Деструкція – заперечення, що характеризується повною відсутністю або проявом в украй незначному ступені «утримання позитивного» із старої якості.

Зняття – заперечення, що характеризується утриманням, збереженням і перетворенням яких-небудь елементів старої якості в нової.

Трансформація – заперечення, що спостерігається в процесах якісного перетворення системи при збереженні її основи, що має місце в переходах від однієї стадії розвитку цієї системи до іншої.

Різні види заперечення характеризують і різні види розвитку: прогресивний (зміна речі у бік ускладнення її організації) і регресивний (зміна речі у бік спрощення її організації). Прогресу відповідають заперечення у вигляді зняття і трансформації, регресу властива деструкція.

Суть закону заперечення запереченняполягає не просто у визнанні факту наявності заперечень в процесі розвитку. Відповідно до його значення розвиток– це не пряма лінія і не рух по замкнутому колу, а спіраль з нескінченною кількістю витків. В ньому чудернацьким чином поєднується поступальний рух з рухом по колу. В процесі розвитку відбувається як би повернення до раніше пройдених сходинок, коли в новій формі нібито повторюються деякі риси форм, які вже віджили та змінилися. Але це вже не просте повернення до первинної форми, а якісно новий рівень розвитку. Методологічна значущість закону заперечення заперечення полягає в тому, що він дає надійний критерій визначення напряму розвитку систем і об'єктів як природного, так і соціального світу, дозволяючи правильно оцінити масштаби, можливості і темпи цього розвитку.

Разом з тим багатьма філософами-діалектиками наголошується і специфічна «обмеженість» дії закону заперечення заперечення, що виявляється і в не явності його прояву в багатьох сферах реальності, і у часовій тривалості прояву повних витків спіралі, і в його «спрямованості» на характеристику тільки розвитку (а не будь-якого руху), причому виключно прогресивного.

Система категорій діалектики будується на основі принципу «єдності протилежностей». Вона відрізняється своєрідною «гнучкістю», що полягає, по-перше, у взаємопереходах категорій, по-друге, в збагаченні їх змісту за рахунок: а) розвитку буття, що відображається в них, і б) розширення сфер їх застосування. Шляхи «збагачення» системи категорій: 1) розповсюдження їх на нові сфери буття; 2) включення в розряд філософських категорій загальнонаукових понять, критерієм чого є розкриття предмету філософії в цих поняттях і, перш за все, рішення основного питання філософії – про співвідношення матерії и духу.

Загальний ідеалістичний принцип оцінки категорій діалектики полягає в розумінні їх як самостійних сутностей, що не залежать від матеріального буття. Загальний метафізичний принцип їх оцінки полягає в розумінні їх як не пов'язаних між собою і таких, що не переходять одна в одну.

Категорії, що відображають єдність і різноманіття елементів світу.