Предмет і завдання дидактики. Поняття навчання та його особливості.

Термін дидактика походить від грецького слова didaktikos – навчаючий і didasko – вивчаючий. Вперше термін дидактика був введений у використання в Німеччині у 1613 р. Саме тоді Крістоф Хельвіг та Йохім Юнг, аналізуючи діяльність відомого мовознавця і прихильника навчання рідною мовою Вольфганга Ратке, підготували «Короткий звіт з дидактики, або Мистецтво навчання Ратихія». Вже з назви роботи випливає, що автори трактували дидактику як мистецтво навчання.

На сучасному етапі дидактикурозуміють як науку про викладання і навчання, про закономірності, що діють у сфері предмета її дослідження, про залежності, що зумовлюють хід і результати процесу навчання;на цій основі вона встановлює відповідні закономірності, визначає методи, організаційні форми й засоби навчання учнів. Іншими словами, це наука про навчання і освіту, їх мету і завдання, зміст, методи, форми, засоби, організацію, досягнуті результати.

Об’єктом дидактики є навчальний процес.

Предмет дидактики –мета і зміст навчального процесу, обґрунтування принципів, правил навчально-виховного процесу на основі дослідження закономірностей навчання і вироблення організаційних форм, методів, прийомів і засобів.

Завдання дидактики на всіх етапах її історичного розвитку полягало в тому, щоб: а) визначати зміст освіти нових поколінь; б) знаходити найбільш ефективні шляхи озброєння їх корисними знаннями, уміннями і навичками; в) розкривати закономірності цього процесу. Тому зрозуміло, що дидактика визначається як теорія освіти і навчання.

Дидактика покликана дослідити здійснювану в процесі навчання взаємодію викладання й навчання і з'ясувати умови, при яких ця взаємодія забезпечує рух свідомості учнів від виникнення пізнавального завдання до його розв'язання, перехід від незнання до знання, від невміння або недосконалих навичок до формування раціональних умінь і швидких навичок використання знань на практиці.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства дидактика покликана організувати процес навчання у такий спосіб, щоб продуктивність і працездатність учнів і вчителів були максимальними, однак методом досягнення цього не може бути примус. Дидактика розробляє прийоми і методи, які сприяють пізнавальній самостійності, творчій активності учнів, формуванню гармонійної особистості.

Основними поняттями дидактики як науки є: «викладання», «навчання», «навчальний предмет», «навчальний матеріал», «навчальна ситуація», «метод навчання», «учитель», «учень», «урок» та ін. Дидактика оперує й іншими поняттями, а саме, «освіта», «просвіта», «самоосвіта», «виховання» тощо.

Навчання – це один із основних видів діяльності людини, головною метою якого є засвоєння знань, навичок і вмінь, підготовка до трудової діяльності. В результаті навчання повинні відбутися заплановані зміни у поведінці тих, хто вчиться. Навчання складається з двох взаємопов’язаних процесів – викладання та учіння.

Викладання – цілеспрямований вид діяльності, який здійснюється педагогом – організатором педагогічного процесу; це активний процес, бо в його здійсненні намагаються не лише передати учневі (студентові) певні знання, а й розвинути у нього бажання і вміння набувати нових знань, досвіду.

Учіння – власна навчальна діяльність учня. Це процес пізнавальної діяльності учнів, завдяки якій вони засвоюють системні знання, здобувають індивідуальний досвід пізнання, вміння самостійно ними оперувати, застосовувати навички й уміння, розвиваючи свій навик спілкування з учителем і учнями.

У сучасному розумінні для навчання характерні такі ознаки:

1) двосторонній характер

2) сумісна діяльність вчителів та учнів

3) управління з боку вчителя

Навчальний (дидактичний) процес містить такі головні ланки взаємодії:

Щоб здійснити процес навчання, його потрібно організувати. Організувати навчання означає створити певну структуру та налагодити зв’язки між елементами структури.

Основні елементи організації навчання:

· група людей (суб’єкти учіння, суб’єкти викладання);

· навчальні цілі (пізнавальні, психомоторні, афективні);

· зв’язки між елементами (контроль як зворотний зв’язок).

Освіта – процес засвоєння систематизованих знань і формування на їх основі світогляду, розвитку пізнавальних сил (мислення, уяви, пам’яті тощо) та результат цього процесу – досягнення певного рівня освіченості.

Знання – цілісна система нагромаджених людством відомостей, фактів, наукових теорій, законів, понять.

Уміння – здатність свідомо діяти на основі засвоєних знань і навичок

Навички– уміння, доведені до автоматизму, звичні, безпомилково виконувані дії.

Результат(продукти навчання) – це кінцеві наслідки навчального процесу, ступінь реалізації визначеної мети.

Процес навчання ґрунтується на психолого-педагогічних концепціях, які часто називають також дидактичними системами. Дидактична система– це сукупність елементів, які утворюють єдину структуру, що слугує досягненню завдань навчання. Узагальнюючи існуючі дидактичні концепції, необхідно виділити 3 найвизначніші: традиційну, педоцентрнчну і сучасну. Поділ концепцій на 3 групи здійснено на основі того, як трактується процес навчання, об'єкт і предмет дидактики.

В традиційній системі навчання визначальна роль належить викладанню, діяльності вчителя. Її визначають дидактичні концепції таких педагогів, як Я.-А. Коменський, Й.Г. Песталоцці і особливо Й.Ф. Гербарт.

В педоцентричній концепції головна роль у навчанні належить діяльності дитини. Її називають також прогресивістською, реформаторською, навчанням за допомогою дії, педагогікою дії. Педоцентризм – це напрямок у педагогіці, який розробляє проблеми навчання й виховання, беручи за основу особливості дитини. Основою цього підходу є система Дж. Дьюї, трудова школа Г. Кершенштайнера, В.Лая.

Сучасна дидактична система ґрунтується на положенні про те, що викладання і навчання є невід'ємними складовими процесу навчання, а їх дидактичний взаємозв'язок у структурі цього процесу є предметом дидактики.