Принципи управління інтелектуальною власністю

Інтелектуальну власність слід розглядати як знання, що мають цінність сьогодні або в майбутньому. Це актив, здатний створювати в підприємницькій діяльності реальну вартість. Успішними керівниками бізнесу стануть ті, хто розробляє стратегію та приймає методики управління, що дозволяють здійснювати ідентифікацію, надбання прав, правову охорону та ефективне використання об'єктів права інтелектуальної власності створених або придбаних їхніми фірмами. Вони також повинні бути здатними встановлювати, які об'єкти права інтелектуальної власності необхідно придбати, а які створити для того, щоб бути конкурентоспроможними на ринку товарів або послуг.

Знання й розуміння принципів ефективного управління інтелектуальною власністю дадуть змогу тим, хто обслуговує бізнес - бухгалтерам, венчурним капіталістам, краще розуміти спосіб, у який інтелектуальна власність може приносити бізнесові додатковий прибуток.

Інтелектуальна власність належить до нематеріальних активів, що мають управлятися подібно до будь-яких інших активів, щоб максимізувати дохідність капіталу, представленого таким активом.

Наведені нижче 10 принципів є фундаментом управління інтелектуальним капіталом. Використання їх дозволить встановити зв'язок між інтелектуальною власністю та фінансовим станом ділового підприємства або його частини, а також визначити, яким чином управління інтелектуальною власністю забезпечить поліпшення фінансового стану підприємства.

Принцип перший - усвідомте роль інтелектуальної власності. В сучасних ринкових умовах роль інтелектуальної власності є дедалі більшою та всеохопною. Важко уявити собі підприємство, яке не використовує в своїй діяльності таких об'єктів права інтелектуальної власності, як торговельні марки та фірмові найменування, їхня роль, залежно від характеру виробництва, може бути як малою, так і надзвичайно високою.

У рутинних відсталих виробництвах керівник, що перебуває під пресингом повсякденної роботи, зазвичай не звертає уваги на інтелектуальну власність. Хоча й на цих виробництвах є окремі комерційні таємниці (ноу-хау), про управління якими слід було б подбати.

Але в таких галузях виробництва, як фармацевтична, радіоелектронна, хімічна, біотехнологічна, телекомунікаційна тощо, принципово неможливо створити конкурентний продукт без використання об'єктів права інтелектуальної власності. Зокрема, у виробництві стільникового телефону фірми «NОКІА» використовують близько 300 винаходів. Використання винаходів та інших об'єктів права інтелектуальної власності дозволяє, з одного боку, забезпечити конкурентоспроможність товару чи послуги, а з іншого - обмежити можливості конкурентів.

Це не означає, що чим більше об'єктів права інтелектуальної власності буде на підприємстві, тим більшою буде його конкурентноздатність. Керівник повинен відрізняти корисну для бізнесу інтелектуальну власність від непотрібної, з одного боку, та корисну інтелектуальну власність від усієї власності підприємства - з іншого.

Необхідно не тільки ідентифікувати наявну інтелектуальну власність, але й виявляти, кому належать права на неї, чи є портфель інтелектуальної власності достатнім, щоб забезпечити патентну чистоту продукту, що його використовує підприємство. Катастрофою для керівників є випуск на ринок нового товару, який порушує права інших правовласників. Юридична баталія з приводу порушення цих прав інтелектуальної власності здатна привести до великих, а інколи до незворотних фінансових і моральних втрат.

Принцип другий - зробіть інтелектуальну власність частиною стратегічного бізнес-планування. Успішний бізнес розпочина­ється з прогнозування майбутнього конкурентного продукту на майбутньому ринку. Тому від самого початку слід визначати, які саме об'єкти права необхідно створити та/або придбати для того, щоб забезпечити конкурентність товарів або послуг, що, відповідно, вироблятимуться чи надаватимуться за його участі.

