Особливості методики проведення деяких видів екскурсій

Міські екскурсії є найпопулярнішими у наш час. За змістом їх можна розділити на тематичні та оглядові. Останні розкривають кілька підтем, які в різних містах мають неоднакове значення. Перевагу варто віддавати підтемам, що визначають обличчя міста. У місті-герої це будуть воєнно-історичні підтеми, у місті-батьківщині видатного діяча - літературна підтема. Обов'язкові питання щодо виникнення міста, його росту, особливостей забудови, промисловості, культури.

У містах, що мають багате історичне минуле, більша частина часу приділяється розповіді про пам'ятники старовини, у містах-новобудовах майже все в розповіді присвячено сучасності.

Маршрут міської екскурсії звичайно тематико-хронологічний. Дуже часто в екскурсію входить відвідування музею, причому на краєзнавчий приділяється 30-40 хв., на інші музеї – 15-20 хв. На маршруті та у музеях часто зустрічаються об'єкти, що не мають відношення до даної теми, але привертають увагу екскурсантів. У таких випадках про них дається коротка довідка й триває показ об'єктів, передбачених технологічною картою.

Багатоплановий характер оглядової екскурсії, що включає різні підтеми, визначає складні логічні переходи, за допомогою яких зв'язуються в єдине ціле пам'ятники різних епох.

Методичні прийоми показу та розповіді в таких екскурсіях дуже різноманітні. Із прийомів показу часто використовується попередній огляд. Екскурсійний аналіз звичайно дається при огляді основних об'єктів. Досить часто застосовується прийом порівняння (по подібності та відмінності). Прийом зорової реконструкції використовується рідше, тому що більшість об'єктів є в їхньому сучасному стані. У міських екскурсіях можуть застосовуватися майже всі прийоми. Однак у силу специфіки цих екскурсій із прийомів розповіді потрібно частіше використати довідку, цитування, опис. Прийоми коментування та літературного монтажу зустрічаються рідше.

Міські екскурсії повинні періодично обновлятися, у них, як ні в яких інших екскурсіях, є широкі можливості для реклами екскурсійних ресурсів краю. При розкритті підтем екскурсовод запрошує відвідати тематичні екскурсії по відповідних напрямках, на яких екскурсанти глибше знайомлять із їхніми проблемами, що цікавлять.

Заміські екскурсії, так само як і міські, бувають тематичними та оглядовими.

У тематичних основна тема розкривається в кінцевому пункті, тому що по ходу переїзду пов'язаних з нею об'єктів може й не бути. Шляхова інформація під час пауз у викладі теми відрізняється тим, що в ній первинний розповідь. У цю інформацію включають довідкові дані, що характеризують район.

Оглядові екскурсії найчастіше носять краєзнавчий характер. Для них характерно велика кількість об'єктів показу та підтем.

Композиційно заміська екскурсія будується так само, як і будь-яка інша. Вона складається із вступу, властиво екскурсії та висновки. Оскільки заміська екскурсія триває цілий день, необхідно передбачити перерву на обід, попередити екскурсантів про зупинки для відпочинку, правилах поведінки в цих місцях.

Не слід захоплюватися великою кількістю об'єктів показу, інакше пояснення можуть перетворитися в короткі, незв'язні довідки, що знижує пізнавальну цінність.

З тематичних екскурсій найбільш популярні історичні. Така екскурсія повинна будуватися на точному документальному матеріалі, що забезпечує науковість і вірогідність.

Часто об'єкти історичних екскурсій мають архітектурне або мистецтвознавче значення, тобто є багатоплановими, однак головну увагу варто приділяти історичним подіям.

Основним методичним прийомом проведення історичних екскурсій є реконструкція (відтворення) подій або погано збережених пам'ятників за допомогою розповіді. Якщо на місці знаменних історичних подій не збереглися пам'ятники, а саме місце зайняте сучасною забудовою й відсутній ілюстративним матеріалом, то екскурсоводові доводиться відтворювати обстановку та хід подій тільки за допомогою розповіді. У розповіді для більше точного уявлення про епоху, що характеризується, рекомендується приводити цитати з літописів, історичних документів, художньої літератури. Кращому розкриттю теми сприяє використання наочних приладдя. Принцип побудови історичних екскурсій тематико-хронологічний.

Мистецтвознавчіекскурсії виховують почуття прекрасного, розвивають художній смак, допомагають вивченню історії, культури, а також сучасної дійсності і її відбиття у творах мистецтва. В основі класифікації даної групи екскурсій лежать різні види мистецтва.

