Власний капітал комерційного банку

Власний капітал банку – кошти, спеціально створені фонди та резерви, призначені для забезпечення фінансової стійкості, комерційної та господарської діяльності, відшкодування можливих збитків, і які перебувають у користуванні банку. Слово «капітал» походить від лат. capitalis – головний.

Власний капітал банку являє собою грошові кошти і виражену у грошовій формі частину майна, які належать його власникам, забезпечують економічну самостійність і фінансову стійкість банку, використовуються для здійснення банківських операцій та надання послуг з метою одержання прибутку. У порівнянні з підприємствами інших сфер діяльності власний капітал комерційного банку займає незначну питому вагу у сукуп­ному капіталі, приблизно 8 — 10%, тоді як у промислових підпри­ємствах 40 — 60%, до того ж він має інше призначення в банках, аніж в інших сферах підприємництва. Якщо в останніх це — забез­печення платоспроможності і виконання більшості оперативних функцій підприємств та організацій, то власний капітал комерційно­го банку слугує перш за все для страхування інтересів вкладників і меншою мірою — для фінансового забезпечення своєї оперативної діяльності.

У процесі діяльності банку власний капітал банку виконує операційну, захисну та регулюючу функції.

Оперативна функція пов'язана з фінансуванням статутного капіталу, ліцензуванням операцій, придбанням обладнання, запрошенням працівників для здійснення банківської діяльності.

Захисна функція — капітал — це амортизаційна "подушка", яка поглинає можливі втрати, яких банк зазнає в процесі діяльності під впливом ризиків. Для цього створюються відповідні резерви.

Регулююча функціяна основі капіталу НБУ розраховує більшість економічних нормативів, а також здійснює класифікацію (рейтинг) банків відповідно до їх фінансового становища.

Власний капітал банку складається з суми основного та додаткового капіталу за мінусом відрахувань з урахуванням основних засобів.

Регулятивний капітал (regulatory capital) – один із найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе у процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості та стабільності банківської діяльності. Регулятивний капітал банку складається із основного та додаткового капіталу. Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня, не може бути меншим за статутний капітал. Ця вимога не поширюється на новостворений банк протягом одного року з дня отримання ним банківської ліцензії. Відповідно до чинного законодавства мінімальний розмір регулятивного капіталу має становити 120 млн. грн.

Основний капітал банку включає:

· статутний капітал;

· розкриті резерви, які створені або збільшені за рахунок нерозподіленого прибутку;

· емісійні різниці. Емісійні різниці (емісійний дохід) - це перевищення суми коштів, отриманих від первинного випуску або продажу власних акцій (інших корпоративних прав), над їх номіналом або перевищення номіналу акцій (інших корпоративних прав) над вартістю їх викупу;

· додаткових внесків акціонерів у статутний капітал;

· загальний фонд покриття ризиків, що створюється під невизначений ризик при проведенні банківських операцій, за винятком збитків за поточний рік і нематеріальних активів. Розкриті резерви включають і інші фонди такої самої якості, які повинні відповідати наступним критеріям:

1) відрахування до фондів мають здійснюватися з прибутку після оподаткування або з прибутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні податкові зобов’язання;

2) фонди та рух коштів до них і з них повинні окремо розкриватись у опублікованих звітах банку;

3) фонди повинні бути в розпорядженні банку для покриття збитків з метою необмеженого та негайного використання в разі появи збитків;

4) збитки не можуть безпосередньо покриватися з фондів, а повинні проводитися через рахунок прибутків і збитків.

До додаткового капіталу належать:

1) нерозкриті резерви (крім того факту, що такі резерви не відображаються в опублікованому балансі банку, вони повинні мати таку саму якість і природу, як і розкритий капітальний резерв);

2) резерви переоцінки (основні засоби та нереалізована вартість «прихованих» резервів переоцінки в результаті довгострокового перебування у власності цінних паперів, відображених у балансі за історичною вартістю їх придбання);

3) гібридні (борг/капітал) капітальні інструменти, які повинні відповідати таким критеріям: вони є незабезпеченими банком, субординованими та повністю сплаченими; вони не можуть бути погашені за ініціативою власника; вони можуть вільно брати участь у покритті збитків без пред’явлення банку вимоги про припинення торгових операцій; вони дозволяють відстрочення обслуговування зобов’язань щодо сплати відсотків, якщо рівень прибутковості не дозволяє здійснити такі виплати;

4) субординований борг, що враховується до капіталу (субординований капітал):

Субординованим капіталом вважаються кошти, залучені банком на умовах субординованого боргу. Субординований борг — це звичайні незабезпечені боргові капітальні інструменти, які відповідно до угоди, неможна взяти з банку раніше 5-ти років, а у випадку банкрутства повертаються інвестору після погашення боргів усіх інших кредиторів, тобто в останню чергу. Він не повинен перевищувати 50% основного капіталу. Щорічно зменшується на 20%, які повертаються інвестору. Мінімальна сума залучення коштів на умовах субординованого боргу становить 100000 грн., відсоткові ставки за цими боргами не можуть перевищувати розміру облікової ставки НБУ, якщо кошти залучені в національній валюті. Сплата відсотків за субординованим боргом припиняється в разі погіршення фінансового стану банку, або коли НБУ застосовує щодо нього режим фінансового оздоровлення.

На додатковий капітал накладаються такі обмеження:

· при розрахунку загальної суми регулятивного капіталу загальний розмір додаткового капіталу не може перевищувати 100 % основного капіталу;

· розмір субординованого боргу не може перевищувати 50 % розміру основного капіталу.

Сума регулятивного капіталу визначається за формулою:

РК =ОК+ДК-В, (4.1)

ОК — основний капітал;

ДК — додатковий капітал;

В — від­вернення.

Для визначення розміру регулятивного капіталу банку загальний розмір капіталу 1-го й 2-го рівнів додатково зменшується на балансову вартість таких активів:

-акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продажів та інвестиції, які випущені банком;

-інвестиції в капітал (що не консолідуються) інших банків та фінансових установ у розмірі 10 і більше відсотків їх статутного капіталу та в дочірні встанови;

- кошти, що вкладені в інші банки на умовах субординованого боргу.








Дата добавления: 2016-05-05; просмотров: 1586;


Поиск по сайту:

При помощи поиска вы сможете найти нужную вам информацию.

Поделитесь с друзьями:

Если вам перенёс пользу информационный материал, или помог в учебе – поделитесь этим сайтом с друзьями и знакомыми.
helpiks.org - Хелпикс.Орг - 2014-2024 год. Материал сайта представляется для ознакомительного и учебного использования. | Поддержка
Генерация страницы за: 0.007 сек.