Технічна характеристика підземних автосамоскидів

, (7.61)

де t_p – загальний час одного рейсу доставочної машини, хв

, (7.61)

де t_p – загальний час одного рейсу доставочної машини, хв

, (7.62)

t_нав – час навантаження доставочної машини, хв

Кількість доставочних машин, що працюють у комплексі з навантажувальною машиною, визнаючать за формулою, шт.

, (7.61)

де t_p – загальний час одного рейсу доставочної машини, хв

, (7.62)

t_нав – час навантаження доставочної машини, хв

, (7.63)

де G – вантажопідйомність кузова автосамоскида (вагона), т; Р₀ – технічна продуктивність навантажувальної машини, т/хв (приймають згідно з технічною характеристикою); t_м=2-6 хв – час на маневрові операції, очікування при навантаженні; t_роз=1-2 хв – час на розвантаження машини з урахуванням маневрів; – час руху завантаженої машини, хв.; – час руху порожньої машини, хв; l – відстань доставки, м; v_в, v_п – відповідно швидкість руху завантаженої та порожньої машини, м/хв.; К_д=1,2-1,35 – коефіцієнт, який враховує динаміку руху машини, тобто збільшення часу руху за рахунок розгону, гальмування, поворотів, випадкових зупинок.

Отриманий за формулою результат округлюють до найближчого більшого числа, або приймають комплекс з 3-5 доставочних машин на 2 навантажувальні.

Змінну експлуатаційну продуктивність комплексу можна визначити за формулою, т/зміну

, (7.64)

де m¢ – прийнята кількість доставочних машин у комплексі, шт.; Т_зм – тривалість зміни, год.

Продуктивність праці робітників, які обслуговують машини, що входять до складу очисного комплексу, буде дорівнювати продуктивності комплексу. Кількість доставочних машин на шахту, дільницю, блок визначають з виразу, шт.

, (7.65)

де – необхідна кількість рейсів машин для виконання необхідного об’єму робіт; А_зм – змінний видобуток шахти, дільниці, блока, т; К_н.в=1,2-1,4 – коефіцієнт нерівномірності видобутку; – можлива кількість рейсів машини; t_п.з – час на виконання підготовчо-заключних операцій, регламентовані перерви (приймають за даними практики, довідників норм виробки, t_п.з=0,7-0,9 год.).

Загальну кількість машин збільшують згідно з нормами технологічного проектування з урахуванням коефіцієнта резерву на обладнання, що знаходиться у капітальному (1,1) та поточному (1,2) ремонтах.

Навантажувально-доставочні(навантажувально-транспортні) самохідні машини найбільш широко застосовують на практиці для навантаження і доставки руди на очисних роботах, а також при проведенні гірничих виробок. Одна машина виконує весь цикл робіт з навантаження і доставки гірничої маси.

На практиці застосовують два типи таких машин: ковшеві НДМ і бункерні НТМ.

Ковшеві НДМ мають фронтальний ковш місткістю 1-10 м³, який виконує функції робочого органу і бункера одночасно. Вузли машини компонують на шарнірно-з’єднаній рамі, що дає змогу досить легко вписуватися у криві невеликих радіусів, як правило не більше 7-8 м. Машини мають дизельний привід, облаштований системою газоочищення вихлопних газів. Технічна характеристика НДМ ківшового типу наведено в табл. 7.10, 7.11.

Технічну продуктивність ковшових НДМ визначають за формулою, т/год.

, (7.66)

де q_к – місткість ковша, м³; К_н – коефіцієнт наповнення ковша (для крупнокускової гірської маси К_н=0,8-1,1; для вологого сипкого матеріалу – 0,6-0,7; для гірської маси крупністю до 50 мм – 0,6-0,75); t_ц=t_нап+t_роз+t_р.в+t_р.п – час циклу, хв,

де – час наповнення ковша, хв; К₁ – коефіцієнт, який враховує збільшення часу черпання в залежності від виходу негабариту (приймають К₁=1,0 при виході негабариту до 5%; 1,2 – 5-10%; 1,3 – 10-15%; 1,4 – 15-20%); t₁ – час черпання (приймають у межах 40-50 с); t_роз=0,5-0,7 хв – час розвантаження ковша; t_р.в., t_р.п. – відповідно час руху завантаженої та порожньої машини, хв.

Таблиця 7.10