Поряд з живописом і скульптурою об'єктами показу є добутки прикладного, декоративного мистецтва. Добутки народної творчості, побуту, прикладного мистецтва оглядаються в етнографічних музеях, музеях дерев'яної архітектури просто неба тощо.

Велике значення в даних екскурсіях має так звана культура показу пам'ятника. Екскурсовод повинен мати бездоганну мову, добре знати спеціальну термінологію. Однак насичувати розповідь великою кількістю термінів не треба. На всіх мистецтвознавчих екскурсіях обов'язково повинна пролунати думка про дбайливе відношення до творів мистецтва.

Різновидом цих екскурсій є літературна. Місцем її проведення можуть бути й місто, і музей, і заміські літературні заповідники. Обов'язково в ній наявність об'єктів, пов'язаних з життям і творчістю літератора.

Маршрут літературно-біографічної екскурсії будується по хронологічному принципі, літературно-художньої - по тематичному. Знайдений заздалегідь локальний матеріал впливає на зорові враження. Також як об'єкти розглядаються пам'ятники письменникам. У літературній екскурсії об'єктів для показу звичайно небагато. Екскурсовод, показавши пам'ятні місця, пояснює екскурсантам їхня цінність і значення у творчості письменника.

Звичайно, без прийому відтворення (реконструкції) не обходиться майже жодна екскурсія. При цьому важливий наочний матеріал, зокрема фотоілюстрації. Використаються цитати з художніх творів. Часто в розповіді застосовується прийом літературного монтажу.

Екскурсоводові необхідно володіти культурою мови, мати гарну дикцію, умінням читати вірші, показати пам'ятне місце, увести слухачів у творчий світ письменника.

У класифікації екскурсій за місцем проведення особливе місце належить музеям. Музейніекскурсії можуть бути самостійним видом екскурсійної роботи або частиною інших тематичних й оглядових екскурсій. Наприклад, у мистецтвознавчій екскурсії «Донецьк – с. Красне» (на батьківщину композитора С. С. Прокоф'єва) частина часу приділяється на відвідування Донецького краєзнавчого музею.

Музей – некомерційна установа культури, створена власником для зберігання, вивчення й публічного подання предметів і колекцій.

Мета створення музеїв: виявлення, збір, зберігання, вивчення колекцій, здійснення наукової, просвітительської й освітньої діяльності.

Історія музеїв тривала й цікава, що заслуговує окремої розмови. У Древньому Єгипті існували так називані «будинку життя», у Греції – «музейони», пізніше – «кунсткамери, музеуми». У цей час у світі налічується безліч музеїв від таких відомих, як Лувр або Третьяковська галерея з мільйонами експонатів, до зовсім маленьких, часто незвичайних, як музей Мишки (у м. Мишкіно, Росія), де зібрані самі різні предмети, так чи інакше мають відношення до мишки. Або, приміром, музей в'язниці в одному з маленьких німецьких городків. Відсутність особливих визначних пам'яток в останньому спонукало батьків міста для залучення туристів, а виходить, і грошей створити музей, де відвідувачі можуть посидіти на нарах, на електричному стільці й навіть поїсти тюремної їжі.

Для того щоб орієнтуватися в різноманітті музеїв, уведена їхня класифікація.

Назвемо основні профільні групи музеїв:

1) історичні – займаються збором, зберіганням і поповненням колекцій коштовними історичними матеріалами й пам'ятниками;

2) художні – спеціалізуються на історії мистецтв і мистецтвознавства (музеї образотворчого мистецтва, картинні галереї, музеї скульптури, театральні, музичні, музеї кіномистецтва й т.д.);

3) природничі – у процесі своєї діяльності опираються на природничі науки (музеї біологічні, ботанічні, геологічні, екологічні та ін.);

4) технічні – зв'язані за родом своєї діяльності з технічними науками, авіацією, автотранспортом, суднобудуванням, зв'язком і т.д.;

5) літературні – пов'язані з літературою, поезією, життям письменників;

6) меморіальні – представляють експозиції, присвячені видатним подіям, державним, суспільним і військовим діячам;

7) комплексні – сполучають дві й більше спеціалізацій (історико-художні, історико-архітектурні і т.д.).

Музейні експонати зберігаються в залах музею, де їх демонструють відвідувачам, і у фондосховищах, заказниках. Експонати, що перебувають у залах, як правило, найцінніші в історичному або художнім відношенні й називаються експозицією.

