Методичні прийоми розповіді
Як і показ, розповідь має власні прийоми, використання яких допомагає найбільше повно розкрити тему екскурсії.
Екскурсійна довідка широко використається при огляді об'єктів, коли вихід з автобуса не передбачений. Це стислий виклад фактичного матеріалу про об'єкт або події. У довідці повідомляються тільки основні дані про об'єкт: дата будівлі, автори, розміри. Довідки часто застосовуються в оглядовій і заміській історико-краєзнавчій екскурсіях. У тематичних екскурсіях довідки даються тільки про об'єкти, що стосується теми. Цей прийом використається в сполученні із прийомами зорової реконструкції, локалізації, абстрагування. Екскурсовод повідомляє короткі дані. При огляді додаткових об'єктів довідка використається самостійно, коли, виклавши довідковий матеріал, екскурсовод закінчує знайомство з об'єктом. За своїм змістом і побудовою даний прийом нагадує шляхову екскурсійну інформацію.
Опис. З його допомогою можна правильно відбити об'єкт у свідомості екскурсантів. Для цього прийому характерні точність, конкретність, виклад характерних рис, особливостей зовнішнього вигляду об'єкта.
Опис може відноситися не тільки до об'єктів, але й до подій. Образний опис події дозволяє екскурсантам представити, як вона відбувалося. Даний прийом носить у цьому випадку підлеглий характер, з'єднуючись із методичним прийомом зорової реконструкції.
В автобусних екскурсіях прийом опису використається у всіх чотирьох видах показу.
Характеристика. Прийом побудований на визначенні відмітних властивостей та якостей предмета, явища, людини. В екскурсії дається мовна характеристика об'єктів і "діючих" в екскурсії осіб.
На відміну від прийому опису прийом характеристики являє собою перерахування властивостей й особливостей, сукупність яких дає найбільш повне подання про даний об'єкт, дозволяє краще зрозуміти його сутність. При цьому об'єкт займе своє місце в ряді інших подібних по характеристиці об'єктів або, навпаки, характеристика його властивостей покаже відмінність від інших об'єктів.
Словесна характеристика передує екскурсійному аналізу. Від прийому опису прийом характеристики відрізняється тим, що дається оцінка якісних сторін об'єкта, таких як пізнавальна цінність, художні вартості, оригінальність авторського рішення, виразність і т.д. От приклад характеристики пам'ятника "Легендарна тачанка" (спорудженого в степу, неподалік від Каховки Херсонської обл.), у якій сполучається опис об'єкта, що спостерігається, з його оцінкою: "...У стрімкому пориві мчить тачанку четвірка розпаленілих скаженою скачкою коней. Подавшись уперед, підганяє їхній їздовий. Викидаючи вогонь, несамовито трясеться "максим" у руках молодого кулеметника. Усе тут пронизано невтримною динамікою, романтичним пафосом".
Пояснення- форма викладу матеріалу, коли в розповіді розкриваються сутність і причини явища, події. Найбільше часто цей прийом використається у виробничо-економічних і природознавчих екскурсіях, де відбиваються внутрішні зв'язки процесів й явищ. Прийом характерний для екскурсій з показом творів образотворчого мистецтва. Екскурсовод пояснює зміст зображеного художником у картині, у монументальній скульптурі. В архітектурній екскурсії виявляються особливості конструкції будинку, характерні риси цілого ансамблю.
Коментування. Даний методичний прийом використається екскурсоводом при викладі матеріалу, що роз'ясняє зміст події або задум автора пам'ятника історії й культури.
В екскурсіях на архітектурно-містобудівні теми прийом використається у вигляді критичних зауважень про зовнішній вигляд будинку, його конструкції, особливостях інженерних споруджень. Характерний для показу експозицій музеїв і виставок як пояснення до експонатів.
У виробничих екскурсіях застосовується при показі конвеєра, що рухається, роботи машин, механізмів, будівельних і реставраційних робіт, а також у природознавчих екскурсіях - під час спостереження за окремими природними явищами. Приклад: на тематичній екскурсії "Донецьк - столиця шахтарського краю" при відвідуванні шахти коментується робота скіпового підйому.