Стратегія має охоплювати все або дещо з такого:

- розроблення та впровадження процедур, які забезпечують контроль за ризиками стосовно прав на об'єкти права інтелектуальної власності інших осіб, тому що закріплені за ними юридичні права можуть нести в собі загрозу довготривалій прибутковості та зростанню бізнесу;

- максимізація прибутку, що має бути отриманий від будь-якого наявного в підприємства об'єкта права інтелектуальної власності, шляхом запровадження відповідних управлінських процедур;

- поінформованість про новітні технології, які були створені в їхньому власному бізнесі, та технології, що їх розробляють інші, та оцінка останніх як потенційних конкурентних загроз;

- надбання відповідної правової охорони створених власними силами об'єктів права інтелектуальної власності;

- пошук об'єктів права інтелектуальної власності, що стосуються важливих технічних новинок, котрі мають надійну юридичну охорону, а також оцінка того, чи не варто придбати ці права інтелектуальної власності, або щонайменше право на їх використання. Цілком очевидно, що для деяких фірм ці проблеми опиняться поза увагою їхніх керівників. Для фірм-лідерів, а також для тих, хто прагне до лідерства, питання стратегічного планування стосовно інтелектуальної власності буде одним з найважливіших. Відповідно змінюватиметься ступінь інтеграції інтелектуальної власності до процесів стратегічного мислення та планування.

Відразу стане очевидним, що інтелектуальний капітал опиниться поза увагою вищого виконавчого керівництва в деяких фірмах. В інших інтелектуальний капітал буде одним з найважливіших, якщо не найважливішим активом ділового підприємства. Відповідно змінюватиметься ступінь інтеграції інтелектуального капіталу до процесів стратегічного мислення та планування.

Однак у кожному бізнесі необхідно дотримуватися процедури управління інтелектуальним капіталом. У деяких галузях підприємницької діяльності це може бути простою справою, яка не вимагає величезних витрат або часу, що потрібний для управління, чи грошових коштів. Для інших галузей підприємництва ця справа буде життєво важливою з огляду на стратегію, комплексною й такою, що потребує великих витрат часу і значних коштів, пов'язаних з цим процесом.

Принцип третій - виявіть свої об'єкти права інтелектуальної власності. У 2003 році на виконання Указу Президента України «Про заходи щодо охорони інтелектуальної власності в Україні» від 27.04.2001 р. №285 Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України направив відповідний запит до галузевих міністерств. На цей запит один з міністрів відповів, що на підприємствах і в організаціях міністерства взагалі немає інтелектуальної власності. Таку відповідь можна було б вважати анекдотичною, якби цієї думки не дотримувалися деякі, якщо не більшість керівників підприємств.

Багато керівників не володіють інформацією про те, які об'єкти права інтелектуальної власності існують на їхньому підприємстві, кому належать права на ці об'єкти, чи не вичерпався їхній юридичний термін дії тощо. Без відповідей на ці питання неможливе управління інтелектуальною власністю.

Вочевидь для різних підприємств «портфель» інтелектуальної власності буде різним. Для одних це буде фірмове найменування й, можливо, деякі прості ноу-хау. Для інших бізнес визначатимуть комплексні технології, до складу яких входитимуть десятки, навіть сотні об'єктів права інтелектуальної власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, комерційні найменування тощо.

Важливим моментом є те, щоб ідентифікувалися всі об'єкти права інтелектуальної власності, навіть якщо вони будуть незначними або пов'язаними із застарілими технологіями.

Наступна після ідентифікації прав стадія полягає в тому, щоб визначити:

- яким шляхом пов'язані з інтелектуальним капіталом юридичні права на такі об'єкти, як: винаходи, промислові зразки та торговельні марки, авторські права, комерційні таємниці тощо;

- чи окремо взятий об'єкт права інтелектуальної власності перебуває в одноосібній або спільній власності, чи отриманий він на підприємстві або переданий до користування за ліцензією;

- яким чином ця інтелектуальна власність використовується на підприємстві.