Кожен екскурсовод, проводячи музейну екскурсію, повинен грамотно, уміло й кваліфіковано позначити місце музейних експонатів, для чого потрібно знати спеціальні терміни:

подіум – невисока підставка уздовж стін, іноді в центрі, для предметів більших розмірів (меблі, карети, автомобілі);

експозиційний пояс – вертикальна смуга стін і стендів (не вище 2 м і не нижче 80 см від підлоги);

вітраж – зображення, виконане на прозорих матеріалах, сприймане на просвіт (часто на вікнах);

муляж – зліпок з гіпсу, воску, пап'є-маше, точно відтворюючий розмір і фарбування оригіналу (наприклад, муляжі фруктів);

модель – копія, що передає конструкцію й фактуру оригіналу в його зменшеному виді (модель автомобіля);

макет – об'ємне художнє відтворення, звичайно менше за розміром, відрізняється від моделі, як картина – від фотографії (макет домни);

панорама – художнє зображення події, міста із круговим оглядом; частина панорами, що глядач може оглянути, не повертаючись, називається діорамою. Передній план, як правило, складається зі справжніх об'єктів, його доповнюють мальовничим зображенням у вигляді тла.

Музейні екскурсії проводяться диференційовано, з обліком вікових, освітніх, професійних особливостей екскурсійних груп. Основне правило методики проведення екскурсій (сполучення розповіді з показом) застосовано й до музейних екскурсій. Тут показ переважає над розповіддю. Однак, оскільки музейні експозиції готуються спеціально для огляду, методика їхнього показу спрощується в порівнянні з показом об'єктів у міській екскурсії. При аналізі об'єктів найчастіше прибігають до прийому порівняння, реконструкції. Наприклад, якщо необхідно відтворити цілісний образ об'єктів по якій-небудь збереженій його частині (представленої в експозиції) або картину життя шляхом показу інтер'єра.

Надзвичайна насиченість експонатами вимагає стислості, ємності, виразності розповіді на музейній екскурсії. В основному використаються прийом опису або характеристики об'єкта, цитування справжніх документів або їхніх копій. Істотна ознака музею - збори музейних предметів, створювана на науковій основі, підмет обліку, зберіганню, консервації, дослідженню на базі наукових методів музеєзнавства й профільних наук і використовуване в наукових й освітніх цілях. Поширення музеями інформації розглядається як особливий вид комунікацій. Найбільш специфічна форма - демонстраційно-предметна комунікація у вигляді експозицій і виставок.

Рис. 5. 4. Музейна екскурсія

Екскурсії по музеї можна проводити в будь-який час: для студентів і школярів - після роботи або навчання, або в один з вихідних днів тижня; для працівників підприємств, що мають один-два вільних дня, - у ці дні. Для туристів, що відпочивають на базах відпочинку, у готелях, пансіонатах, екскурсійні поїздки можуть проводитися через день, а при наявності декількох музеїв - по одній екскурсії в кожен музей щодня. При цьому тут можна більш продуктивно ознайомитися з експозицією кожного музею.

Важливим моментом підготовки музейної екскурсії, як і міський, є відбір об'єктів, оскільки достаток пам'ятників не дозволяє зупинятися на їхній повній характеристиці. Відбираючи експонати, керуються темою екскурсії. У тематичній екскурсії оглядаються 2-3 залу (рідше 4), у кожному з них - по 40-45 експонатів, в оглядової - 10-12 залів по 5-10 експонатів у кожному. Фрагментарний показ пам'ятників визначає й форму розповіді - тезову. Маршрут у музеї не має тривалих пауз.

Природознавчі екскурсії розширюють природничі знання, виховують любов до природи, естетичний смак, є прекрасною формою відпочинку.

За змістом вони діляться на оглядові та тематичні (ботанічні, зоо-, гідро-, геологічні й ін.).

Оглядові відрізняються тим, що в них включаються різноманітні об'єкти природи, розкривається географічне положення й природні умови.

Методика проведення природознавчих екскурсій обумовлена тим, що екскурсанти можуть вступати в безпосередній контакт із об'єктами огляду. Для показу вибираються самі мальовничі куточки природи, для того щоб екскурсія мала не тільки науково-пізнавальну цінність, але і робила естетичний вплив.

При підготовці екскурсії спочатку визначаються об'єкти, потім підбирається література. Обраний об'єкт повинен бути доступним для огляду, спостереження, вивчення, а його місце розташування - зручним для транспортного повідомлення й відпочинку. На кожен об'єкт складається картка.