Репортаж. В екскурсії - це коротке повідомлення екскурсовода про подію або явище, очевидцями яких є екскурсанти. Прийом ефективний тільки тоді, коли об'єкт показується в розвитку. Складність застосування полягає в тому, що розповідь у значній частині не готується заздалегідь, не входить цілком в індивідуальний текст, а носить характер імпровізації та вимагає від екскурсовода чіткості у викладі матеріалу.
Цитування. До даного прийому прибігають із метою:
- підтвердження думки;
- яскравого й переконливого вираження думки;
- збереження особливостей мови й колориту певного історичного періоду часу;
- відтворення картини події та ознайомлення із чиєюсь авторитетною думкою (прийом посилання на автора).
Цитата в екскурсії спрямована на те, щоб викликати у свідомості екскурсантів зоровий образ, тобто виступає в ролі інформації, що сприймається зорово. У тексті екскурсії у вигляді цитат використаються уривки з художніх творів (проза, вірші). Особливо ефективне цитування в тих випадках, коли необхідно відтворити картини життя в далекі часи, побут і діяльність наших предків.
У ряді випадків цитати застосовуються і в інших прийомах (наприклад, у зоровій реконструкції, літературному монтажі, посиланнях на очевидців). У деяких екскурсіях на основі прийому цитування використається пряма мова. При цьому ставиться завдання - зробити екскурсантів учасниками розмови між історичними особистостями, очевидцями історичних подій. Робиться це за допомогою невеликих витримок з мемуарів.
Прийом уживається, коли уривок, що цитується, збігається з конкретним екскурсійним об'єктом і доповнює враження екскурсантів. Наприклад: в екскурсії "Донецьк літературний" застосовується цитування уривка з вірша Т.Г. Шевченка "Заповіт" при показі пам'ятника письменника.
Цитата, наведена до місця та вчасно, надає авторитетність і вагомість висловленням екскурсовода, однак зловживати ними не треба.
Питання-відповіді. Суть прийому полягає в тому, що в ході розповіді екскурсовод задає різні питання екскурсантам з метою їхньої активізації. Більша частина таких питань не розрахована на те, щоб одержати на них відповіді від учасників екскурсії. Вони виконують функцію методичного прийому. Розрізняються питання:
1) на які екскурсовод відразу ж або після закінчення деякого часу сам дає відповідь, продовжуючи свою розповідь по темі;
2) риторичного характеру, що представляють собою твердження чого-небудь у формі питання. Такі питання в лекційній пропаганді розглядаються як прийом ораторської мови;
3) задані екскурсоводом екскурсантам, що загострюють увагу останніх на змісті екскурсії, що вносять деяку розрядку й сприяють з'ясування підтеми.
Посилання на очевидців. У цьому випадку екскурсовод посилається на неживі предмети. Наприклад, в екскурсії по території пам'ятника природи "Дружковські скам'янілі дерева" можна сказати, що ці дерева бачили динозаврів.
У розповіді про події більше близьких (наприклад, військових подіях у Святогіррі) екскурсовод може послатися на таких очевидців, як місцеві жителі.
Завдання. Прийом використається в розповіді екскурсовода, знаходить вираження в його звертанні до екскурсантів: "Подумайте, чому цей пам'ятник так названий". Подібне питання не припускає, що учасник екскурсії відразу виконує це завдання. Прийом націлює увагу, визначає ті деталі, розуміння яких важливо для засвоєння.
Новизна матеріалу. Прийом полягає в тому, що в ході розповіді повідомляються тільки факти й приклади, невідомі екскурсантам.
Літературний монтаж. Розповідь будується на певному наборі уривків з різних літературних творів. Деякі уривки значні по своєму розмірі (п'ятнадцять-двадцять рядків машинописного тексту). Наприклад, літературні твори використаються в заходах шкільного характеру та дошкільного: ранки, святкові виступи.
Застосування документів у виступі додає точність і вірогідність інформації, що пролунала раніше, наприклад, дуже важливо підтвердити або уточнити сказане. Спогади в літературному монтажі відіграють більшу роль, тому що вони зацікавлюють утомленого слухача.
