тіні від об’єкта одиничної висоти.

Розгляд змісту вказаної формули показує, що вона дає можливість урахувати також елементи гірського рельєфу при визначенні необхідної інсоляційної відстані між будинками. Такими елементами є (рис. 3.28, а) висота кручі h_к, відстань від підніжжя кручі до затінюючого будинку, розміщеного на ній – l_к, і нахил місцевості від підніжжя кручі, на якій розміщується затінюваний будинок.

Якщо затінюючий будинок буде розміщено впритул до точки а і він матиме при цьому висоту (Н₁ + h_к), тоді відстань між ними за схемою (рис. 3.28, а) буде дорівнювати (Т – l_к) і буде справедливе рівняння

. (3.49)

У тих випадках, коли затінюваний будинок буде розміщено безпосередньо на якомусь виступі гірської кручі (рис. 3.28, б), мінімально необхідна відстань може бути визначена за формулою

Т = (Н₁ + h_y – h_n)×ctg h ×sin ν. (3.50)

Формула (3.50) може бути використана у тому випадку, коли за умовами забезпечення інсоляції необхідно визначити висоту розміщення уступу h_y. При цьому наперед задаються величиною Т і за формулою (3.50) визначають висоту розміщення уступу по відношенню до основи затінюючого будинку.

Рис. 3.28. Розрахункові схеми:

а) для схилу одного напрямку;

б) для схилу змінного напрямку