Відмінною рисою методики показу об'єкта природи є те, що джерелом інформації виступає сам об'єкт живої й неживої природи, а не подія, з ним зв'язане. На відміну від об'єктів інших екскурсій об'єкти живої природи перебувають у постійному русі, у взаємозв'язку. При показі об'єктів застосовують природничій аналіз, порівняння, прийом зорової реконструкції. З методичних прийомів розповіді використовуають опис, характеристику, пояснення.

У природознавчі екскурсії рекомендується включати відвідування музеїв, що відповідають темі. У плані передбачають і відпочинок. Екскурсію варто закінчувати підтемою «Охорона природи».

Виробничі екскурсії даної тематики прийнято розділяти на історичні, економічні, технічні. Місця їхнього проведення: заводи, фабрики, будівництва, науково-дослідні інститути, спеціалізовані виставки і ярмарки.

У різні періоди виробничі екскурсії мали різну спрямованість. На сучасному етапі вони є невід'ємною частиною бізнес-турів, стажувань, відіграють важливу роль у профорієнтаційній роботі.

Умови організації даного виду екскурсій полягають у тому, що їхня програма, дата, час, об'єкти показу, тривалість, кількість, контингент і чисельність екскурсантів узгоджуються з адміністрацією підприємства.

Обов'язково плануються зустрічі зі співробітниками, менеджерами, робітниками, фахівцями. Як правило, такі екскурсії проводять менеджери даного підприємства. Завдання екскурсійної організації - допомогти в створенні екскурсії, підготовці екскурсоводів, формуванні екскурсійної групи.

Особливості підготовки виробничих екскурсій полягають у наступному. Спочатку збираються матеріали: характеристика підприємства, історія, традиції, номенклатура виробів, сфера їхнього застосування й т.д. Тут потрібно використати архів підприємства, повідомлення в періодичній пресі, плани розвитку й т.д. Потім виробляється відбір об'єктів. Маршрут складається з обліком не тільки послідовності показу відібраних об'єктів, але й технологічного процесу, тобто етап упакування продукції краще показувати наприкінці екскурсії.

Важлива умова екскурсії - забезпечення безпеки екскурсантів. Ще в процесі відбору об'єктів і складання маршруту потрібно передбачити, щоб екскурсанти самі були в безпеці й не заважали технологічному процесу. Перед початком екскурсії групу інструктують про правила техніки безпеки. Якщо буде потреба видають захисні каски, окуляри, спецодяг, у цехах з високим рівнем шуму - шумозахисні засоби (беруші).

У Донецькій області великою популярністю, особливо в дітей, користуються екскурсії на підприємства кондитерського концерну АВК, «Конті й інші підприємства харчової промисловості. Цікаві також екскурсії на шахти, металургійні заводи. Виробничі екскурсії можуть включати відвідування музеїв підприємств. Так, наприклад, у Донецьку цікавий музей Донецького металургійного комбінату.

Одним з найважливіших методичних прийомів проведення архітектурно-містобудівних екскурсій є прийом реконструкції. При цьому доводиться показувати добутку майже всіх архітектурних стилів - давньоруської, романської, готичного, епохи Відродження, бароко, рококо, класицизму, еклектизму, модерну, конструктивізму. Тому екскурсовод повинен знати закономірності зміни й особливості архітектурних стилів.

Проведення екскурсій на архітектурно-містобудівні теми вимагає від екскурсовода ґрунтовної підготовки.

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Долженко Г.П. Основы экскурсионного дела. – М., Ростов-на Дону, 2003. – С.6-34.

2. Бабарицька В.К. Екскурсознавство і музеєзнавство: навч. посібник/ В.К. Бабарицька. А.Я. Короткова. О.Ю. Малиновська. – К.: Альтерпрес, 2007. – С. 65 - 102.

3. Емельянов Б.В. Экскурсоведение : учебник / Б.В. Емельянов. - М. : Советский спорт, 2008. - 216 с.

4. Савина Н.В., Горбьшева З.М. Экскурсоведение: учебное пособие / Н.В. Савина, Горбылева. - Минск: 2004. - 236 с.

5. Голубничая С.Н. Основы экскурсионного дела. – Донецк: ДИТБ, 2003. – С. 56-95.

7. Голубнича С.М. Організація екскурсійної діяльності: метод. вказівки для самостійн. роботи студентів ден. і заоч. форм навчання напряму підготовки «Туризм»/ С.М. Голубнича; М-во освіти і науки, молоді та спорту України; Донец. нац. ун-т економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського, каф. туризму.- Донецьк: [ДонНУЕТ], 2012. – 123 с.