Результатом застосування цього принципу управління інтелектуальною власністю буде те, що керівництво підприємства матиме правильне та всеохопне уявлення про інтелектуальну власність у їхньому бізнесі, пов'язані з ним юридичні права і якнайточніше - як ця інтелектуальна власність застосовується для забезпечення щоденної діяльності та управління підприємством. Це уявлення конче необхідне для правильного управління інтелектуальною власністю й саме по собі є життєво важливою частиною управління ри­зиками та виконанням узятих на себе фінансових та інших зобов'язань.

Процес інвентаризації прав обов'язково має бути ретельно продуманим і запровадженим. Процес має бути безперервним, але ступінь його застосування залежатиме від конкретного підприємства. Для деяких підприємств могла б бути адекватною щоквартальна перевірка, для інших вона могла б бути щорічною. Окрім цього, деякі підприємства могли б потребувати іншої процедури, яка будувалася б не на регулярних перевірках, а на системі звітування про важливі технічні новації в міру їх виникнення.

Необхідно, щоб цей процес підтримувався на вищому рівні управління підприємства, і він потребуватиме особистості, що має в бізнесі достатній авторитет для просування і стимулювання цього процесу в рамках всієї організації.

Принцип четвертий - зберіть інформацію про конкурентну інтелектуальну власність. Це потребуватиме оцінки потенційних можливостей інтелектуального капіталу та пов'язаних з ними стратегій підприємницької діяльності наявних конкурентів, щойно створених фірм і дослідницьких установ, у міру можливості - на регулярній основі.

Важливим елементом стратегії управління інтелектуальною власністю є інформованість стосовно прав інтелектуальної власності, які могли б зробити конкурентів здатними заважати вашому бізнесові у використанні нових товарів, технологічних процесів або послуг. Мета полягає в тому, щоб установити, чи може будь-яке з прав інтелектуальної власності інших осіб перешкоджати будь-якій здійснюваній вами комерційній або дослідницькій діяльності. Бажано це зробити до того, як буде здійснено суттєві інвестиції, які могли б бути витраченими марно, якщо така діяльність не зможе тривати або її потрібно буде припинити.

Принцип п'ятий - ідентифікуйте потрібну вам інтелектуальну власність. Життєвий цикл товару, за Ф. Котлером, охоплює п'ять етапів: створення вихід на ринок зростання продажів зрілість занепад. Важливою функцією є визначення на етапі створення тих об'єктів права інтелектуальної власності, які забезпечать конкурентоспроможність товару або послуги на ринку. Для того щоб продовжити існування товару на ринку й збільшити прибуток, необхідно виявити можливість його вдосконалення на наступних після створення етапах за рахунок використання нових об'єктів права інтелектуальної власності.

Радикальним рішенням буде створення або придбання нових об'єктів права інтелектуальної власності, що здатні забезпечити конкурентоспроможність нового товару одразу після виходу на ринок попереднього. Така стратегія дозволить підприємству підтримувати на високому рівні обсяг продажів.

При формуванні портфелю інтелектуальної власності слід брати до уваги, що з часом змінюється як ринок, так і товар конкурентів. Ці обставини значно заважають прогнозуванню об'єктів права інтелектуальної власності, на які є попит.

Принцип шостий - створіть або придбайте права на потрібні вам об'єкти права інтелектуальної власності. Після того, як виявлено об'єкти права інтелектуальної власності, необхідні для виживання та майбутнього процвітання підприємства, треба вирішити, де їх взяти.

Є два шляхи для цього. Перший - створити їх власними силами або за замовленням. Другий - придбати такі об'єкти через договір уступки прав або ліцензійний договір.

Другий шлях має низку переваг. По-перше, він дає змогу виграти час. По-друге, він менш ризикований, оскільки ризики унеможливлюються на стадії створення цих об'єктів. Але він проблематичніший, позаяк мало хто захоче продати нові розробки. Тенденція така, що продають права на результати інтелектуальної діяльності, які вже замінюються новими. Існують значні ризики як у створенні потрібних об'єктів права інтелектуальної власності самостійно або разом з іншими, так і в набутті прав на об'єкти права інтелектуальної власності через їх придбання за ліцензійним договором.

