Оптимізація структури капіталу

Оптимальна структура капіталу являє собою таке співвідношення власного й позикового капіталу, при якому забезпечується найбільш ефективна збалансованість між рентабельністю власного капіталу й фінансовою стабільністю підприємства, тобто максимізується ринкова вартість підприємства.

Процес оптимізації структури капіталу здійснюється по наступних етапах:

1. Аналіз капіталу підприємства спрямований на виявлення тенденцій зміни обсягу й складу капіталу в предплановом періоді і їх впливу на фінансову стабільність підприємства й ефективність використання капіталу.

2. Оцінка факторів, що визначають формування структури капіталу. Не існує єдиного ефективного співвідношення власного капіталу й позикового капіталу не тільки для однотипних підприємств, але навіть і для одного підприємства на різних стадіях його розвитку й при різній кон'юнктурі товарного й фінансового ринків. Облік факторів кон'юнктури товарного й фінансового ринків дозволяє цілеспрямовано формувати структуру капіталу, забезпечуючи умови його найбільш ефективного використання на підприємстві.

3. Оптимізація структури капіталу за критерієм максимізації рента-бельности власного капіталу може бути виконана на основі різноманітних розрахунків з використанням механізму фінансового важеля.

4.Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості заснована на оцінці вартості власного й позикового капіталу при різних умовах його залучення шляхом різноманітних розрахунків середньозваженої вартості капіталу.

5. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансового ризику пов'язана з вибором джерел фінансування різних частин активів підприємства. У цих цілях усі активи підрозділяються на 3 групи:

– необоротні активи. Фінансування необоротних активів здійснюється за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу;

– постійна частина оборотних активів - не залежить від сезонних і інших коливань обсягу операційної діяльності й не пов'язана з формуванням запасів сезонного зберігання, дострокового завезення й цільового призначення. Вона розглядається як незнижуваний мінімум оборотних активів, необхідний підприємству для поточної операційної діяльності;

– змінна частина оборотних активів - пов'язана із сезонним зростанням обсягу реалізації продукції, необхідністю формування в окремі періоди товарних запасів сезонного зберігання й дострокового завезення;

Існують 3 підходи до фінансування різних груп оборотних активів:

Помірний підхідзаключаеться в тому, що постійна частина оборотних активів фінансується за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу, а змінна частина оборотних активів – за рахунок короткострокового позикового капіталу.

Консервативний підхід заснований на тому, що вся постійна частина оборотних активів і частина змінних оборотних активів фінансуються за рахунок власного й довгострокового позикового капіталу й лише частина змінних оборотних активів фінансується за рахунок короткострокового позикового капіталу.

Агресивний підхід заснований на тому, що вся змінна частина оборотних активів і частина постійних оборотних активів фінансується зарахунок короткострокового позикового капіталу, і лише частина постійних оборотних активів фінансується за рахунок власного капіталу й довгострокового позикового капіталу.

6. Формування показника цільової структури капіталу. Границі максимально рентабельної й мінімально ризикованої структури капіталу визначають поле вибору значень параметрів структури капіталу на плановий період. У процесі цього вибору враховуються фактори, що характеризують особливості господарської діяльності підприємства. На цій основі формується цільова структура капіталу підприємства на майбутній період.