Статті, опубліковані в періодичній пресі, у розповіді можуть служити доповненням до підготовленої мови, вони дають подання про існуючі думки по тій або іншій темі, який присвячений текст. Зміст цих уривків розкриває підтему екскурсії або одне з основних питань підтеми.
Даний прийом дозволяє відтворити картину подій. Використання його екскурсоводом засновано на "перетворенні" одного виду мистецтва (словесного) в іншій (образотворчий). Тому для літературного монтажу творцям тексту екскурсії потрібно підбирати тільки такі уривки, які дозволять екскурсантам побачити картину подій, зображених у добутках або відбитих у документах, зорово уявити те, про що мова йде на екскурсії.
Монтаж робить сильний емоційний вплив на екскурсантів, але доступний не кожному екскурсоводові, тому що жадає від його глибокого знання літератури, історії, бездоганного смаку та артистичних здібностей.
Співучасть. За допомогою, наприклад, такого обігу: "Уявіть собі, що ми з вами перебуваємо на цьому полі під час атаки фашистських військ" - екскурсовод допомагає екскурсантам представити себе учасниками події.
Дискусійна ситуація. Екскурсовод, використовуючи цей прийом, висуває у своїй розповіді таке положення, що викликає дискусійну ситуацію. Прийом дає можливість у частині екскурсії замінити монологічну форму матеріалу відкритим діалогом. Свою точку зору по висунутому положенню висловлюють два-три екскурсанта. Потім екскурсовод, підводячи підсумки, робить висновки.
Зштовхування суперечливих версій. Використається в розповіді екскурсовода, наприклад, при оцінці певної історичної події, твердження дати виникнення конкретного міста або походження назви міста (ріки, озера, місцевості).
Персоніфікація. За допомогою розповіді про окремі епізоди з життя конкретної людини подумки створюється його образ.
Проблемна ситуація. Прийом полягає в тому, що в розповіді екскурсовода ставиться проблема, пов'язана з темою екскурсії. Постановка проблеми перед екскурсантами змушує їх задуматися й спонукує знайти правильну відповідь на задані питання. У ряді випадків екскурсантам пропонується знайти альтернативу запропонованому рішенню питання. Проблемне питання, уміло поставлений перед екскурсантами, викликає інтерес до підтеми.
Відступ. У ході екскурсії в екскурсантів може нагромадитися утома. Зняти її можна, відступивши на час від теми: прочитати вірш, привести приклад із власного досвіду. Однак, щоб додати складної інформації невимушений характер, не можна зводити справи до жартів, анекдотам серед серйозного викладу матеріалу не місце.
Індукція. Прийом застосовується в розповіді, коли необхідно зробити перехід від часток (одиничних) випадків і фактів до загальної картини, загальним висновкам, і в показі, коли екскурсовод від характеристики одного пам'ятника переходить до характеристики цілого ансамблю або системи інженерних споруджень.
У розповіді використається також методичний прийом дедукції як спосіб міркування при переході від загального до частки. У ряді випадків обоє ці прийому використаються при показі одного об'єкта. Кожний з них застосовується як взаємне доповнення. Наприклад, доречно застосувати прийом дедукції при показі панорами міста.
Клімактеричний прийом припускає такий виклад екскурсійного матеріалу, коли спочатку повідомляються менш цікаві й малозначні факти й аргументи, потім - більше значні й, нарешті, - самі цікаві. Така послідовність, на думку прихильників цього прийому, сприяє наростанню інтересу екскурсантів до розповіді.
Антиклімактеричний прийом полягає в тому, що виклад матеріалу в розповіді починається з найцікавіших фактів і прикладів. Інтерес до теми, розбуджений в екскурсантів на початку заходу, дозволяє надалі успішно ознайомити їх з менш цікавим матеріалом.
В екскурсіях клімактеричний в антиклімактеричний прийоми варто розглядати як форми викладу матеріалу, як структурні особливості побудови розповіді. До показу пропоновані прийоми не мають відносини, оскільки послідовність демонстрації об'єктів визначається не ступенем їхньої значимості, а тим місцем на маршруті, що кожному з них виділяється з метою повного й логічного висвітлення теми.
Дата добавления: 2016-06-13; просмотров: 1827;