Принцип сьомий - оцініть економічну ефективність своєї інтелектуальної власності. Оцінка вартості прав на об'єкти прав інтелектуальної власності необхідне принаймні для досягнення таких досить важливих і чітких цілей:

- дізнатися про витрати на створення, набуття правової охорони та підтримання чинності прав на об'єкт права інтелектуальної власності;

- оцінити розмір грошових потоків, які здатні генерувати ці об'єкти при використанні їх у власному виробництві;

- визначити ціну, за якою можна продати (уступити) права на об'єкт права інтелектуальної власності або передати права користування цим об'єктом за ліцензійним договором. Інвестування в інтелектуальну власність виправдане тільки тоді, коли це приносить додатковий прибуток на інвестицію. Можливо, є однин виняток з цього правила, якщо об'єкт права інтелектуальної власності може бути використаний для блокування конкурента або для зміцнення власних позицій на ринку.

Конкретне рішення про інвестування стосуватиметься одного з трьох видів витрат, що стосуються інтелектуальної власності. По-перше, наскільки реально, щоб були виправдані витрати на отримання інтелектуальної власності та пов'язаних з нею юридичних прав? По-друге, чи схоже на те, щоб виправдовувалися витрати на подальше підтримання чинності прав на цю інтелектуальну влас­ність та пов'язаних з нею юридичних прав? По-третє, наскільки обґрунтованими виглядають (вірогідно, високі) витрати на забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності.

Для керівників підприємства буде необхідно приймати рішення, які частково можуть залежати від визначеної вартості окремо взятого об'єкта права інтелектуальної власності. Подібні рішення могли б бути тими, що стосуються продовження дорогих дослідницьких програм, спорудження нових виробничих цехів, випуску на ринок товару чи послуги або придбання ліцензії на технологію.

Процедура оцінки вартості прав визначатиме потенційну виручку, що її можна отримати від ліцензування. Вона дозволить також ідентифікувати об'єкти права інтелектуальної власності, які не ви­користовуються певний час або які дають низький прибуток. Якщо буде виявлено, що такі об'єкти даватимуть низький прибуток при їх використанні, то підтримання чинності цих об'єктів права інтелектуальної власності не виправдане.

Відмова від економічно неефективних об'єктів права інтелектуальної власності може суттєво заощадити кошти. Але передчасна відмова може бути ризикованою з огляду на те, що в майбутньому цей об'єкт права міг би принести значний прибуток. І це є також частиною управління інтелектуальною власністю.

Доходи від вдалого використання інтелектуальної власності на підприємстві, зокрема й ліцензійна діяльність, всі разом забезпечу­ватимуть підвищення прибутку.

Принцип восьмий - думайте про податок на інтелектуальну власність. Процедуру управління інтелектуальним капіталом слід здійснювати з належним консультуванням стосовно бухгалтерського обліку та оподаткування.

Українське законодавство дозволяє ставити права на об'єкти права інтелектуальної власності на бухгалтерський облік підприємства. Це може привести принаймні до двох протилежних наслідків в оподаткуванні. З одного боку, постановка на бухгалтерський облік автоматично передбачає механізм амортизації об'єктів права інтелектуальної власності і тим самим зменшує на величину амортизації прибуток, що є базою для оподаткування в Україні. При цьому підприємство буцімто не віддає частини грошей у бюджет, а залишає їх у своєму розпорядженні. З іншого боку, на величину поставлених на баланс об'єктів права інтелектуальної власності збільшуються активи підприємства, тобто виникає вартість, яка оподатковується податком на додану вартість.

Розмір податку залежатиме від того, чи ці об'єкти права створені власними силами, чи вони придбані за ліцензійним договором і якщо так, то від кого - фізичної чи юридичної особи. Ці нюанси треба враховувати при управлінні інтелектуальною власністю. Основний принцип такий: необхідно мінімізувати податки, звичайно, в рамках чинного законодавства.

Принцип дев'ятий - будьте готові захищати права на свою інтелектуальну власність. На якомусь етапі ваша інтелектуальна власність приверне увагу конкурентів. Вони занепокояться, коли ваш успіх зачепить їхній бізнес. Це може статися, коли ваш товар вийде на ринок. Або раніше, якщо відомості про розроблення вами власних об'єктів права інтелектуальної власності, що представляють потенційну небезпеку для конкурента, стануть доступними йому.

У недобросовісного конкурента може з'явитися спокуса порушити ваші права, тобто використати їх без вашого дозволу. Наприклад, Чарльз Гуд'єр запатентував першу в світі технологію вулканізації гуми (US Patent № 3633 від 15.06.1844 р.) внаслідок десяти років наполегливих досліджень. Напевно, на нього чекало багатство. Так ні. Цей технологічний процес виявився простим для копіювання, конкуренти просто поцупили його, а Гуд'єр не мав коштів, аби забезпечити дотримання прав, що надаються згідно з патентом, проти всіх конкурентів, хто почав використовувати його інтелектуальну власність.

Важливе значення придбання юридичних прав на інтелектуальну власність полягає в тому, що такі права можуть бути використані для того, аби припинити незаконне використання вашої інтелектуальної власності іншими особами. Це важливо через дві причини. По-перше, модель вашого бізнесу зазвичай базуватиметься на володінні винятковими правами на інтелектуальну власність. По-друге, через те, що надання іншим особам дозволу використовувати інтелектуальну власність зазвичай пов'язане з платежами або ін­шими наслідками на вашу користь. Без юридичних прав ні те, ні інше неможливе. Але так само важливо знати, що забезпечення до­тримання юридичних прав на інтелектуальну власність зумовлюватиме витрати, іноді - доволі суттєві. Якщо у вас є права, але немає коштів, щоб забезпечити дотримання їх, тоді результат часто буде таким, нібито цих прав взагалі не існує, бо їх ігнорують інші, як у прикладі з Гуд'єром. Інший бік медалі полягає в тому, що підприєм­ство в своїй діяльності не повинно порушувати навмисно чи через незнання чужих прав інтелектуальної власності тому, що власник прав може подати позов до суду стосовно порушення його прав і досягти успіху, що може закінчитися для підприємства значними збитками.

Управління інтелектуальною власністю, взяте на озброєння окремим підприємством, обов'язково має передбачати правила поведінки стосовно відносин з порушниками прав та план витрат на розв'язання спорів щодо прав інтелектуальної власності шляхом переговорів, позову до порушника прав або використання альтернативних процедур урегулювання спорів.

Принцип десятий - вимірюйте ефективність управління інтелектуальною власністю. Невіддільною частиною кваліфікованого управління інтелектуальною власністю є розроблення критеріїв вимірювання ефективності менеджменту.

Найважливішою узагальненою вимогою є вимірювання ефективності управління інтелектуальною власністю. Для цього ще до початку запровадження процедури управління інтелектуальною власністю необхідно встановити деякі відправні точки.

Відповідними відправними точками могли б стати витрати на підтримання портфелю інтелектуальної власності та заздалегідь пов'язаних із нею юридичних прав. Це можуть бути результати інвентаризації прав на об'єкти права інтелектуальної власності на підприємстві, оцінки рівня знань з питань інтелектуальної власності в менеджерів, розуміння персоналом ролі інтелектуальної власності в створенні конкурентоспроможних товарів і послуг, інформація про склад портфелю інтелектуальної власності в конкурентів або про ті об'єкти права інтелектуальної власності, завдяки яким отримують доходи.

Періодична оцінка вартості гудвілу підприємства є інтегральною характеристикою ефективності управління інтелектуальною власністю.

Проведення технологічного аудиту на підприємстві допоможе виявити об'єкти права інтелектуальної власності, які воно не використовуються зовсім або недостатньо. Продаж прав на ці об'єкти, з одного боку, дозволить заощадити кошти на їх підтримання, а з іншого - отримати додатковий прибуток. Сума цих показників може також служити одним з індикаторів ефективності управління інтелектуальною власністю.